ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року справа №200/622/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі № 200/622/23 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльність начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого щодо неоформлення документів щодо ОСОБА_2 , передбачених пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», та їх неподання до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року;

- визнання протиправною бездіяльність начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невидання наказу про призначення та нарахування ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року, а також її виплату у встановлений законом строк;

- зобов`язання начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого невідкладно підготувати пакет документів щодо ОСОБА_2 , передбачених пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», та надати їх до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року;

- зобов`язання начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України видати наказ про призначення ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року, а також зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 цю винагороду з урахуванням виплачених сум та з відрахуванням необхідних податків і зборів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 року по 30.11.2022 року; зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін імені князя Володимира Великого (Військова частина НОМЕР_1 ) направити до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 року по 30.11.2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», а також наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168»; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач 1 не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, прийняти нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин.

Апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, заяву про поновлення строку позивачем не надано.

Крім того, відсутні підстави для задоволення позову, оскільки підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення цих заходів до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону за спірний період не надходили.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Позивач проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 03.05.2023 року № 12/1004 відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця, ОСОБА_2 , передислоковано з НОМЕР_5 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону та у період з 08.10.2022 року по 09.01.2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону.

У вищезазначений період служби ОСОБА_2 під час службового відрядження перебував на фінансовому забезпеченні НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), що не заперечується між сторонами.

Листом від 29.11.2022 року відповідач 2 надав на запит Військової частини НОМЕР_2 повідомив, що підрозділи Держприкордонслужби, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому пп.7 п.2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 року №168» не застосовувався. У зв`язку з чим, довідки про військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі вч НОМЕР_1 , не опрацювавались. Разом з тим, на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону були направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_4 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року.

Листом від 04.12.2022 року відповідач 1 надіслав Військовій частині НОМЕР_2 копію рапорту щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_4 прикордонного загону.

Листом від 12.12.2022 року Адміністрація Держприкордонслужби надавала відповідь на скаргу щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. за жовтень ц.р. військовослужбовцям 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого та повідомила, що повноваження щодо підтвердження наявності умов для виплати запитуваної додаткової винагороди належать до компетенції начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, а щодо видання наказу про таку виплату начальника НОМЕР_4 прикордонного загону.

Листом від 05.02.2023 №21-835, НОМЕР_4 Прикордонний Загін Державної прикордонної служби України повідомив, що позивача не вносили в наказ про збільшення розміру виплат додаткової грошової винагороди до 100000 гривень за жовтень та листопад, оскільки відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», підвищена додаткова винагорода за жовтень та листопад 2022 року не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки до 5 числа у поточному місяці за попередній начальником НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого не надано підтверджуючих документів про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу №392-АГ, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу №392-АГ.

Згідно з інформацією про грошове забезпечення ОСОБА_2 за 2022 рік, позивач у жовтні-листопад 2022 року отримав додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 (30000 грн), у грудні - отримав додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 (100000 грн), у січні 2023 року - додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 (70000 грн). Крім того, у відзиві на позов, військова частина НОМЕР_2 вказує, що позивачу була нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода до 100000 грн. за грудень 2022 року у січні 2023 року.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 року №4040 ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської областей в період з 11.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 27.11.2022 року, з 05.12.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року.

Крім того, військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві вказує, що дана довідка була видана в одному екземплярі та направлена до 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону.

Щодо строку звернення до суду.

За ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з бездіяльністю військової частини щодо неповідомлення НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 року по 30.11.2022 року.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

На виконання ухвали апеляційного суду від 08.11.2023 року представником позивача подано клопотання, в якому вважає, що позивачем не порушені вимоги щодо строків подання позову, враховуючи, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці (ст. 233 КЗпП України), посилаючись на висновки Великої Палати Верховного суду в постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання представника позивача на зазначену практику Конституційного суду України та Верховного суду, яка стосується середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, оскільки в цій справі інший предмет позову - бездіяльність військової частини щодо неповідомлення НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, позивач помилково вважає, що спірні правовідносини в частині строку звернення з позовом до суду врегульовано ст. 233 КЗпП України, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є спором щодо проходження публічної служби, а тому до спірних відносин застосовуються положення КАС України, якими встановлено спеціальні строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Апеляційним судом враховано правові висновки Верховного суду в постанові від 28.09.2022 року у справі № 420/358/22.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Про порушення своїх прав позивач щодо ненарахування та невиплати сум за спірний період позивач повинен був дізнатися після отримання грошового забезпечення за жовтень-листопад 2022 року, з цим позовом до суду звернувся 14.02.2023 року, тобто з пропущенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

При цьому, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно п. 1 постанови КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За п. 3 «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно п. 1 ПКМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановив: відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, про порушення своїх прав щодо ненарахування та невиплати сум за спірний період позивач повинен був дізнатися після отримання грошового забезпечення за жовтень-листопад 2022 року, з цим позовом до суду звернувся 14.02.2023 року, тобто в період дії карантину на теріторії України, що є поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначеним позовом.

Згідно статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За ст. 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

За абз. 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За п.п. 2-3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженому Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.

Згідно ст. 1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За ст. 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно статті 1 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

За ч. 1 статті 2 Закону № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»; участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина друга статті 2 Закону № 661-IV).

За ч. 1 статті 6 Закону № 661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно п.п. 3, 4 статті 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно статті 1 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закон № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

За ч. 1 статті 12 Закону № 1932-XII участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.

Згідно п. 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01.09.2022 року по 20.01.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій).

Таким чином, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

За п. 2-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Щодо доводів апелянта, що наказ № 628-АГ Адміністрації Держприкордонслужби видано на реалізацію пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.

30 липня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 був виданий наказ № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 392-/0/81-22-АГ), який введений в дію з 1 серпня 2022 року.

З 1 грудня 2022 року був введений в дію та застосовується наказ Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 9 грудня 2022 року «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 628/0/81-22-АГ).

За ч. 3 статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.

Питання державної реєстрації регулюється Указом Президента України від 03.10.1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (далі - Положення), наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 № 468.

Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Положенням встановлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що, зокрема, зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації.

За ст. 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Частинами першою та сьомою статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Верховний суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода військовослужбовця» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.

Аналогічний підхід застосовано Верховним судом в постановах від 2 липня 2020 року у справі № 812/792/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21.

Оскільки Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ зачіпають соціально-економічні, права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, які проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, тому вказані Накази підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ не містять відомостей про їх реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

Таким чином, незареєстровані в Міністерстві юстиції України Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ не пройшли правової експертизи і не набули чинності у порядку, встановленому законодавством, і не можуть прийматись до виконання та не викликають правових наслідків.

З цих підстав апеляційний суд не приймає доводи відповідача, що саме наказ № 628 АГ визначає умови виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

На користь висновку суду щодо необхідності оприлюднення та державної реєстрації Наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ свідчить той факт, що Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, були затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 січня 2023 року № 36 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252.

Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 січня 2023 року № 36 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252.

Цей Порядок введений в дію з 1 лютого 2023 року, тому не підлягає застосованню до спірних правовідносин.

За ст. 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указами Президента України №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» введений воєнний стан та оголошена мобілізація.

Згідно Указу Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 07.02.2023 року № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами на території України діє особливий період.

Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначений Інструкцією, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618 (далі Інструкція № 188).

За п. 1 розділу І Інструкції № 188 ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України […] за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях […] чи в антитерористичній операції […], інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно пункту 2 розділу IV Інструкції № 188 безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ).

Збільшення винагороди за безпосередню участь у бойових діях здійснюється також за ті дні, коли у районі ведення бойових дій (районі проведення АТО, заходів із забезпечення НБО, районі воєнних конфліктів та проведення інших заходів в умовах особливого періоду) військовослужбовці беруть участь у здійсненні польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами (зенітно-артилерійськими комплексами) противника ближньої дії (до 10 км); веденні морського бою.

Аналіз вищезазначених положень Інструкції дає підстави для висновку, що участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії буде вважатися безпосередньою за умови, зокрема, вогневого контакту з противником, в тому числі, за умови вогневих уражень противником території, на якій здійснюються бойові дії та на якій перебуває військовослужбовець.

За п. 3 розділу IV Інструкції № 188 безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження) начальника органу Держприкордонслужби; запису в журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; рапорту (донесення) начальника (командира) прикордонного підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях.

До рапорту долучаються підписані начальником органу Держприкордонслужби (командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, строку участі кожного військовослужбовця, який брав безпосередню участь у бойових діях.

Кожен аркуш списків завіряється підписом начальника органу Держприкордонслужби (начальника штабу, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою органу Держприкордонслужби; бойового донесення.

За п. 4 розділу IV Інструкції документи про безпосередню участь у бойових діях подаються начальником органу Держприкордонслужби за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО, ООШ).

Орган військового управління (штаб АТО, ООШ) розглядає документи, зазначені в пункті 3 цього розділу, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено збільшення розміру винагороди (п. 5 розділу IV Інструкції).

Згідно п. 6 розділу IV Інструкції на підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО, ООШ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях органом Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про збільшення розміру винагороди за дні участі в бойових діях.

За п. 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Отже, на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів (вогневий контакт з противником, вогневі ураження противником території, на якій здійснюються бойові дії, розвідка на території противника).

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 січня 2023 року № 1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено врахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 грудня 2022 року: Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська та Одеська області, акваторія Чорного та Азовського морів у межах територіальних вод України.

Відповідач 2 посилається на те, що у жовтні 2022 року позивача була направлено у службове відрядження до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого. Вказує, що обов`язок оформлення документів, які являються підставою для нарахування та виплати коштів покладено на начальників органів Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відрядженні військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі, що підтверджується довідкою. Отже, у зв`язку з неотриманням довідки до 5 числа, з метою реалізації вимог Постанови №168 та наказу №392-АГ на адресу відповідача 1 клопотання про надання інформації щодо відряджених військовослужбовців Військової частини НОМЕР_6 та про їх безпосередню участь у бойових діях, на що начальник НОМЕР_3 прикордонного загону листом від 29.11.2022 року повідмовим, що 105 загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди підрозділам військової частини НОМЕР_2 за час їх перебування у відрядженні. Крім того, довідка про безпосередню участь в бойових діях до відповідача 2 не надавалась та не надходила.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 03.05.2023 року № 12/1004 відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця, ОСОБА_2 , передислоковано з НОМЕР_5 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону та у період з 08.10.2022 року по 09.01.2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону.

У вищезазначений період служби ОСОБА_2 під час службового відрядження перебував на фінансовому забезпеченні НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), що не заперечується між сторонами.

Листом від 12.12.2022 року Адміністрація Держприкордонслужби надавала відповідь на скаргу щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. за жовтень ц.р. військовослужбовцям 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого та повідомила, що повноваження щодо підтвердження наявності умов для виплати запитуваної додаткової винагороди належать до компетенції начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, а щодо видання наказу про таку виплату - начальника НОМЕР_4 прикордонного загону.

Вiдповiдно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого вiд 19.09.2022 року № 276гриф (скасоване) від 25.09.2022 року № 1348/гриф (скасоване) та вiд 25.10.2022 року №1697/гриф позивач у складі 2 вiддiлу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) приступив до виконання завдань в оперативному пiдпорядкуваннi ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в перiод з 11.10.2022 року по 08.01.2023 року перебував в оперативному пiдпорядкуваннi (перебував у відрядженні) на територii Сумської областi y складi прикордoнної комендатyри швидкого реагyвання НОМЕР_4 прикордонного загону (Вiйськова частина НОМЕР_2 ).

Згідно п. 1.1 Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2012 № 582, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1383/21695 (далі - Інструкція № 1383), службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України (далі - орган Держприкордонслужби) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Направлення військовослужбовців у службові відрядження може здійснюватися в разі дійсної потреби та забезпечення військовослужбовця авансом на строк відрядження: Головою Державної прикордонної служби України, його першим заступником або заступником Голови Державної прикордонної служби України - у разі направлення військовослужбовців Державної прикордонної служби України у відрядження в межах України; начальниками регіональних управлінь Державної прикордонної служби України або першими заступниками начальників регіональних управлінь - начальниками штабів - у разі направлення військовослужбовців підпорядкованих органів Держприкордонслужби у відрядження у межах ділянки відповідальності; начальником Національної академії Державної прикордонної служби України - у разі направлення слухачів, курсантів на практику, стажування або для підготовки ними дипломних проектів (робіт) (за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби), а також військовослужбовців, у тому числі командирів підрозділів, для керівництва практикою і стажуванням за межами розташування навчального закладу; начальниками органів Держприкордонслужби - у разі направлення військовослужбовців підпорядкованих підрозділів у відрядження у межах ділянки відповідальності (п. 2.1 Інструкції № 1383).

Про направлення військовослужбовців у відрядження видається наказ начальника органу Держприкордонслужби із зазначенням: пункту призначення, найменування органу Держприкордонслужби або назви організації чи установи, куди відряджено військовослужбовця, строку та мети відрядження. Відповідно до завдань, визначених наказом, на військовослужбовця оформляється посвідчення про відрядження. Орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у журналі реєстрації відряджень (п. 2.2 Інструкції № 1383).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, за п. 1 якої ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).

Згідно п. 3 Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Враховуючи положення Інструкції № 558, військовослужбовці прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), в тому числі позивач, проходить військову службу та перебуває на фінансовому забезпеченні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ).

Крім того, копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу (документів, які підтверджують виконання бойових завдань позивачем), у власності Військової частини НОМЕР_1 відсутні, оскільки їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у прикордонній комендатурі швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), тому, оскільки позивач, як і інші військовослужбовці 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону, перебувають на фінансовому забезпеченні та у складі НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_7 , тому рапорти начальників структурних підрозділів були направлені до військових частин, з яких вони були відряджені, в даному випадку: рапорт начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 03.11.2022 року №1525 (даний рапорт надійшов до управління НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого згідно рапорту першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_5 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова полковника Руслана Ставицького від 04.11.2022 №1535 (№4606-22-Вх від 09.11.2022) був відправлений до НОМЕР_4 прикордонного загону супровідним листом від 10.11.2022 №22/4372-Вих); рапорт начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 01.12.2022 року №1893 (даний рапорт надійшов до управління НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого згідно рапорту першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта Вячеслава Семенова полковника Руслана Ставицького від 01.12.2022 №1894 (№5093-22-Вх від 02.12.2022) та був відправлений до НОМЕР_4 прикордонного загону супровідним листом від 04.12.2022 №22/4931-Вих). Також, в даному листі від 04.12.2022 року №22/4931-Вих посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого допущено технічну описку, а саме в додатку замість номеру рапорту 1894 зазначено 1880.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 року №4040 ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської областей в період з 11.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 27.11.2022 року, з 05.12.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року.

При цьому, дана довідка була видана в одному екземплярі та направлена до 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону. Зазначена довідка долучена до матеріалів справи представником позивача.

Апеляційний суд зазначає, що наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Отже, вказана довідка не може бути належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Крім того, повноваження командира військової частини з видання відповідного наказу про виплату додаткової винагороди є дискреційними.

Таким чином враховуючи, що позивачем за спірний період безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не здійснювалась, відповідно правових підстав для видачі відповідачем наказу про нарахування додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн не вбачається.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову про:

- визнання протиправною бездіяльність начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого щодо неоформлення документів щодо ОСОБА_2 , передбачених пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», та їх неподання до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року;

- визнання протиправною бездіяльність начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невидання наказу про призначення та нарахування ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року, а також її виплату у встановлений законом строк;

- зобов`язання начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого невідкладно підготувати пакет документів щодо ОСОБА_2 , передбачених пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», та надати їх до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року;

- зобов`язання начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України видати наказ про призначення ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період жовтень-листопад 2022 року, а також зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 цю винагороду з урахуванням виплачених сум та з відрахуванням необхідних податків і зборів.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про часткове задоволення позову, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі № 200/622/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Повний текст постанови складений 5 лютого 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т. Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв