КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/3233/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №754//4302/23

01 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Неверчак Євгена Борисовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Грегуль О.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Україна") звернулося у суд із позовом в якому просило стягнути з відповідача 82 527 грн 50 коп. заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка не належно виконує свої зобов`язання за договором № 4820597 від 24.09.2021 про надання споживчого кредиту, укладеного із ТОВ "Авентус Україна" та тим, що 17.03.2023 між останнім і позивачем було укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно з умовами якого позивач має право грошової вимоги за договором № 4820597 від 24.09.2021 про надання споживчого кредиту.

Станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 не сплачена і складає 20 000 грн - тіло кредиту, 45 600 грн нарахованих процентів, 14760 грн. інфляційних втрат, 3 % річних - 2167.5 грн 75 коп.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) за договором № 4820597 про надання споживчого кредиту від 24.09.2021: 20000 грн. - тіло кредиту, 45600 грн. - процентів за користування кредитом, 14760 грн. - втрати від інфляції, 2023, 2167,5 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 2684 грн. - судового збору, 8000 грн. - правничої допомоги.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Неверчак Євген Борисович посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 45 600 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 760 грн., та 3% річних у розмірі 2 167 грн 50 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вимоги про нарахування відсотків явно завищені, не відповідають передбаченим у ч.3 ст.509 ЦК України та ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості , добросовісності розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Посилається на Закон №2120 яким внесено зміни до ЦК України, а також Закону №1734, які передбачають, що до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Окрім іншого вказує, що не повідомлялась про розгляд справи, а про існування оскаржуваного рішення дізналась 20 липня 2023 року, оскільки надійшло повідомлення про постанови про арешт рахунків від 20.07.2023 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно положень ч. 4 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перегляду судового рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не повністю відповідає з огляду на наступне.

Так, ухвалюючи у справі судове рішення суд першої інстанції допустив порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов`язкового скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.

Згідно частин 6 і 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За приписам п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність учасника справи - відповідачки та належних доказів про вручення їй ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів матеріали справи не містять.

Так, зі справи убачається, що 06.04.2023 судом на поштову адресу відповідачки направлялася ухвала про відкриття провадження та призначення до судового розгляду (а.с. 36).

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи, коли суд першої інстанції постановив оскаржене заочне рішення без її участі.

З врахуванням викладеного колегія суддів враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі "Лопушанський проти України" у зв`язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Розглянувши справу у відсутність відповідачки, яка взагалі не була обізнана про розгляд даної справи, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило відповідача висунути свої заперечення і доводи проти заяви, поданої позивачем, в тому числі при розгляді справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим вказане рішення суду відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухвалення апеляційним судом нового судового рішення по суті спору.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 24.09.2021 між ТОВ "Авентус Україна" (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір № 4820597 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складає 20 000 грн строком на 30 днів із датою повернення кредиту 24.10.2021. Мета кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна ставка 24 079,41 % річних, за зниженою ставкою 19 248.45 % річних, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 8-10).

Згідно п. п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн, строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 20 000 грн.

17.01.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено Договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступив ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 17.01/23-Ф від 17.01.2023 ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4820597, в загальному розмірі 82 527.50 грн, з яких: 20 000 грн - тіло кредиту, 45 600 грн нарахованих процентів, 14760 грн. інфляційних втрат, 3 % річних - 2167.5 грн 75 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Між тим з такими висновками колегія суддів в повній мірі не може погодитися, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 24.09.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір № 4820597 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 20 000 грн.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із витягу з реєстру відступлених прав вимог, що були відступлені ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право вимоги до відповідача за договором становить 65 600 грн, з яких 20000 грн сума кредиту та 45 600 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконалп.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою в розмірі 20 000 грн.

Що стосується, рішення в частині заборгованість за відсотками в розмірі 45 600 грн, то воно не підлягали стягненню, оскільки були нараховані поза строком договору, що судом не було враховано.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Згідно п. п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн, строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

У справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення процентів після 24.10.2021 (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Виходячи з правового аналізу змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на процентиза час дії кредитного договору, слід дійти висновку, що вимоги кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.

У справі, яка переглядається, строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав 24.10.2021. Договір не було пролонговано.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами в сумі 45 600 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, переглядаючи рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

За встановленого вище, позивач має право вимагати від відповідача сплати 3 % річних за період прострочення грошового зобов`язання та інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року та розрахунок 3 % річних за період з 21.02.2022 по 30.03.2023.

На вказане суд попередньої інстанції не звернув уваги, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості рішення суду щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, стягнення 3% річних та інфляційний втрат без врахуванням вимог закону під час воєнного стану знайшли своє підтвердження є обґрунтованими та враховуються судом під час перегляду заочного рішення суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 20 000 грн - основна сума кредиту.

У решті позов не підлягає задоволенню.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем і адвокатом Крюковою М.В. договором про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022; ордером серія АН № 1075167 від 28.03.2023; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5127 від 29.08.2017; звітом від 30.03.2023 про надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 з детальним описом послуг і їхньої вартості на суму: 8000 грн.; платіжною інструкцією № 353 від 29.03.2023 року на суму: 8000 грн.

Проте, оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково тому, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції слід стягнути з відповідачки пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1936 грн.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір в розмірі 2 684 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" підлягають задоволенню частково на 24,2 %, тому на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, за подання позовної заяви в сумі 649.50грн.

Поряд з цим, відповідачка при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатила судовий збір в розмірі 4 026 грн, що документально підтверджено.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 75,8 % від заявлених вимог, тому понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги слід стягнути з позивача, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 3 059,70 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Неверчак Євгена Борисовича задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) за договором № 4820597 про надання споживчого кредиту від 24.09.2021: 20000 грн. - тіла кредиту.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) витрати на правничу допомогу сумі 1934 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) судовий збір пов`язаний з розглядом справи у сумі 649.50 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 3 059,70 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: