Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 202/1733/24
Провадження № 1-кп/202/1148/2024
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене 22.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000263, у відношенні:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сурсько-Литовське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією в особливий період, старшого кулеметника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 12 роти оперативного призначення (на БМП) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», раніше не судимого, з повною середньою освітою, який зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Згодом, правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався, допоки Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (постройовій частині) від 09 листопада 2023 року №336 солдата ОСОБА_5 наказом командира частини №101 о/с від 09.11.2023 призначено на посаду посаді старшого кулеметника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 12 роти оперативного призначення (на БМП) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 грудня 2022 року № 400, підполковника ОСОБА_6 , призначеного наказом Командувача Національної гвардії України (по особовому складу) №190 о/с від 23 грудня 2022 року призначено на посаду командира 4 батальйону оперативного призначення 1 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 листопада 2023 року №335 майора ОСОБА_7 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) №59 о/с від 03 листопада 2023 року призначено на посаду першого заступника командира 4 батальйону оперативного призначення начальника штабу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання підполковник належить до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковник за своїм військовим званням є начальником для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Також відповідно до статті 66 Статуту, командир окремого батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Таким чином, командир 4 батальйону оперативного призначення 1 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковник ОСОБА_6 по відношенню до старшого кулеметника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 12 роти оперативного призначення (на БМП) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній підлеглим підполковнику ОСОБА_6 .
Також перший заступник командира 4 батальйону оперативного призначення начальник штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майор ОСОБА_7 по відношенню до старшого кулеметника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 12 роти оперативного призначення (на БМП) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній підлеглим майора ОСОБА_7 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу це виконання особою свого юридичного (службового) обов`язку.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
В свою чергу, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
11 грудня 2023 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , першим заступником командира 4 батальйону оперативного призначення начальником штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майором ОСОБА_7 до особового складу доведено наказ згідно якого військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдату
ОСОБА_5 , належало 11 грудня 2023 року до 14 години, у складі зведеної групи вибути на РОП «ЯНКІ», який розташований у лісовому масиві неподалік населеного пункту АДРЕСА_3 та не допустити обходу, вклинення та прориву противника в батальйонний район оборони, зайняти вигідний рубіж по фронту, бути в готовності до відбиття танкових атак (до роти) за підтримки піхоти, посилити всі види спостереження та призначити чергові вогневі засоби для ураження засобів повітряного нападу противника, створити умови для стійкої оборони, не допустити втрати позицій з напрямку н.п. Кремінна та Серебрянка.
Зазначений наказ базувався на бойовому розпорядженні командира
4 батальйону оперативного призначення 1 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_6 № 11/12-1 від 11.12.2023 року.
Водночас, старший кулеметник 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 12 роти оперативного призначення (на БМП) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 11 грудня 2023 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати наказ начальника щодо вибуття у складі зведеної групи на РОП «ЯНКІ», який розташований у лісовому масиві неподалік населеного пункту Ямпіль Донецької області та не допустити обходу, вклинення та прориву противника в батальйонний район оборони, зайняти вигідний рубіж по фронту, бути в готовності до відбиття танкових атак (до роти) за підтримки піхоти, посилити всі види спостереження та призначити чергові вогневі засоби для ураження засобів повітряного нападу противника, створити умови для стійкої оборони, не допустити втрати позицій з напрямку н.п. Кремінна та Серебрянка.
26.01.2024 під час підготовчого судового розгляду кримінального провадження між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, ОСОБА_5 під час під час досудового розслідування і судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині і зобов`язується: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України; щиро каятися; активно сприяти розгляду кримінального провадження судом, погоджуючись на призначення покарання ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Сторони вважають за можливе з урахуванням всіх обставин кримінального провадження на підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком 2 (два) роки на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлена клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_4 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно дост.468,469КПК України,угода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо кримінальнихпроступків,нетяжких злочинів,тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 26.01.2024 між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.
З огляду на викладене умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого щире каяття, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких інших обставин, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.
Узгоджена міра покарання із застосуванням ст. 62, 69 КК України при наявності двох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з призначенням ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 402 КК України більш м`якого покарання, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням: поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, який в судовому засіданні визнав вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, що свідчить про його щире каяття.
Разом з тим, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, який продовжує військову службу, суд вважає за необхідне, керуючись ст. 62 КК України, замінити основне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Також суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців за період тримання під вартою з 11.12.2023 по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлений. Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Затвердити угодупро визнаннявинуватості,укладену 26.01.2024між прокуроромЛуганської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону ОСОБА_3 таобвинуваченим ОСОБА_5 ,за участюзахисника ОСОБА_4 , укримінальному провадженні,відомості прояке внесені22.01.2024 до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 62024050010000263 у відношенні ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років.
На підставіст. 62 КК Українизамінити ОСОБА_5 основне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4ст. 402 КК Україниу виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у 2 (двох) років тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців з 11.12.2023 по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
