ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3243/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Носик Б. М.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Удалової О. Г.

від 29.05.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тищенко А. І., Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.

від 03.10.2023

за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 756 437,70 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Корпорація "ТСМ ГРУП" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") про стягнення 2 756 437,70 грн, з яких 1 732 121,64 грн заборгованості, 415 612,90 грн інфляційних втрат, 51 821,30 грн 3% річних, 556 881,86 грн пені.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором договір № 03/19 на виконання комплексу робіт від 27.06.2019 на виконання комплексу робіт в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

27.06.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (замовник) та Корпорацією «ТСМ ГРУП» (генеральний підрядник) було укладено договір № 03/19 на виконання комплексу робіт (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого генеральний підрядник зобов`язався за завданням замовника з дотримання вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Технічне переоснащення КПП-3. АКЗТ. Постачання обладнання, будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток № 2) та у відомостях робіт (додаток № 4) до вказаного договору.

Генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявились в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язався прийняти роботи та сплатити виконані роботи (пункт 1.3 договору).

Договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена протоколом угоди про договірну ціну (додаток №1) і складає: 45 096 149,03 грн, у тому числі ПДВ 7 516 024,84 грн, та включає: постачання обладнання 40 684 328,10 грн з ПДВ; будівельно-монтажні роботи 3 749 680,00 грн з ПДВ; 2.1.3. пусконалагоджувальні роботи 1662140,93 грн з ПДВ джерело фінансування - власні кошти ДП «НАЕК «Енергоатом» (пункт 2.1 договору).

Терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.1 договору).

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів (пункт 4.1.1 договору).

Приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 - до 28 числа поточного місяця (пункт 5.10 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання договору сторонами та скріплення його печатками й діє до 15.12.2020.

При укладенні договору сторонами погоджено: додаток № 1 (протокол угоди про договірну ціну); додаток № 2 (графік виконання робіт); додатки № 3 та № 4 (договірна ціна); додаток № 5 (відомості обсягів робіт та специфікація обладнання).

Додатковою угодою № 1 від 12.11.2019 сторонами внесено зміни до договору в частині ціни договору.

Додатковою угодою № 2 від 15.05.2020 сторонами внесено зміни до графіку виконання робіт та продовжено дію договору до 30.03.2021.

Додатковою угодою № 3 від 15.09.2020 сторонами внесено зміни до графіку виконання робіт.

Додатковою угодою № 4 від 17.11.2020 сторонами внесено зміни до графіку виконання робіт та продовжено дію договору до 31.12.2021, а також погоджено новий графік виконання робіт.

Додатковою угодою № 5 від 24.05.2021 сторонами внесено зміни до графіку виконання робіт, а також погоджено новий графік виконання робіт, зокрема, за позицією 2 «Будівельні роботи» передбачено виконання позивачем робіт у грудні 2021 року на суму 1 762 764,69 грн.

Відповідно до акта приймання виконаних робіт № 3-ПН від 22.12.2021 вартість робіт склала 1 093 723,62 грн, відповідно до акта приймання виконаних робіт № 4-ПН від 22.12.2021 вартість робіт склала 319 296,70 грн, тобто всього 22.12.2021 позивачем передано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 1 413 020,32 грн.

Крім того, 22.12.2021 сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2021 на суму 1 413 020,32 грн.

Відповідно до акта приймання виконаних робіт № 5-ПН від 22.12.2021 вартість робіт склала 244 536,46 грн, а згідно із актом № 6 від 22.12.2021 вартість робіт склала 74 564,87 грн.

Крім того, 22.12.2021 сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2021 року на суму 319 101,32 грн.

Згідно із пунктом 10.4 договору у разі невиконання замовником зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/3243/23 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" 1 732 121,64 грн основного боргу, 556 881,86 грн пені, 51 821,30 грн 3% річних, 415 612,90 грн інфляційних втрат, а також 41 346,57 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані, а відповідачем 22.12.2021 прийняті роботи на загальну суму 1 732 121,64 грн згідно із підписаними між сторонами актами та довідками про вартість робіт. Будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, акти та довідки були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень. Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів оплати прийнятих робіт на суму 1 732 121,64 грн, у зв`язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

- у матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором від 27.06.2019 № 03/19, та який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними;

- перевіривши заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд погоджується з твердженнями позивача щодо можливості нарахування пені за заявлений ним період, оскільки шестимісячний строк, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, продовжений на підставі пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України. Проте, суд не погоджується з визначеними позивачем датами нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до 03.03.2023, оскільки облікова ставка НБУ, яка перевищує 0,1% пені, була встановлено Національним банком України 03.06.2022. Таким чином, нарахування пені повинне бути здійснено за період з 01.03.2023 по 02.06.2023 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а з 03.06.2023 по 27.02.2023 в розмірі 0,1% (як погоджено сторонами в договорі). Так, за розрахунком суду розмір пені, з урахуванням викладеного, становить 558 671,10 грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 556 881,86 грн.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" оскаржило до апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені та 3 % річних.

Постановою від 03.10.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/3243/23.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- обставини наявності заборгованості у розмірі 1 732 121,64 грн відповідачем не заперечуються та не оскаржуються;

- колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 556 881,86 грн пені та 51 821,30 грн 3% річних;

- як на підставу для зменшення розміру пені та відсотків річних, відповідач вказує, що на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/11610/20, яким задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3 747 022 503,50 грн - основного боргу, 78 762 707,84 грн - пені, 269 879 244,19 грн штрафу, 26 841 498,41 грн - 3% річних та 21 768 780,75 грн - інфляційних втрат. Водночас, вказане рішення свідчить лише про стан розрахунків з одним з контрагентів боржника, а не про фінансовий стан підприємства в цілому;

- відповідач також посилається на наявність фактичних обставин, які вплинули на можливість своєчасно розрахуватись за виконання комплексу робіт, а саме на: - Указ Президента України від 22.09.2020 №406/2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики»; - положення статті 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», згідно з якою Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" спрямовує кошти в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС; - виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, як на обставину, яка впливала на його здатність виконати зобов`язання. Проте наведені обставини не пов`язані з виконанням умов договору №03/19 від 27.06.2019, і не підтверджують доводів відповідача про те, що останні перешкоджали виконати скаржнику свої зобов`язання;

- суд також не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на відсутність збитків у позивача, у зв`язку з простроченням оплати за договором, оскільки, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином. Крім того, зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій;

- відтак, наведені відповідачем обставини не звільняють Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від відповідальності за порушення зобов`язань;

- з огляду на вищенаведене, відсутні підстави для зменшення розміру пені та 3% річних.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 556 881,86 грн та 3% річних у розмірі 51 821,30 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також враховуючи норми матеріального права, а саме статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України, суди не вирішили питання пропорційності розміру заявленої до стягнення пені та підстав для зменшення її розміру, правові висновки щодо застосування яких містяться у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 та від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18.

Корпорація "ТСМ ГРУП" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 556 881,86 грн та 3% річних у розмірі 51 821,30 грн, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1 732 121,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 415 612,90 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 1 732 121,64 грн.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою робіт відповідачем, позивачем нараховано, зокрема, пеню у розмірі 556 881,86 грн за період з 01.03.2022 по 27.02.2023 на підставі пункту 10.4 договору, 3% річних у розмірі 51 821,30 грн за період прострочення з 01.03.2022 по 27.02.2023 на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У пункті 10.4 договору сторони погодили, що у разі невиконання замовником зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, дійшли правильного висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умовами пункту 10.4 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених позивачем пені та 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що розрахунок 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним, а розмір пені за розрахунком суду першої інстанції є більшим ніж заявлено. Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення пеню у розмірі 556 881,86 грн та 3% річних у розмірі 51 821,30 грн.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені та 3% річних.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені та 3% річних, зазначив, що:

- як на підставу для зменшення розміру пені та відсотків річних, відповідач вказує на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/11610/20, яким задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3 747 022 503,50 грн - основного боргу, 78 762 707,84 грн - пені, 269 879 244,19 грн штрафу, 26 841 498,41 грн - 3% річних та 21 768 780,75 грн - інфляційних втрат. Водночас, вказане рішення свідчить лише про стан розрахунків з одним з контрагентів боржника, а не про фінансовий стан підприємства в цілому;

- відповідач також посилається на наявність фактичних обставин, які вплинули на можливість своєчасно розрахуватись за виконання комплексу робіт, а саме на: - Указ Президента України від 22.09.2020 №406/2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики»; - положення статті 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», згідно з якою Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" спрямовує кошти в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС; - виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, як на обставину, яка впливала на його здатність виконати зобов`язання. Проте наведені обставини не пов`язані з виконанням умов договору №03/19 від 27.06.2019, і не підтверджують доводів відповідача про те, що останні перешкоджали виконати скаржнику свої зобов`язання;

- суд також не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на відсутність збитків у позивача, у зв`язку з простроченням оплати за договором, оскільки, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином. Крім того, зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та 3% річних.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди застосували частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення 3% річних без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 та від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, що фактично є підставою касаційного оскарження, встановленою пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.

У постанові від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18 Верховний Суд зазначив, що з огляду на встановлені обставини, у даному випадку господарські суди попередніх інстанцій правомірно скористалися наданим статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %.

У постанові від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18 Верховний Суд зазначив, що судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій при повному дослідженні усіх необхідних на те умов.

У постанові від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 Верховний Суд зазначив, що дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 20 % від заявленої суми, винятковості яких відповідачем не доведено, - місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача.

У постанові від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, оцінивши доводи сторін, узявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру неустойки, зокрема те, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється здебільшого за рахунок бюджетних коштів, збитковість господарської діяльності відповідача у зв`язку з наявністю кредиторської заборгованості та наявністю непокритих збитків, що вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства та звіту про фінансові результати, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені.

Проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, викладені у постановах від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 та від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, правові висновки щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, які, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, Суд встановив, що застосування судами вказаних норм права не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. У зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Застосування судом положень статей 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України у цій справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

Крім того, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/17556/21, яка переглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних Судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, у постанові від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21.

Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішень (в частині стягнення 3 % річних), не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені та 3% річних ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування в оскаржуваній частині немає.

7. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/3243/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова