ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 449/1019/20

провадження № 61-15616св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перемишлянська міська рада Львівського району Львівської області, Бібрська міська рада Львівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошниченко Інна Юріївна, на постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перемишлянська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, відібрання дитини від батька.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 21 листопада 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, у якому мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До травня 2020 року вони проживали разом з батьками відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 постійно ображав та принижував позивачку, контролював її життя, обмежував спілкування з рідними та знайомими, погрожував фізичною розправою, якщо вона спробує забрати дитину.

Наприкінці травня 2020 року ОСОБА_2 вигнав позивачку з дому. На час звернення до суду з цим позовом вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а малолітня дочка ОСОБА_3 проживає з батьком.

Відповідач забороняє їй бачитися з дитиною, на її спроби поспілкуватися з дочкою реагує агресивно. ОСОБА_2 становить загрозу для неї та їх малолітньої дочки, оскільки неодноразово, у присутності дитини, застосовував до неї фізичне насильство (душив, бив по голові, виривав волосся).

Вона неодноразово зверталася із заявами до поліції з приводу насильства чоловіка, однак він не припинив поводитися агресивно та продовжує погрожувати їй фізичною розправою та вбивством.

Посилаючись на наведене, а також те, що проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 з відповідачем негативно впливає на розвиток малолітньої дитини, вселяє їй почуття страху, шкодить здоров`ю, а отже, суперечить її найкращим інтересам, позивачка просила: визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею; відібрати дитину від батька та передати її матері.

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перемишлянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 2008 року він та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах, а з 2015 року у зареєстрованому шлюбі, у якому мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж року вони почали проживати разом з його ( ОСОБА_2 ) батьками та старшою дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , 2002 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .

Він виховував дочку ОСОБА_1 - ОСОБА_5 як власну дитину, забезпечував її матеріально. Однак у 14 років її поведінка стала вкрай негативною: вона втікала з дому та школи, крала гроші, зловживала алкогольними напоями.

Він переймався цими подіями, неодноразово розмовляв з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з приводу ситуації, що склалася, однак згоди щодо її виховання вони не дійшли. Надалі, коли ОСОБА_5 було 15 років, незважаючи на його заперечення, ОСОБА_4 дозволила їй проживати окремо. У грудні 2019 року без пояснень ОСОБА_4 пішла з дому.

Малолітня ОСОБА_3 , яка залишилася проживати з ним, у той час хворіла, причиною чого стала легковажна поведінка ОСОБА_1 , яка зробила дитині із вродженою чутливістю та алергією щеплення у Перемишлянській центральній районній лікарні. Лікуванням алергічної реакції протягом двох місяців займався лише він.

ОСОБА_1 цікавилась життям та здоров`ям дочки дуже рідко і лише шляхом надсилання смс-повідомлень. Після неодноразових прохань її ( ОСОБА_1 ) повернутися додому, до дочки ОСОБА_3 , йому вдалося зберегти сім`ю та повернути матір дитині. Однак у травні 2020 року вона знову пішла з дому, життям та здоров`ям малолітньої дочки ОСОБА_3 не цікавилась, участі у її вихованні не брала. Стосовно неї складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Йому відомо про систематичне зловживання ОСОБА_4 алкогольними напоями, а також, що основним джерелом її доходів є виготовлення і розповсюдження товарів інтимного характеру.

Аморальна поведінка ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_5 може зашкодити здоровому та світлому світосприйняттю малолітньої ОСОБА_3 , призвести до негативних наслідків у дитячому розвитку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, навчанням, підготовкою до самостійного життя, а отже, не забезпечує її найкращих інтересів, ОСОБА_2 просив визначити проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 з ним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 .

Відібрано малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_2 та передано її матері ОСОБА_4 .

Рішення суду в частині відібрання малолітньої дитини допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, має стабільний дохід, постійне місце проживання, належно піклувалася про дитину до виникнення спірних правовідносин.

ОСОБА_2 створив умови за яких мати дитини була відчужена від неї, а тому в дитини склалося викривлене враження про небажання матері брати участь у її житті і, як наслідок, висловлене в судовому засіданні бажання проживати з батьком. Таке відчуження матері від дитини, суд вважав психологічним насиллям над дитиною зі сторони батька.

