ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. справа № 300/8682/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скільського І.І.

за участю:

секретаря судового засідання Гевак Л.І.,

представника позивача Рибак М.М.,

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника ВП №73033364 від 20.11.2023,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника ВП № 73033364 від 20.11.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.09.2023 івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №300/1926/23 на підставі якого Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №73033364. 20.11.2023 заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пшеничним Богданом Ярославовичем, при виконанні вищезазначеного виконавчого листа винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на всі майнові права боржника Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - в тому числі, але не виключно всі речові права відмінні від права власності, якими володіє боржник самостійно чи через утворені відокремлені підрозділи (філії): майнові права на майно, що буде створено у майбутньому, майнові права на майно, що не зареєстровано у встановленому порядку, права на користування надрами, права на використання об`єктів права інтелектуальної власності. Позивач вважає вищевказану постанову про арешт майна боржника №73033364 від 20.11.2023 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що положення Закону України "Про виконавче провадження" не дають підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно - це один об`єкт. Адже приписи статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" наділяють виконавця правом накладати арешт на рухоме майно, а також нерухоме майно: будівлю, іншу капітальну споруду, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт майнових прав, як речового права. Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права і з приписів статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у пункті 1 частини І статті 10 цього Закону, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення "майно (майнові права) боржника". Також, позивач вважає, що накладення арешту на всі речові права відмінні від права власності, якими володіє Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" самостійно чи через утворені відокремлені підрозділи (філії): майнові права на майно, що буде створено у майбутньому, майнові права на майно, що не зареєстровано у встановленому порядку, права на користування надрами, права на використання об`єктів права інтелектуальної власності, жодним чином не може призвести до задоволення вимог стягувана, позаяк це право не може бути реалізоване в порядку статті 61 цього Закону. Зважаючи на наведене позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2023 позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення її недоліків.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.12.2023, ухвалою суду від 08.01.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено такий строк, відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 18.01.2024 о 10:00 год,(а.с.65-67).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.76-79). У відзиві представником відповідача зазначено, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню. Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Майнові права є об`єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Без арешту на майнові права а саме, арешту на користування надрами боржник у виконавчому провадженні може здійснити продаж такого спецдозволу, що в свою чергу порушить права стягувачів у виконавчих провадженнях, які перебувають на виконанні у відділі ДВС. Крім того, майнові права на майно, що буде створено в майбутньому також можуть бути об`єктом обтяження. За доводами представника відповідача, арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник. В даному випадку оскаржуваною постановою накладено арешт саме на майнові права, що належать боржнику. А тому дана постанова є законною та обґрунтованою, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 01.02.2024 позовні вимоги підтримала, надала аналогічні за змістом позовної заяви пояснення, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання 01.02.2024 не з`явився на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено такі обставини.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №300/1926/23задоволено позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Дочірного підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення податкового боргу у сумі 57 832 384,09 грн.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (ЄРДПОУ 31790584) податковий борг у розмірі 57 832 384,09 грн. в дохід бюджету.

Рішення суду від 31.07.2023 по справі №300/1926/23 за позовом Головне управління ДПС в Івано-Франківській області до відповідача Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (суддя Шумей М.В.), набрало законної сили 31.08.2023.

11.09.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 31.07.2023 по справі №300/1926/23.

Заступником начальника відділу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем за наслідками розгляду заяви стягувача, 12.10.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73033364 щодо примусового виконання виконавчого листа №300/1926/23, виданого 11.09.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом (а.с.94).

12.10.2023 заступником начальника відділу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем винесено постанову ВП №73033364 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (а.с.102).

20.10.2023 заступником начальника відділу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем винесено постанову ВП №73033364 про арешт коштів боржника (а.с.111-124).

20.11.2023 заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем, з метою забезпечення виконання даного рішення та усунення можливостей здійснити відчуження будь-якого майна, що належить боржнику, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника №73033364 (а.с.4-41).

Згідно пункту 1 зазначеної постанови №73033364 від 20.11.2023, накладено арешт на майно, що належить боржнику:на всі майнові права боржника ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" - в тому числі, але не виключно всі речові права відмінні від права власності, якими володіє боржник самостійно чи через утворені відокремлені підрозділи (філії): майнові права на майно, що буде створено у майбутньому, майнові права на майно, що не зареєстровано у встановленому порядку, права на користування надрами, право на використання що належить божнику: ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" у межах суми звернення стягнення.

Позивач, вважаючи постанову ВП№73033364 від 20.11.2023 про арешт майна боржника, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 за №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів/посадових осіб (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (частина 1 статті 3 Закону №1404-VIII).

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із Законом №1404-VIII, одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону).

Частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII,визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно частини 5 статті 52 Закону №1404-VIII, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як зазначалось судом вище, 20.11.2023, заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем винесено постанову про арешт майна боржника ВП№73033364. Пунктом 1 якої, накладено арешт на майно, що належить боржнику: на всі майнові права боржника ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" - в тому числі, але не виключно всі речові права відмінні від права власності, якими володіє боржник самостійно чи через утворені відокремлені підрозділи (філії): майнові права на майно, що буде створено у майбутньому, майнові права на майно, що не зареєстровано у встановленому порядку, права на користування надрами, право на використання що належить божнику: ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" у межах суми звернення стягнення.

Визначаючи наявність чи відсутність у державного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону №1404-VIII слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.

Так, визначення майнових прав міститься у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 за №2658-III (надалі по тексту Закон №2658-III).

Згідно із статтею 3 цього Закону майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Як визначено статтею 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).

За змістом частини 16-1 Кодексу надрокористувач, що має спеціальний дозвіл на користування надрами, може повністю або частково відчужувати права на користування надрами, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю шляхом укладення договору купівлі-продажу таких прав або вносити такі права як вклад до статутного капіталу створеного за його участю суб`єкта господарювання, за умови що на таку юридичну особу чи фізичну особу - підприємця або суб`єкта господарювання не поширюються обмеження, встановлені частинами третьою - шостою статті 13 цього Кодексу. Надрокористувач також має право вносити права на користування надрами, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, як вклад у спільну діяльність.

З урахуванням вищевказаного, суд погоджується з доводами державного виконавця, що без арешту на майнові права а саме, арешту на користування надрами боржник у виконавчому провадженні може здійснити продаж такого спецдозволу, що в свою чергу порушить права стягувачів у виконавчих провадженнях, які перебувають на виконанні у державній виконавчій службі.

Водночас у відповідності до частини 1 статті 1 Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому" за №2518-IX від 15.08.2022 (надалі по тексту також Закон №2518-IX), власник спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості - фізична або юридична особа, за якою в установленому законом порядку зареєстровано спеціальне майнове право на майбутній об`єкт нерухомості.

Майбутній об`єкт нерухомості - передбачена проектною документацією на будівництво складова частина подільного об`єкта незавершеного будівництва, яка після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта стане самостійним об`єктом нерухомого майна (квартира, гаражний бокс, інше житлове або нежитлове приміщення, машиномісце тощо). Майбутні об`єкти нерухомості поділяються на майбутні об`єкти житлової нерухомості (квартира, інше житлове приміщення тощо) та майбутні об`єкти нежитлової нерухомості (гаражний бокс, інше нежитлове приміщення, машиномісце тощо).

Згідно частини 2 статті 3 Закону №2518-IX право власності на неподільний об`єкт незавершеного будівництва виникає відповідно до закону з моменту державної реєстрації такого права.

Державна реєстрація права власності здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо одночасно дотримано такі вимоги:

1) наявність у замовника будівництва права власності/права користування земельною ділянкою, на якій споруджується відповідний об`єкт;

2) набуто право на виконання будівельних робіт;

3) проведено технічну інвентаризацію неподільного об`єкта незавершеного будівництва.

Отже, враховуючи норми матеріального права, майнові права на майно, що буде створено в майбутньому можуть бути об`єктом обтяження.

Так, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу, звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Як уже відзначалось судом вище по тексту судового рішення, одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності.

Майнові права інтелектуальної власності є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України (надалі по тексту також ЦК України), відповідно до якої майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно приписів статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до частини 3 статті 424 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Цим пояснюється юридична допустимість звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності у виконавчому провадженні, адже звернення стягнення на майно це, по суті, його відчуження, що відбувається в особливому, встановленому законодавством порядку.

Таким чином, на майнові права інтелектуальної власності може звертатися стягнення у виконавчому провадженні, оскільки:

а) можуть бути оцінені у грошовому (вартісному) виразі;

б) є відчужуваними, перебувають у цивільному обороті та можуть бути предметом зобов`язальних та інших цивільних відносин.

Звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності боржника полягає в їх арешті та примусовій реалізації.

Суд зазначає, що майнові права є об`єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (стаття 177, 178 ЦК України).

Суд враховує, що застосування державним виконавцем наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" з метою вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

При цьому, під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.

Водночас, представник позивача жодним чином не пояснила в чому саме зміст порушення прав товариства, яким чином оскаржувана постанова порушує права користування чи використання "майновими правами на майно, що буде створено у майбутньому, майновими правами на майно, що не зареєстровано у встановленому порядку, права на користування надрами, права на використання об`єктів права інтелектуальної власності".

Також позивачем не надано доказів, того що на даний час вже виникли труднощі чи перешкоди в реалізації прав, за змістом їх опису в постанові, яка є предметом оскарження у даній справі.

Відтак, суд вважає застосування державним виконавцем арешту всіх майнових прав боржника, як обмежувальний захід з метою усунення можливостей здійснити їх відчуження, таким що відповідає нормам Закону України "Про виконавче провадження" та спрямованим на виконання рішення суду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та у межах наданих йому повноважень, а тому відсутня протиправність в діях відповідача щодо винесення постанови про арешт майна боржника ВП №73033364 від 20.11.2023.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що оскаржувана в даній справі постанова від 20.11.2023 про арешт майна боржника ВП№73033364, винесена заступником начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем є правомірною та не підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня отримання повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код юридичної особи 31790584), адреса: вул. Є.Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 35021710), адреса: вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 06.02.2024 р.