ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1301/23 пров. № А/857/20662/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року (суддя- Гебеш С.А., ухвалене в м. Ужгород о 10:03, повний текст складено 02.10.2023) у справі № 260/1301/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи - Біловарський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Бедевлянський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, за участю Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи - Біловарський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Бедевлянський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів про визнання протиправним та скасування рішення 15 сесії VIII скликання Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 16 лютого 2023 року №474 "Про припинення Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області шляхом приєднання".

Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначив, що 16.02.2023 року Бедевлянською сільською радою прийнято рішення №474 "Про припинення Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області шляхом приєднання" та припинено Біловарський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів як юридичну особу, шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області із наступним створенням відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи. Вказує на те, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог законів України "Про загальну середню освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", Конституції України та суперечить їх вимогам. Зокрема зазначено про те, що громадські слухання проводилися в межах Біловарського старостинського округу для його жителів, однак оскаржуване рішення зачіпає інтереси не лише жителів вказаного округу, а й жителів Бедевлянської територіальної громади вцілому, а отже громадські обговорення мали проводитися в межах територіальної громади. Вказує, що проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений ні на сайті, ні в засобах масової інформації, а тому учасники навчально-виховного процесу навчальних закладів, та інші мешканці територіальної громади були позбавлені до доступу до вказаної інформації. Просив позов задоволити.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Бедевлянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до норм законодавства та дотримано відповідно процедуру його прийняття. Вважає, що рішення суду першої інстанції не містить жодних посилань на те, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено права та законні інтереси мешканців Бедевлянської територіальної громади.

Закарпатська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку відхилити.

В судовому засіданні представник Закарпатської обласної прокуратури вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку відхилити.

Представник апелянта згідно поданого клопотання просив розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційноїскарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 16.02.2023 року на засіданні 15 сесії Бедевлянської сільської ради прийнято рішення № 474 "Про припинення Біловарського закладу загальної середньої освіти III ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області шляхом приєднання», та припинено Біловарський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ідентифікаційний код 25452536, як юридичну особу, шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області із наступним створенням відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи.

На сайті Бедевлянської сільської ради 09.12.2021 року було розміщено проект рішення "Про початок процедури реорганізації Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради.

Також, 16.01.2022 було проведено засідання громадського обговорення зазначеного питання, та за результатами проведених обговорень складено протокол №1 від 16.01.2022 року, який було розміщено на офіційному сайті Бедевлянської громади.

Згідно оголошення про проведення громадських слухань таке проводилось в межах Біловарського старостинського округу.

Частиною 1 статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Згідно частини 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону № 280/97-ВР порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу другого пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Також, згідно з підпунктом 1 пункту «а» статті 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі Закон № 2145-VIII) державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції Україні здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно статті 22 Закону № 2145-VIII юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Права та обов`язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов`язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов`язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами. Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 66 Закону № 2145-VIII сільські, селищні ради: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти; мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Також частиною 3 статті 37 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 № 651-XIV (далі Закон № 651-XIV) органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції: забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; виконують функції засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території; створюють умови для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; створюють умови для розвитку закладів освіти усіх форм власності.

Статтею 25 Закону № 2145-VIII визначено, що права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, зокрема: приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти.

Засновник закладу освіти зобов`язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов; у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти; забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Також, згідно частини 1 статті 11 Закону № 651-XIV рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).

Як визначено ч. 2 ст. 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту" у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов`язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.

Реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення вищезазначених норм, не оприлюднив проект оскаржуваного рішення "Про припинення Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання", так як 10.12.2021 року відповідачем було оприлюднено проект зовсім іншого рішення, а саме - "Про початок реорганізації Біловарського закладу середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради".

Таким чином, оскільки оприлюднення проекту оскаржуваного рішення "Про припинення Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання" на офіційному веб - сайті відповідача не відбулося, доказів зворотнього суду не надано, вказане свідчить про пряме порушенням ст. 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту".

Згідно п. 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 (надалі - Порядок № 996), консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Виходячи з того, що питання припинення школи стосується реалізації та захисту прав і свобод громадян (жителів територіальної громади), задоволення їх інтересів у сфері освіти - необхідним є проведення громадських слухань з цього питання.

Відповідно до п. 12 Порядку № 996, в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих, органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг тощо.

Консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема, з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право як право на освіту, що є безумовною підставою, для врахування думки територіальної громади при прийнятті рішення про ліквідацію школи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.01.2022 року проведено засідання громадського обговорення з питання "Реорганізації Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради".

Згідно протоколу №1 від 16.01.2022 року вбачається, що староста Біловарського старостинського округу Бедевлянської сільської ради оголосила мету даних громадських обговорень, а саме - початок реорганізації Біловарського закладу загальної освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради.

Відтак, 16.01.2022 під час громадських обговорень року жителям Біловарського старостинського округу Бедевлянської сільської ради доведено інформацію щодо реорганізації Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради шляхом приєднання до Бедевлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Бедевлянської сільської ради без наміру його ліквіації.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, на актуальній версії офіційного веб-сайту відповідача жодного оголошення про проведення громадських слухань щодо питання припинення Біловарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бедевлянської сільської ради не було, натомість громадські обговорення стосувалися питання реорганізації школи, без наміру його ліквідації.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що ліквідація навчального закладу має безпосередній вплив на учасників навчально-виховного процесу вказаного закладу та інтереси територіальної громади, то оскаржуване рішення впливає на конституційні права жителів громади, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті такого рішення, якої протиправно не було враховано, так як навіть обговорення реорганізації школи відбулося в межах Біловарського старостинського округу, а не Бедевлянської територіальної громади.

У постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/2810/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16, під 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18 Верховний Суд неодноразово наголошувалося на необхідності врахування значного суспільного інтересу при вирішенні конкретної справи, у зв`язку з чим вважали, що вирішення такого суспільно важливого та соціально значущого питання як реорганізація/ліквідація загальноосвітньої школи, потребує з боку суб`єкта владних повноважень не тільки необхідності обов`язкового дотримання всіх передбачених вимог чинного законодавства України, а і найретельнішого дослідження такого питання з урахуванням думки суспільства.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 2 ст. 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту", та як наслідок порушено права членів територіальної громади бути належним чином та завчасно повідомленими про дату час та місце громадських слухань з соціальних питань та врахування їх думки при прийнятті рішення про припинення закладу освіти, яке безпосередньо впливає на конституційне право жителів територіальної громади на освіту.

Доводи апелянта, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало громадське обговорення колегія суддів відхиляє, так як таке стосувалося реорганізації школи шляхом приєднання, а не її припинення, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те. що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правиламистатті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного судувід 21 вересня 2023 року у справі № 260/1301/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 02.02.2023