ОСОБА_2 перешкоджає матері у спілкуванні з малолітньою дочкою, позбавляє дитину належної опіки і виховання з боку матері, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, а, відповідно, суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на пріоритетність прав та інтересів дитини, її вік, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю. Неприязнь дитини до матері штучно створена ОСОБА_2 , який усіляко ізолює дитину не тільки від спілкування з матір`ю, але і від зовнішнього світу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дочка сторін з 2020 року проживає з батьком та не має належного контакту з матір`ю, що серед іншого зумовлено категоричною позицією матері стосовно побачень з дитиною лише на її умовах. Неодноразове створення конфліктів біля місця проживання дитини з ОСОБА_2 та його батьками сприяло створенню напружених стосунків між сторонами та призвело до погіршення стосунків між матір`ю та дитиною.

ОСОБА_2 створив належні умови для проживання та розвитку дитини за основним місцем проживання та за нинішнім місцем перебування у Німеччині. Він постійно піклується про дочку, бере участь у духовному, фізичному вихованні та розвитку дитини, матеріально забезпечує її, створив належні безпечні умови проживання.

ОСОБА_1 також створила належні умови для проживання дитини, матеріально забезпечена. За час спільного проживання належним чином здійснювала свої материнські обов`язки, піклувалася про здоров`я, виховання та освіту дитини.

Водночас, оцінивши зібрані у справі докази, урахувавши показання допитаних у суді першої інстанції свідків, а також пояснення малолітньої ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона має більш глибокі почуття до батька. Відібрання дитини від батька, який створив спокійне, безпечне та стійке середовище для дитини, може призвести до вкрай негативних наслідків, та не відповідатиме її найкращим інтересам.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, за наявності яких, визначення місця проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, оскільки такі не підтверджені належними доказами.

Звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до правоохоронних органів, які відбулися після фактичного припинення шлюбних стосунків між ними, та виникнення спору щодо визначення місця проживання дитини, вказують на наявність конфлікту, згоди щодо вирішення якого вони не дійшли.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошниченко І. Ю. через систему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15-ц, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Також, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) та встановив обставини справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме частини четверту, п`яту та шосту статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а тому дійшов помилкового висновку про те, що висновок органу опіки і піклування Бібрської міської ради від 29 червня 2022 року є необґрунтованим з тих підстав, що його складено без урахування думки дитини.

Висновок органу опіки та піклування складається на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тобто, чинним законодавством України не передбачено такої обов`язкової умови, як заслуховування думки дитини при складанні висновку органом опіки та піклування. Крім того, 29 червня 2023 року дочці сторін ОСОБА_3 виповнилося лише

7 років, в той час коли місце проживання дитини визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, у разі досягнення нею десятирічного віку.

Суд апеляційної інстанції належно не дослідив зібрані у справі докази, безпідставно взяв до уваги показання свідків, які були зацікавлені у вирішенні справи на користь ОСОБА_2 , а тому дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не довела, що вона може створити належне, стійке та безпечне середовище для дитини.

Суд апеляційної інстанції не перевірив доводів заявниці про вчинення

ОСОБА_2 домашнього насильства в присутності дітей під час перебування сторін у шлюбі. Зокрема не дослідив докази, надані нею на підтвердження зазначених обставин (талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію : від 02 липня 2020 року № 2243, від 11 липня 2020 року № 2373, від 17 липня 2020 року № 2445 від 18 липня 2020 року № 2452; скарга ОСОБА_1 від 21 липня 2020 року № Ш-765/ор).

Наявність постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а також ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 вересня 2016 року, якою закрито кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, дають підстави для висновку, що ОСОБА_2 не керує своїми діями, а його аморальна поведінка негативно вплинула на формування психологічного сприйняття сім`ї дитиною.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи заявниці про те, що ОСОБА_2 незаконно вивіз дитину до Німеччини та переховує її там, позбавивши ОСОБА_1 можливості приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

За відсутності висновку щодо обстеження умов проживання дитини у Німеччині, суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне рішення про визначення місця проживання дитини з відповідачем.

Висновок апеляційного суду про те, що проживання малолітньої дочки сторін ОСОБА_3 відповідатиме її найкращим інтересам, є необґрунтованим. Суд не звернув увагу на те, що у матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_2 їздив з дитиною за кермом, порушуючи правила безпеки, та навчав її ненормативної лексики.

Крім того, ОСОБА_2 є боржником зі сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини (від першого шлюбу), яка продовжує навчання, що дає підстави для висновку про неналежне виконання ним батьківських обов`язків та може бути підставою вважати, що він не зможе утримувати неповнолітню дочку ОСОБА_3 , яка буде з ним проживати.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що висновок фахівця

ОСОБА_7 від 14 листопада 2020 року, у якому зазначено, що ОСОБА_3 має тісну, надійну прив`язаність до батька та бабусі (матері батька), не є належним та допустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

У грудні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Слободян Н. А., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року касаційна скарга ОСОБА_4 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України),витребувано матеріали справи № 449/1019/20 із Перемишлянського районного суду Львівської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2023 року матеріали справи № 449/1019/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційвстановили, що постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 88 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 2015 року, який рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року було розірвано.

У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 вересня 2016 року, кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Із травня 2020 року ОСОБА_1 проживає окремо від дочки та ОСОБА_6 .

Згідно з характеристикою Дошкільного навчального закладу «Сонечко» (далі - ДНЗ «Сонечко») від 23 червня 2020 року № 11 ОСОБА_8 відвідує ДНЗ «Сонечко» з 19 серпня 2019 року, мати ОСОБА_1 проявляє любов та турботу до ОСОБА_3 , завжди опікується дитиною, постійно приводить і забирає її з дошкільного закладу. Батько ОСОБА_2 , за час перебування дочки ОСОБА_3 в ДНЗ «Сонечко», відвідував дитину дуже рідко. Був присутнім лише на святі «Осені».

Згідно з відомостями Комунального підприємства Перемишлянська центральна районна лікарня (далі - КП Перемишлянська центральні районна лікарня) 17 липня 2020 року декларація з лікарем-педіатром, від імені дитини ОСОБА_6 , підписана мамою ОСОБА_1 , яка завжди приводила дитину, належним чином піклується і виховує дитину, виконує вказівки та рекомендації лікаря-педіатра, стосунки між мамою та дитиною добрі, батько не приводив дитину на прийом до лікаря-педіатра.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16 липня 2020 року та витягу з реєстру платників єдиного податку від 21 липня 2020 року ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем з 13 липня 2020 року (далі - ФОП ОСОБА_4 ).

Відповідно до психологічної характеристики ОСОБА_6 від 16 липня 2020 року, складеної психологом ОСОБА_9 , дитина проживає з батьком, бабусею, дідусем та прабабусею у приватному будинку. Соціально-побутові умови для розвитку дитини задовільні. Вихованням дитини займається батько, мати дитини з ними не проживає. ОСОБА_3 легко йде на контакт, проявляє в ньому зацікавленість, активна, комунікабельна, ласкава, доброзичлива. Мовленнєвий розвиток дитини відповідає віковій нормі, добре розвинений словниковий запас слів. ОСОБА_3 добре орієнтується в порах року, вміє рахувати, логічне мислення розвинене в межах вікової норми. Дитина володіє культурними навиками, дисциплінована. Любить гратися, має добре розвинену увагу, уяву, має багато іграшок, книг та друзів, відвідує з батьком недільну школу.

Згідно з відповіддю Перемишлянського відділення поліції Золочівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Перемишлянське ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області) від 17 липня 2020 року, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції. Проведеною перевіркою не встановлено ознак будь-якого кримінального правопорушення. Стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП. Із ним проведено профілактичні бесіди щодо недопущення вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 , а також неприпустимість обмеження її у спілкуванні з малолітньою дочкою.

Згідно з довідкою від 31 липня 2020 року № 029 ОСОБА_10 є ученицею Студії Діти Майбутнього при Церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Вона регулярно відвідує заняття у супроводі батька ОСОБА_2 , який спілкується з педагогами, цікавиться розвитком дитини та зарекомендував себе як добрий, дбайливий батько.

Згідно з довідкою Громадської організації «Львівський обласний центр дозвілля для дітей та юнацтва імені короля Данила Галицького» ОСОБА_8 постійно відвідує заняття для дошкільнят у супроводі батька. Дитина швидко розвивається, є комунікабельною та завжди із щирою радістю бере участь у навчанні. Батько активно допомагає дитині гармонійно розвиватися.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до договору оренди квартири від 20 серпня 2020 року № 1 ФОП ОСОБА_1 передала в оренду ОСОБА_11 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Розмір орендної плати становить 8 000,00 грн на місяць.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та витягу з реєстру платників єдиного податку від 29 вересня 2020 року ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем з 17 вересня 2020 року .

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит» від 29 вересня 2020 року ОСОБА_2 неодноразово приходив із хворою дитиною ОСОБА_6 на прийом до лікаря.

Згідно з висновком фахівця ОСОБА_7 від 14 листопада 2020 року, складеним за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька та бабусі (матері батька), які є її опорними об`єктами і яких вона чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, та дещо уникаючу прив`язаність до матері. Проживаючи з батьком, бабусею та дідусем знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним та сталим. У разі розгляду питання про встановлення графіку контактів матері та дитини необхідно врахувати обов`язкову наявність перехідного періоду. Без перехідного періоду при встановленні графіку побачень матері та дитини існує вірогідність психологічної травматизації дитини. На всіх етапах встановлення контакту важливо враховувати бажання/небажання ОСОБА_3 йти на контакт, спілкуватися з матір`ю. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір`ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дівчинки. Не допустити травмування дитини через ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт та спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою.

Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації від 28 грудня 2020 року № 314 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки від 11 лютого 2021 року № 105, складеної психологом Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_12 , на час проведення дослідження дитина перебуває у стабільному емоційному стані, але потребує допомоги психолога у проживанні емоційно складного досвіду. Дитина ставиться позитивно до свого батька, хоч і потребує його підтримки і більше уваги. Матір, членом своєї сім`ї, малолітня ОСОБА_6 не вважає, згадки про матір викликають реакцію негативного характеру. В минулому дитини, з високою ймовірністю, присутній досвід, що став причиною психологічної травми. Такий досвід може бути пов`язаний з нападом на одного з близьких членів сім`ї. З високою ймовірністю можна говорити про наявність психологічної травми у малолітньої ОСОБА_6 та необхідність роботи з психологом.

Згідно з протоколом дослідження психологічного та емоційного стану дитини ОСОБА_6 від 11 лютого 2021 року № 21-1102/01 у малолітньої ОСОБА_13 з високою ймовірністю наявна психологічна травма, що могла бути спричинена поведінкою матері, або стосунками з нею.

Згідно до комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних стосунків від 04 березня 2021 року, складеноюї Центром психологічної допомоги дітям «Серденько», у ОСОБА_6 присутня емоційна стурбованість з приводу сімейної ситуації. Головним, значимим членом сім`ї та найбільш емоційно близьким для неї є батько. Виняткового статусу дитина надає собі. Дівчинка вважає, що саме вона володіє найбільшою владою в сім`ї. Менш емоційно привабливою та тою, з ким склалися конфліктні стосунки, вона вважає матір, яку до складу сім`ї не включає. ОСОБА_3 прийняла реально існуючу сімейну ситуацію і є більш-менш до неї адаптованою. Батько для ОСОБА_3 є символом спокійної і миролюбної людини. Себе вона позиціонує як символ спритності, швидкості та пильності. В ході бесіди, дитина розповідає, що проживає з батьком, дідусем та бабусею. На запитання про матір відповідає неохоче, стверджує, що та кудись пішла. ОСОБА_14 близькими людьми для ОСОБА_3 є батько, дідусь та бабуся. Значення сім`ї в світі дитини є надмірно велике. Головне на цей час для досліджуваної - безпека. Діагностика емоційних відносин показала, що стосовно матері ОСОБА_3 відчуває ворожі та негативні почуття. Стосовно батька, дідуся та бабусі, з якими проживає, досліджувана відчуває сильні позитивні та ніжні почуття. ОСОБА_3 проговорює момент того, що мама б`є діда, свариться з ним та батьком. Дівчинка стверджує, що не хоче жити з мамою і не хоче, щоб матір до неї приходила. Найбільша мрія дівчинки - щоб мама нічого злого не робила. Присутнє акцентування на подіях минулого. Для збереження соціальних зв`язків і теплих стосунків проявляється поступливість. Присутня емоційна незадоволеність у зв`язку з ситуацією, що утискає самолюбство, прагнення позбутися від тривожного занепокоєння, приховуючи його підкресленою впевненістю і самостійністю. Домінує ерготропна тенденція (прагнення до активності). Можливі джерела проблем: дезорганізовані, дисгармонійні стосунки, емоційно загострені переживання, які ОСОБА_3 не може подолати через вікову незрілість психіки, які викликають глибокий внутрішній конфлікт, який може зумовити розвиток психогенного захворювання, що впливає на важливі сфери формування особистості, систему стосунків у сім`ї, з однолітками, з іншими дорослими.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене часиною першою статті 173-2 КУпАП, оголошено їй усне зауваження.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року (справа № 464/2488/21) провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_2 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи від 26 жовтня 2021 року № 22К, складеного судовим експертом-психологом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Кошулинскою З. В. на підставі ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року, малолітній ОСОБА_8 необхідний спокій та багато опіки люблячих людей для того, щоб запобігти різного роду розладам в цей час та в майбутньому. У процесі біосоціального розвитку, а це у підлітковому віці, ОСОБА_8 сама має визначитись, без навіювання та установочної поведінки дорослих, з ким проживати, де навчатись і як проводити дозвілля. Однак участь батька та матері у вихованні дитини має бути обов`язковою. Батькам варто перегорнути сторінку непорозумінь, особистих образ та віднайти порозуміння між собою, заради дочки та її психічного здоров`я.

Згідно з психологічною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних стосунків від 01 листопада 2021 року, складеною Центром психологічної допомоги дітям «Серденько», значення сім`ї в світі ОСОБА_6 надмірно велике. Головним, найбільш значимим та найбільш емоційно близьким членом сім`ї для дівчинки є батько. Дитина надає йому виняткового статусу. Тато, на думку дівчинки, володіє найбільшою владою в сім`ї. Також ОСОБА_3 сприймає себе «включеною» в сім`ю, проте усвідомлює, що на цей час не займає в ній домінуючої позиції. Дівчинка цурається і психологічно відмежовується від мами. Мама є найменш емоційно привабливою фігурою з усіх членів сім`ї дитини. Простежується уникаючий (тривожно-уникаючий) рівень прихильності між матір`ю і дитиною (такий тип прив`язаності може сформуватися у відповідь на дистантність, холодність або відкидання матері). Дитина відчуває недовіру в стосунках з матір`ю, розчарування. Загалом вона описує свою маму ОСОБА_15 як: «зла»; тата дитина характеризує як «веселий»; себе описує як «нормальна». Також у процесі діагностики дівчинка звертає увагу на позитивні оцінки її, як особистості, з боку тата. ОСОБА_3 стверджує, що тато оцінює її вище ніж мама ОСОБА_16 . Дівчинка цим дуже задоволена. ОСОБА_3 прагне до почуття безпеки та захисту, вона бачить опору в оточуючих її людях.

Із 07 березня 2022 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17 .

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28 квітня 2022 року № СЕ-19/114-22/4475-ПС, особливості прив`язаності дитини ОСОБА_6 до матері ОСОБА_1 характеризуються порушенням безпечної прив`язаності, наявне емоційне дистанціювання та уникаюча поведінка стосовно матері. Особливості прив`язаності дитини ОСОБА_6 до батька ОСОБА_2 характеризуються безпечним типом прив`язаності, емоційно-позитивним контактом з батьком та відчуттям правильного ставлення батька до неї. Раптова поява матері ОСОБА_1 , негативно вплине на психоемоційний стан та розвиток ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема може спровокувати виникнення/повторення психотравмування дитини. Соціальне середовище в якому перебуває

ОСОБА_6 , є сприятливим для її психоемоційного благополуччя та розвитку. Раптова зміна місця проживання дитини ОСОБА_6 та її соціального середовища є недоцільною, оскільки дитина все життя проживає разом із батьком, виявляє бажання проживати разом із ним та перебуває в сприятливому соціальному середовищі. ОСОБА_6 бажає проживати з батьком, що обумовлено її власним бажанням, за відсутності досвіду окремого проживання із матір?ю ОСОБА_1 , уявлення про знайомий та безпечно сформований простір, де проживає матір. Тривалою відсутність безпосереднього позитивного контакту/спілкування із матір`ю та іншими членами родини, які ймовірно проживають із нею, а також перебування в сприятливому соціальному середовищі. Зустрічі дитини з матір`ю мають відбуватися за згодою самої дитини, за сприяння та підтримки батька із попередньою психологічною підготовкою, як дитини, так і матері, на безпечній території для ОСОБА_6 , з урахуванням її режиму дня та у присутності «значимих» для неї осіб, або за участю психолога.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Перемишлянської міської ради від 09 червня 2022 року № 109 визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_6 . Місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 визначено разом із матір`ю ОСОБА_1 .

До прийняття рішення Перемишлянським районним судом Львівської області визначено спосіб спілкування ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_6 : перший та третій тиждень кожного місяця з можливістю проведення спільного дозвілля та перебування в нічний час за місцем реєстрації матері та дитини, перші п`ять зустрічей проводити у присутності працівників у справах дітей, психолога.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Бібрської міської ради Львівського району Львівської області від 29 червня 2022 року № 02-13/662 визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_6 . Місце проживання малолітньої ОСОБА_6 визначено з матір`ю.

Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центу Міністерства внутрішніх справ України від 20 жовтня 2022 року № СЕ-19-22/13574-ПС , складеним за наслідками проведення комплексної судової психологічної експертизи, ОСОБА_6 дистанціюється від матері та не бажає спілкуватися з нею. До батька ОСОБА_2 дитина ставиться позитивно. Особливості прив`язаності дитини до батька характеризуються безпечною прив`язаністю, а до матері - порушеною прив`язаністю. У зв`язку з тим, що дитина безпосередньо залучена до конфлікту між батьками, має образу на матір через те, що вона її покинула, відсутністю зосередженості на дитині з боку матері під час зустрічей (зосередженість матері фокусується на отриманні інформації від дитини про осіб, з якими вона проживає), раптова поява матері, без попередньої домовленості та підготовки, може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. На момент дослідження виявлено, що соціальне середовище, в якому перебуває дитина ОСОБА_6 є сприятливим для її психоемоційного стану та розвитку. Вона бажає проживати разом з батьком, що обумовлено його позитивним впливом на неї та включеністю у процес виховання, тривалим проживанням із батьком, а також створенням нового сімейного оточення, в якому наявне заміщення фігури матері, яка бере активну участь у вихованні дитини. У зв`язку з цим, зміна місця проживання дитини є недоцільною та може призвести до психотравмування. В найкращих інтересах дитини зустрічі з матір`ю ОСОБА_1 мають відбуватися: за згодою дитини; із попередньою психологічною підготовкою як дитини, так і матері; за сприяння та підтримки батька та значимих для дитини осіб (з якими вона проживає); на безпечній та комфортній для дитини території; у присутності близьких осіб або психолога.

Протягом двох років (2020-2022 роки) дитина систематично проходила різні психодіагностичні дослідження щодо особливостей сімейної ситуації, динаміка яких не змінювалась. Виходячи з найкращих інтересів дитини, експерти рекомендували обмежити проведення психодіагностичних досліджень та розпитувань дитини щодо особливостей сімейної ситуації, з метою виведення дитини із сімейного конфлікту.

На час вирішення спору судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_3 , дружиною ОСОБА_18 та її дочкою ОСОБА_19 , перебувають у Федеративній Республіці Німеччині, мають посвідки на проживання.

Згідно зі свідоцтвом про перший рік відвідування ОСОБА_8 школи на етапі вступу до школи Феллінхаузен громади м. Кройцталь від 20 червня 2023 року: « ОСОБА_3 перебуває в Німеччині з грудня 2022 року і відтоді здобуває освіту в Німеччині. У класі вона з травня 2023 року. Вона завжди була готова докладати зусиль на уроках і охоче приймала нові завдання. Вона працювала самостійно, зосереджено та у відповідному темпі протягом тривалого періоду часу. Вона працювала за планом, але ще не ставила конкретних запитань, коли чогось не розуміла. Була здатна стежити за бесідами на уроці протягом тривалого періоду часу і розпізнавала взаємовідносини. Зазвичай правильно. Застосовувала засвоєний навчальний матеріал з деякою допомогою. Ще не пропонувала жодних рішень чи ідей. ОСОБА_3 дуже самостійно організовувала себе і своє робоче місце. Вона мала при собі необхідні матеріали і дбайливо з ними поводилася. Зошити вела дуже акуратно. Вона перевіряла і переробляла свою роботу з допомогою, а домашні завдання виконувала акуратно. Стримано переймала завдання для класу. Спочатку була дуже стриманою і тихою, але з часом у неї налагодився хороший невербальний контакт з дітьми в класі і почала ставилась до інших людей з повагою і ввічливістю. Вона готова прийти на допомогу і сама приймала допомогу. Відповідально дотримувалася узгоджених шкільних правил. ОСОБА_3 ще не бере активної участі в уроках, але уважно стежить за бесідами. Вона спостерігає, малює і правильно описує факти з допомогою».

Відповідно до довідки про надання допомоги для забезпечення прожиткового мінімуму, виданої Центром зайнятості округу Зіген-Віттгенштайн, ОСОБА_2 отримує щомісячну допомогу у розмірі 666,00 євро щомісячно для забезпечення його прожиткового мінімуму та 313,00 євро щомісячно для забезпечення прожиткового мінімуму неповнолітньої ОСОБА_6 . Всього на сім`ю у складі чотирьох осіб місячна допомога, яку вони отримують, становить 1 958,00 євро.

Відповідно до повідомлення Федерального агентства зайнятості від 10 травня 2023 року про виплату допомоги на утримання дитини відповідно до Закону про прибутковий податок (EStG), допомога на дитину ОСОБА_20 призначена у розмірі 219,00 євро у грудні 2022 року та 250,00 євро щомісячно з січня 2023 року до вересня 2034 року. Крім цього, для цієї дитини встановлена одноразова допомога на дитину за 2022 рік у розмірі 100,00 євро.

Згідно зі свідоцтвом про оренду житла від 13 березня 2023 року, ОСОБА_2 з 01 травня 2023 року орендує трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 80 кв. м.

ОСОБА_2 отримав сімейну карту в м. Кройцталь та має з дочкою міські перепустки мешканця ОСОБА_21 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд має з`ясувати, чи виконала ОСОБА_1 обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, та чи довів ОСОБА_2 , що проживання дитини з ним відповідатиме її найкращим інтересам.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 створив умови, за яких мати дитини була відчужена від неї, а тому в дитини склалося викривлене враження про небажання матері брати участь у її житті. Таке відчуження матері від дитини суд вважав психологічним насиллям над дитиною зі сторони батька. ОСОБА_2 перешкоджає матері у спілкуванні з малолітньою дочкою, позбавляє її належної опіки і виховання з боку матері, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, а, відповідно, суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що неприязнь дитини до матері штучно створена ОСОБА_2 , який ізолює дитину не тільки від спілкування з матір`ю, але і від зовнішнього світу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідатиме її найкращим інтересам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 з батьком, апеляційний суд виходив з того, що з 2020 року, тобто понад три роки, дочка сторін проживає з батьком та не має належного контакту з матір`ю.

Категорична позиція матері стосовно побачень з дитиною лише на її умовах, неодноразове створення конфліктів біля місця проживання дитини з ОСОБА_2 та його батьками, зокрема й за участю дитини, у сукупності сприяло створенню напружених стосунків між сторонами та призвело до погіршення стосунків між матір`ю та дитиною.

У суді апеляційної інстанції малолітня ОСОБА_6 пояснила, що живе з татом, мамою ОСОБА_22 , сестрою ОСОБА_23 , бабусею і дідусем. Сім`я їй подобається, її ніхто не ображає. ОСОБА_24 любить і тато любить її. Не хотіла повідомляти, де проживає, щоб її не забирали від тата. Зазначала, що ходить до школи та любить математику, відвідує різні екскурсії. Має друзів. Маму пам`ятає, бачила її останній раз на свій день народження у 6 років. З мамою не спілкується. За мамою не скучає, бо та писала на усіх заяви, била діда, обзивала бабусю. Стверджувала, що бачила це все сама. Коли мама йшла, то казала їй неправду. ОСОБА_25 добре ставиться до неї. Зараз вона живе у повній сім`ї і її ніхто не ображає.

Присутній у судовому засіданні психолог пояснив, що ОСОБА_6 соціально адаптована. Коли не було поруч батька, вона спокійніше відповідала на запитання. Дитина була замкнута, але думку висловлювала вільно.

ОСОБА_2 створив належні умови для проживання та розвитку дитини як за основним місцем проживання, так і новим місцем проживання у Німеччині. Він постійно піклується про дочку, бере участь у її духовному, фізичному вихованні та розвитку, матеріально забезпечує її, створив безпечні умови проживання.

ОСОБА_1 також створила належні умови для проживання дитини, матеріально забезпечена. За час спільного проживання належним чином здійснювала свої материнські обов`язки, піклувалася про здоров`я, виховання та освіту дитини.

Водночас, оцінивши зібрані у справі докази, пояснення малолітньої ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дитина має більш глибокі почуття до батька. Відібрання дитини від батька може призвести до вкрай негативних наслідків. Батько створив спокійне, безпечне та стійке середовище для дитини, що відповідає її найкращим інтересам.

ОСОБА_1 не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання дитини з нею матиме більш позитивний вплив на дитину.

Апеляційний суд додатково зазначив, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки дитини та її права на життя.

Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошниченко І. Ю., про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15-ц, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, Верховний Суд виходить з такого.

У постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15-ц зазначено, що у справах про визначення місця проживання дитини, суд повинен встановлювати усі обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дитини, не обмежуючись лише обставинами, на які посилаються сторони у своїх вимогах чи запереченнях. При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

У постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17 Верховний Суд дійшов висновку, що коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов`язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц зазначено, що під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Тлумачення вказаної норми свідчить, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини.

Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, зазначено, що загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Оскаржуване судове рішення згаданим висновкам Верховного Суду не суперечить. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку. Взявши до уваги ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов`язків, дійшов обґрунтованого висновку про те, що і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 піклуються про дитину та її майбутнє, мають можливість самостійно її утримувати. Однак, зважаючи на тривалий час проживання дитини з батьком, до якого вона має більшу прихильність та який може забезпечити більш безпечні, стабільні та звичні матеріально-побутові умови для проживання дитини, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 відповідатиме її найкращим інтересам.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів заявниці про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства в присутності дітей під час перебування сторін у шлюбі. Зокрема не дослідив докази, надані нею на підтвердження зазначених обставин (талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію: від 02 липня 2020 року № 2243, від 11 липня 2020 року № 2373, від 17 липня 2020 року № 2445 від 18 липня 2020 року № 2452; скарга ОСОБА_4 від 21 липня 2020 року № Ш-765/ор).

Суд апеляційної інстанції перевірив посилання ОСОБА_1 стосовно вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї у присутності дитини, однак за відсутності належних доказів на підтвердження зазначених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про їх недоведеність.

Зокрема постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 серпня 2020 року (справа 449/767/20), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року (справа № 464/2488/21) провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_2 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Натомість апеляційний суд урахував, що постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене часиною першою статті 173-2 КУпАП, оголошено їй усне зауваження.

Талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію не є належним доказом на підтвердження факту вчинення домашнього насильства. Саме лише звернення заявниці до поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім для висновку про вчинення такого насильства.

Суд апеляційної інстанції урахував, що всі звернення сторін до правоохоронних органів із заявами про вчинення домашнього насильства відбулися після початку їх роздільного проживання, а також виникнення конфлікту з приводу участі матері у вихованні та спілкуванні з дочкою, визначення місця проживання дитини.

Перевіряючи доводи заявниці про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість висновку органу опіки і піклування Бібрської міської ради від 29 червня 2022 року, оскільки його складено без урахування думки дитини, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з абзацом восьмим пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування Бібрської міської ради від 29 червня 2022 року № 02-13/662, яким визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 з матір`ю, суд апеляційної інстанції, діючи в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, визнав такий висновок необґрунтованим, оскільки його складено без урахування думки дитини, висновків педагогів чи психологів стосовно психологічного стану дитини, її бачення майбутнього та сім`ї, про яку вона мріє. Висновок не містить належного обґрунтування необхідності визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, а також, чому таке рішення відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Доводи заявниці про помилковість такого висновку суду апеляційної інстанції фактично зводяться до незгоди заявниці із оцінкою висновку органу опіки та піклування Бібрської міської ради від 29 червня 2022 року № 02-13/662, наданою апеляційним судом, водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції за відсутності висновку щодо обстеження умов проживання дитини у Німеччині ухвалив незаконне рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, Верховний Суд виходить з такого.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

Зважаючи на те, що на час вирішення спору судом апеляційної інстанції малолітня ОСОБА_6 проживає разом з батьком за межами України, у зв`язку з чим ограни опіки та піклування повідомили про неможливість обстеження умов проживання дитини та надання висновку щодо визначення її місця проживання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вирішення спору за наявними у справі доказами, зокрема ОСОБА_2 надав договір оренди квартири, а також квитанції щодо придбання меблів для облаштування квартири.

У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, а тому помилково взяв до уваги висновок фахівця ОСОБА_7 від 14 листопада 2020 року, у якому зазначено, що ОСОБА_3 має тісну, надійну прив`язаність до батька та бабусі (матері батька), який не є належним та допустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і що висновок підготовлений для подання до суду.

Так, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження як неналежного та недопустимого доказу мотивувала, зокрема, тим, що в цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції дослідив і надав відповідну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності та не ухвалював оскаржуване судове рішення виключно на підставі висновку фахівця ОСОБА_7 від 14 листопада 2020 року.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди

з оцінкою доказів, наданою судом апеляційної інстанції, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявниці, встановлені апеляційним судом неповно і неправильно, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Мірошниченко І. Ю., підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що у контексті вирішення цієї справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно звернути особливу увагу на те, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння незалежно від того, з ким із батьків визначене місце її проживання. Батьки відіграють особливу роль у житті кожної дитини, своїми вчинками та ставленням один до одного вони сприяють формуванню уявлення дитини про сімейні, людські та життєві цінності.

Наявність тривалого конфлікту між сторонами не сприяє повноцінному розвитку дитини, а тому батькам необхідно проявити розумну обачність у вчиненні дій, які прямо чи опосередковано впливають на психічне здоров`я дитини. ОСОБА_2 , як той із батьків, з ким визначено місце проживання дитини, має сприяти налагодженню контакту між дочкою та її матір`ю, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дочки, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я і стан розвитку.

За істотної зміни обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошниченко Інна Юріївна, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець