КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4149/2024

справа №759/3581/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання Чепур Н.К., Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Горбенко Н.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - Бахматський Олександр Олександрович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та скасування наказу,-

встановив:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та скасування наказу.

Позовні вимоги мотивує тим, що наказом від 10 червня 2013 року № 21-к позивача 11 червня 2013 року призначено на посаду провідного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

04 листопада 2013 року наказом № 53-к позивач призначений на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Наказом від 26 липня 2017 року № 64-к позивач звільнений з посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв`язку з переведенням за його згодою до Фонду соціального страхування України.

З 01 серпня 2017 року позивача на підставі наказу від 01 серпня 2017 року № 141-к призначено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі наказу від 21 грудня 2017 року № 977 позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду юридичного департаменту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

З 01 листопада 2018 року на підставі наказу від 04 жовтня 2018 року № 154-к позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

З 01 листопада 2019 року на підставі наказу від 31 жовтня 2019 року № 34-к позивача переведено на посаду заступника начальника відділу договірної та претензійної роботи юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

З 16 вересня 2021 року на підставі наказу від 15 вересня 2021 року № 30-к позивача переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

З 01 січня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620, яким викладено в новій редакції Закон «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», де пунктом 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вказано «Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону».

Відповідно до наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД прийнято рішення про скорочення всього штату та всієї чисельності працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року.

20 січня 2023 року позивачу вручено попередження про його наступне звільнення з 18 квітня 2023 року.

30 січня 2023 року на підставі наказу №28-к від 26 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Уважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Таким чином Фонд соціального страхування України повинен був звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із переведенням до Пенсійного Фонду України, а не у зв`язку із скороченням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Зазначає, що були наявні правові підстави для переведення позивача до відповідача, але всупереч вимогам законодавства відповідач цього не здійснив, чим порушив норми статті 36, 40 КЗпП України. Крім цього, всупереч вимогам статті 492 КЗпП України відповідач не запропонував йому вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу.

Вказує, що посилання Голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - Бахматського О.О. щодо неможливості перевести працівників Фонду соціального страхування України, а саме ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України у зв`язку із тим, що працівники Пенсійного Фонду України є державними службовцями, порушують права ОСОБА_1 та суперечать діючим нормам законодавства.

Зазначає, що незаконне звільнення завдало позивачу моральної шкоди, розмір якої оцінює у 100 000,00 гривень.

Уважає, що наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД виданий не у порядку та не у спосіб, визначенні чинним законодавством, з перевищенням повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від 26 січня 2023 року №28-к;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31 січня 2023 року по дату винесення рішення, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 2 349,95 гривень;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100 000,00 гривень;

- визнати незаконним та скасувати наказ "Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" від 16 січня 2023 року №-9ОД№

- стягнути судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року прийнято із значними порушенням матеріального та процесуального законодавства та підлягає скасуванню.

Вказує, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що Пенсійний Фонд України є правонаступником Фонду соціального страхування України та його робочих органів. Наявність правонаступництва означає реорганізацію, а не ліквідацію.

При зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються, припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

В матеріалах справи відсутні докази того, що з моменту вручення 20 січня 2023 року повідомлення про звільнення та до моменту звільнення, позивачу запропоновано наявні вакансії.

Зазначає, що станом на 23 січня 2023 року, тобто на дату отримання повідомлення про звільнення, в апараті Пенсійного фонду України були наявні 36 вакантних посад, які могли б бути запропоновані безпосередньо позивачу.

Натомість, позивача не працевлаштовано та не запропоновано іншої рівнозначної посади або іншого місця роботи.

Оскільки реорганізація виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України відбулася шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, до якого перейшли всі права й обов`язки припиненої установи, голова комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України повинен був запропонувати позивачу рівнозначну посаду або іншу роботу в установі - правонаступника, чого не було зроблено, що свідчить про порушення вимог частини 2 статті 40 та частини 3 статті 492 КЗпП

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що Законом України «Про державну службу» не передбачено процедури переведення з посади, що скорочується у Фонді соціального страхування України на посаду державної служби у Пенсійному фонді України, до якого Фонд соціального страхування України приєднано є помилковими, оскільки якщо Законом України «Про державну службу» не врегульовано питання пропонування роботи у Пенсійному фонді України під час реорганізації Фонду шляхом приєднання до ПФУ і скорочення всіх посад, в тому числі і позивача у Фонді, то безумовним обов`язком ПФУ як правонаступника Фонду було виконання приписів статей 40, 492 КЗпП України.

При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника.

Посилається на помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що законодавець прийняв рішення про припинення Фонду соціального страхування України та не передбачив спеціального механізму переведення працівників до правонаступника.

Зазначає, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» передбачена спрощена процедура вступу на державну службу у період дії воєнного стану та у жодному законодавчому акті відсутня заборона переведення працівника, який знаходиться у трудових відносинах з юридичною особою некомерційною самоврядною організацією (Фонд соціального страхування України) до юридичної особи державної служби (Пенсійний Фонд України) при приєднанні, яке здійснюється в порядку приєднання на підставі закону.

Звертає увагу, що ні Законом України «Про державну службу», ні жодним іншим правовим актом не заборонено переведення працівника без проведення конкурсу у випадку реорганізації юридичної особи (працівники якої не є державними службовцями), основним завданням якої є реалізація від імені держави владних управлінських функцій, на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації, то на роботодавця покладається обов`язок дотримання прав та гарантій працівника при звільненні, передбачені КЗпП України. Отже, роботодавець мав запропонувати позивачу рівнозначну посаду або іншу роботу в установі -правонаступника, чого зроблено не було.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, який позов задовольнити.

27 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Пенсійного фонду України на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

В обґрунтування відзиву вказує, що твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги пункт 2 розділу VII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є безпідставними, оскільки такі спростовуються текстом оскаржуваного рішення, із змісту якого убачається, що судом враховано вищевказані норми, надавши їм відповідну правову оцінку.

Звертає увагу, що скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги зводяться до аргументів, викладених у позові.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність вакантних посад в Пенсійному фонді України, вказує, що скаржник свідомо замовчує той факт, що зазначені посади належать до посад державної служби, переведення на які позивача неможливе та є порушенням норм спеціального законодавства.

Вказує, що відносини, що виникають із зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон України "Про державну службу". В силу положень пунктів 1 і 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу" без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець.

Звертає увагу, що саме закон України "Про державну службу" визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Натомість КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.

Вказує, що норма частини 5 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке у відповідності до абзацу 2 статті 7 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" є строковим. При цьому, особа має подати відповідний перелік документів, визначених законом.

Позивач не звертався до Фонду та не подавав необхідні документи для працевлаштування.

Звертає увагу, що позивач є самозайнятою особою та здійснює адвокатську діяльність. Згідно пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Таким чином, призначення на посаду державної служби позивача у період здійснення ним адвокатської діяльності, суперечило б законодавству у сфері запобігання корупції.

В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №380/6745/21 від 29 березня 2023 року, №451/1028/18 від 05 жовтня 2020 року.

Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.

Представники відповідача Карпіленко Н.В. та Костюченко Ю.М. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у її задоволенні. Окрім того, просили врахувати висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі №442/3240/23-ц.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправність дій відповідача при звільненні позивача, останнім не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені його звільненням та жодних доказів наявності моральної шкоди, матеріали справи не містять.

Суд вказав, що звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією Фонду соціального страхування України відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України не є неправомірним, відтак відсутні підстави для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 26 січня 2023 року №28-к.

Суд першої інстанції вказав, що переведення працівників Фонду соціальної страхування України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону України "Про державну службу".

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД, суд вказав, що оскаржуваний наказ прийнято головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. в межах їх законних повноважень. Крім того, матеріали справи не містять доказів прийняття щодо позивача індивідуальних рішень (наказів) щодо його звільнення, а оскарження працівником рішення про скорочення чисельності або штату працівників не є належним способом захисту його цивільного права чи інтересу.

Судом установлено, що наказом №21-к від 10 червня 2013 року ОСОБА_1 11 червня 2013 року призначено на посаду провідного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (том 1 а.с. 32).

Наказом №53-к від 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (том 1 а.с. 33).

Згідно наказу №64-к від 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв`язку з переведенням за його згодою до Фонду соціального страхування України (том 1 а.с. 34).

Згідно наказу №141-к від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (том 1 а.с. 35).

На підставі наказу від 21 грудня 2017 року № 977 позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду юридичного департаменту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (том 1 а.с. 36).

Згідно наказу від 04 жовтня 2018 року № 154-к ОСОБА_1 з 01 листопада 2018 року переведено на посаду головного спеціаліста від ділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (том 1 а.с. 37).

Згідно наказу від 31 жовтня 2019 року № 34-к ОСОБА_1 з 01 листопада 2019 року переведено на посаду заступника начальника відділу договірної та претензійної роботи юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (том 1 а.с. 38).

З 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що підтверджується даними наказу від 15 вересня 2021 року № 30-к (том 1 а.с. 39).

Наказом голови комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року № 9-ОД на виконання пункту 2 розділу VII Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18 квітня 2023 року (том 1 а.с. 41-42).

25 січня 2023 року позивачем отримано попередження за підписом голови комісії з реорганізації Бахматського О. від 20 січня 2023 року про скорочення усієї чисельності та всього штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, в тому числі й посади, яку обіймає позивач, на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року №9-ОД, та про наступне звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18 квітня 2023 року (а.с. 43).

26 січня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я Голови комісії з реорганізації Бахматського О.О. подав заяву з проханням скоротити термін попередження про його скорочення з займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України до 30 січня 2023 року та виплату вихідної допомоги, передбаченої частиною 1 статті 44 КЗпП України (а.с. 44).

На підставі наказу від 26 січня 2023 року № 28-к ОСОБА_1 з 30 січня 2023 року звільнено з посади заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги (а.с. 40).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Поняття публічної служби є широким, оскільки включає в себе державну службу, службу в органах місцевого самоврядування та службу в публічних установах. Під «публічною службою» необхідно розуміти врегульовану виключно Конституцією та законами України професійну публічну діяльність осіб, які заміщують посади в державних органах і органах місцевого самоврядування щодо реалізації завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування. Публічну службу в найширшому розумінні можуть здійснювати працівники усіх організацій публічного сектору: органами державної влади (тобто не лише виконавчої, а й законодавчої та судової); державними підприємствами та установами; органами місцевого самоврядування; комунальними підприємствами та установами.

Юрисдикційність справ за позовами, що стосуються обрання, перебування та звільнення з публічної служби належить до адміністративних правовідносин.

Звертаючись до суду, позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від 26 січня 2023 року №28-к та поновити позивача на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

В судовому засіданні позивач вказав, що просить поновити на відповідній посаді у Пенсійному фонді України.

3 01 січня 2023 набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 № 2620-IX "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №2620), яким Закон № 1105 (далі - Закон № 1105-XIV (в редакції Закону № 2620- IX) викладено в новій редакції та водночас внесені зміни та доповнення до Закону України від 09 липня 2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV (в редакції Закону №2620-IX) встановлено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

З огляду на те, що Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції фонду реорганізовано, шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, між сторонами існує спір з публічно-правових відносин.

Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

З 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач у справі перебуваючи у відносинах з Фондом соціального страхування України, просить поновити його на посаді, аналогічній або рівнозначній, з якої її було звільнено, у Пенсійному фонді України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який, з урахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів уважає, що наявні підстави, визначені пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, для закриття провадження в цивільній справі, оскільки вказана позовна заява не підлягає розгляду в судах за правилами ЦПК України.

Подібні висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі №442/3240/23-ц.

На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, відтак помилково розглянув спір у цій справі по суті.

У частинах 1, 2 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відтак, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. З огляду на наведене, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - Бахматський Олександр Олександрович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та скасування наказу - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 09 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова