Єдиний державний реєстр судових рішень
"13" лютого 2024 р.
Справа №150/543/23
Провадження по справі №2-о/150/3/24
УХВАЛА
13 лютого 2024 року с. Мазурівка
у складі головуючої: судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі: Савковій С.А.,
з участю сторін цивільного процесу:
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника адвоката Шевчука В.О.,
представника заінтересованої особи - Центрально західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці Тушевської Л.В. (дистанційно),
розглянувши увідкритому судовомузасіданні в режимі відеоконференцзв`язку з участю представника заінтересованої особи Тушевської Л.Г. за допомогою власних технічних засобів, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Центрально західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, про встановлення юридичного факту, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до районного суду із заявою про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який мав місце 20.08.1995 на тракторній бригаді № НОМЕР_1 в радгоспі «Ленінський» с. Гонтівка Чернівецького (теперішнього Могилів Подільського) району Вінницької області, внаслідок якого заявнику було заподіяно шкоду здоров`ю.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримує на умовах, викладених в заяві, та просить їх задоволити. Пояснив, що у 1995 році під час стиртування хотів почистити агрегат від соломи, лопнув гідро шланг і вдарив його в ліву лопатку. В лікарні с. Гонтівка Чернівецького (теперішнього Могилів Подільського) району Вінницької області йому надали допомогу, робили перев`язки, і через десять днів вийшов на роботу. Керівник ОСОБА_2 сказав, щоб записів про травму на виробництві не проводити. Восени 2023 року ОСОБА_1 звернувся до хірурга Чернівецької районної лікарні, яким було діагностовано застарілий консолідований перелом лівої лопатки, посттравматичний деформуючий артроз. Також зазначив, що акт про нещасний випадок на виробництві не складався, розслідування даного факту не проводилося.
Представником заінтересованої особи Центрально західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці Тушевською Л.Г. в судовому засіданні заперечується проти задоволення вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із недоведеністю обставин, яким обґрунтовуються його вимоги.
Заінтересованою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не забезпечено явку в судове засідання повноважного представника, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подано заяву про розгляд справи у відсутність представника, при вирішенні вимог, заявлених ОСОБА_1 , покладається на розсуд суду.
З`ясувавши предмет та підстави заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизна их або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Устатті 129Конституції України закріпленіосновні засадисудочинства,які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судувого розгляду.
В листіВерховного судуУкраїни від01.01.2012«Судова практикарозгляду справпро встановленняфактів,що маютьюридичне значення»зазначається проте,що виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження чи відсутності неоспорювальних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних цивільних прав фізичних осіб. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з існуванням потреби вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
У відповідності до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.
Встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 09.09.1981 по 23.06.20023 працював трактористом машиністом в тракторній бригаді №2 в радгоспі`Ленінський».
Як зазначається в заяві та стверджується в судовому засіданні заявником, під час виконання ним трудових обов`язків 20.08.1995 ним було отримано виробничу травму.
Так, 20.08.1995 ОСОБА_1 прийшов на роботу біля 08 год. 00 хв. на тракторну бригаду №2 радгоспу «Ленінський» с. Гонтівка Чернівецького (теперішнього Могилів Подільського) району Вінницької області, здійснив огляд трактора ЮМЗ-6 та причіпного навісного обладнання вила захват для сіна та соломи з гідравлічним підіймачем. Біля 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 за допомогою трактора ЮМЗ-6 здійснював складання соломи для її зберігання. Біля 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 змушений був здійснити технологічну зупинку для очистки причіпного навісного обладнання вила захват для сіна та соломи з гідравлічним підіймачем від зайвої соломи, яка застрягла. ОСОБА_1 здійснив зупинку трактора ЮМЗ-6 та опустив на землю причіпне навісне обладання вила захват для сіна та соломи з гідравлічним підіймачем та за допомогою гідравлічного циліндра відкрив вила та почав їх очищувати від зайвої соломи. Під час очищення лопнув гідравлічний шланг і причіпне навісне обладнання вила захват для сіна і соломи з гідравлічним підіймачем, раптово закрились. Як зазначається в заяві та стверджується в судовому засіданні заявником ОСОБА_1 в результаті даних подій ним отримано травму лівої лопатки, ОСОБА_1 на полі було надано першу медичну допомогу. Після даної травми ОСОБА_1 лікувався вдома, сільським лікарем ОСОБА_3 було надано першу медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що працював механізатором радгоспу «Ленінський» з 1985 року по 2001 рік. Зазначив, що того дня 1995 року він працював на сусідньому полі. В обідню пору побачив випадок травми ОСОБА_1 , причиною якої стало те, що відірвався чи лопнув гідравлічний шланг і вдарив ОСОБА_1 по лопатці.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що працював в тракторній бригаді №2 радгоспу «Ленінський», однак, не пам`ятає період роботи. ОСОБА_1 працював на тракторі, стиртував сіно. Були жнива, проте не пам`ятає якого саме року, надавали допомогу ОСОБА_1 , сталась така ситуація, ОСОБА_5 підбіг до нього, запитавши, що до чого. Був металевий удар через поломку трактора.
Свідок ОСОБА_6 дружина заявника по справі в судовому засіданні пояснила, що у 1995 році працювала поваром в радгоспі «Ленінський» села Гонтівка Чернівецького (теперішнього Могилів - Подільського) району Вінницької області. 20.08.1995 вивезла обід на поле і побачила, що її чоловік ОСОБА_1 лежав на землі, йому надавали медичну допомогу по причині травми лівої лопатки, завданої внаслідок удару гідравлічного шлангу, який лопнув. Зауважила, що інженер по техніці безпеки ОСОБА_7 перешкодив провести розслідування і внести відповідні записи про нещасний випадок, щоб не заплямувати репутацію радгоспу. Вона із чоловіком ОСОБА_1 , працюючи в даному радгоспі, побояличь залишитися без роботи, тому не наполягали та відмовились від проведення розслідування нещасного випадку на виробництві.
22.08.2023 ОСОБА_1 змушений був звернутися до хірурга Чернівецької районної лікарні Чернівецької селищної ради, який підтвердив, що був консолідований перелом лівої лопатки, після травматичний деформуючий артроз лівого плечового суглобу.
За ст.171КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.22Закону України«Про охоронупраці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.
Як слідує з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 у встановленому законом порядку негайно не повідомив роботодавця про нещасний випадок на виробництві з детальним описом обставин події та умов спричинення шкоди його здоров`ю і відповідною подальшою первинною документальною фіксацією зазначених обставин.
Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що роботодавцем відмовлено ОСОБА_1 у складенні актів форми Н-1 та Н-5.
Суд зауважує, що процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232, яким передбачено складання актів за формою Н-5 та Н-1 за умови, що нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.
Відповідно до ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
В судовому засіданні заявник та його представник пояснили, що встановлення факту нещасного випадку на виробництві є необідним для ОСОБА_1 задля відновлення порушених інтересів заявника, зокрема, розслідування нещасного випадку. Окрім того, заявником в судовому засіданні неодноразово підтверджувалось, що йому нещодавно стало відомо про право на відшкодування шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я на виробництві відповідно до положень статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Частиною четвертою статті 315 ЦПК Українивстановлено,що суддявідмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви».
Відповідно до положень статті 6Закону України«Про доступдо судовихрішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Представником заінтересованої особи Центрально західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці Тушевською Л.Г. в судовому засіданні заперечується проти задоволення вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із недоведеністю обставин, яким обґрунтовуються його вимоги. Зауважила про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у Центрально західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці внаслідок задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту нещасного випадку на виробництві.
Отож, між заявником та заінтересованою особою - Центрально західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці виник конфлікт інтересів внаслідок заперечення представником ОСОБА_8 проти задоволення заяви про підтвердження наявності юридичного факту (тобто, нещасного випадку на виробництві), а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у Центрально західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці внаслідок задоволення заяви ОСОБА_1 .
За наведених вище обставин, перевіривши всі доводи, надані заявником в судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту (звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значеня, без пред`явлення до відповідача (відповідачів вимог про право).
Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.257, ч.4 ст.315, ст.352, ст.353, ст.354, ст.355 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Центрально західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, про встановлення юридичного факту, - залишити без розгляду.
Роз`яснити право звернення до суду з позовною заявою на загальних підставах для вирішення спірного питання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу України.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК
