ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2127/18 Номер провадження 22-ц/814/464/24Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача адвоката Старікової Н.О.,

представника третьої особи - Колоди Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційнускаргу приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2023 року

у справізапозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., про визнання заповіту недійсним

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала визнати недійсним складений ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ганночкою Олександром Вікторовичем 15 травня 2018 року за реєстраційним номером 977.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого вона дізналася, що 15 травня 2018 року батьком був складений заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою Олександром Вікторовичем, відповідно до якого все своє майно він заповів своїй дружині - ОСОБА_1 (відповідачці у справі).

Вважає, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Зокрема, заповіт посвідчений нотаріусом за межами його нотаріального округу та в заповіті не зазначено по батькові ОСОБА_4 , не зазначено хворобу, яка позбавляла його можливості самостійно підписати заповіт, заповіт не був прочитаний особисто Коротким.

Щодо руху справи

Справа переглядалась судами неодноразово.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської областівід 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа-приватний нотаріусКременчуцького міськогонотаріального округуГанночка О.В.,про визнаннязаповіту недійсним було задоволено. Заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою Олександром Вікторовичем від 15 травня 2018 року, реєстраційний номер 977 - визнано недійсним.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської областівід 23 жовтня 2020 року - задоволено. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року - скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня2021 року - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову з підстав посвідчення заповіту поза межами нотаріального округу приватного нотаріуса відповідають положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановівід 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження№ 14-173цс20). Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом під час розгляду справи та ухвалення судових рішень не надавалася оцінка доводам позивача щодо іншої підстави позову, а самепосвідчення оспорюваногозаповіту зпорушенням вимогзакону щодойого форми. Судами попередніх інстанцій неповно досліджено всі обставини справи, зокрема, судом першої інстанції не встановлено, чи був заповідач освіченою особою, чи міг він на момент вчинення заповіту прочитати та власноруч підписати заповіт, чи мав він фізичні вади або хвороби, та чи була необхідність у прочитанні та підписанні заповіту від його імені третіми особами та за участі свідків.

За результатом повторного перегляду рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою Олександром Вікторовичем від 15 травня 2018 року, реєстраційний номер 977 - визнано недійсним.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 , а також третя особа у справі - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказувала, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Вказувала, що місцевий суд не врахував, що у судовому засіданні було доведено факт того, що заповідач на момент складення заповіту був важко хворий, тому підписання заповіту ОСОБА_5 не порушує вимоги матеріального права щодо порядку посвідчення заповітів. Заповіт був підписаний в присутності нотаріуса та двох свідків.

В апеляційній скарзі третя особа у справі, приватний нотаріусКременчуцького міськогонотаріального округуГанночка О.В., прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вказував на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що посвідчення заповіту відбулося у відповідності до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 2965.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзивіна апеляційнускаргу ОСОБА_1 представник приватногонотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В., адвокат Колода Л.В., прохав задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що 15 травня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все його майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на час смерті, він заповідав своїй дружині - ОСОБА_1 (відповідачці у справі).

Заповіт складено та посвідчено замісцем проживаннязаповідача за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язкуз хворобою заповідача в присутності двох свідків: ОСОБА_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_7 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), обраних особисто заповідачем, який,на його особисте проханнята за його дорученням у зв`язку з тим, що він хворіє,в його присутності та в присутності нотаріуса та свідків, текст заповіту підписано ОСОБА_5 (зареєстрована за аресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 15.05.2018 № 51907816реєстрацію заповіту ОСОБА_3 від 15.05.2018 здійснено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. 15 травня 2018 року, реєстраційний запис № 62414516.

У періодз 2017-2018 рокуза даними медичної документації ОСОБА_3 на стаціонарному лікуваннів Кременчуцькій центральній районнійлікарні не знаходився, амбулаторно не звертався(довідка№ 01-21/208 від 18.01.2019, довідка № 01-21/1262 від 21.05.2019).

Із довідки № 01-16/302 від 11.08.2019 Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» слідує, що ОСОБА_3 у період з травня 2017 року по 17.05.2018 на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі не перебував.

Відомості щодо перебування на лікуванні у період з травня 2017 по 17 травня 2018 року ОСОБА_3 в КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім.О.Т. Богаєвського» відсутні (довідка № 772/01-22 від 23.05.2019).

Згідно здовідкою №303від 22.08.2019,виданою Комунальнимнекомерційним підприємством«Центр первинноїмедико-санітарноїдопомоги Пришибськоїсільської ради»,за періодз 2017року по17.05.2018до громадянина ОСОБА_3 ,жителяс.Кривуші,було 1(одне)зверненнявиклик надому 26.04.2018,де йогооглянув лікарзагальної сімейноїмедицини ОСОБА_8 , на момент огляду ОСОБА_3 знаходився в тяжкому стані, було рекомендовано госпіталізацію в терапевтичне відділення, зі слів дружини, хворий неодноразово лікувався стаціонарно, копії виписки із стаціонару на прохання лікаря не були надані.

ІНФОРМАЦІЯ_1 було констатовано клінічну смерть ОСОБА_3 , ознак насильницької смерті не виявлено.

Причиною смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років,згідно з лікарським свідоцтвом № 48, виданим Кривушівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини17 травня 2017 року, є атеросклеротична хвороба серця.

10 липня 2018 рокуіз заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 звернулась спадкоємецьза заповітом - ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька померлого - ОСОБА_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_5 - син померлого - ОСОБА_9 , якийвідмовивсявід спадщини на користь ОСОБА_1 (дружини померлого)згідно із заявою від 17.11.2018.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання заповіту недійсним, місцевий суд виходив з того, що в оспорюваному заповіті приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.І. не зазначено фізичних вадабо хвороби спадкодавця, які заважали б йому особисто підписати та прочитати заповіт. Згідно із досліджених судом довідок з медичних установ, місцевим судом установлено, що ОСОБА_3 за останні два роки до смерті в лікувальні установи за медичною допомогою не звертався, хвороби не мав, має місце єдиний випадок виклику лікаря додому незадовго до смерті, та, незважаючи на похилий вік,і це не заперечували сторони в судовому засіданні, він був освіченою людиною. Вказана в лікарському свідоцтвіпричина його смерті також не вказує на йоготакий станздоров`я, що перешкоджало б йому прочитати та підписати заповіт.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, місцевий суд дійшов висновку провідсутність передбачених законом підстав для підписання заповітузамість заповідача іншою особою, що свідчить про порушення припосвідченні оспорюваного заповіту вимог щодо його форми.

Крім цього, місцевий суд звернув увагу, що оспорюваний заповіт був складений за два дні до смерті спадкодавця, та те, що згідно із записом № 36 від 14.05.2018 в Журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення дій поза приміщенням державної нотаріальноїконтори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, іззаявою про виклик нотаріуса додому ОСОБА_3 зверталася особисто ОСОБА_1 , на користь якої булоскладено заповіт,що підтверджує, що волевиявлення спадкодавцяне було вільнимта не відповідало його внутрішній волі, а тому такий заповіт є недійсним.

Щодо недійсності заповіту з підстав його посвідчення поза межами нотаріального округу приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В., місцевим судом зазначено, що норми чинного законодавстваУкраїни не передбачають заборониособі звернутися до будь-якого нотаріуса з метою вчинення нотаріальної дії- посвідчення заповіту. Положення ст.13-1 Закону України «Про нотаріат» містять вимоги до місця вчинення нотаріальної дії, але не встановлюють наслідків порушення цих вимог у вигляді позбавлення чинності заповіту шляхом визнання його недійсним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимогстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зістаттею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістомстатті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із частиною першоюстатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно достатті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою та другоюстатті 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складенийз порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частини четвертоїстатті 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за їїдорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Главою 3 наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 « Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», в редакції, що діяла станом на час посвідчення спірного заповіту, визначено наступний порядок посвідчення заповіту нотаріусами України.

1.1. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257Цивільного кодексу Українита особисто подані нотаріусу.

1.2. Посвідчення заповіту через представників не допускається.

1.3. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.

1.4. Заповіт особисто підписує заповідач.

1.5. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

1.6. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

1.7. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

1.8. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

1.9. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

1.10. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 1241Цивільного кодексу Українипро право на обов`язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

1.11. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Вимоги до змісту заповіту (пункт 2):

2.1. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

2.2. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

2.3. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.

2.4. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов`язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.

2.5. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов`язаної, так і не пов`язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

2.6. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

2.7. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьоїстатті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

У постановіВерховного Судув складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 14травня 2018року усправі№ 756/14304/15-ц(провадження№ 61-11896св18) зроблено правовий висновок по застосуванню частини другоїстатті 1257 ЦК Українита вказано, що: «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбаченихЦК України».

У постанові ВерховногоСуду від11листопада 2020року усправі №756/10183/16-ц(провадження№ 61-6108св19) зазначено, що положеннямистатті 1257 ЦК Українипередбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Відповідно до частин першої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Оскільки нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (частина першастатті 1257 ЦК України), тому відсутні підстави визнавати заповіт, складений з порушення вимог щодо його форми, недійсним.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.

В постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 452/2368/19 (провадження № 61-12193св22) зроблено висновок про те , що: «Доводи позивачки про те, що приватний нотаріус повинен був зазначити у тексті заповіту конкретне захворювання заповідача та визначити тяжкість його хворобливого стану, є необґрунтованими, оскільки законом передбачено, що підписання заповіту іншою особою за дорученням заповідача та прочитання його тексту свідками можливе, зокрема, внаслідок хвороби заповідача. Норми права, яка б визначала конкретний перелік захворювань, виключно за наявності яких можливе підписання заповіту іншою особою, чинне законодавство не містить. Відтак, не встановлено підстав вважати оспорюваний заповіт нікчемним відповідно до частини першоїстатті 1257 ЦК України, оскільки порушень вимог закону щодо форми заповіту та порядку його посвідчення не встановлено».

У постановіВерховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 243/137/19 (провадження № 61-13215св22) зазначено, що: «Зміст частини першоїстатті 1257 ЦК Україниу смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені углаві 85 ЦК України, зокрема у статтях1247-1249,1253 ЦК України. Аналіз цихстатей даєзмогу констатувати,що законодавецьвисуває таківимоги доформи заповіту:письмова знотаріальним посвідченням. Проте, допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди для запрошення нотаріуса посвідчити заповіт. Водночас, наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту. Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей1248,1249 ЦК України; посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій - шостійстатті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті. Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першоюстатті 1257 ЦК України, ані взагалі нормамиглави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача. Крім того, визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20)».

Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевий суд дійшов висновку про те, що спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми, оскільки в заповіті не зазначено фізичних вадабо хвороби заповідача, які б заважали йому особисто підписати та прочитати заповіт. Одночасно, місцевий суд визнав заповіт недійсним з підстав відсутності волевиявлення заповідача.

Апеляційний суд зазначає, що фактично місцевий суд дійшов висновку про одночасну нікчемність оскаржуваного заповіту, констатувавши порушення вимог закону щодо форми його складання, та про його недійсність, оскільки заповіт, як односторонній правочин, не відповідає вимозі ч. 3 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак, в силу норм наведених вище матеріального права нікчемний заповіт не може бути визнаний недійсним.

Щодо наявності підстав для визнання оскаржуваного заповіту нікчемним.

Врахувавши вищезазначені норми матеріального права, судову практику та зміст оспорюваного заповіту, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду щодо недотримання форми та порядку його посвідчення є помилковими.

Зі змісту заповіту вбачається, що він складений в письмовому вигляді, зміст заповіту не суперечить вимогам ЦК України та Главі 3 наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Зокрема, в заповіті зазначено особу заповідача: « ОСОБА_10 », його РНОКПП: « НОМЕР_1 », рік народження заповідача: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », його місце народження: «Чернігівська обл.», місце реєстрації: « АДРЕСА_1 ». Вказані дані дають повну можливість провести ідентифікацію заповідача.

Жодна із сторін спору не оспорює факту ідентифікації особи заповідача.

Не зазначення по батькові заповідача у заповіті не є підставою для визнання такого заповіту нікчемним.

Місцевий суд установив, що лікар загальної практики, сімейний лікар ОСОБА_8 . 26.04.2018 оглянув ОСОБА_3 на дому та встановив, що останній перебував в тяжкому стані, та було рекомендовано госпіталізацію останнього в терапевтичне відділення. (а.с. 175 т. 1)

Зі змісту оскаржуваного заповіту також вбачається, що він складений в присутності двох свідків, зачитаний уголос свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та за дорученням заповідача підписаний ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Як вбачається з матеріалів справи, перед посвідченням заповіту ОСОБА_3 дійсно хворів, про що зазначає і позивач в позовній заяві, вказуючи, що заповідач не міг ходити.

В ході судового розгляду справи були допитані свідки, які були присутні при посвідченні спірного заповіту, які пояснили, що дійсно ОСОБА_3 був слабким та попрохав, щоб заповіт зачитали йому вголос.

Покази свідків належними, достатніми та допустимими доказами у справі не спростовані.

Таким чином, хоча ОСОБА_3 і був освіченою людиною, враховуючи його стан здоров`я, волевиявлення, зачитання заповіту свідками та посвідчення при свідках третьою особою не суперечило вимогам чинного законодавства.

Апеляційний суд, при цьому, враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 452/2368/19 (провадження № 61-12193св22), обставини у якій є подібними в частині не зазначення в заповіті конкретної хвороби чи фізичної вади заповідача, що перешкоджали йому підписати заповіт особисто. І цій справі суд дійшов висновку, що не зазначення таких відомостей у заповіті не є підставою для визнання його нікчемним у зв`язку із недотримання вимог щодо форми його складення).

Таким чином, за формою оскаржуваний заповіт не суперечить вимогам закону та відсутні підстави вважати його нікчемним.

Щодо наявності підстав для визнання оскаржуваного заповіту недійсним.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПКУкраїни. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

В матеріалах справи відсутні докази про те, що заповідач ОСОБА_3 був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним, та що заповіт не відповідав волі заповідача.

Все своє майно ОСОБА_3 заповів своїй дружині ОСОБА_1 .

Та обставина, що нотаріуса для вчинення нотаріальної дії (посвідчення оскаржуваного заповіту не за місцем розташування нотаріальної контори) було викликано особою, на користь якої складено заповіт - ОСОБА_1 , не свідчить про невідповідність волевиявлення ОСОБА_3 його внутрішній волі заповісти все своє майно останній, як своїй дружині. Тому, ця обставина не є підставою для визнання оскаржуваного заповіту недійсним, як такого не відповідає вимозі ч. 3 ст. 203 ЦК України.

В ході розгляду справи встановлено, що оскаржуваний заповіт за формою та порядком посвідчення відповідає вимогам закону, тобто підстав вважати його нікчемним не вбачається. Протилежного стороною позивача не було доведено.

Позивачем не доведено і підстави для визнання оскаржуваного заповіту недійсним, зокрема, в частині невідповідності волевиявлення заповідача ОСОБА_3 його внутрішній волі.

Сторони у справі не оспорювали висновки місцевого суду в тій частині, що посвідчення нотаріусом заповіту за межами нотаріального округу не є підставою для визнання заповіту недійсним, що, в силу меж розгляду справи апеляційним судом (ст. 367 ЦПК України), не дає підстав для апеляційного перегляду таких висновків.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.п.2,3,4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо перерозподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 282 ЦПК України в постанові апеляційного суду, зазначається, зокрема, новий розподілсудових витрат,понесених узв`язку зрозглядом справиу судіпершої інстанції,-у випадкускасування абозміни судовогорішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову -на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

Оскільки за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, - підстави для відшкодування витрат позивача у зв`язку із розглядом справи відсутні.

Разом із тим, судові витрати, понесені іншими учасниками справи підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 понесла судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.06.2023 у сумі 1 057,21 грн. (а.с. 64, 66 т. 3)

Третьою особою у справі, приватним нотаріусом Ганночкою О.В., понесено наступні судові витрати: судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.10.2020 у сумі 1 056 грн (а.с. 19, 31 т. 2), та судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.06.2023 у сумі 1 073,60 грн (а.с. 47 т. 3). Разом з тим, належним розміром судового збору за оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.06.2023 є сума у розмірі 1 057,21 грн. Таким чином, відшкодуванню третій особі за рахунок позивача підлягає загальну сума судового збору у розмірі 2159,20 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. - задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2023 року - скасувати.

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 057,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. витрати по сплаті судового збору у сумі 2159,20грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль