КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/3541/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/7578/18

22 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року, постановлене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у цивільній справі за позовом громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

в с т а н о в и в:

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 238 від 26 серпня 2008 року.

Відповідач ОСОБА_2 проживав поверхом вище у квартирі АДРЕСА_2 того ж будинку.

20 жовтня 2017 року в його квартирі сталося залиття, що підтверджується Актом огляду про залиття за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 08 листопада 2017 року майстрами технічної дільниці КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва Ляш Н.Д., Папка Т.В. , Євтушенко Н.М . Причиною залиття в акті зазначено халатне відношення відповідача до санітарно-технічних приладів в своїй квартирі.

Вказує на те, що в усному порядку він неодноразово повідомляв відповідача ОСОБА_2 про бажання вирішити питання щодо компенсації завданої ним шкоди у дружньому, добровільному порядку, але так і не отримав позитивної відповіді.

Зазначає, що внаслідок залиття його квартира потребувала термінового ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо, зважаючи на сирість та на пошкодження електропроводки. Згідно зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва від 15 травня 2018 року, складеним ТОВ "Абір" до договору підряду номер 15/05-2 (на виконання ремонтних робіт), вартість проведення ремонту його квартири становить 179 121,08 грн.

У зв`язку із проведенням ремонту він був вимушений шість місяців винаймати інше житло, за шість місяців вартість найму житла складає 90 000 грн. Окрім того, зазначає, що під час ремонту у його квартирі не можуть знаходитись меблі та особисті речі, побутові електричні прилади. Вартість послуг перевезення цих речей в середньому 4 000 грн. Отже, стягненню з відповідача на його користь підлягають пронесені ним витати на наймання житла та перевезення меблів з квартири на загальна сума 94 000,00 грн.

Загальний розмір завданої відповідачем матеріальної шкоди становить 273 121,08 грн.

Окрім того, зазначає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, що виражалася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя. Вважає, що обгрунтованим є відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь відшкодування завданої матеріальної шкоди 273 121, 08 грн, та моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

В листопаді 2020 року від відповідача ОСОБА_2 до Подільського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що квартира АДРЕСА_1 не належить йому на праві власності та фактично він проживає в квартирі АДРЕСА_4 .

Зазначав, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору купівлі- продажу квартири від 28 серпня 2002 року.

Відповідно до довідки виданої ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

У травні 2021 року до Подільського районного суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , та уточнена позовна заява.

В обґрунтування клопотання про залучення співвідповідача позивач зазначав, що відповідно до договору від 28 серпня 2002 року № 3228 , який посвідчено приватним нотаріусом Глушко Л.В. власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .

Зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, та у подружжя є спільні діти.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, квартира АДРЕСА_2 є спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 269 121, 08 грн., моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. та судові витрати у розмірі 14 031, 21 грн.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 та прийнято уточнену позовну заяву.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 05 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт обстеження квартири АДРЕСА_1 від 08 листопада 2017 року є неналежним доказом, відповідно до норм наказу № 76 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року.

Вказує на те, що вище вказаний наказ є підзаконним актом. Вредакції наказу, яка опублікована на сайті Верховної ради України зазначено, що наказ прийнято відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки" та Указу Президента України від 19.08.2002 N 723 "Про Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства".

Відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки", Закон було змінено, та в останній редакції його назва викладена: «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки». Як вибачається з назви закону та його змісту закон має обмежену дію в часі - до кінця 2014 року. Таким чином, вказаний закон припинив дію, та не має юридичної сили з 01 січня 2015 року.

Відповідно до офіційної редакції, яка опублікована на сайті Верховної Ради України Указ Президента України від 19.08.2002 №723 "Про Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства", втратив чинність на підставі Указу Президента № 1801/2005 від 19.12.2005 року . Таким чином вказаний Указ Президента України припинив дію та не має юридичної сили з 20.12.2005 року.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що підзаконний акт - Наказ № 76 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р, станом на 2023 рік, не базується на чинних нормативних актах, які зазначені в його тексті, як підстава прийняття відповідного підзаконного нормативного акту.

З огляду на це вважає, що зазначений наказ не може бути застосований судом як законна підстава у вирішенні питання щодо визнання доказів належними та допустимими.

Зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції посилався на лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2009 року № 12/20-11-1975, однак, апелянт вважає, що посилання на цей лист є помилковим, він грунтується на законодавстві, яке станом на момент прийняття рішення судом втратило чинність.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок будівельно-технічного експертного дослідження № ED-1727-1-912.17 не є належним та допустимим- доказом, оскільки експертом Комашко Р. В. «був використаний акт обстеження квартири АДРЕСА_1 від 08.11.2017 року». Вказує на те, що даний акт взагалі не був підставою для визначення розрахунку майнової шкоди експертом.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він не має відношення до квартири АДРЕСА_2 та не мешкає там, спростовується тим, що сам відповідач у відзиві зазначає адресу власної реєстрації: АДРЕСА_2 .

28 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Полумисного Віталія Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вважає, безпідставними доводи апелянта щодо помилкового застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі- Правила), затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 начебто у зв`язку із втратою нормативно-правовим актом юридичної сили.

Зазначає, що відповідно до інформації наведеній на Веб сайті Інформаційної системи «Ліга Закон», вказаний нормативно-правовий акт було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року, він був та є чинним, як на дату виникнення спірних правовідносин, так і на дату постановлення рішення судом першої інстанції.

З огляду на це, вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення Правил та надав вірну правову оцінку тому факту, що акт огляду про залиття від 08.11.2017 року не може бути належним та допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди позивачу.

Звертає увагу, що позивач зазначає, що залиття квартири сталося 20.10.2017 року, а Акт огляду про залиття за адресою АДРЕСА_1 складений 08.11.2017, тобто, через 18 днів з дати ймовірного залиття, що в свою чергу виключає можливість встановлення причинно-наслідкового зв`язку між можливим залиттям та пошкодженнями, які існували станом на 08.11.2017 року.

Посилається на те, що в порушення вимог п. 2.3.6 Правил, акт складено за відсутності власника квартири АДРЕСА_2 , що позбавило останнього права подання доводів на його спростування, та більше того, із акту вбачається, що комісія КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району» квартиру АДРЕСА_2 не оглядала, що взагалі виключає достовірність даних в частині визначення причин та винуватця залиття. В акті відсутні відомості про присутність під час його складання заінтересованих осіб з боку власника квартири АДРЕСА_2 , а також відсутні відомості про відмову таких осіб, чи власника квартири, від підпису складеного акту.

В матеріалах справи відсутні докази того, що власники чи мешканці квартири АДРЕСА_2 були належним чином повідомлені про дату комісійного обстеження, але відмовилися прийняти в ньому участь або не надали доступу до своєї квартири чи відмовилися підписати складений комісією акт.

Зазначає, що в порушення вимог п. 2.3.6 Правил, вказаний Акт не був підписаний і позивачем, що ставить під сумнів взагалі здійснення комісією фактичного огляду квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Зазначає, що у даному акті, не вказані обставини залиття (чи відбулося залиття каналізаційними стоками, чи гарячою водою, чи холодною водою, тощо), не вказані конкретні причини залиття, не вказано, що саме спричинило залиття (прорив труби гарячого водопостачання чи холодного водопостачання, чи системи опалення, чи каналізаційної системи) не встановлено квартиру з якої здійснювалося залиття та не встановлено особу, що вчинила залиття та наявність вини такої особи, не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між ймовірним залиттям та шкодою, завданою квартирі позивача, а відповідно до норм процесуального закону доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Крім того, акт не було затверджено керівником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва ».

Вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те, що доданий позивачем до позовної заяви висновок будівельно-технічного дослідження від 19.12.2017 року NED-1727-1-912.17, не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що при визначенні величини збитків, завданих нерухомому майну, що належить позивачу, експертом був використаний акт огляду про залиття за адресою: АДРЕСА_1 , складений 08.11.2017 року , що не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди, оскільки останній складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Соколов Віктор Анатолійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Полумисний Віталій Володимирович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Павлов Ігор Геннадійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору купівлі- продажу квартири.

08 листопада 2017 року комісією Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва в складі: майстра технічної дільниці Ляш Н.Д. , майстра технічної дільниці Папка Т.В. , майстра технічної дільниці Євтушенко Н.М. , склали акт обстеження квартири АДРЕСА_1 щодо залиття, яке сталось 20 жовтня 2017 року з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.

Будинок АДРЕСА_1 1975 року забудови, 8-ми поверховий 2-х під`їзний, цегляний.

Під час обстеження квартири за вищевказаною адресою комісією було виявлено наслідки залиття, а саме: у кухні, сліди залиття на стелі, загальною площею близько 12,25 м (водоемульсійне фарбування, частково відшарування штукатурного шару); в кімнаті на стелі сліди залиття, загальною площею близько 12,5м2 (водоемульсійне фарбування, частково відшарування штукатурного шару); у кімнаті сліди залиття на стіні, загальною площею близько 10,5 м2 (шпалери); у кімнаті сліди залиття на стіні, загальною площею близько 10,5 м2 (шпалери);. у кімнаті № 1 сліди залиття на підлозі, загальною площею близько 9,5 м2 (деформування ламінату); у кімнаті № 2 сліди залиття на підлозі, загальною площею близько 17,2 м2 (деформування ламінату); у ванній кімнаті сліди залиття на стелі, загальною площею близько 4,4 м2 (водоемульсійне фарбування, частково відшарування штукатурного шару); у ванній кімнаті сліди залиття на стіні, загальною площею близько 0,5 м2 (частково відшарування плитки).

Залиття квартири за вищевказаною адресо сталось 20.10.2017 року з квартири, яка знаходиться поверхом вище, ймовірно причиною залиття є халатне поводження із сантехнічним обладнанням, працівники дільниці № 1 робіт по усуненню аварійної ситуації не проводили.

15 травня 2018 року між Фізичною особо ОСОБА_1 ( замовник) та Товариством з обмеженою від повільністю «Абір» ( підрядник) було укладено договір підряду № 15/02-2.

Відповідно до умов п. 1.1.5 вказаного договору обєкт- житлова квартира по АДРЕСА_2 .

Згідно умов цього договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується за замовленням замовника, власними та/або залученими силами, з власних матеріалів виконати роботи згідно додатку №1 на підставі отриманої від замовника проектної документації, та передати виконані роботи останньому, а замовник зобов`язується надати підрядникові об`єкт для виконання ним робіт, передати всю необхідну проектну документацію, прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах цього договору. (п. 2.1)

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт за цим договором визначається у додатку № 1 до договору.

Згідно п. 3.3 договору сторони погодили, що договірна ціна за цим договором сформована з урахуванням усіх витрат підрядника, пов`язаних з його виконанням.

Відповідно до п. 4.5 сторони погодили, що підрядник зобов`язується виконати роботи у терміни визначені в додатках до договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 15/05-2 від 15 травня 2018 року загальна вартість робіт в квартирі АДРЕСА_2 становить 179 121,08 грн.

На замовлення ОСОБА_1 судовим експертом ТОВ « Судова незалежна експертиза» Комашко Романом Вікторовичем було склалено висновок № ЕD- 1727-1-912.17 будівель-технічного дослідження відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, що завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 в межах будівельно- технічного дослідження, становить 60 188,16 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що акт огляду про залиття за адресою : АДРЕСА_1 від 08.11.2017 року не може бути належним та допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди позивачу. Інших доказів неправомірності дій відповідачів щодо залиття належної позивачу квартири матеріали справи не містять. Стосовно висновку № ED-1727-1-912.17 від 19.12.2017 рокубудівельно-технічного експертного дослідження, суд першої інстанції зазначив, що судовим експертом Комашко Р.В. був використаний акт комісійного обстеження, складений працівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 08.11.2017 року, що не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди, оскільки складений з порушенням Правил, а тому вказаний висновок не може бути покладений в основу судового рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права, тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з досліджених судом доказів, 20 жовтня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 відбулося залиття, що підтверджується актом комісії Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» в складі: майстра технічної дільниці Ляш Н.Д. , майстра технічної дільниці Папка Т.В. , майстра технічної дільниці Євтушенко Н.М. , відповідно до якого було виявлено залиття квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище. Зазначено, що ймовірною причиною залиття стало халатне поводження із сантехнічним обладнанням. Вказаний акт затверджений заступником начальника Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» Кравітз О.С.

Розмір збитків, завданих позивачу внаслідок залиття його квартири, визначений у висновку № ED-1727-1-912.17 будівельно- технічного експертного дослідження , складеному судовим експертом ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Комашко Романом Вікторовичем 19 грудня 2017 року, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідк залиття квартири АДРЕСА_1 становить 60 188,16 грн.

Зазначений розмір збитків та свою вину у завданій позивачу шкоді відповідачем власником вище розташованої квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не спростовано.

Колегія суддів не бере до уваги наданий позивачем до позовної заяви договір підряду № 15/05-2 від 15 травня 2018 року та додаток до вказаного договорувідповідно до якого вартість ремонтних робіт становить 179 121,08 грн., оскільки відповідно до п. 1.1.5. договір підряду № 15/05-2 роботи проводились в квартирівпо АДРЕСА_2 . Тобто, в договорі не зазначено яка саме квартира є об`єктом зазначеного договору, окрім того, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , а об`єкт договору знаходиться на АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

З наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , яка є відповідачем у даній справі. Другим відповідачем у даній справі є ОСОБА_2 , який зареєстрований у вказаній квартирі, але з 15.10.2010 року по 04.11.2020 року включно ( станом на дату видачі довідки) фактично проживає у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою ОСББ « Щекавиця».

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 є відповідальною за шкоду, завдану позивачу внаслідок неналежного виконання нею обов`язку щодо утримання свого майна.

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої йому шкоди у розмірі 60188,16 грн., протиправність дій відповідача ОСОБА_3 , причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, колегія суддів вважає, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачкою ОСОБА_3 .

Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на оренду житла у розмірі 90 000,00 грн. та на перевезення меблів в розмірі 4000,00 грн.

На підтвердження позовних вимог в цій частині позивач до суду першої інстанції долучив копію договору оренди квартири № 112 від 15 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає орендареві й членам його родини в користування строком на 6 місяців квартиру, загальною площею 52,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_12 . (п. 1.1 договору)

Відповідно до п. 3.1договору за домовленістю сторін щомісячна плата за користування квартирою вноситься у грошовій формі. Орендар за кожний місяць користування квартирою сплачує орендавцеві орендну плату у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно п. 3.1.1 договору нарахування орендної плати здійснюється з 15 травня 2018 року.

Відповідно до п. 3.2 договору на момент укладення цього договору орендар здійснив оплату оренди квартири за 6 місяців, у загальній сумі 90 000,00 грн.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження вказаних позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами його доводи про те, що необхідність винаймати житло була зумовлена саме залиттям його квартири, оскільки, як було встановлено, залиття квартири сталось 20 жовтня 2017 року, а договір оренди квартири був укладений 15 травня 2018 року, тобто, через півроку з моменту того, як трапилось залиття. Доказів понесення позивачем витрат на перевезення меблів в розмірі 4000,00 грн. матеріали справи взагалі не містять.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідачку ОСОБА_3 обов`язку щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої внаслідок оренди квартири в сумі 90 000,00 грн. та перевезення меблів в сумі 4000,00 грн. з огляду на недоведеність вказаних позовних вимог .

Звертаючись досуду з даним позовом, ОСОБА_1 крім відшкодування матеріальної шкоди, просив також стягнути з відповідача на його користь 30 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не було доведено заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням обставин і характеру заподіяння шкоди, тривалості моральних страждань позивача внаслідок залиттяйого квартири з вини відповідачки, яке відбулося ще 20 жовтня 2017 року, вимушених змін у його житті, колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню 15 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Подільського районного суд міста Києва від 30 січня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову до ОСОБА_3 , стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 60 188,16 грн. та моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.Та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 031,21 грн. При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 546,82 грн.

За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу позивача та позов було задоволено частково, а саме на 25 %, а тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 905,12 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 76, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суд міста Києва від 30 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартиризадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 60 188,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 905,12 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді: