ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1423/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач після уточнення позовних вимог просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації від 16.10.2023 №4181 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації продовжити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з січня 2023 року, з виплатою заборгованості за цей період;

-допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць;

-стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати за сплату судового збору у сумі 858,88 грн та на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення в м.Харків з 09.02.2016 по 19.04.2022.

20.04.2022 її було взято на облік як ВПО Управлінням соціального захисту населення Фортечного району Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради з призначенням їй допомоги на проживання ВПО.

В подальшому, у зв`язку зі зміною фактичного місця проживання на м.Київ позивачка подала повідомлення про зміну фактичного місця проживання/перебування через Портал Дія, за результатом якого у застосунку Дія сформувалася нова довідка ВПО від 21.01.2023 №3010-5002525189 та її було взято на облік відповідачем - Управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації.

Після подання повідомлення про зміну місця проживання та формування в застосунку Дія нової довідки ВПО виплата допомоги на проживання Управлінням соціального захисту населення Фортечного району Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради була припинена, а Управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації не розпочата.

Не отримавши відповідну допомогу у лютому 2023 року позивачка звернулася на прийом до відповідача, де їй порекомендували почекати наступного місяця.

Не отримавши виплати і наступного місяця, позивач пішла на прийом до спеціалістів відповідача, які сказали, що перетелефонують їй.

Надалі позивачка неодноразово зверталася до відповідача на особисті прийоми, де їй пояснювали, що існує масова технічна проблема по всій Україні щодо виплати допомоги ВПО тим особам, які подавали заяву про реєстрацію як ВПО чи повідомлення про зміну місця проживання, пов`язана з затримкою опрацювання електронних документів.

Позивач зазначила, що жодного рішення про припинення права на відповідну виплату не приймалося.

14.10.2023 позивачка через ЦНАП Шевченківської РДА у м.Києві подала заяву на виплату допомоги, однак отримала рішення від 16.10.2023 №4181 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Вказане рішення було мотивоване тим, що позивачка звертається із заявою про надання допомоги на проживання не вперше, а тому таке право у неї відсутнє.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки грубо порушує її соціальні права та право на мирне володіння майном, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження через підсистему "Електронний суд" 12.12.2023, однак відзив на позов у встановлений судом строк не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 6 листопада 2023 року №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання станом на квітень 2022 року АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 20.04.2022 №3525-5001241783.

У період з 20.04.2022 по 21.01.2023 перебувала на обліку як ВПО в управлінні соціального захисту населення в м.Кропивницький Кіровоградської області, де отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2022 по 31.12.2022.

21.01.2023 позивач через Портал Дія змінила фактичне місця проживання/перебування на АДРЕСА_3 та отримала довідку Управління ЦНАП Шевченківської районної Державної адміністрації в м.Києві про взяття на облік як ВПО.

Виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам позивачу з 01.01.2023 продовжена відповідачем не була.

14.10.2023 позивач звернулась до відповідача з заявою про надання допомоги на проживання, за результатами розгляду якої рішенням Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації №4181 від 16.10.2023 відмовлено у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 .

Підставою для відмови у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі є те, що ОСОБА_1 при зміні фактичного місця проживання у грудні 2022 року заяву для отримання допомоги на проживання не подавала, оскільки звертається 14.10.2023 із заявою про надання допомоги на проживання не вперше і станом на липень 2023 року не була отримувачем допомоги, а тому право на отримання допомоги відсутнє.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання обліку та забезпечення соціальних гарантій внутрішньо переміщеним особам гарантується Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014, постановою КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 №509, розпорядження КМУ від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках програми «єПідтримка», постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно частин першої та другої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509) довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно положень пункту 2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (далі - Портал Дія).

У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).

Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

20.03.2022 КМУ прийнято постанову № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332).

Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Пунктом 2 Порядку №332 (в редакції від 19.04.2022, чинної на момент призначення позивачу виплати допомоги на проживання вперше) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

За приписами пункту 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Оскільки позивач звернулася первинно за наданням допомоги до 30.04.2022, тому така допомога була призначена їй з березня 2022 року.

Станом на 21.01.2023 (дата взяття відповідачем позивача на облік як ВПО при зміні фактичного місця проживання) Порядок №332 не передбачав вимог для внутрішньо переміщених осіб, які вже отримували допомогу з березня 2022 року, при зміні фактичного місця проживання подавати нову заяву про надання допомоги на проживання.

При цьому, єдиною підставою для припинення виплати допомоги Порядок №332 передбачав неприбуття внутрішньо переміщеної особи протягом десяти календарних днів до органу соціального захисту населення при проведенні вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи та відсутності особи за фактичним місцем проживання/перебування. У такому разі орган соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання допомоги на проживання з наступного місяця (пункт 5 Порядку №332).

У разі коли внутрішньо переміщена особа змінювала своє місце обліку та не отримала допомогу, на яку вона мала право, допомога призначається за останнім місцем обліку (абзац 24 пункту 6 Порядку №332).

Отже, в розумінні діючого на той час законодавства позивач при зміні фактичного місця проживання не повинна була подавати нову заяву про надання допомоги на проживання. За відсутності підстав для припинення виплати такої допомоги, вона мала бути продовжена автоматично за останнім місцем обліку.

Таким чином, оскільки позивач з 21.01.2023 змінила в установленому діючим законодавством порядку місце фактичного проживання, відносно неї не було прийнято рішення про припинення надання допомоги на проживання, тому, не продовживши їй виплату допомоги з січня 2023 року, відповідач вчинив протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене прийняте в подальшому відповідачем рішення від 16.10.2023 №4181 про відмову у призначенні допомоги на проживання позивачу є також протиправним та підлягає скасуванню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача продовжити їй виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, починаючи з січня 2023 року.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити з виходом за межі позивних вимог та обранням належного способу захисту порушених прав.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми грошової допомоги за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у додатковій постанові від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18, відповідно до якої, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем укладено 07 листопада 2022 року Договір про надання правової допомоги №112 (далі - Договір).

Пункт 2 Договору регламентує гонорар, умови розрахунків. За надання правничої допомоги за цим договором сторони встановили фіксовану оплату в розмірі 4000 гривень, яка сплачується в момент підписання договору. Клієнт оплачує правничу допомогу на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

У суду відсутні правові підстави вважати положення договору про надання правової допомоги щодо оплати послуг такими, що суперечать Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Також у суду відсутні підстави вважати, що договірні зобов`язання між позивачем та адвокатом не було виконано.

Згідно рахунку №000231 від 07.11.2023 та фіскального чеку ФН ПРРО 4000245694/КАСА 1 ЧЕК ФН 1533559921/ВН 1378 позивач сплатила гонорар по договору про надання правничої допомоги адвокату Галкіну В.Л. 4000 гривень.

Адвокатом надані позивачу наступні послуги: попереднє усне консультування - 1 година; вивчення матеріалів для підготовки позову - 1 година; підготовка позовної заяви та скерування її до суду - 4 години; складення заяви про виконання ухвали суду та направлення її до суду - 1 година.

Зважаючи на викладене, суд вважає підтвердженими понесені позивачем витрати на правничу допомогу у цій справі в сумі 4000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн (квитанція № 1523-8705-0273-3755 від 07.12.2023).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов фактично задоволено, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід відшкодувати підтверджені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн та по сплаті судового збору - 858,88 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 5) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з січня 2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації від 16.10.2023 №418 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації продовжити ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", починаючи з січня 2023 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у межах суми за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова