ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4508/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 (повний текст рішення складено 23.10.2023, суддя Татарчук В.О.) у справі № 904/4508/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Дніпропетровська область, м. Нікополь)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 133347,74 грн., з якої: 120367,80 грн. - основна заборгованість, 11324,47 грн. - пеня, 692,53 грн. - 3% річних, 962,94 грн. - інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2302543 від 20.04.2023 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.12.2023, у даній справі, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 133347,74грн, з якої: 120367,80грн - основна заборгованість, 11324,47грн - пеня, 692,53грн - 3% річних, 962,94грн - інфляційні втрати задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 001865200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 5В, ідентифікаційний код 37013497) 20061,30 грн. основного боргу, 692,53 грн. 3% річних, 9345,82 грн. пені, 962,94 грн. інфляційних втрат та 625,69грн витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" 100306,50грн. основного боргу та 1978,65грн. пені.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-суд першої інстанції неправильно розрахував залишок основного боргу (120 367,80 грн. 100 306,50 грн. = 20 061,30 грн.), а не 20 233,42 грн. як зазначено в оскаржуваному рішенні від 23.10.2023;

-скаржник вважає, що суд неправильно надав оцінку Додатковій угоді №1, оскільки саме в ній змінюються умови оплати за Договором через зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а також не надана оцінка доводам відповідача;

-відповідач зауважує, що 18.08.2023 здійснив авансовий платіж в розмірі 190 050,00 грн. за поставку товару відповідно до Специфікації №3/2303671 від 29.06.2023 до Договору №2302543 від 20.04.2023, проте позивач товар не поставив, а навпаки, здійснив взаєморозрахунок на власний розсуд згідно з листом №15/09/2023 від 15.09.2023 та повернув авансові кошти відповідачу за винятком спірної суми заборгованості (20 061,30 грн.) та заявлених позивачем штрафних санкцій (12 920,58 грн.), проте судом першої інстанції ці обставини були залишені без уваги;

-скаржник вважає, що фінансові відносини хоча й склалися за іншою Специфікацією, проте стосуються саме цього Договору та заборгованості в межах цього спору, тобто, судом першої інстанції «повторно» стягнуто з відповідача суму основної заборгованості та штрафних санкцій;

-оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на день його винесення був відсутній предмет спору, як до подання позовної заяви, так й у процесі судового розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4508/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4508/23.

20.11.2023 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/4508/23 залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків

01.12.2023 від представника заявника апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів справи докази сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію № 275099 від 27.11.2023 про сплату судового збору у розмірі 3220.08 грн.Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/4508/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

18.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 23.10.2023 без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-позивач зі змістом, вимогами та доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає;

-щодо заяв відповідача про те, що судом першої інстанції було неправильно здійснено розрахунок основного боргу, який підлягає стягненню з відповідача, то вважаємо, що було допущено лише арифметичну помилку, на виправлення якої позивачем в порядку ст. 243 ГПК України подано відповідну заяву;

-оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (далі постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №2302543 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

За змістом п. 3.5 договору, окрім іншого визначено, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов`язаний надати покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме:

- рахунок-фактуру (оригінал державною мовою), крім випадків, коли для здійснення авансового платежу постачальником надається оригінал специфікації, підписаної з обох сторін;

- видаткову накладну на відпуск товару (оригінал державною мовою);

- копію електронної залізничної накладної, завіреної підписом та печаткою постачальника із відображенням у залізничній накладній інформації про власника товару, відправника товару та одержувача товару за умови поставки залізничним транспортом або товаротранспортну накладну (оригінал) за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника;

- копію належним чином оформленої покупцем заявки на поставку згідно з п. 3.4 цього договору;

- акт прийому-передачі товару (оригінал), оформлений у відповідності до вимог договору та специфікації до цього договору;

- сертифікат якості виробника товару, (найменування виробника у сертифікаті повинно відповідати найменуванню виробника у специфікації), а також інші документи згідно з п. 2.3 Договору (оригінали або належним чином завірені копії);

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат походження та відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії).

Крім того, постачальник зобов`язаний у граничні терміни, які встановлені п.201.10 ПКУ скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства України, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу (M.E.Doc, OPZ тощо).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п. 4.2 договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.8 договору, окрім іншого, встановлено, що покупець проводить оплату за товар за умови наявності у покупця підписаних сторонами оригіналів договору та відповідної специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору. При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п.3.5 цього договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів постачальником. У цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (п. 4.8.1 договору).

За змістом п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №2302543 від 20.04.2023 був чинним протягом відповідного періоду.

Специфікацією №2/2302576 від 21.04.2023 до договору сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, ДСТУ, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару яка загалом складає 120539,92,00 грн. з ПДВ. Умовами специфікації також визначено строк оплати та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару до 10 днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом приймання-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього договору.

Відповідач надав позивачу заявку №2023.05.01/3-4013, відповідно до умов якої просив поставити товар: річковий пісок у кількості 210 тон (+/-10%) за ціною 478,333 грн. за тону. Оплата протягом 10 днів від дати постачання. Термін поставки 10 робочих днів з дня отримання заявки.

Відповідно до умов специфікації та заявки відповідача, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 120367,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009 від 19.05.2023, залізничною накладною №43789718 від 18.05.2023. До поставки також були долучені документ про якість на пісок №691 від 18.05.2023 та сертифікат відповідності.

На підтвердження отримання товару також надано акт приймання-передачі товару від 22.05.2023. Позивач виставив відповідачу для оплати товару рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 19.05.2023.

Як зазначає позивач 15.06.2023, в межах строку передбаченого п. 201.10 Податкового кодексу України, ним подано на реєстрацію податкову накладну.

18.07.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1/2303980 до договору, відповідно до умов якої сторони визначили, що у випадку призупинення реєстрації електронної податкової накладної Державною податковою службою України, за умови вчасного складання та подання постачальником на реєстрацію електронної податкової накладної, покупець може здійснити розрахунок за дане постачання, при наявності документів згідно пункту 3.5 без урахування ПДВ (20%). Доплату ПДВ у розмірі (20%) буде здійснено в продовж 5 календарних днів з моменту отримання від постачальника письмового повідомлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 120367,80 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач надав з відзивом на позов копію платіжної інструкції №272672 від 18.08.2023, з якої вбачається, що відповідачем 18.08.2023 було сплачено на підставі рахунку-фактури №СФ-0000018 від 19.05.2023 за товар річковий пісок, суму в розмірі 100 306,50 грн., з урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100 306,50 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині на момент відкриття провадження у справі (23.08.2023).

Таким чином, правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 20 061,30 грн. (120 367,80 100 306,50).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку судом першої інстанції суми основного боргу, оскільки така арифметична помилка була виправлена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у даній справі, якою визначено викласти 2 абзац резолютивної частини рішення суду від 23.10.2023 в такій редакції: "Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 001865200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 5В, ідентифікаційний код 37013497) 20061,30 грн. основного боргу, 692,53 грн. 3% річних, 9345,82 грн. пені, 962,94 грн. інфляційних втрат та 625,69 грн. витрат по сплаті судового збору".

Щодо посилання скаржника на неврахування факту того, що відповідач 18.08.2023 здійснив авансовий платіж в розмірі 190 050,00 грн. за поставку товару відповідно до Специфікації №3/2303671 від 29.06.2023 до Договору №2302543 від 20.04.2023, проте позивач здійснив взаєморозрахунок на власний розсуд та повернув авансові кошти відповідачу за винятком спірної суми заборгованості (20 061,30 грн.) та заявлених позивачем штрафних санкцій (12 920,58 грн.), апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідно до Специфікації №2/2302576 від 21.04.2023 за договором поставки №2302543 від 20.04.2023.

Колегія суддів зауважує, що хоча оплата і відбулася в межах договору поставки №2302543 від 20.04.2023, проте судом не може бути врахована, оскільки розрахунки за Специфікацією №3/2303671 від 29.06.2023 не входять до предмету спору у даній справі.

Щодо аргументів апелянта про те, що місцевим господарським судом було надано неправильну оцінку Додатковій угоді №1/2303980 від 18.07.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки сторони погодили зміни до Договору №2302543 від 20.04.2023 в частині оплати за поставлений товар у випадку призупинення реєстрації електронної податкової накладної шляхом укладення 18.07.2023 Додаткової угоди №1/2303980, то такі зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли між сторонами на підставі та умовах, визначених Специфікацією №2/2302576 від 21.04.2023. Тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню пункт 4.8 договору, яким сторони визначили, що у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів (у даному випадку, строк оплати до 10 днів із дати поставки товару).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості та правомірності стягнення суми основного боргу у розмірі 20 061,30 грн., а складання та подання позивачем електронної податкової накладної в ЄРПН, проте її не реєстрація податковим органом не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 10.3.1 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення.

Колегія суддів погоджується з правомірністю вимоги про стягнення пені та її розміром за загальний період з 10.06.2023 по 07.08.2023 у сумі 9 345,82 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Апеляційний господарський суд погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції 3 % річних за загальний період з 30.05.2023 по 07.08.2023 у сумі 692,53 грн., інфляційних втрат за червень 2023 у сумі 962,94 грн. з огляду на їх обґрунтованість та арифметичну точність.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. У той час як викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/4508/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/4508/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв