ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/730/24 Справа № 174/367/23 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківських послуг

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківських послуг, вказуючи, що він є споживачем банківських послуг, які надає відповідач. На початку січня 2023 року на сайті «OLX» він розмістив оголошення про продаж належної йому панелі для автомобіля за 550,00 грн. 05.01.2023 йому на «Вайбер» прийшло повідомлення, що ОСОБА_2 (телефон НОМЕР_1 ), яка представилася покупцем, бажає придбати в нього вказану панель та запропонувала йому скористатись послугою «OLX-доставка». Після цього вказана особа направила йому посилання на «OLX-доставка», і зазначила, що йому необхідно перейти за даним посиланням, ввести там дані його банківської картки та отримати гроші за товар на вказану картку. При переході по вказаному посиланню було наявне вікно, де потрібно було зазначити номер картки на яку він бажає отримати кошти за товар. Він ввів в зазначеному посиланні номер своєї платіжної картки АТ «Державний ощадний банк України» (зарплатної) НОМЕР_2 , після чого вікно зачинилось. Після вводу даної інформації, через декілька хвилин на його телефонний номер стали приходити SMS-повідомлення, що з його кредитної картки АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_3 здійснюються операції по переказу грошових коштів на інші рахунки, а саме: переказ коштів на суму 25 000 грн, переказ коштів на суму 24 500 грн, переказ коштів на суму 12 500, 00 грн.

Крім того, йому прийшло повідомлення, що з його зарплатної картки АТ «Держаний ощадний банк України» номер НОМЕР_2 на інший рахунок здійснено переказ коштів в сумі 1 000 грн.

Він одразу зателефонував до відповідача на номер НОМЕР_4 (гаряча лінія) та повідомив про вищевказане, попросив заблокувати його банківські рахунки. Працівники відповідача повідомили його, що його особистий кабінет «Ощад24» зламаний, а його банківські рахунки заблоковані. Всього з його кредитного рахунку невідомими особами 05.01.2023 було незаконного без його згоди перераховано 62 000,00 грн.

В свою чергу, він нікому конфіденційних даних про його банківський рахунок (кредитну картку) НОМЕР_3 не надавав, а тому в діях невідомих осіб вбачалися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Про вказане кримінальне правопорушення він 05.01.2023 повідомив відділення поліції № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та 06.01.2023 начальником слідчого відділення Мартюк І.С. були внесені відомості до ЄРДР за № 12023041150000006 за правовою кваліфікацією ч.4 ст.185 КК України, та він визнаний потерпілим.

У свою чергу, після його звернення до посадових осіб відповідача, з`ясувалося, що вищезазначені кошти рахуються за ним як його заборгованість за отриманим кредитом та на них нараховуються відсотки, що вимусило його подати письмову заяву від 12.01.2023 на ім`я керівника відповідача, в якій він просив не вважати вказані кошти його боргом та не нараховувати на них відсотки, приймаючи до уваги те, що він не допускав дій чи бездіяльності, що привели до втрати, незаконного використання ПІН коду або іншої інформації, які надали змогу шахраям ініціювати платіжні операції з кредитної картки на його ім`я, що виключає покладення на нього відповідальності за здійснення платіжних операцій з зазначеної кредитної карти та не надає права відповідачу вважати суму 62 000,00 грн його кредитним боргом та нараховувати на неї відсотки.

Однак, відповідач вищезазначене проігнорував і надав йому відповідь листом від 09.03.2023 № 22/4-02/1201/686/2023-ОО/С, в якому зазначив, що операції щодо переказу коштів з його кредитного рахунку було проведено коректно, з правильним введенням одноразових кодів, як надсилались відповідачем 05.01.2023 об 11:10 на його фінансовий номер телефону.

Вважає, що вищевказаними діями відповідача порушуються його права споживача банківських послуг та просить скасувати нараховану йому АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за рахунком (банківською кредитною карткою) № НОМЕР_3 відкритим на його ім`я, за користування кредитним лімітом (з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) без його згоди 05 січня 2023 року та стягнути понесені ним судові витрати (а.с.1-3).

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківських послуг - задоволено. Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» скасувати нараховану ОСОБА_1 заборгованість за рахунком (банківською кредитною карткою) № НОМЕР_3 відкритим на його ім`я, за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведених операцій (транзакцій) без його згоди 05 січня 2023 року. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави 1 073,60 грн судового збору (а.с.78-85).

В апеляційній скарзі АТ "Державний ощадний банк України" посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.91-93).

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що факт зняття грошових коштів з рахунків позивача 05.01.2023 підтверджується копією виписки по картковому рахунку НОМЕР_5 (картка № НОМЕР_6 ) від 06.01.2023, відповідно до якої 05.01.2023 здійснено операції по зняттю коштів в розмірі 24 750,00 грн, 25 255,00 грн, 12 630,00 грн, а всього 62 635,00 грн та копією виписки по картковому рахунку НОМЕР_7 (картка № НОМЕР_8 ) від 06.01.2023, відповідно до якої 05.01.2023 здійснено операції по зняттю коштів в сумі 1 015,00 грн (а.с.4,5).

Факт звернення позивача ОСОБА_1 06.01.2023 до відділення поліції № 4 Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення підтверджується витягом з кримінального провадження № 12023041150000006 від 06.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, згідно з яким розпочато досудове розслідування по факту того, що 05.01.2023, близько 11.12 год, невстановлена особа, таємно навмисно заволоділа грошовими коштами з банківської картки «Ощадбанк» № НОМЕР_6 належної ОСОБА_1 , чим спричинила останньому матеріальний збиток на суму 62 635 грн, та постановою слідчого від 20.01.2023 позивач ОСОБА_1 , на підставі його заяви, визнаний потерпілим в даному кримінальному провадженні (а.с.6,7,8-10).

Позивач ОСОБА_1 звертався до голови правління АТ «Державний ощадний банк України» з заявою від 12.01.2023, в якій повідомив про шахрайські дії невідомих осіб, внаслідок яких були здійснено операції по зняттю коштів та про його звернення до органів поліції, за яким розпочато досудове розслідування. Крім того, відповідач повідомив, що оскільки кошти в розмірі 62 635,00 грн належали не йому (не знаходилися на його депозитному або поточному банківському рахунку у АТ «Державний ощадний банк України»), а були перераховані шахраями з кредитного рахунку, відкритого на його ім`я в АТ «Державний ощадний банк України», тому і потерпілою особою повинний бути визнаний АТ «Державний ощадний банк України», оскільки шахраї привласнили собі кошти, які не були його власністю, а були власністю саме АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.11).

В свою чергу, АТ «Державний ощадний банк України» надав ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначив, що за результатами перевірки обставин викладених ним в заяві встановлено, що банківські операції по переказу банківських коштів були здійснені коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, випущеної на його ім`я, з обов`язковою ідентифікацією/верифікацією клієнта з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад 24/7»/біометрії та з правильним введенням одноразових кодів доступу при встановленні/переустановленні мобільного додатку Банку, які надсилалися банком 05.01.2023 о 11:10 на його фінансовий номер телефону. Відтак, вважають, що несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення ним своїх персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, випущених на його ім`я та одноразових кодів підтвердження, які надходили на його фінансовий номер телефону.

Операції в мережі Інтернет із застосуванням реквізитів платіжної картки, строку її дії, паролю CVC2/CVV2, унікальних кодів верифікації 3D-Secure для одноразової операції в мережі Інтернет, паролів (ПІН-коди для одноразової операції в мережі Інтернет), які відомі лише клієнту та направляються на його особистий (фінансовий) номер мобільного телефону, ідентифікації клієнта з використанням біометричних даних (відбиток пальця/ідентифікація обличчя) відбуваються миттєво, одразу після введення такого (одноразового) ПІН-коду та/або унікального коду верифікації 3D-Secure для одноразової операції в мережі Інтернет, ідентифікації клієнта з використанням біометричних даних (відбиток пальця/ідентифікація обличчя), тому поверненню або блокуванню не підлягають. Враховуючи викладене, відсутні підстави для повернення позивачу грошових коштів (а.с.12-15).

На підтвердження факту укладення з позивачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, представником відповідача надана копія заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 09.04.2020 (а.с.42).

Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про платіжні послуги» (далі Закон), банки, небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані організувати та забезпечити належне функціонування системи корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та належне управління ризиками з урахуванням особливостей виду діяльності, бізнес-моделі, характеру і видів послуг, які вони надають, ризиків, притаманних такій діяльності, а також особливостей, встановлених законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, законами з питань діяльності господарських товариств та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно ч.ч.1,3 ст.29 Закону, надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах. У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов`язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов`язки тлумачаться на користь такого споживача.

Згідно п.39 ч.1 ст.1 Закону, неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.

Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст.42 Закону, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону, банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг.

Зазначені правила мають також містити процедури забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів з ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб`єктів таких платіжних операцій) та заходів із запобігання або припинення таких платіжних операцій, реагування на інциденти безпеки, здійснення моніторингу та ведення бази даних операційних інцидентів, кіберінцидентів та інцидентів безпеки, пов`язаних з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.67 Закону, надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 68 Закону, електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобов`язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнта банку.

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року, № 202/10128/14-ц від 23 січня 2018 року, № 758/7327/14-ц від 01 лютого 2018 року, № 592/2386/16-ц від 12 лютого 2018 року, в яких досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У Постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2021 року по справі № 711/11121/18, Суд також зробив висновок про необхідність встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Суд також дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, збільшенням кредитного ліміту, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій), та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч.ч.1,3 ст.1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку їх здійснення покладається як на банк, так і на користувача такого засобу, однак на останнього така відповідальність може бути покладена у разі доведення, що саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання належної йому інформації, яка дає змогу ініціювати відповідні платіжні операції.

Суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» враховуючи, що позивач заперечує факт передачі стороннім особам пін-коду картки № НОМЕР_6 та зняття ним грошових коштів у загальному розмірі 62 635,00 грн, а будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що позивач сам сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, здійснені по вищевказаному рахунку позивача 05.01.2023 відповідачем суду не надано.

При цьому на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 , суд дійшов правильного висновку про те, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 679/87/21.

Посилання в апеляувйній скарзі на те, що ОСОБА_1 передав особисту конфіденційну інформацію з розголошенням персональних даних третім особам, якими у подальшому і було знято кошти з її рахунку, а тому банк не повинен нести відповідальність за цю операцію не заслуговують на увагу, оскільки вони є лише припущенням Банку та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Суд 1 інстанції правильно звернув увагу, що позивачем при спробі здійснення розрахунків за допомогою послуги «OLX-доставка» була зазначена інформація про номер його зарплатної картки, а грошові кошти переказані з кредитної карти, операції по якій позивачем не ініціювалися взагалі, а відповідно до ст.68 Закону України «Про платіжні послуги», саме на відповідача, як надавача платіжних послуг, покладено обов`язок застосовувати посилену автентифікацію користувача під час отримання ним доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; ініціювання дистанційної платіжної операції та будь-яких інших дій у разі підозри або існування ризику шахрайства або вчинення інших неправомірних дій. Саме надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, що у даному випадку відповідачем забезпечено не було.

Помилковими є доводи апеляційної скарги, що суд 1 інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: