Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року справа № 580/8080/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 особисто та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка-1) та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивачка-2, законний представник) особисто та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , позивачка-3) подали позов до Міністерства оборони України (далі МОУ, відповідач), в якому, з урахуванням позовної заяви у редакції від 22.11.2023, просять:

- зобов`язати Міністерство оборони України матері, дружині, та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок смерті, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, солдата ОСОБА_4 (Черкаський ОТЦКСП) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.07.2033 та листа Кадрового центру Збройних сил України від 03.10.2022 № 321/КЦ/12235 (згідно даних пункту 16 протоколу № 259 від 18 листопада 2022 року), здійснити доплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в розмірі 1/4 частини 15000000 грн, в сумі 3750000 (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) гривень у рівних частках кожному.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначив, що у загиблого захисника Батьківщини залишилися мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина, та неповнолітня дитина, які наприкінці 2022 року на підставі витягу з протоколу від 21 листопада 2022 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 листопада 2022 року № 259 п. 16, отримали одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю сина, чоловіка і батька ОСОБА_4 , в розмірі 3/4 частини 15000000 грн, гарантованою Державою в особі відповідача, в сумі 3750000 (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) гривень кожен. Таким чином 1/4 частина суми недоотриманої одноразової грошової допомоги складала 3750000 гривень, яка на думку відповідача повинна бути виплачена батьку загиблого як члену сім`ї.

Представник позивачок вказав, що Постанова № 168 звужує визначене у Законі коло осіб, які мають право на її призначення та отримання, визначаючи, що це право має виключно сім`я військового який загинув, захищаючи Батьківщину під час запровадженого військового стану і визначає, що ними є зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. Разом з тим, представник зазначив, що ОСОБА_5 , який є батьком загиблого ОСОБА_4 , не є та не може вважатися членом сім`ї позивача і, як наслідок, не має будь-якого законного права на отримання частини гарантованої державою компенсації. Крім того зазначив, що на сьогоднішній день місце знаходження ОСОБА_5 не відоме внаслідок встановлення відповідачем факту про те, що він рахується безвісти зниклим, у зв`язку із чим п. 16 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 259 від 18.11.2022, вважає протиправним, а тому у відповідача виникає зобов`язання здійснити оформлення відповідних документів позивачок та виконати виплату недоотриманої позивачками частини відповідної грошової компенсації.

Ухвалою від 04.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.01.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивачки обрали неналежний спосіб захисту, оскільки у позовній заяві позивачки не оскаржують жодних дій, рішень (бездіяльності) Міноборони, які порушують їх права, та не просять суд їх визнати протиправними (скасувати). Крім того, з посиланням на ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей зазначив, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги має, зокрема, батько загиблого військовослужбовця, який може його протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

Також вказав, що Порядком № 975 та наказом МОУ № 530 визначено процедуру призначення та виплати спірної ОГД, відповідно до якої обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України комплект документів, зокрема, висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям особи. Разом з тим, відповідно до висновку Черкаського обласного ТЦКСП № 6/8/5/1766 від 08.09.2022, який був надісланий для розгляду до Міноборони, вбачається, що батьки загиблого ОСОБА_4 розлучені, а місце перебування батька загиблого ОСОБА_5 , невідоме, у зв`язку із чим Черкаським ОТЦКСП та комісією Міноборони було встановлено коло осіб, які мають право на отримання спірної ОГД, а саме: мати ОСОБА_1 ; батько ОСОБА_5 ; дружина ОСОБА_2 ; донька ОСОБА_3 . Оскільки, станом на 18.11.2022 ОСОБА_5 (батько загиблого), який має право на отримання частини одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права, в установленому порядку не звернувся за вказаною допомогою до відповідних уповноважених органів, то, на даний час вказана частина одноразової грошової допомог не призначена та не виплачена.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.12.2006 (а.с. 6) батьками ОСОБА_4 є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.06.2020 (а.с. 58) зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 ).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.01.2021 (а.с. 55) у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилась дитина ОСОБА_3 .

Згідно витягу із наказу ВЧ НОМЕР_5 від 08.05.2022 № 112 (а.с. 59) ОСОБА_4 , солдат по мобілізації, зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.07.2022 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Донецькій області Бахмутський район, смт. Нью-Йорк.

Чернівецький РТЦК та СП направив ОСОБА_9 сповіщення від 08.08.2022 № 6/2025, яким повідомив, що її син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 30.06.2022 в районі виконання завдань під час безпосередньої участі в бойових діях.

За наслідками розгляду питання щодо виплати ОГД у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 комісією Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняте рішення, оформлене протоколом засідання Комісії № 259 від 18.11.2022 (п. 16), яким призначено одноразову грошову допомогу матері, дружині та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби солдата ОСОБА_4 в розмірі 3/4 частини 15000000 грн, в сумі 11250000 грн у рівних частинах кожному.

На звернення ОСОБА_6 з питання виплати ОГД у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , листом від 31.01.2023 № 6/8/5/413 Черкаський ОТЦК та СП повідомив, що відповідно до ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, батьки загиблого військовослужбовця. Для розгляду питання перерозподілу частки одноразової грошової допомоги батька загиблого ОСОБА_5 , запропоновано надати документ, що підтверджує позбавлення гр. ОСОБА_5 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 . Одночасно інформував, що відомості щодо смерті гр. ОСОБА_5 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні.

Позивачки вважають, що 1/4 частина ОГД у сумі 3750000 має бути виплачена їм у рівних частках кожній, у зв`язку із чим звернулись до суду із цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) та Постановою КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 № 168 (далі Постанова № 168).

Відповідно до п. 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця мають зокрема батьки, один із подружжя, та діти загиблого військовослужбовця, які не досягли повноліття. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Строк реалізації права 3 роки з дати загибелі військовослужбовця. У разі якщо одна із зазначених осіб у вказаний строк не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Як вище встановив суд, ОСОБА_5 є батьком загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.12.2006 (а.с. 6). Таким чином, у відповідності до статті 16-1 Закону № 2011-XII ОСОБА_5 віднесений до кола осіб, які мають право на призначення та отримання спірної одноразової грошової допомоги.

Посилання представника позивачок у позові, що Постанова № 168 звужує вказане коло осіб, визначаючи право виключно за сім`єю загиблого військовослужбовця, суд вважає необґрунтованим, оскільки частина 2 Постанови № 168 передбачає розподіл ОГД рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII (до яких як зазналось вище відносяться батьки загиблого).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач обґрунтовано визначив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, включивши до нього, крім матері, дружини та доньки також батька загиблого ОСОБА_4 . Суд зазначає, що за наявності відповідного права у батька загиблого, здійснення позивачкам виплати 3/4 частин ОГД відповідає приписам ст. 16-3 Закону № 2011-XII та Постанова № 168.

В свою чергу позивачки вважають, що мають право на розподіл між ними 1/4 частини ОГД невиплаченої батьку загиблого у зв`язку із визнання його таким, що зник безвісті.

Надавши оцінку вказаній обставині суд зазначає таке.

Відповідно до визначення термінів у ст. 1 Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Таким чином, права осіб, оголошених зниклими безвісти, зберігаються за ними до моменту припинення розшуку такої особи у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні жодні докази оголошення померлим ОСОБА_5 , у зв`язку із чим за ним зберігаються гарантовані йому законом права. При цьому, суд врахував, що строк реалізації права на отримання спірної ОГД ОСОБА_5 , встановлений ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011, становить 3 роки з дати загибелі військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відтак вказаний строк наразі не сплив.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що станом на дату прийняття рішення у цій справі наявні матеріали вказують, що за ОСОБА_5 зберігається право на отримання1/4 частини спірної ОГД, суд доходить висновку про передчасність вимог позивачок про необхідність її розподілу між ними.

Доводи позивачок про неможливість реалізації ними у цивільному порядку права на встановлення факту смерті ОСОБА_5 у зв`язку із наявністю спору про право та правової невизначеності у питанні розмежування предметної юрисдикції суд вважає також необґрунтованими, з таких підстав.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 дійшла висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Таким чином, факт смерті особи, яка пропала безвісти встановлюється рішенням суду за правилами цивільного судочинства.

В свою чергу клопотання представника позивачок про витребування з Канівського районного суду для огляду в судовому засіданні справу № 697/140/23 суд вважає необґрунтованим, оскільки у межах вказаної справи предметом розгляду (а.с. 18) слугувала заява ОСОБА_6 про встановлення судом факту того, що ОСОБА_5 , колишній чоловік ОСОБА_6 та батько загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , не є членом сім`ї ОСОБА_6 .

Таким чином, в межах справи № 697/140/23 предметом розгляду не слугувало встановлення факту смерті ОСОБА_5 , як особи, яка пропала безвісти. В свою, як зазначалось вище, обставина належності/неналежності ОСОБА_5 до складу сім`ї жодним чином не впливає на його право, передбачене ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011 на частину спірної ОГД, у зв`язку із чим клопотання про витребування матеріалів вказаної справи для огляду не може бути задоволене.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачок є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачок не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

2) позивачка-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 );

3) позивачка-3 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 );

4) відповідач Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.02.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК