ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3619/19(916/957/23)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

ліквідатора ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» - Колмикової Т.О.;

Ліщука В.І. (особисто )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» в особі ліквідатора Колмикової Т.О.

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023

по справі №916/3619/19(916/957/23)

за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»

до відповідача: Ліщука Володимира Івановича

про визнання недійсним пункту трудового договору

суддя суду першої інстанції - Райчева С.І.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

повний текст рішення складено 07 вересня 2023.

ВСТАНОВИВ:

09.03.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсними п. 6.4 трудового договору з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» від 04.12.2019.

Обґрунтування позову:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» у позовній заяві зазначає, що 05.12.2019 Компанія «Джерефі Лімітед» (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ", посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 750 638, 82 дол. США, що еквівалентно 17 963 012, 15 грн. 04.12.2019р між Позивачем та Відповідачем було укладено трудовий договір із Директора, п. 6.4. якого Позивач просить визнати недійсним, оскільки вважає, що вказаний договір укладений між заінтересованими особами щодо Боржника та оскаржуваний пункт договору містить ознаки фраудаторності, тобто є таким, що спрямований на виведення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» грошових коштів з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості.

Посилається Позивач на положення ст. 13, 203, 215 Цивільно кодексу України та 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтування судового рішення.

Суд зазначив, що обов`язковою складовою при кваліфікації оскаржуваного пункту договору як фраудатороного та такого, що може бути визнаний недійним відповідно до вимог ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є наявність фактичної шкоди кредиторам.

Враховуючи не підтвердження Позивачем настання обов`язку ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» для виплати Відповідачу вихідної допомоги у розмірі 7 000 000 грн. відповідно до п. 6.4. Трудового договору, тобто збільшення пасиву банкрута або зменшення ліквідаційної маси, суд не встановив правових підстав для визнання його недійсним на заявлених Позивачем підставах.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» в особі ліквідатора Колмикової Т.О. звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/3619/19(916/957/23) та ухвалити нове рішення за позовом ліквідатора ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними п.6.4 трудового договору з директором ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» від 04.12.2019, про задоволення позовних вимог ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню, з наступних підстав:

Наказом ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» № 1-к від 22.12.2021 року звільнено з посади директора ОСОБА_2 напідставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 нараховано собі виплати при звільненні відповідно до п.6.4. Трудового договору у розмірі 7 203 505,42 грн, з яких утримано ПДФО і військовий збір, до сплати сума 5798822,16 грн (п`ять мільйонів сімсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот двадцять дві гривні 16 копійок).

Пункт 6.4. Трудового договору від 04.12.2019 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», має ознаки фраудаторного правочину, оскільки укладений із заінтересованою особою, а умови п. 6.4. Трудового договору направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника та виведення грошових коштів у зв`язку із відкриттям відносно ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» справи про банкрутство, з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості.

В матеріалах справи № 916/3619/19 про банкрутство ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» наявні письмові докази, які свідчать про існування підтвердженої кредиторської заборгованості ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» перед його Кредиторами у період до вчинення спірних правовідносин - укладення Трудового договору з директором ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ "ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» від 04.12.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

Отже, доводи ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та наявні у матеріалах справи докази свідчать, що пункт 6.4. Трудового договору від 04.12.2019 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», має ознаки фраудаторного правочину.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Богатир К.В., Поліщук Л.В. що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2023.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3619/19(916/957/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3619/19(916/957/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/3619/19(916/957/23) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

06.10.2023 матеріали справи №916/3619/19(916/957/23) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» в особі ліквідатора Колмикової Т.О. на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/3619/19(916/957/23).

Призначено розгляд апеляційної скарги на 12.12.2023 о 14:30 год.

12.12.2023 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, крім того у доповненні до клопотання представник зазначила, що не має можливості зв`язатися з судом за допомогою власних технічних засобів оскільки користується послугами інтернет зв`язку компанії «Київстар», а внаслідок хакерської атаки з самого ранку 12.12.2023 не працює мобільний та інтернет зв`язок компанії.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення справи № 916/3619/19(916/957/23) - задоволено. Відкладено розгляд справи № 916/3619/19(916/957/23) на 06.02.2024 о 15:00 год.

В судове засідання 06.02.2024 з`явився представник позивача, який доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Відповідач - ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

05.12.2019 Компанія «Джерефі Лімітед» (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 750 638, 82 дол. США, що еквівалентно 17 963 012, 15 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Вказане не заперечується сторонами у справі.

04.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, відповідно до умов якого останнього призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» на безстроковій основі.

Згідно п. 3.1. цього Контракту, за виконання обов`язків передбачених цим трудовим договором, Директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів Товариства у розмірі 7 500, 00 грн., а також можуть виплачуватись додаткові виплати (доплати, надбавки, премії, винагороди) та одноразові виплати за виконання окремих завдань.

Пунктом 6.4. Трудового договору встановлено, що у разі розірвання цього Трудового договору та звільнення Директора за ініціативою Товариства на підставі підпункту «в» пункту 6.3 цього Трудового договору (у зв`язку з припиненням повноважень Директора за рішенням Загальних зборів учасників Товариства, з обов`язковою виплатою Директору грошової компенсації (вихідної допомоги) у розмірі вказаному у пункті 6.4. цього трудового договору), а також у разі будь-якого іншого розірвання цього Трудового договору та звільнення Директора, яке здійснене не з ініціативи Директора та за відсутності винних протиправних дій Директора, Товариство зобов`язане виплатити Директору компенсацію (вихідну допомогу) за звільнення у розмірі 7 000 000, 00 грн., яка має бути виплачена протягом 10-ти робочих днів з моменту звільнення Директора на вказаний Директором рахунок банківський (розрахунковий/поточний/картковий).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

Відповідно до матеріалів вказаної справи про банкрутство, а саме спільної заяви кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 18 а.с.1-51 справи про банкрутство), договори з аналогічними положеннями про значні виплати у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця були укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.12.2019 (співзасновниками ТОВ). З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від імені ТОВ договори були укладені ОСОБА_1 ; з ОСОБА_1 від імені ТОВ договір укладено ОСОБА_4 .

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 18.08.2020 у справі №916/3619/19 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», тобто Судом було встановлено, що на момент відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 15 493 439, 06 грн. Заборгованість першої черги по заробітній платі складала 141 586,62 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 скасовано. Постановою Верховного суду від 12.10.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2020 у справі № 916/3919/19 (в оскарженій частині - п. п. 2 і 3 резолютивної частини Постанови) скасовано; постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3919/19 залишено в силі.

Наказом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» №1-к від 22.12.2021 звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» ОСОБА_1 з 22.12.2021 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи наведені обставини, Позивач вважає, що у період існування заборгованості перед іншими кредиторами, Боржник необґрунтовано взяв на себе зобов`язання здійснити виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 7 000 000, 00 грн., що є необґрунтованим та неспіврозмірним до розміру заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 (7 500 грн) на займаній ним посаді. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 , який являється також засновником зазначеного Товариства, діяли недобросовісно по відношенню до інших кредиторів боржника, а їх дії призвели до штучного збільшення кредиторської заборгованості Товариства.

В обґрунтування підстав припинення трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач посилався на те, що звільнення відбулось не з ініціативи директора, а у зв`язку із банкрутством ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» банкрутом.

Норми права.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваних пунктів контракту недійсним.

Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47 Кодексу).

Згідно положень ст. 49-6 КЗпП України компенсаційна виплата працівнику у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є істотною умовою трудового договору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Вимоги позивача ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи статей ст. 13, 203, 215 Цивільно кодексу України та 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Колегія суддів звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), статті 42 КУзПБ (від 21.10.2019).

Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.

Закон про банкрутство/КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним (стаття 234 ЦК України).

Основними ознаками якого є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Тому, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, суд має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Колегія суддів звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Позиція суду.

Колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до наступного.

Спірними правовідносинами у справі, що розглядається, є правовідносини з укладення неплатоспроможним роботодавцем у «підозрілий період» угоди (трудового контракту) на шкоду іншим наявним у нього кредиторам, дотримання прав яких забезпечує діяльність ліквідатора роботодавця. Тобто, спірними правовідносинами у даній справі є не суто трудові правовідносини, що виникли між роботодавцем та працівником, на відміну від правовідносин, які були предметом розгляду у наведеній Відповідачем правовій позиції.

Крім того, об`єктом спору у даній справі є не право підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, а ліквідаційна маса неплатоспроможного роботодавця. Право кредиторів на справедливий розподіл цієї ліквідаційної маси та право ліквідатора на належне її формування кореспондується з обов`язком неплатоспроможного роботодавця та (можливо) працівника довести, що їх дії з укладання правочину не порушили права кредиторів на ліквідаційну масу (зміст спірних правовідносин). Тому і предметом даного позову є не визнання трудового контракту недійним як правочину, а визнання недійсним фраудаторного пункту контракту.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий, перш за все, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (постанова від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Колегія суддів зазначає, що ознаки фраудаторності можуть бути притаманні й трудовим договором (контрактам), якщо вони в цілому або їх частини були направлені на завдання шкоди кредиторам учасників угоди, зокрема шляхом зменшення конкурсної або ліквідаційної маси, або виведення майна для уникнення погашення вимог інших кредиторів. З огляду на наявність процедури неплатоспроможності фізичної особи, умови трудового договору, окремі його пункти, можуть бути фраудаторними як щодо кредиторів роботодавця, так і щодо кредиторів працівника.

Застосування інститут визнання недійсними умов (пунктів) трудового договору відображена у ст. 9 КЗпП України, а саме, що умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди.

Метою закріплення судовою практикою підходу щодо невизнання трудового договору недійсним на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України, було і залишається прагнення захистити працівника як менш впливову сторону договору від недобросовісних дій роботодавця. Однак, вказаною правовою позицією не охоплюються обставини спільних недобросовісних дій обох учасників трудового договору (контракту), від яких негативних наслідків зазнають інші зацікавлені особи (кредитори) і які мають право бути захищеними від таких дій.

Колегія суддів зазначає, що якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Презумпція стосується осіб передбачених у ст.1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Вказана правова позиція викладене у правовому висновку Верховного Суду у справі №910/6179/17, постанова від 30.01.2019.

Так, з моменту фактичного застосування положень оскаржуваного пункту 6.4. Контракту, тобто дострокового припинення контракту і прийняття зобов`язання роботодавцем по виплаті вихідної допомоги, правовідносини між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 набувають зобов`язального характеру і у цій частині підпадають під регулювання цивільним та господарським законодавством, а також законодавством про банкрутство, оскільки щодо роботодавця було відкрито провадження у справі про банкрутство.

Як зазначено вище, наказом ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» № 1-к від 22.12.2021 звільнено з посади директора ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 нараховано собі виплати при звільненні відповідно до п.6.4. Трудового договору у розмірі 7 203 505,42 грн, з яких утримано ПДФО і військовий збір, до сплати сума 5798822,16 грн.

Умовами п.6.4. Трудового договору передбачено, що відповідальність боржника перед ОСОБА_1 за розірвання Трудового договору та звільнення Директора за ініціативи Товариства на підставі підпункту «в» пункту 6.3. не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановленої Договором суми 7 000 000,00 грн, боржник при укладанні Договору взяв на себе зобов`язання у нерозумному обсязі з огляду на його непропорційність негативним наслідкам для ОСОБА_1 , оскільки за виконання умов Договору щомісяця нараховувалася заробітна плата у розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до п. 6.4 Трудового договору передбачено, що відповідальність боржника перед ОСОБА_1 за розірвання Трудового договору та звільнення Директора за ініціативи Товариства на підставі підпункту «в» пункту 6.3. не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановленої Договором суми 7 000 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що Боржник при укладенні Договору взяв на себе зобов`язання у нерозумному обсязі з огляду на його непропорційність негативним наслідкам для ОСОБА_1 , оскільки за виконання умов Договору щомісяця нараховувалася заробітна плата у розмірі 7 500,00 грн.

Також, зазначений пункт Трудового договору не узгоджується з тими обставинами, що Трудовий договір укладений на безстроковий термін, що зумовлює настання негативних наслідків для Боржника у випадку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

З огляду на вищенаведене п. 6. 4 Трудового договору є несправедливим, щодо ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ "ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ", а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим та навіть непосильним.

Тобто при укладенні Трудового договору повинен був дотримуватись розумний баланс між інтересами ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що пункт 6.4. Трудового договору від 04.12.2019 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», має ознаки фраудаторного правочину, оскільки укладений із заінтересованою особою, а умови п. 6.4. Трудового договору направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника та виведення грошових коштів у зв`язку із відкриттям відносно ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» справи про банкрутство, з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості.

У постанові про визнання ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» було встановлено:

- загальна кредиторська заборгованість боржника на дату відкриття провадження у справі становила 15 169 715,49 грн.;

- згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 21.12.2020р. встановлено, що на останню звітну дату за 9 місяців 2020 року балансова вартість основних засобів складає 674,1 тис. грн., вартість оборотних активів в т.ч. запаси 15526,1 тис. грн., чистий прибуток (збиток) на кінець звітного періоду складає від`ємне значення і становить - 279,8 тис. грн.;

- відповідно до наданого аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ «АК «Чорноморські авіалінії», встановлено наступне. Активи на останній день періоду, що аналізується характеризується великою часткою (97,6%) поточних активів і незначним відсотком необоротних засобів. Активи організації за весь аналізований період практично не змінилися. При фактичній незмінності величини активів власний капітал зменшився на 56,6%, що негативно характеризує динаміку зміни майнового стану організації. Чисті активи організації на останній день періоду, що аналізується є меншими від статутного капіталу на 125%. Дане співвідношення негативно характеризує фінансове становище і не задовольняє вимогам нормативних актів до величини чистих активів організації. У разі, якщо вартість чистих активів товариства залишиться менше його статутного капіталу після закінчення фінансового року, що настає за другим фінансовим роком або кожним наступним фінансовим роком, після закінчення яких вартість чистих активів товариства виявилася меншою від його статутного капіталу, товариство не пізніше ніж через шість місяців після закінчення відповідного фінансового року зобов`язане зменшити статутний капітал до розміру, що не перевищує вартість його чистих активів, або прийняти рішення про ліквідацію. Більш того необхідно відзначити зниження чистих активів за два роки. Спостерігається одночасно і критичне становище на кінець періоду і погіршення показника протягом періоду. Збереження мала місце тенденції здатна привести організацію до банкрутства. Коефіцієнт автономії організації на 31 грудня 2018р. склав -0,079. Отримане значення свідчить про відсутність у організації власного капіталу. Протягом аналізованого періоду коефіцієнт автономії знизився на 0,029. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами на 31.12.2018 склав -0,11 і за весь аналізований період підвищився на 1,14. Станом на 31.12.2018 значення коефіцієнта не відповідає нормативу. Оскільки на 31.12.2018р. спостерігається брак власних оборотних коштів, фінансове становище організації за цією ознакою можна характеризувати як незадовільне. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, що свідчить про нестачу ліквідних активів (готівки та інших активів, які можна легко перетворити на грошові кошти) для погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Коефіцієнт швидкої ліквідності зберігав значення, що не відповідають нормативним протягом досліджуваного періоду. Рентабельність продажів за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. склала 55,9%. При цьому має місце зростання рентабельності звичайних видів діяльності в порівнянні з даним показником за 2017р. Частка ТОВ «АК «Чорноморські авіалінії» на ринку авіакомпаній є досить незначною. У боржника недостатньо грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (високоліквідних активів) для погашення найбільш термінових зобов`язань (різниця становить 8634 тис. грн.). За аналізований період відзначено зниження коефіцієнта покриття інвестицій на 0,03 (до 0,38). Значення коефіцієнта на 31 грудня 2018р. значно нижче допустимої величини. Показник розміру чистих активів, показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами дещо погіршили свої значення протягом аналізованого періоду. З огляду на викладене, інвестиційне становище ТОВ «АК «Чорноморські авіалінії» є незадовільним. Враховуючи те, що згідно аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ «АК «Чорноморські авіалінії» коефіцієнт ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, дійсна вартість активу, який визначено у розмірі 15526,1 тис.грн. приблизно становить 3571 тис. грн., що значно менше пасиву підприємства, суд дійшов висновку про неспроможність суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, що є ознаками банкрутства.

Таким чином, у час коли у ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» була наявна кредиторська заборгованість у сумі більше 15 млн грн. та підприємство вже мало ознаки неплатоспроможності між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та трьома його співзасновниками (які виступали і як працівники і як уповноважені особи від імені ТОВ) було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_1 - і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 00 грн.

Колегія суддів зауважує, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Боржник, який приймає на себе значні зобов`язання, як виплата компенсаціїї у розмірі 7 000 000,00 грн. на користь свого засновника (керівника) після виникнення у нього інших діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно інших кредиторів, оскільки укладає договір (пункт контракту). Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до суперечливої поведінки й зловживання правом (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.04.2021 у справі №263/161/18).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Визнаючи право роботодавця на надання працівнику за трудовим контрактом додаткових фінансових гарантій у вигляді збільшеної порівняно із встановленою законодавством про працю суми компенсації (вихідної допомоги) при звільнені з ініціативи роботодавця, колегія суддів вважає доведеними обставини укладання спірного пункту контракту у період коли роботодавець ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» вже мав ознаки неплатоспроможності, а керівник ОСОБА_1 та засновник, який уклав з ним контракт були обізнані щодо фінансових показників його роботи, , а також на те, що керівник ТОВ був його засновником. Крім того, керівник ТОВ Ліщук В.І. також був і його кінцевим бенефіціаром.

За наявності кредиторської заборгованості у сумі більше 15 млн грн. між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та трьома його співзасновниками ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) які виступали і як працівники і як уповноважені особи від імені ТОВ) було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_1 - і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 00 грн., яка перевищувала розмір основних засобів та оборотних активів ТОВ.

Сукупність встановлених у цій справі обставин, за відсутності відповідної фінансової спроможності, ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» взяло на себе додаткові зобов`язання (у порівнянні з передбаченими трудовим законодавством гарантіями) з виплати вихідної допомоги (саме і лише) своїм співзасновникам, створивши умови для першочергового погашення даних зобов`язань у разі реалізації майнових активів ТОВ.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстави для задоволення позову та визнання недійсним пункт 6.4. трудового договору з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» від 04.12.2019, як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов`язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю (ч.ч.1-2 ст. 42 КУзПБ).

Встановлені колегією суддів під час апеляційного провадження обставини дають підстави для висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи, отже доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно із ч.ч.1, 4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» в особі ліквідатора Колмикової Т.О. - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі № 916/3619/19(916/957/23) - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт п. 6.4 трудового договору з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» від 04.12.2019 укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ "ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» (код ЄДРПОУ 33915633).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» (код ЄДРПОУ 33915633) 2 684,00 грн. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» (код ЄДРПОУ 33915633) 4026, 00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2024.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Богатир К.В.