П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20880/23

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 16.10.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №420/20880/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій щодо нарахування, фінансування та виплати суддівської винагороди протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

11.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов`язані із не внесенням змін до штатного розпису та кошторису цього апеляційного суду, нарахуванням і виплатою суддівської винагороди, та Державної судової адміністрації України, пов`язані із не виділенням (фінансуванням) Одеському апеляційному суду, необхідних (достатніх), у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 06.07.2023;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд:

внести зміни до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду, якими встановити з 06.07.2023 розмір суддівської винагороди судді ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;

нараховувати та виплачувати суддівську винагороду судді ОСОБА_1 з 06.07.2023 у відповідності із внесеними змінами до штатного розпису та кошторису цього суду щодо розміру суддівської винагороди з врахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

подати змінені з 06.07.2023 штатний розпис та кошторис Одеського апеляційного суду до Державної судової адміністрації України;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати з 06.07.2023 судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, згідно із наданих змін до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду з 06.07.2023, у встановленому діючим законодавством порядку;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд та Державну судову адміністрацію України з дати ухвалення судом рішення по даній справі утриматися від вчинення дій щодо складання, затвердження штатного розпису та кошторису, нарахування та виплати суддівської винагороди, виділення (фінансування) коштів для виплати суддівської винагороди судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 , не у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній на час здійснення нарахування суддівської винагороди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є суддею Одеського апеляційного суду. Однак, на думку ОСОБА_1 , розмір посадового окладу йому визначено не правильно. Як стверджує позивач, розмір посадового окладу судді має визначатися виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не 2102грн. Також, позивач акцентує увагу на наявності судових рішень у справі №420/14319/22.

Не погодившись із заявленими позовними вимогами Державною судовою адміністрацією України до Одеського окружного адміністраивного суду подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. На думку відповідача, справа №420/20880/23 не може розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження. Як стверджує суб`єкт владних повноважень, розмір посадового окладу судді Заїкіну Анатолію Павловичу визначено відповідно до законодавчих приписів.

Одеський апеляційний суд також не погоджується із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами вказуючи, що прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді складає 2102грн. При цьому, в Одеського апеляційного суду немає правових підстав на внесення змін до штатного розпису. Також, на думку відповідача, зміна розміру розрахункової величини посадового окладу судді ОСОБА_1 призведе до дискримінації інших суддів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №420/20880/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Одеський апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 06.07.2023 по 16.10.2023 відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в розмірі 2684 грн), встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2023 рік за період з 06.07.2023 по 16.10.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (в розмірі 2684 грн) відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходів із того, що суд не може вирішувати питання на майбутнє. Також, окружний адміністративний суд вказав, що розпорядник бюджетних коштів моє право здійснювати відповідні видатки виключно в межах бюджетних асигнувань. Означене слугувало підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України, пов`язаних із не виділенням (фінансуванням) Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх), у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 06.07.2023. Крім того, судом першої інстанції з`ясовано, що на підставі рішення суду у відповідачів немає правових підстав для внесення змін до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду. Вказане слугувало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Одеського апеляційного суду, пов`язаних із не внесенням змін до штатного розпису та кошторису цього апеляційного суду, нарахуванням і виплатою суддівської винагороди, зобов`язання Одеського апеляційного суду внести зміни до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду, якими встановити з 06.07.2023 розмір суддівської винагороди судді ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; подати змінені з 06.07.2023 штатний розпис та кошторис Одеського апеляційного суду до Державної судової адміністрації України. За наслідком з`ясування фактичних обставин справи, судом першої інстанції також не установлено протиправних дій Одеського апеляційного суду, пов`язаних із не внесенням змін до штатного розпису та кошторису цього апеляційного суду, нарахуванням і виплатою суддівської винагороди, та Державної судової адміністрації України, пов`язаних із не виділенням (фінансуванням) Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх), у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 06.07.2023.

Не погоджуючись із рішенням окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям нового судового рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог. На думку позивача, саме викладена в позовній заяві редакція позовних вимог призведе до повного захисту його прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Також, окружним адміністративним судом не наведено жодного висновку стосовно можливості збільшення видатків у разі внесення змін до штатного розпису, кошторису бюджетної установи протягом бюджетного року. як стверджує позивач, протягом бюджетного року можливо внести зміни до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 є суддею Одеського апеляційного суду.

Відповідно до довідки-розрахунок Одеського апеляційного суду №06-29/47/2023 від 10.08.2023, судді ОСОБА_1 базовий розмір посадового окладу нараховується та виплачується згідно п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік:

- з 01.01.2020 50 прожиткових мінімумів (2102*50=105100 грн);

- з 01.01.2021 50 прожиткових мінімумів (2102*50=105100 грн);

- з 01.01.2022 50 прожиткових мінімумів (2102*50=105100 грн);

- з 01.01.2023 50 прожиткових мінімумів (2102*50=105100 грн).

Не погодившись з базовим розміром посадового окладу судді, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов`язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, та Державної судової адміністрації України, пов`язані із не виділенням Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх) і передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, в період з 01.01.2020 по дату ухвалення судом рішення по даній справі, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по дату ухвалення судом рішення по даній справі, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», передати ці відомості до Державної судової адміністрації України та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов`язкових платежів;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по дату ухвалення судом рішення по даній справі, визначеної відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд з дати ухвалення судом рішення по даній справі нараховувати та виплачувати, а Державну судову адміністрацію України виділяти (фінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, передбаченому спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій і статус судців», в редакції чинній на час здійснення нарахування суддівської винагороди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 по справі № 420/14319/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов`язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01.01.2021 по 10.03.2023, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов`язано Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 (10.03.2023), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі № 420/14319/22 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Одеського апеляційного суду задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 змінено у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.

Резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 змінено, виклавши абзаци 2, 3 у наступній редакції:

«Зобов`язати Одеський апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 05.07.2023 відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік» відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 залишено без змін.

Згідно із довідкою Одеського апеляційного суду від 05.09.2023 № 06-29/48/2023 упродовж 2023 року та станом на 05.09.2023 зміни до штатного розпису суду в частині розміру посадового окладу судді не вносились.

Відповідно до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2023 рік, змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2023 рік, затверджених головою Державної судової адміністрації України, кошторис на 2023 рік Одеського апеляційного суду посадовий оклад ОСОБА_1 становить 131375грн.

Уважаючи, що розмір посадового окладу судді визначено не правильно, позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Особливості забезпечення функціонування судової влади унормовано приписами статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із якою держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;

3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.

Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ у системі правосуддя визначаються законом.

Відповідно до статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із пунктом 7 частини 1 якої Державна судова адміністрація України готує бюджетний запит.

Згідно із статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до пунктів 30, 46 частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 11 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету), зокрема, на оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків.

Пунктом 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вказує, що за загальним правилом виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік, які визначаються з урахуванням штатного розпису та кошторису.

Як убачається з матеріалів справи, 11.01.2023 заступником голови ДСА України затверджено кошторис Одеського апеляційного суду на 2023 рік.

18.01.2023 головною Державної судової адміністрації України затверджено штатний розпис Одеського апеляційного суду на 2023 рік.

Колегією суддів установлено, що до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2023 рік та кошторису Одеського апеляційного суду на 2023 рік вносились зміни.

Однак, такі зміни не стосувались розміру посадового окладу судді, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Одеського апеляційного суду від 05.09.2023 №06-29/48/2023.

Здійснивши розгляд даної справи суд першої інстанції захистив права позивача, вказавши, що суддівська винагорода судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 за спірний період має обчислюватись відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Означеній частині рішення окружного адміністратвиного суду оцінка колегією суддів не надається, адже жодною із сторін вона не оскаржується.

Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що ініціювавши перегляд справи в апеляційному порядку позивач уважає, що його права, свободи та охоронювані законом інтереси у подальшому також будуть порушуватись, у зв`язку з чим просить задовольнити решту позовних вимог, які стосуються внесення змін до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду.

В контексті наведеного доцільно відмітити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки немає фактів порушення прав позивача в майбутньому.

Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Крім того, за наслідком аналізу приписів Бюджетного кодексу України, Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, апеляційним судом з`ясовано, що вирішення питання про внесення змін до штатного розпису та кошторису Одеського апеляційного суду належить до виключних (дискреційних) повноважень відповідних суб`єктів.

З наведених підстав апеляційний адміністративний суд уважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні відповідної частини позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на приписи п.47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, в контексті внесення змін до кошторису, адже такі норми не кореспондуються із спірними правовідносинами.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що виділених ДСА України для Одеського апеляційного суду коштів недостатньо для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у належному розмірі, у зв`язку з чим необхідно вносити зміни до кошторису.

Не є ґрунтовними в контексті вирішення даного спору також твердження позивача щодо можливості внесення змін у фінансуванні з виплати суддівської винагороди у випадку обрання судді на адміністративну посаду, отримання суддею наукового ступеню, зарахування судді до суду, відставки судді тоща, оскільки жодної із перелічених обставин в досліджуваній ситуації документально не підтверджено.

До того ж, слід відмітити, що позивачем не арґументовано, яким чином вищенаведені обставини можуть вплинути на виплату йому суддівської винагороди.

Здійснюючи розгляд справи апеляційний адміністративний суд не надає оцінку змодельованим (видуманим) ОСОБА_1 обставинам, які насправді в досліджуваній ситуації місця не мали.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єктів владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, колегія суддів відмічає наступне.

Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Системний аналіз наведених положень чинного прцесуального законодавства свідчить про те, що такий спосіб захисту прав як «зобов`язання утриматися від вчинення певних дій» можливий лише одночасно із визнанням дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Натомість, у спірних правовідносинах жодної протиправності у діях суб`єктів владних повноважень установлено не було.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В контексті означеного колегія суддів зауважує, що право вибору заявляти ті чи інші вимоги належить позивачу. В той же час, саме суд, який розглядає спір по суті, наділений повноваженнями щодо обрання із декілька можливих способів захисту права, одного, який відповідає суті спірних відносин та, який найбільш ефективно відновить порушене право.

На думку суду апеляційної інстанції, обраний окружним адміністративним судом спосіб захисту порушеного права позивача, у даному випадку, є цілком достатнім та ефективним для його відновлення.

Відтак, апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №420/20880/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій щодо нарахування, фінансування та виплати суддівської винагороди протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян