Дата документу 30.01.2024 Справа № 335/7288/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/7288/23 Головуючий у І інстанції: Мінаєв М.М.

Провадження № 22-ц/807/373/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Надії Юріївни на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Надії Юріївни до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, про стягнення доплати за виконання додаткової роботи,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. звернулась до суду з позовом до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, про стягнення доплати за виконання додаткової роботи.

В обґрунтування позову зазначала, що 19 жовтня 2022 ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду начальника-юрисконсульта відділу юридично-кадрового забезпечення апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області з посадовим окладом 7100 грн.

16 листопада 2022 року Розпорядженням начальника БМВА БРЗО № 67 її додатково призначено уповноваженою особою, відповідальною за організацію та проведення процедур закупівель/спрощених закупівель.

Розпорядженням начальника БМВА БРЗО № 66 від 16 листопада 2022 року було затверджено Положення про уповноважену особу з публічних закупівель (далі Положення № 66).

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 66 одним зі способів визначення уповноваженої особи єпокладення на працівника із штатної чисельності функцій уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством.

Пунктом 3.3 Положення № 66 передбачено, що оплата праці (доплата) уповноваженої особи здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України,генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів. Розмір заробітної плати (доплати) уповноваженої особи визначається у трудовому договорі (контракті) відповідно до вимог законодавства.

За час роботи, поряд з виконанням основних посадових обов`язків, ОСОБА_1 виконувала обов`язки уповноваженої особи з публічних закупівель.

Так, вона провела сім закупівель: 06 грудня 2022 року - очікувана вартість 49 725 грн., 08 грудня 2022 року - очікувана вартість 2 086 грн., 16 грудня 2022 року - очікувана вартість 94 720 грн., 16 грудня 2022 року - очікувана вартість 56 721 грн., 21 лютого 2023 року - очікувана вартість 81 825 грн., 07 березня 2023 року - очікувана вартість 84 422 грн., 04 квітня 2023 року - очікувана вартість 99 900 грн., 10 квітня 2023 - очікувана вартість 94 290,22 грн.

Вказане підтверджується роздруківками з порталу prozorro.gov.ua, доданими до позовної заяви.

За твердженням позивача, паралельно з виконанням своїх основних посадових обов`язків, вона мала значне навантаження з виконання роботи уповноваженої особи, що включала, але не виключно: розробку та підготовку тендерної документації, проведення попередніх ринковихконсультацій з метою аналізу ринку, проведення самої процедури закупівель/спрощених закупівель, забезпечення укладення рамкових угод, забезпечення складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, що визначені профільним законом тощо.

На думку позивача, за наведених обставин вона мала право на доплату у розмірі 50 % від її посадового окладу за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, що передбачена підпунктом третім пункту третього Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08.2002 року (далі Постанова № 1298).

Однак додаткова робота (виконання обов`язків уповноваженої особи з публічних закупівель) позивачу жодним чином не оплачувалась.

08.05.2023 позивач звільнилась з роботи за власним бажанням.

Таким чином, сума невиплаченої позивачу доплати за виконання обов`язків уповноваженої особи з публічних закупівель за період часу з 16 листопада 2022 року до 08 травня 2022 року, з розрахунку 50% від посадового окладу позивача, за її підрахунком, становить 21300 грн.

Посилаючись на означені обставини, на підставі ст. ст. 21, 94, 97, 233 Кодексу законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», пп. 3 п. 3 Постанови № 1298, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. просила стягнути з Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області доплату за виконання додаткової роботи уповноваженої особи з публічних закупівель в розмірі 21300 грн та судові витрати на професійну правничу допомоги адвоката Загрія Н.Ю. в розмірі 18000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, скаржниця, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не перевірив принципу нарахування премії Купець А.А. за кожен місяць її роботи, якщо оплата додатково покладеної на неї роботи уповноваженої з публічних закупівель входила до структури нарахованої премії. Вказує на різницю таких виплат щомісяця і відсутність логічної умови відповідності розміру цих виплат з виконаними закупівлями.

На думку скаржниці, Розпорядженням начальника БМВА БРЗО № 67 від 16.11.2022 про призначення ОСОБА_1 уповноваженою особою з публічних закупівель не встановлювалось ні розміру доплати за виконання додаткової роботи, ні порядку її виплати. Тоді як вона мала отримувати таку доплату відповідно до Постанови КМУ № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002.

У відзиві на апеляційну скаргу Бердянська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області заперечує проти доводів скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зокрема, зазначено, що середній показник відсоткового розміру щомісячної премії визначеної начальником БМВА БРЗО працівникам БМВА БРЗО за період з листопада 2022 року до квітня 2023 року (період, в якому ОСОБА_1 фактично виконувала функції уповноваженої особи з закупівель), складає 180%. Середній показник відсоткового розміру щомісячної премії, визначеної начальником БМВА БРЗО, працівникам БМВА БРЗО за період з листопада 2022 року до квітень 2023 року (період в якому ОСОБА_1 фактично виконувала функції уповноваженої особи з закупівель) складає 204%, що є підтвердженням доплати у вигляді премії ОСОБА_1 , як уповноваженій особі з питань закупівель БМВА БРЗО.

29 січня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. про доручення доказів: скріншотів публікацій сторінки «Сармат TV» у соціальній мережі «Фейсбук» з відповіддю БМВА БРЗО про розгляд інформаційних запитів голови ГО «Вільна громада комфортне місто» про заробітну плату, отриману керівником адміністрації, його заступником, керівником апарату та начальниками структурних підрозділів апарату БМВА БРЗО в період з 01.09.2022 до 31.12.2022.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів доходить висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст. 76ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1ст. 77ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1,6ст. 81 ЦПК Українипередбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частина 2, 4 ст. 43 ЦПК України встановлено зобов`язання учасників справи щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавання усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 2, 4 статті 83 ЦПК України визначено, щопозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно достатті 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьоюстатті 367 ЦПК Українипередбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вказані норми процесуального права, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 подала позовну заяву, не зазначила в ній повідомлень про неможливість подання певних доказів, брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, користуючись послугами адвоката, подавала заперечення на відзив, проте доказів, які просить долучити до матеріалів справи не подавала, як не скористалась своїм правом заявити клопотання про їх витребування судом, з урахуванням часу розгляду справи місцевим судом.

Подаючи клопотання про долучення доказів в суді апеляційної інстанції, позивач не надала доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач заявляє клопотання про долучення доказів, які на її думку мають важливе значення для справи, а саме: роздрукованого скріншоту відповіді БМВА БРЗО про розгляд інформаційних запитів голови ГО «Вільна громада комфортне місто» від 15.01.2024, тобто після ухвалення рішення місцевим судом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вищезазначені публікації, розміщені в соціальній мережі, не містять прізвищ посадових осіб, зокрема і самого позивача, а інформація, зазначена в них не охоплює період, за який ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги до стягнення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Загрія Н.Ю. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року провила скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник БМВА БРЗО Вигівський В.В. заперечував проти доводів скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оплата за виконання роботи уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель здійснювалась позивачу за рахунок премії, що не суперечить положенню ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що Указом Президента України №587/2022 від 18.08.2022 створено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області. Згідно положень п. ч. 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Начальника Бердянської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (далі - БМВА БРЗО) Вікторію Галіцину призначено Розпорядженням Президента України від 18.08.2022 №147/2022-рп.

19.10.2022 між ОСОБА_1 та БМВА БРЗО укладено трудовий договір №10/2022 (а.с. 25-27).

За умовами укладеного трудового договору, наказом начальника БМВА БРЗО від 19.10.2022 № 17 ОСОБА_1 з 20.10.2022 прийнята на роботу на посаду начальника-юрисконсульта відділу юридично-кадрового забезпечення апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, з посадовим окладом 7100 грн (а.с. 28).

Відповідно до витягів із штатного розпису БМВА БРЗО, затвердженого головою Запорізької обласної військової адміністрації 30.08.2022 та 11.01.2023, відділ юридично-кадрового забезпечення є структурним підрозділом БМВА БРЗО, а посада начальника-юрисконсульта цього відділу, відповідно, є посадою керівника структурного підрозділу.

Розпорядженням начальника БМВА БРЗО від 16.11.2022 затверджено Положення № 66, пунктом 2.1. якого було передбачено, що уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур закупівель визначається або призначається одним з таких способів:

1) шляхом покладення на працівника із штатної чисельності функцій уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством;

2) шляхом уведення до штатного розпису окремої посади, на яку буде покладено обов`язки виконання функцій уповноваженої особи (уповноважених осіб);

3) шляхом укладення трудового договору (контракту) згідно із законодавством.

Розпорядженням начальника БМВА БРЗО № 67 від 16.11.2022 позивача призначено уповноваженою особою та визначено відповідальною за організацію та проведення закупівель (а.с. 29).

Пунктом 3.3 Положення № 66 було передбачено, що оплата праці (доплата) уповноваженої особи здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів. Розмір заробітної плати (доплати) уповноваженої особи визначається у трудовому договорі (контракті) відповідно до вимог законодавства.

У Розпорядженні начальника БМВА БРЗО № 67 від 16.11.2022 про призначення позивача уповноваженою особою розмір доплати за виконання функцій уповноваженої особи та (або) умови і порядок її визначення (встановлення) не вказані.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.5 Трудового договору № 10/2022 від 19.10.2022, укладеного між позивачем та відповідачем, за виконання обов`язків, передбачених цим договором, працівнику щомісяця виплачується заробітна плата, що складається з посадового окладу, розмір якого встановлюється штатним розписом. За особливі досягнення в роботі, і в інших випадках працівнику можуть виплачуватись премії, надбавки, доплати. Розмір і порядок таких виплат встановлюються внутрішніми правовими актами БМВА БРЗО та законодавством України.

У період перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем, щомісяця начальник БМВА БРЗО встановлювала працівникам, в тому числі й позивачу, надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років, за фактично відпрацьований час, що підтверджується наявними у справі копіями наказів № 17 від 31.10.2022, № 24 від 29.11.2023, № 38 від 12.12.2022, № 62 від 24.01.2023, № 65 від 17.02.2023, № 69 від 24.03.2023, № 77 від 20.04.2023.

Крім того, на підставі вказаних наказів позивачу також нараховувалась та виплачувалась премія відповідно її особистого внеску в загальні результати роботи.

За період перебування на посаді начальника-юрисконсульта відділу юридично- кадрового забезпечення апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області ОСОБА_1 виконувала функції уповноваженої особи з публічних закупівель.

Відповідно до наказу начальника БМВА БРЗО №88 від 05.05.2023 ОСОБА_1 08.05.2023 було звільнено з посади начальника юридичного відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області за власним бажанням (а.с. 35).

Сторони не заперечували, що на виконання функцій уповноваженої особи позивачем фактично було проведено сім закупівель: 06 грудня 2022 року - очікувана вартість 49 725 грн., 08 грудня 2022 року - очікувана вартість 2 086 грн., 16 грудня 2022 року - очікувана вартість 94 720 грн., 16 грудня 2022 року - очікувана вартість 56 721 грн., 21 лютого 2023 року - очікувана вартість 81 825 грн., 07 березня 2023 року - очікувана вартість 84 422 грн., 04 квітня 2023 року - очікувана вартість 99 900 грн., 10 квітня 2023 - очікувана вартість 94 290,22 грн.

Також сторони не заперечували, щоза період роботи з 20.10.2022 до 08.05.2023 загальна сума заробітної плати ОСОБА_1 склала 181592,55 грн, в тому числі в розрізі по місяцях:

у жовтні 2022 року - 7761,90 грн, в тому числі посадовий оклад - 2704,76 грн; надбавка за 11 ранг 400 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 1552,38 грн; премія у розмірі 100% - 3104,76 грн;

у листопаді 2022 року - 22500 грн., в тому числі 7100 грн; надбавка за 11 ранг 400 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 3750 грн; премія у розмірі 150% - 11250 грн;

у грудні 2022 року 33750 грн, в тому числі посадовий оклад 7100 грн; надбавка за 11 ранг 400 грн.; премія з нагоди професійного свята «День місцевого самоврядування» 100% - 7500 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 3750 грн; премія у розмірі 200% - 15000 грн;

у січні 2023 року 28125 грн, в тому числі посадовий оклад 7100 грн; надбавка за 11 ранг 400 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 3750 грн; премія у розмірі 225% - 16875грн;

у лютому 2023 року - 33750 грн, в тому числі посадовий оклад 7100 грн; надбавка за 11 ранг 400 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 3750 грн; премія у розмірі 300% - 22500 грн;

у березні 2023 року - 27203,16 грн, в тому числі посадовий оклад - 4630,43 грн; надбавка за 11 ранг - 260,87 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 2445,65 грн; премія у розмірі 300% - 14673,90 грн; допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок роботодавця - 5192,31 грн;

у квітні 2023 року - 10034,04 грн, в тому числі посадовий оклад - 4260,00 грн; надбавка за 11 ранг 240 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 50% - 2250 грн; премія у розмірі 50% - 2250 грн; допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок роботодавця - 3528,60;

у травні 2023 року - 21899,88 грн., в тому числі посадовий оклад 0 грн; надбавка за 11 ранг 0 грн.; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 0% - 0 грн; премія у розмірі 0% - 0,00 грн; допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок Пенсійного фонду України - 9880,08 грн, компенсація за невикористану відпустку 17 календарних днів - 14269,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно достатті 98 КЗпПУкраїни оплата праці працівників установ іорганізацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів таінших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації (ч. 1);

військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом; військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації (абз. 1 та 2 ч. 3);

військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову адміністрацію) (абз. 1 ч. 5);

фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 6);

структуру і штатний розпис районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів, розташованих в областях, у яких утворені обласні військові адміністрації, затверджують начальники відповідних обласних військових адміністрацій (абз. 6 ч. 7);

військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію","Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідноз частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати включено: основну заробітну плату - винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткову заробітну плату - винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).

Аналогічна структура заробітної плати визначена в розділі 2Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженимнаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Отже, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата), а також премії за спеціальними системами і положеннями (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) входять до структури заробітної плати (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 757/1997/20-ц).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять:

основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці»,умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, тачастиною першою статті 10 цього Закону.

Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначено, що працівникам можуть установлюватися доплати, зокремау розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки): за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам .

Порядком фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 397, передбачено, що:

цей Порядок визначає механізм фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, зокрема здійснення оплати праці працівників та грошового забезпечення військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них в установленому законодавством порядку (п. 1);

фінансування діяльності військових адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету територіальної громади, де утворено військову адміністрацію (пп. 1 п. 2);

розмір заробітної плати працівників обласних та районних військових адміністрацій визначається згідно з умовами оплати праці, встановленими для відповідних працівників районних та обласних держадміністрацій, а працівників військових адміністрацій населених пунктів - згідно з умовами оплати праці, встановленими для працівників відповідних органів місцевого самоврядування (абз. 1 п. 4).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (надалі Постанова № 268) передбачено, що:

умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-53 і 57 до цієї постанови (абз. 2 п. 1);

керівники органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці мають право установлювати:

а) керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів;

б) заступникам керівників, заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, посадові оклади на 3-7 відсотків нижче передбаченого схемою посадового окладу відповідного керівника;

в) надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи:

керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років …,

г) спеціалістам і службовцям (крім заступників керівників органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів, керівників структурних підрозділів та їх заступників) доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників таких самих категорій персоналу (у разі відсутності внаслідок тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, у відпустці у зв`язку з вагітністю і пологами, у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку) - до 50 відсотків посадового окладу за основною роботою з використанням для цього до 50 відсотків посадового окладу відсутнього працівника (пп. «а» - «г» п. 2).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач мала право на отримання додаткової оплати роботи, яку вона виконувала як уповноважена особа з публічних закупівель, проте відповідач, маючи обов`язок виплачувати позивачу таку додаткову оплату, був обмеженим у виборі способу такої оплати, оскільки мав керуватися приписами Постанови № 1298 та Постанови № 268, якими прямо передбачено, що доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників таких самих категорій персоналу, не можуть бути встановлені для керівників структурних підрозділів та їх заступників.

Встановивши, що відповідач за період з листопада 2022 до квітня 2023 року нараховував та виплачував позивачу заробітну плату, яка включала оклад, надбавку за ранг, надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та премію, з огляду на обмеження, встановлене постановами Кабміну, для призначення доплат керівникам структурних підрозділів, яким і була ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості із заробітної плати вигляді доплати за виконання роботи уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_1 сама зазначала про те, що Розпорядженням № 67 від 16.11.2022, яким її додатково призначено уповноваженою особою, відповідальною за організацію та проведення процедур закупівель, не встановлено розмір доплати за виконання такої роботи. Оскільки позивач продовжувала перебувати з відповідачем у трудових відносинах, виконуючи в тому числі обов`язки уповноваженої особи відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель, щомісяця отримувала заробітну плату, проте не оскаржувала ні Розпорядження № 67 від 16.11.2022, ні Розпорядження № 66, яким затверджено Положення про уповноважену особу з публічних закупівель, після видачі Розпорядження приступила до виконання обов`язків уповноваженої особи з публічних закупівель на умовах, визначених цими розпорядчими документами, не зверталась до роботодавця за роз`ясненнями причин невиплати їй додаткових виплат чи з заявами про внесення змін до трудового договору впродовж більше шести місяців, можна дійти висновку, що вона погодилась з умовами такої роботи. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Натомість позивач порушила це питання тільки після звільнення.

У свою чергу, доводи відповідача про факт оплати позивачу роботи, яку вона виконувала як уповноважена особа з публічних закупівель за рахунок преміювання є переконливими та підтвердженими наказами адміністрації про преміювання та положенням.

Так, середній показник відсоткового розміру щомісячної премії визначеної начальником БМВА БРЗО працівникам БМВА БРЗО за період з листопада 2022 року до квітня 2023 року (період, в якому ОСОБА_1 фактично виконувала функції уповноваженої особи з закупівель), складає 180%. Разом з тим середній показник відсоткового розміру щомісячної премії, визначеної начальником БМВА БРЗО, працівникам БМВА БРЗО за період з листопада 2022 року до квітня 2023 року (період, в якому ОСОБА_1 фактично виконувала функції уповноваженої особи з закупівель) складає 204%, що є підтвердженням доплати у вигляді премії ОСОБА_1 , як уповноваженій особі з питань закупівель БМВА БРЗО.

З огляду на встановлену у ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структури заробітної плати, відповідно до якої премія може виплачуватись як заохочувальна виплата і як додаткова заробітна плата (за виконання виробничих обов`язків і функцій), враховуючи розмір преміювання позивача в розмірі, не меншому 50%, а у місяці здійснення закупівель в рази більшої від тієї, що встановлена в інші місяці, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Крім того апеляційний суд підкреслює, що остаточне рішення про визначення розміру премії та підстав для її виплати належить до компетенції начальника військової адміністрації, тому доводи апеляційної скарги про порівняння розміру призначеної позивачу премії та премії іншим співробітникам адміністрації не можна вважати об`єктивними та взяти їх до уваги, оскільки вони ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті позивача та припущеннях, оскільки в рамках цієї справи неможливо визначити, яку саме роботу виконували керівники інших підрозділів, чи входила до їх обов`язків додаткова робота чи робота за суміщенням, яким саме чином визначено їх особистий вклад у виконання виробничих завдань і функцій, визначених спеціальними положеннями або для отримання заохочувальних та компенсаційних виплат.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниціта їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. слід залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Надії Юріївни залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 09 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: