ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9714/22

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючого), Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу товариства з приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023

за заявою приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі №910/9714/22

за позовом: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

до: приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод",

ОСОБА_8

про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу та за затримку у виплаті повної суми 5 952 498,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали

1.1. Фізичні особи - позивачі по справі звернулися до відповідачів у справі про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу та за затримку у виплаті повної суми 5 952 498,00 грн.

1.2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/9714/22 позовну заяву з додатками повернуто на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд дійшов висновку, що представник позивачів звернувся до господарського суду у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

1.3. Постановою від 07.02.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/9714/22.

1.4. Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Завод, відповідач 1) у відзиві на апеляційну скаргу зробило заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У подальшому 13.02.2023 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн.

2. Короткий зміст додаткової ухвали апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

2.1. Додатковою ухвалою від 27.02.2023 Північний апеляційний господарський суд (колегія суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) відмовив у задоволенні заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/9714/22.

2.2. Зокрема, за висновком суду:

- з акта приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 чітко вбачається, що адвокатським об`єднанням було надано ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" послугу, зокрема: "підготовка, перевірка касаційної скарги на суму 9 924,00 грн". Ураховуючи те, що ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до суду із заявою про відшкодування правової допомоги у суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку, що дана послуга Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" клієнту - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" не надавалась, отже і не підлягає компенсації за рахунок ОСОБА_1 ;

- стосовно заявлених ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" витрат у розмірі 2 481,00 грн за підготовку заяви до апеляційного господарського суду про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №910/9714/22, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що звернення сторони із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу це є право сторони, а не обов`язок. Тобто, підготовка тексту самої заяви про відшкодування витрат, на переконання суду апеляційної інстанції, не входить у розуміння компенсування таких витрат іншої стороною, оскільки у даному випадку, відповідач 1 просто скористався своїм правом.

2.3. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем до вартості витрат на професійну правничу допомогу включено вартість послуг, які не пов`язані з розглядом справи №910/9714/20 в суді апеляційної інстанції. Водночас послуги зі складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат не стосуються підготовки самого процесу розгляду даної справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №910/9714/22, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача 1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної додаткової ухвали неправильно застосував та порушив норми процесуального права, а саме: частини четверту, п`яту статті 126 та статтю 129 ГПК України.

4.1.2. Зокрема, за твердженням скаржника:

- суд необґрунтовано відмовив у стягненні з позивача витрат у сумі 9 924,00 грн, оскільки Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було надано ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" послуги з підготовки, перевірки відзиву на апеляційну скаргу на суму 9 924,00 грн, однак у акті приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 помилково було зазначено неправильну назву виду правової допомоги - послуги з підготовки, перевірки відзиву на касаційну скаргу. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2495/20, від 30.11.2021 у справі №925/331/20 згідно з яким: "……наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер";

- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні заявлених ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" витрат у розмірі 2 481,00 грн за підготовку заяви до апеляційного господарського суду про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №910/9714/22. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20 згідно з яким: "…. послуги з підготовки заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

4.2.2. За доводами позивача, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини та надав правильну оцінку доказам щодо умов ухвалення додаткового судового рішення.

5. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/9714/22 за касаційною скаргою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023. Призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5.2. Верховний Суд у складі колегії суддів: Губенко Н.М. (головуючої), Вронської Г.О., Кондратової І.Д. ухвалою від 23.10.2023 передав справу №910/9714/22 разом із касаційною скаргою відповідача 1 на оскаржуваний додатковий акт апеляційної інстанції від 27.02.2023 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5.3. Зазначена ухвала від 23.10.2023 мотивована необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, додатковій постанові від 13.07.2023 у справі №922/2088/21, додатковій ухвалі від 17.12.2020 у справі №909/980/19 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

5.4. Зокрема, на думку колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, відповідно до положень частини восьмої статті 129 ГПК України заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

5.5. Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України.

5.6. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про неоднакове застосування касаційним господарським судом у складі різних палат положень статей 123, 126 ГПК України.

5.7. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 08.11.2023 прийняв касаційну скаргу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №910/9714/22 та вирішив здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зважаючи на вимоги змісту частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України.

5.8. У зв`язку із закінченням повноважень у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду суддів Булгакової І.В. та Баранця О.М., визначених рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2023 №16 та згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 №20, відповідно до якого до складу об`єднаної палати Касаційного господарського суду обрано суддів Бенедисюка І.М. та Вронську Г.О., склад судової колегії у розгляді справи змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 123, 126, 129 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, від 15.06.2021 у справі №922/2495/20 та від 30.11.2021 у справі №925/331/20.

6.2. У цій справі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду має висловитися щодо можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення підготовку/складання заяви про ухвалення додаткового рішення/розподіл судових витрат, та вирішити питання щодо необхідності відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №922/2088/21 та у додатковій ухвалі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №909/980/19.

Верховний Суд, під час оцінки доводів та підстав, наведених в касаційній скарзі та мотивів передачі справи на розгляд об`єднаної палати касаційного господарського суду, виходить з таких міркувань.

6.3. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

6.4. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

6.5. У силу положень пункту 12 частини третьої статті 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

6.6. Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

6.7. Згідно із положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

6.8. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

6.9. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

6.10. Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.11. Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

6.12. Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

6.13. Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

6.14. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

6.15. Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

6.16. При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

6.17. Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.18. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

6.19. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.20. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

6.21. Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

6.22. Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

6.23. Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

6.24. Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

6.25. Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

6.26. Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

6.27. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

6.28. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Щодо відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, додатковій постанові від 13.07.2023 у справі №922/2088/21 та в додатковій ухвалі від 17.12.2020 у справі №909/980/19.

6.29. Вивчивши постанови касаційного суду в сукупності з судовими рішеннями, які ними переглянуті, щодо дотримання процесуальних норм при винесенні додаткових судових рішень, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке:

У постанові від 17.12.2020 у справі №922/3708/19 Верховний Суд, зокрема, вирішував питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини четвертої - шостої статті 126 ГПК України. Зокрема, відповідачем 1 оскаржувалася в касаційному порядку додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою суд частково задовольнив його заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, та стягнув з позивача на користь відповідача 1 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 905,00 грн. У цій частині Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача 1, оскільки суд апеляційної інстанції зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача за власною ініціативою, без клопотання про це з відповідним обґрунтуванням позивача. Водночас суд апеляційної інстанції положення частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України не застосовував, а суд касаційної інстанції не встановив таких порушень.

Додатковою постановою Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №922/2088/21, вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат відповідача 2 та відповідача 3 (в межах доводів та вимог заяв та з урахуванням заперечень Коломацької селищної ради на заяви відповідачів про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат), Верховний Суд застосував положення частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України та ухвалив заяви відповідача 2 та відповідача 3 задовольнити частково; стягнув з Харківської обласної прокуратури на користь Хухрянського О. О. та ФГ Олександр-Х" судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №922/2088/21 по 6 000,00 грн відповідно.

Проаналізувавши додані до заяви про розподіл судових витрат документи, колегія суддів встановила, що подаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідачів 2, 3 (адвокат Мироненко С.С.) обґрунтовує її здійсненням дій, які фактично дублюються. Зокрема, дії щодо ознайомлення з касаційною скаргою та аналіз підстав її подання у справі №922/2088/21 з урахуванням актуальної судової практики Верховного Суду станом на 2023 рік, подання відзиву, що згідно з додатком №1 надавались Хухрянському О.О., аналогічним чином входять у сутнісний зміст "ведення справи №922/2088/21 у Верховному Суді" в інтересах ФГ "Олександр-Х". Крім того, у межах справи №922/2088/21 до Верховного Суду було подано один відзив на касаційну скаргу, одночасно від ФГ "Олександр-Х" та Хухрянського О. О.).

За висновками Суду, аналіз зазначених обставин не дає підстав вважати, що заявлені витрати відповідають критерію реальності, з огляду на сумнів щодо їх дійсності та необхідності і фактично неможливості їх подвійного здійснення. Крім того, розмір заявлених витрат не відповідає критерію розумності, оскільки він за своєю суттю є стягненням таких витрат двічі за одні і ті самі послуги.

З огляду на встановлені та наведені вище обставини, у тому числі і, зважаючи на подане позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що на користь Хухрянського О. О. та ФГ Олександр-Х" необхідно стягнути 6 000 грн і 6 000 грн відповідно.

Додатковою ухвалою від 15.12.2020 у справі №909/980/19 заяву державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (відповідач) задоволено частково; стягнуто з акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) на користь державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (відповідач) 12 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у решті заяву залишено без задоволення.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат відповідача (в межах доводів та вимог заяви, а також з урахуванням заперечень позивача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката), Верховний Суд застосував положення частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України та визнав доведеними і співмірними вимоги ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 12 800,00 грн (5 500,00 грн + 2 600,00 грн + 700,00 грн + 4 000,00 грн).

Висновки Суду ґрунтуються, зокрема на тому, що:

- заявник не надав доказів на підтвердження витраченого часу (6 годин 20 хвилин), встановлення сторонами у договорі про надання правової допомоги від 02.11.2020 № 20-348 розміру гонорару за здійснення дій щодо ознайомлення з матеріалами справи, правового аналізу справи, тощо. У цій частині Суд визнав доведеними доводи ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" лише в частині 2 600,00 грн (5 500,00 грн - 2 400,00 грн = 2 600,00 грн);

- щодо вимог заявника в частині стягнення суми витрат на складання заяви про розподіл судових витрат та клопотання про відшкодування судових витрат у розмірі 1 700,00 грн (700,00 +1 000,00 грн), ураховуючи зміст та обсяг цих документів, а також відсутність визначеного сторонами договору про надання правової допомоги від 02.11.2020 № 20-348 розміру гонорару за послуги зі складання цих документів, Суд вважав наявними підстави для стягнення лише 700,00 грн від заявленої відповідачем суми;

- щодо вимог заявника в частині стягнення 8 000,00 грн за участь адвоката в судовому засіданні Верховного Суду та витрат, пов`язаних з приїздом адвоката до приміщення суду, Суд визнав доведеними такі витрати лише на суму 4 000,00 грн. У цій частині Суд зазначив про те, що заявник не надав доказів на підтвердження цих витрат, пов`язаних з приїздом до міста Києва, у той час як АТ "НАК "Нафтогаз України" у заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу наголосив, що згідно з інформацією з веб-сайту АТ "Укрзалізниця" квиток на поїзд (місце "люкс") з міста Івано-Франківська (та, відповідно, у зворотному напрямку) коштує 1 500,00 грн. Отже, колегія суддів визнала доведеними витрати на приїзд адвоката заявника до суду касаційної інстанції для участі у судовому засіданні у сумі 3 000,00 грн; сторонами у договорі про надання правової допомоги від 02.11.2020 №20-348 не визначено порядок розрахунку гонорару адвоката за участь у судовому засіданні (погодинна оплата чи інший порядок), з урахуванням критерію розумності визначення витрат, пов`язаних з участю адвоката у судовому засіданні, колегія суддів вважає доведеними до стягнення витрати за участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції у сумі 1 000,00 грн.

У частині стягнення 7 600,00 грн (20 400,00 грн - 12 800,00 грн) заяву ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" Суд залишив без задоволення, з огляду на положення частини восьмої статті 129 ГПК України, якою передбачено доведення розміру судових витрат на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та ненадання заявником доказів у розумінні положень параграфу 1 (Основні положення про докази) Глави 5 (Докази і доказування) Розділу І (Загальні положення) ГПК України на підтвердження наявності підстав для відшкодування компенсації витрат у заявленій ним сумі.

6.30. Вивчивши наведені вище постанови / ухвали касаційного господарського суду, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що немає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України, викладеного у наведених вище постановах. Зміст наведених судових рішень свідчить про те, що у вирішенні питання про розподіл судових витрат касаційний господарський суд враховував критерії об`єктивного визначення розміру суми заявленої стороною і конкретні обставини справи, у тому числі доводи і заперечення сторін та, відповідно не покладав/зменшував їх розмір.

6.31. Поряд з тим, у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20 Верховний Суд, зокрема, вирішував питання щодо правильності застосування процесуальних норм права, відповідно до яких здійснюється визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл. Так, у наведеній справі позивачем оскаржувалася в касаційному порядку додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою суд часткового задовольнив його заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

У наведеній постанові Верховним Судом (у межах доводів та вимог касаційної скарги позивача) розглядалось питання правомірності дій апеляційного господарського суду:

- щодо застосування положень статей 7, 12, 13 ГПК України. У цій частині Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 3 ухвали від 11.07.2022 (про прийняття до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та призначення її до розгляду) апеляційний суд ухвалив надати відповідачу строк до 01.08.2022 включно на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а не надати відповідачу клопотання. Апеляційний суд вказаним пунктом не надавав другій стороні перевагу, а лише обмежив строком право, встановлене законом;

- щодо застосування положень частини четвертої статті 126 ГПК України. У цій частині Верховний Суд відхилив доводи позивача щодо незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки перевірка таких доводів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

- у наведеній постанові Верховний Суд також зауважив, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні розподілу витрат, визначених в акті виконаних робіт (надання послуг) від 08.08.2022, який було додано до заперечень на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов помилкового висновку, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат не є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Проте, за висновком Суду, такі висновки не вплинули на суть та правильність прийнятого рішення. Зокрема, зважаючи на те, що позивачем при поданні такого доказу щодо розміру судових витрат, як акт виконаних робіт від 08.08.2022 було порушено визначений у частині восьмій статті 129 ГПК України п`ятиденний строк (акт подано 08.08.2022, тоді як постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена 21.06.2022).

6.32. З огляду на викладене в мотивувальній частині цієї постанови (пункти 6.6.- 6.27.) об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від вказаного вище правового висновку Верховного Суду та наголошує, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Щодо заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення з Моклякова Сергія Борисовича судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 12 405,00 грн та висновків суду апеляційної інстанції в цій частині, Суд зазначає таке.

6.33. Як вже було зазначено вище, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

6.34. Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.35. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

6.36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

6.37. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6.38. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

6.39. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

6.40. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.41. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

6.44. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

6.45. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

6.46. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

6.47. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

6.48. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

6.49. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.50. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

6.51. У контексті наведеного вище та висновків суду апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

6.52. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

6.53. Так, у справі, що розглядається відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу просив суд стягнути з Моклякова Сергія Борисовича витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в апеляційному господарському суді у розмірі 12 405,00 грн.

6.54. Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат було подано до суду копії: довіреності від 29.12.2022 №3; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Гінінгер А.А.; договору про надання юридичних послуг від 19.03.2018 №320/18Ю, укладеного між відповідачем 1 та АО "Всеукраїнська адвокатська допомога"; додаткової угоди від 07.11.2022 №01/11/22 до Договору про надання юридичних послуг; розрахунку розміру винагороди за додатковою угодою від 07.11.2022 №01/11/22 до Договору про надання юридичних послуг на загальну суму 12 405,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01; рахунку на оплату від 10.02.2023 №31 на загальну суму 12 405,00 грн.

6.55. Відповідно до умов додаткової угоди від 07.11.2022 №01/11/22 до Договору про надання юридичних послуг сторони домовились про таку вартість послуг та форму її розрахунку:

- підготовка, перевірка та подання відзиву на апеляційну скаргу, в розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, вартістю 1240,50 грн за годину;

- складання, підготовка та перевірка процесуальних документів (заяви, запити, скарги, угоди, клопотання, мирові угоди, в тому числі заяви про ухвалення додаткового рішення), в розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, вартістю 1240,50 грн за годину;

- ознайомлення з матеріалами справи (вивчення матеріалів), у розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, вартістю 1240,50 грн за годину.

6.56. Згідно з розрахунком розміру винагороди за додатковою угодою від 07.11.2022 №01/11/22 до Договору про надання юридичних послуг, розмір винагороди за представництво інтересів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/9714/22 за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2022 становить: підготовка, перевірка відзиву на апеляційну скаргу (6 годин підготовки 6 сторінок відзиву, 2 години на перевірку) на загальну суму 9 924,00 грн; підготовка, перевірка заяви про розподіл судових витрат (1 година підготовки 4 сторінок заяви, 1 година на перевірку) на загальну суму 2 481,00 грн; всього на загальну суму 12 405,00 грн.

6.57. У акті приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 зазначено, що Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" надано, а ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" прийнято такі послуги: підготовка, перевірка касаційної скарги (6 годин підготовки 6 сторінок відзиву, 2 години на перевірку) на загальну суму 9 924,00 грн; підготовка, перевірка заяви про розподіл судових витрат (1 година підготовки 4 сторінок заяви, 1 година на перевірку) на загальну суму 2 481,00 грн; всього на загальну суму 12 405,00 грн.

6.58. Матеріалами справи також підтверджується, що представник позивача подав до суду апеляційної інстанції заперечення проти задоволення заяви відповідача 1. У запереченнях представник Моклякова Сергія Борисовича просив суд повністю відмовити ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

6.59. Як слідує з матеріалів справи та змісту оскаржуваної додаткової ухвали, дослідивши та надавши оцінку доданим відповідачем 1 до заяви документам / доказам на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у акті приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 дані (інформація) щодо характеру та обсягу правничої допомоги не підтверджують факт надання Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" відповідачу 1 професійної правничої допомоги із підготовки, перевірки та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/9714/22.

6.60. Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими та зазначає про формальний підхід суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів, які подані стороною. Зокрема, Суд вважає, що у прийнятті додаткової ухвали за наслідками вирішення заяви відповідача 1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції лише обмежився посиланням на недоведеність відповідачем 1 вимог цієї заяви без належного мотивування рішення в цій частині.

6.61. У аспекті наведеного вище, Верховний Суд наголошує, що в силу положень частини першої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

6.62. Однак оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідає зазначеним вимогам до судового рішення з огляду на підстави відмови у розподілі судових витрат виключно за формальними причинами, без надання будь-якої оцінки обставинам фактичного надання заявнику професійної правової допомоги Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" та понесенням у зв`язку з цим стороною заявником (відповідачем 1) витрат.

6.63. Отже, посилання суду апеляційної інстанції на таку формальну підставу недоведеності заявником понесення фактичних витрат на професійну правничу допомогу як наявність помилки (неточності) в акті приймання-передачі послуг без урахування фактичних обставин справи та інших доказів, наявних у матеріалах справи доказів, не відповідає основним засадам (принципам) господарського судочинства.

6.64. Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції використовуючи процесуальні повноваження надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження факту представлення інтересів відповідача 1 в суді апеляційної інстанції Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" та встановив, що відповідно до акта від 10.02.2023 №01 ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" прийнято лише послуги на підготовку, перевірку касаційної скарги (6 годин підготовки 6 сторінок відзиву, 2 години на перевірку) на загальну суму 9 924,00 грн.

6.65. У цьому контексті колегія суддів звертається до висновків, які викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №925/331/20 (на яку посилається скаржник), зокрема, що: "….наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер……".

6.66. Таким чином, суд апеляційної інстанції мав обов`язок, з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку всім поданим заявником доказам та визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги. Оцінити наявні у матеріалах справи документи на предмет дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, у тому числі і з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. За результатами чого, і надати обґрунтований висновок про наявність / відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розміру, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь відповідача 1 за рахунок позивача.

6.67. На підставі цього Суд констатує, що під час розгляду зави відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду питання відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення. Зокрема, надання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують факт представлення інтересів відповідача 1 адвокатом Грінігер А.А. на стадії апеляційного оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 30.09.2022, шляхом складання і написання відзиву на апеляційну скаргу.

6.68. Крім того, Верховний Суд відзначає, що здійснюючи розгляд заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", апеляційний господарський суд фактично керуючись приписами статті пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України, дійшов висновку не покладати такі витрати на позивача. Тобто, про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, однак не відмовив у прийнятті додаткового рішення, а ухвалив додаткову ухвалу.

6.69. За таких обставин, об`єднана палата Касаційного господарського суду визнає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень глави 8 ГПК України, якими унормовано інститут судових витрат. У той же час, об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначає, що згідно з принципом процесуальної економії виявлені процесуальні порушення можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно.

6.70. Так, у вирішенні питання щодо витрат відповідача 1 на складання і написання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 9 924,00 грн, за відсутності заперечень позивача щодо зменшення суми судових витрат Суд, керуючись правилами, встановленими у частині п`ятій статті 129 ГПК України прийшов до висновку не покладати всі витрати відповідача 1 на підготовку, перевірку та подання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 9 924,00 грн.

6.71. Зокрема, об`єднана палата Касаційного господарського суду враховує, що розгляд справи за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду не потребував тривалої підготовки (9 год.) та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання Суду, час витрачений представником відповідача 1 (6 годин підготовки 6 сторінок відзиву, 2 години на перевірку) на підготовку відзиву на апеляційну скаргу позивача (текст якого викладений на шести сторінках) не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним, ураховуючи, зокрема, фактичні питання які були поставлені перед апеляційним господарським судом. Суд вважає справедливим, за даних обставин, що витрачений адвокатом час не може перевищувати 4,5 години (із розрахунку - 3 години підготовки 6 сторінок відзиву, 1,5 години на перевірку).

6.72. Таким чином, стягнення повної вартості послуг, визначених у пункті 1 акта приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 на загальну суму 9 924,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція). Крім того Суд зазначає, що відшкодування їх повної вартості матиме надмірний фінансовий тягар для позивача, як фізичної особи.

6.73. У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача 1 на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, Суд враховує конкретні обставини справи. Зокрема: суб`єктний склад (з позовом у даному спорі звернулись фізичні особи); характер спірних правовідносин (стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу та за затримку у виплаті повної суми); правові дії та позиції сторін спору в судах першої та апеляційної інстанції; висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

6.74. Отже, у справі, що переглядається, за відсутності клопотання позивача про зменшення витрат відповідача 1 на професійну правничу допомогу Суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу 1, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлені до стягнення.

6.75. На підставі наведеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що витрати відповідача 1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначені як фактично надані послуги на підготовку, перевірку та подання відзиву на апеляційну скаргу, підлягають лише частковому покладенню на позивача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, Суд вважає, що розмір таких витрат має становити 5 000 грн.

6.76. Поряд з тим, з урахуванням висновків Суду, які викладені у пунктах 6.6. - 6.28. цієї постанови, об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні суми витрат відповідача 1 на підготовку, перевірку заяви про розподіл судових витрат.

6.77. Дослідивши надані відповідачем 1 докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень позивача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на суму 5 000,00 грн. У решті заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.

6.78. З огляду на викладене вище об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а додаткову ухвалу суду апеляційної інстанції у справі необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким частково задовольнити заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

7.3. Відповідно до частин першої та третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.4. Ураховуючи, що доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

7.5. За встановлених обставин, додаткова ухвала суду апеляційної інстанції від 27.02.2023 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити частково.

2. Додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №910/9714/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким заяву приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. У решті заяву приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя О. Васьковський

Суддя Т. Дроботова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Пєсков

Суддя Ю. Чумак