ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 490/8704/23

провадження № 61-15610св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - профспілковий комітет виконавчих органів Миколаївської міської ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порибкіна Олександра Миколайовича на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 вересня 2023 року у складі судді Черенкова Н. П. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Коломієць В. В., Локтіонової О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування протоколу, поновлення в членах профспілкової організації.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа № 400/2540/22 за її позовом до Миколаївського міського голови Сєнкевича А. Ф., Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження від 14 лютого 2022 року № 45рк «Про звільнення» та наказу від 15 лютого 2022 року № 21-к «Про звільнення», поновлення на роботі на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В ході розгляду вказаної справи їй стало відомо про існування протоколу профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради від 01 вересня 2021 року № 24, згідно з яким її було виключено з членів профспілкової організації за несплату членських внесків без поважних причин.

Однак цей протокол складено відповідачем з порушенням вимог Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), Статуту професійної спілки працівників державних установ України, затвердженого на ІІ пленумі Центрального комітету профспілки від 09 вересня 2016 року, без її повідомлення та без її участі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати протокол профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради від 01 вересня 2021 року № 24 та поновити її членом цієї профспілкової організації.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не мають характеру трудових, про що свідчить положення статті 221 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які закріплюють застереження, стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали.

Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порибкіна О. М. залишено без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 вересня 2023 року -без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду як органу державної влади з вимогою перевірити дотримання добровільним громадським об`єднанням процедури та порядку прийняття рішення стосовно її членства, набутого у цьому добровільному об`єднанні. Тобто, здійснити дії, які суперечать статті 36 Конституції України та заборонені статтею 12 Закону № 1045-XIV, оскільки питання, які віднесені до внутрішньо-організаційної діяльності профспілок вирішуються відповідно до їх статутних документів та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Враховуючи зміст статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 19 ЦПК України, висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 09 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України, положення статті 33 Закону № 1045-XIV, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

В той же час спір, який ініційований ОСОБА_1 до визначеної категорії справ не відноситься, а тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, так як повинен бути вирішений у відповідності до статуту організації.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Порибкін О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Центральний районний суд міста Миколаєва відкрити провадження у справі.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Також касаційна скарга містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та мотивована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19), натомість місцевий суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18), однак неправильно застосував до спірних правовідносин викладені в них правові висновки, а суд апеляційної інстанції застосував їх у протилежному значенні. Крім того, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які виникли між членами профспілки, які займають виборні платні посади.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Центрального районного суду міста Миколаєва.

07 грудня 2023 року справа № 490/8704/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Порибкіна О. М. мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що позивач була пересічним членом профспілкової організації та виборну платну посаду не займала, тому безпідставно послалися на положення статті 221 КЗпП України, яка стосується членства у громадській організації осіб, які займали виборні платні посади.

Зазначений спір не є трудовим, однак відповідно до суб`єктного складу його сторін та характеру спірних правовідносин підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року профспілковий комітет виконавчих органів Миколаївської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з протоколом профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради від 01 вересня 2021 року № 24 ОСОБА_1 була виключена з членів профспілкової організації за несплату членських внесків без поважних причин.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, в якому просила визнати протиправним та скасувати протокол профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради від 01 вересня 2021 року № 24 та поновити її членом цієї профспілкової організації.

При цьому ОСОБА_1 посилалася на те, що дізналася про існування вищевказаного рішення профспілкової організації в ході розгляду Миколаївським окружним адміністративним судом справи № 400/2540/22 за її позовом до Миколаївського міського голови Сєнкевича А. Ф., Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки вважав, що між сторонами виник спір, який належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Тобтопозовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 7 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Порибкіна О. М. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 9 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.

Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті).

Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом № 1045-XIV, відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Частиною третьою статті 12 Закону № 1045-XIV встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Таким чином, за змістом Закону № 1045-XIV у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі з оспорювання рішення, оформленого протоколом профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради від 01 вересня 2021 року № 24 щодо виключення позивача із членів профспілки за несплату членських внесків без поважних причин, не мають характеру трудових, а спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно послалися на положення статті 221 КЗпП України, яка стосується членства у громадській організації осіб, які займали виборні платні посади, однак позивач була пересічним членом профспілкової організації та виборну платну посаду не займала, не заслуговують на увагу, оскільки наведена норма закріплює застереження стосовно порядку розгляду трудових спорів, натомість в цій справі суди виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами не мають характеру трудових і законом встановлено обмеження щодо розгляду в судовому порядку спору стосовно виключення із членів профспілки.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховноговід 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18), є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать, а навпаки узгоджуються з висновками, викладеними у зазначених постановах.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19), на яку заявник посилається у касаційній скарзі, зазначено, що спір між членом профспілки, якого звільнено з виборної посади, та профспілкою не має характеру трудового, однак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналізуючи наведену постанову Великої Палати Верховного Суду, на неврахування висновків у якій посилається заявник, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначена правова позиція підлягає застосуванню у випадку вирішення спору за участю члена профспілки, якого звільнено з виборної посади, а саме голови чи заступника голови профспілки.

Однак за обставинами цієї справи позивача не було звільнено з виборної посади і вона не заперечувала, що була пересічним членом профспілкової організації.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порибкіна Олександра Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Р. А. Лідовець

О. М. Осіян

В. В. Шипович