ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. Справа № 911/1444/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради

про стягнення 365 977,80 гривень

за участю представників:

позивача - Чорноморець Яна Анатоліївна (довіреність №8248 від 10.01.2023)

відповідача - Качалов Владислав Олексійович (довіреність №503 від 12.06.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство Укртелеком в особі Київської міської філії Акціонерного товариства Укртелеком (далі АТ Укртелеком в особі Київської міської філії/позивач) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі Управління соцзахисту/відповідач) про стягнення 365 977,80 грн, з яких:

- 326 467,37 грн основного боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період 01.01.2022-31.12.2022;

- 32 497,56 грн інфляційні витрати та 7 012,87 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі №911/1444/23, зокрема:

- прийнято позовну заяву АТ Укртелеком в особі Київської міської філії до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження;

- відмовлено АТ Укртелеком в особі Київської міської філії у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження;

- призначено підготовче засідання на 04.07.2023.

12.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи (проведення судових засідань) у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, задоволено клопотання АТ Укртелеком в особі Київської міської філії про розгляд справи (проведення судових засідань) у режимі відеоконференції частково, та постановлено підготовче засідання, призначене у справі на 04.07.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.uа.

20.06.2023 через підсистему «Електронний суд», а також 22.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Управління соцзахисту надійшли клопотання про розгляд справи (проведення судових засідань) у режимі відео конференції.

22.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Управління соцзахисту надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До того ж 22.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ Укртелеком в особі Київської міської філії надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме копій:

- акта звіряння заборгованості за період з 01.01.202 по 31.12.2022 (станом на 10.05.2023) на суму 326 467,37 грн;

- листа №11/63 від 10.05.2023 та накладної АТ «Укрпошта» ;

- листа №424 від 26.05.2023.

23.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ Укртелеком в особі Київської міської філії надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, частково задоволено клопотання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про розгляд справи (проведення судових засідань) у режимі відеоконференції та постановлено підготовче засідання, призначене у справі на 04.07.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

26.06.2023 на електронну пошту Господарського суду Київської області та через підсистему «Електронний суд», а також 29.06.2023 через канцелярію суду у паперовому вигляді від Управління соцзахисту надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 04.07.2023 судом прийнято до розгляду: відзив на позовну заяву, клопотання позивача про приєднання доказів, відповідь на відзив, а також подані відповідачем через канцелярію та підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, тоді як надіслані на електронну пошту відповідні заперечення судом залишено без розгляду, як такі що не скріплені електронним цифровим підписом.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 04.07.2023 у цій справі, відклав підготовче засідання на 01.08.2023.

04.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи (проведення судових засідань) у режимі відеоконференції.

05.07.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи (проведення судового засідання) у режимі відеоконференції, яке не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Водночас означене клопотання подано також через підсистему «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, задоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії та постановлено підготовче засідання, призначене у справі на 01.08.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі №911/1444/23, зокрема:

- залишено без розгляду направлене на електронну адресу Господарського суду Київської області клопотання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про розгляд справи (проведення судового засідання) у режимі відеоконференції;

- задоволено подане через підсистему «Електронний суд» клопотання Управління соцзахисту про розгляд справи (проведення судового засідання) у режимі відеоконференції та постановлено підготовче засідання, призначене у справі на 01.08.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 01.08.2023 у цій справі, відклав підготовче засідання на 19.09.2023.

02.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, задоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено підготовче засідання, призначене у справі на 19.09.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

08.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли:

- додаткове пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив;

- клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області у складі судді Подоляка Ю.В. від 10.08.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, клопотання Управління соцзахисту про розгляд справи у режимі відеоконференції задоволено та постановлено, що у судовому засіданні призначеному на 19.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку братиме участь представник Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Качалов Владислав Олексійович.

12.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло додаткове пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив.

Господарський суд Київської області у підготовчому засіданні 19.09.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.10.2023.

19.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

20.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від Управління соцзахисту надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, здоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі №911/1444/23 призначене на 10.10.2023 провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Також ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1444/23, зокрема, задоволено клопотання Управління соцзахисту про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі №911/1444/23 призначене на 10.10.2023 провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1444/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.11.2023.

11.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/1444/23 задоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі №911/1444/23 призначене на 06.11.2023 провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Водночас 12.10.2023 до Господарського суду Київської області від представника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи (проведення судового засідання) у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області у складі судді Рябцевої О.О. від 17.10.2023 у справі №911/1444/23 клопотання представника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про розгляд справи (проведення судового засідання) у режимі відеоконференції задоволено та постановлено повідомити сторін про те, що судове засідання у справі №911/1444/23 відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області 06.11.2023 в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання 06.11.2023, у справі №911/1444/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 04.12.2023.

06.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

08.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від Управління соцзахисту надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 у справі №911/1444/23 задоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі № 911/1444/23 призначене на 04.12.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 у справі №911/1444/23 задоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі № 911/1444/23 призначене на 04.12.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання 04.12.2023, у справі №911/1444/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 19.12.2023.

04.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

05.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від Управління соцзахисту надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/1444/23 задоволено клопотання АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі № 911/1444/23 призначене на 19.12.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/1444/23 задоволено клопотання Управління соцзахисту про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та постановлено судове засідання у справі № 911/1444/23 призначене на 19.12.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

14.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Управління соцзахисту надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи листа фінансового управління виконавчого комітету Фастівської міської ради №2-10/74 від 06.12.2023 щодо відсутності виділення коштів субвенцій з державного бюджету до місцевого бюджету Фастівської міської територіальної громади на здійснення відшкодування компенсаційних витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку у 2022 році.

Приписами ст. 207 ГПК України унормовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Поряд з тим приписами ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як слідує зі змісту протоколу судового засідання від 06.11.2023, судом за участю представників сторін, після з`ясування наявності у вказаних учасників заяв чи клопотань, які не були заявлені в поважних причин у підготовчому засіданні та отримання відповіді про відсутність таких заяв/клопотань, розпочато розгляд справи по суті, про що відповідно повідомлено усіх присутніх у судовому засіданні.

Однак відповідачем не дотримано передбачених ч. 4 ст. 80 ГПК України приписів та не повідомлено письмово суд на стадії підготовчого провадження, до початку розгляду справи по суті 06.11.2023, про наявність певних обставин, що перешкоджають отриманню відповідачем та поданню ним до суду відомостей про виділення субвенцій з державного бюджету на фінансування витрат по пільгам певним категоріям громадян, а також вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання таких документів/інформації.

В розрізі зазначеного вище суд звертає увагу відповідача на те, що обставини отримання певних документів після подання позовної заяви, відкриття провадження у справі та початку розгляду її розгляду по суті, не є тими поважними та незалежними причинами, що унеможливили вчасне звернення особи до суду із відповідним клопотанням у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України, з урахуванням презумпції обізнаності учасників судового процесу із приписами процесуального законодавства, що є основою стадійності судового процесу, яка не може бути порушена самою лише наявністю у особи права на суд.

За таких обставин, оскільки копію листа фінансового управління виконавчого комітету Фастівської міської ради №2-10/74 від 06.12.2023 відповідач подав з пропуском встановленого строку, без дотримання передбаченого процесуальними норами порядку стосовно повідомлення та обґрунтування поважності причини пропуску такого строку, в засіданні 19.12.2023 суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи відповідного документа.

У судовому засіданні 19.12.2023, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до викладених у позові доводів АТ Укртелеком в особі Київської міської філії останньою виконано покладений законом на відповідну особу обов`язок та надано громадянам на території Фастівської територіальної громади Київської області телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 326 467,37 гривень щомісячно за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (далі спірний період), в підтвердження чого до позовної заяви додано:

- копії щомісячних розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (поіменні списки пільговиків), за спірний період;

- копії щомісячних зведених розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за спірний період;

- копії щомісячних актів звірки розрахунків (форма 3-пільга) за послуги зв`язку пільговим категоріям населення АТ Укртелеком в особі Київської міської філії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради за спірний період.

За доводами позивача обов`язок з надання відповідних пільг певним категоріям громадян при оплаті послуг зв`язку (телекомунікаційних послуг) передбачено Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Законом України Про жертви нацистських переслідувань, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист; Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей; Законом України Про охорону дитинства.

Посилаючись на те, що вказані вище закони не втратили чинність, позивач зауважив на наявності у держави кореспондуючого зобов`язання компенсувати відповідні витрати позивача на виконання обов`язку з надання громадянам послуг на пільгових умовах, а представницьким органом держави у питанні відшкодування понесених позивачем пільг та відповідальними за забезпечення видатків на такі пільги за рахунок коштів місцевого бюджету є орган місцевого самоврядування в особі створеного ним управління соціального захисту.

На переконання позивача, правовими підставами для відшкодування понесених ним витрат за рахунок коштів місцевого бюджету, є:

- норми Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 19, 20, 22 Закону України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії» та 3 ч. 1 ст. 7, ч 6 ст. 48, п. 4 ч. 1 ст. 89, п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, які у свої сукупності свідчать, що з огляду на принцип самостійності бюджетної системи та на відсутність закону про субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на оплату відповідного виду пільг, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків, які здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування та незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень;

- схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №33-р Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, згідно якої територіальною одиницею базового рівня є громади, а забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади відповідну раду;

- наказ Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 №688 «Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення».

З огляду на вказане, посилаючись на розміщений в мережі «Інтернет» текст Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, яким до основних завдань управління віднесено, зокрема, надання субсидій для оплати житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, а також на пункти 1-3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (далі Положення про реєстр осіб), позивач зазначив, що з метою відшкодування понесених ним витрат розрахунки та акти звіряння щомісячно, разом з листами про необхідність відшкодування сум та/або надання інформації про розбіжність у реєстрі пільговиків, надсилались Управлінню соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради як засобами поштового зв`язку, так і на електронну адресу управління.

В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи додано копії листів щодо надіслання відповідних розрахунків і актів на адресу відповідача, копії описів вкладення у листи та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а також роздруківок, найменованих позивачем у додатках до позову «докази надіслання та вручення на паперових та електронних носіях».

Втім, за доводами позивача, Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради згідно надісланих листів від 01.02.2022, 09.12.2022 відмовилось погоджувати акти звіряння розрахунків, як наслідок кошти з метою відшкодування наданих позивачем пільг на суму 326 467,37 гривень відповідне управління не відшкодувало. Копії листів від 01.02.2022, 09.12.2022 наявні в матеріалах справи.

До того ж позивач зауважив, що він звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір щодо компенсації витрат на послуги зв`язку, а також повідомляв про зміну абонентської плати.

З огляду на вказані обставини позивач зазначив, що звертався до відповідача з претензією №11/6 від 03.01.2023, у відповідь на яку відповідач листом №184 від 10.03.2023 повідомив про відсутність договірних відносин, бюджетного фінансування та механізму компенсації відповідно наданих позивачем пільг. Копії вказаних претензії та листа наявні в матеріалах справи.

В розрізі вказаного позивач зазначив, що відсутність або недоліки механізму відшкодування наданих населенню телекомунікаційних послуг на пільгових умовах не є перешкодою для вирішення судового спору з огляду на закріплені у ст. 129 Конституції України принципи верховенства права, тоді як у листі №8052/0/290-20/56 від 25.08.2020 Міністерство соціальної політики України зазначило, що в умовах децентралізації та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, враховуючи положення ст. 91 Бюджетного кодексу України, відшкодування витрат за надання пільг з оплати послуг зв`язку має розглядатися органами місцевого самоврядування за рахунок коштів виділених на цю мету з відповідних місцевих бюджетів і змінювати джерело фінансування цих витрат є недоцільним.

Зважаючи на вказане та посилаючись на відсутність проведених розрахунків за відповідно надані послуги, уповноваженим на те державою органом управлінням соціального захисту, позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради:

- 326 467,37 грн основного боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період 01.01.2022-31.12.2022;

- нараховані на відповідну суму заборгованості 32 497,56 грн інфляційних витрат та 7012,87 грн 3% річних.

До позову АТ Укртелеком в особі Київської міської філії додано розрахунок заборгованості станом на 10.05.2023 та розрахунок інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідно до змісту поданого відповідачем відзиву жодних рішень щодо надання окремими категоріям громадян пільг на телекомунікаційні послуги управління не приймало, тоді як саме державою в особі Верховної Ради України прийнято рішення про надання послуг на пільгових умовах окремими категоріям громадян.

До того ж відповідач зазначив, що п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, який містить норму щодо видатків на послуги зв`язку із місцевих бюджетів усіх рівнів, носить дозвільний характер та передбачає можливість вибору здійснення/нездійснення видатків з місцевого бюджету.

Водночас, за доводами відповідача, жодних субвенцій на відповідні потреби з державного бюджету до місцевого бюджету у 2022 році не надходило, а постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, яка передбачала механізм здійснення компенсації за надання певним категоріям громадян телекомунакційних послуг, скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1101.

Крім того відповідач зазначив, що не існує жодного правового документа, який підтверджує існування грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, і за яким в розумінні норм закону та існуючої судової практики можна було б стягнути 3% річних.

Отже, відповідач просить відмовити АТ Укртелеком в особі Київської міської філії у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив, з-поміж доводів, що є тотожними викладеним у позові, повторно посилаючись на Положення про реєстр осіб, позивач зазначив, що лише відповідач має право на збирання, систематизацію, зберігання, внесення змін та/чи уточнень до інформації про пільговика, а тому відповідач повинен здійснювати звіряння наданої позивачем інформації і за результатами такого звіряння підписувати акти звіряння розрахунків та проводити розрахунки.

Водночас, за доводами позивача:

- сума відображена підприємством-надавачем послуг в розрахунку видатків на відшкодування витрат і не погашена компенсатором є заборгованістю і відображається в акті звіряння розрахунків станом на 1 число наступного місяця, як заборгованість;

- відповідач є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості які подають підприємства, що надають послуги;

- порядок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах законодавець побудував у двох напрямках: перший відносини між оператором та споживачем, другий відносини між оператором та відповідним структурним підрозділом з питань соціального захисту населення.

З огляду на вказане, на переконання позивача оформлені ним документи, зокрема розрахунки видатків та акти звіряння розрахунків є достатньою підставою для відшкодування відповідачем витрат у зв`язку із наданням пільг.

Крім того у відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на пільгові послуги зв`язку і з огляду на приписи ст.ст. 82-84, ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, якими здійснено поділ видатків бюджетів, тоді як відсутність передбачених у Законі України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та у рішеннях органу місцевого самоврядування видатків на відповідні цілі не позбавляє позивача права на відшкодування понесених ним витрат.

Крім того позивач зауважив, що законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер, відтак фінансування витрат на надання пільг окремим категоріям громадян здійснюється незалежно від обсягів коштів передбачених у державному або місцевих бюджетах на відповідний рік.

В процесі розгляду вказаної справи до матеріалів справи позивачем долучено копії:

- акта звіряння заборгованості за період з 01.01.202 по 31.12.2022 (станом на 10.05.2023) на суму 326 467,37 грн;

- листа АТ Укртелеком в особі Київської міської філії №11/63 від 10.05.2023 та накладної АТ «Укрпошта»;

- листа Управління соцзахисту №424 від 26.05.2023.

Заперечуючи проти вказаних доводі позивча, Управління соцзахисту зауважило, що згідно ст. 142 Конституції України витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державо, а остання бере участь у формування доходів бюджеті місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування шляхом субвенцій з Державного бюджету.

Зважаючи на вказане та те, що Конституція України має вищу юридичну силу та перевагу над іншими законами, відповідач зазначив, що держава є відповідальною за пільги, встановлені нею в особі Верховної Ради України, а тому позивач мав звертатись за вказаним відшкодуванням саме до державних органів, зокрема до відповідних обласних державних адміністрацій, як розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України на місцях.

Згідно ж додаткових пояснень, в розрізі своєї правової позиції, відповідач послався на викладену у постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 позицію, згідно якої органи місцевого самоврядування не несуть відповідальність за встановлені державою пільги, а також на ст. 102 Закону України «Про електронні комунікації», згідно з якою Кабінет Міністрів України встановлює порядок компенсації постачальникам електронних комунікаційних послуг збитків за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом.

Вказана позиція щодо належного представника держави у спірних правовідносинах, за доводами відповідача, також викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №922/1418/22, згідно якої якщо держава не визначила законом головного розпорядника видатків, у такому разі саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації», відповідно до пункту 2 Розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема Закон України "Про телекомунікації".

Приписами статей 1, 99 Закону України «Про електронні комунікації» передбачено, що електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.

Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.

Універсальними електронними комунікаційними послугами є:

1) послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет у фіксованому місці, що відповідають вимогам частини другої цієї статті;

2) послуги голосових електронних комунікацій у фіксованому місці.

Універсальна електронна комунікаційна послуга надається у фіксованому місці (за адресою будинку, споруди, вказаної споживачем) незалежно від технологій (проводового, безпроводового) доступу споживача до електронних комунікаційних мереж.

Згідно зі статтями 10, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (тут і надалі в редакції від 01.01.2022 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв`язку включають, зокрема, соціальні норми забезпеченості населення послугами зв`язку, з оплати яких держава надає пільги громадянам.

Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Надалі 19.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо покращення управління у сфері електронних комунікацій», згідно пункту 1 розділу I якого внесено зміни до таких законів України, зокрема у Законі України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії":

1) у статті 10: у назві та абзаці першому слова "у сфері транспортного обслуговування та зв`язку" замінити словами "у сферах транспортного обслуговування та електронних комунікацій"; в абзаці четвертому слова "послугами зв`язку" замінити словами "електронними комунікаційними послугами";

2) в абзаці шостому частини першої статті 19 слова "послуг і послуг зв`язку" замінити словами "і електронних комунікаційних послуг".

Згідно зі статтями 20, 22 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Розрахунки і обгрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України.

Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.

Порядок надання відповідних соціальних гарантій, пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 6 ст. 48, статей 82, 83 Бюджетного кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, унормовано, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Згідно підпункт "є" пункту 9 частини першої ст. 87, пункту 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються, зокрема: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Поряд з тим частини 1, 2 ст. 85 та частини 1, 2 статті 97 Бюджетного кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, презюмують, що держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

У державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, зокрема: субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій.

Водночас статтями 140, 143 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності.

Згідно пункту "а" частини 1 ст. 34, ч. 1 ст 62, ч. 6 ст. 63 та ч. 1 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються у законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов`язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

З системного аналізу вказаних вище законодавчих приписів слідує, що держава, виконуючи функції із соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги щодо електронних комунікаційних послуг (з оплати послуг зв`язку) та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати постачальників таких послуг, понесені ними внаслідок надання цих послуг на пільгових умовах, відтак норми наведених Законів, закріплюючи реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, є нормами прямої дії та встановлюють безумовний обов`язок постачальників комунікаційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, що кореспондує з безумовним обов`язком держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Водночас, з огляду на вказані вище приписи, зокрема норми Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії щодо розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій, слід зазначити, що рішення з питання щодо компенсаційних виплат постачальникам комунікаційних послуг на пільгових умовах може бути прийнятим:

- державою у межах реалізації державних програм соціального захисту;

- органами місцевого самоврядування як додаткова соціальні гарантія при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм, відтак визначення виду бюджету (державного або місцевого), за рахунок якого відбуватиметься компенсація вказаних витрат, залежить напряму від рівня державного органу, яким прийнято рішення щодо пільг та їх компенсації.

Отже, належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг пільговим категоріям громадян підлягають компенсації.

Якщо ж держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем у спірних правовідносинах, тоді як задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів може мати місце за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказані висновки узгоджуються з викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 позицією.

Посилання ж позивача на приписи Бюджетного кодексу України, зокрема на пункт 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України судом визнаються неспроможними, оскільки вказана норма передбачає можливість віднесення відповідних видатків до місцевих бюджетів, а не встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування закладати видатки на відшкодування на пільги за послуги зв`язку, тоді як саме згідно підпункту "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

В розрізі вказаного суд вважає за необхідне зауважити, що пункт 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, як і наведені позивачем ст.ст. 82-84, ч. 2 ст. 85 цього кодексу слід тлумачити системно у зв`язку із іншими нормами кодексу та іншими законодавчими нормами, зокрема Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, а також ретроспективно, зокрема щодо того, що з 01.01.2017 Закону України від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України" норми, викладені в абзаці 5 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 БК України щодо пільг окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як і статті 102 БК України, були виключені, що не зумовлює автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 БК України на видатки, які здійснювалися за вилученою нормою.

Відсутність же затвердженого наразі КМУ згідно підпункту "є" п. 9 ч. 1 ст. 87 БК України переліку програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, не змінює фактичного існування таких програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

З огляду на вказане також відхиляються посилання позивача на п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України, оскільки такий пункт містить виключний перелік тих видатків, які здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, на соціальний захист та соціальне забезпечення, до якого станом на момент виникнення спору (спірний період 01.01.2022-31.12.2022) не віднесено електронні комунікаційні послуги на пільговій основі окремими категоріям громадян, тоді як сама лише назва пункту «соціальний захист та соціальне забезпечення» не може тлумачитись розширено з метою віднесення до такої категорії забезпечення видатками наданих позивачем послуг.

Крім того судом відхиляються посилання позивача на схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №33-р Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, позаяк до публічних послуг не належить надання електронних комунікаційних послуг (послуг зв`язку), як і встановлення можливості надання пільги за відповідні послуги за рахунок коштів місцевих бюджетів, як наслідок те, що забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади жодним чином не впливає на визначення особи, на яку покладається обов`язок відшкодувати витрати на надання пільг з електронних комунікаційних послуг (послуг зв`язку).

Вказане узгоджуються з викладеною у постановах Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №916/2523/22 та від 06.10.2023 у справі №916/429/23 позицією.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак суду не надано доказів на підтвердження обставини віднесення видатків на покриття пільг за електронні комунікаційні послуги (послуги зв`язку) до місцевого бюджету Фастівської територіальної громади Київської області, зокрема шляхом прийняття вказаною радою відповідного рішення щодо надання додаткових гарантій соціального захисту населення або отримання субвенцій з державного бюджету.

Про відсутність як субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету Фастівської територіальної громади на здійснення відповідних державних програм соціального захисту на 2022 рік, так і рішення Фастівської міської ради щодо виділення коштів на компенсацію витрат на пільгове надання електронних комунікаційних послуг (послуг зв`язку), також зауважив і відповідач під час розгляду вказаної справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачеві за надані електронні комунікаційні послуги (послуги зв`язку) пільговим категоріям громадян є держава, а Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради не є боржником за таким зобов`язанням.

Посилання ж позивача на те, що згідно Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, саме Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради зобов`язане відшкодувати витрати позивача, як особа, яка зберігає та систематизує інформацію про пільговиків судом визнаються неспроможними з огляду на таке.

Як слідує зі змісту вказаного Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, у тому числі пункту 3 цього положення, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи) здійснюють виключний перелік функцій та дій, а саме:

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Жодних інших зобов`язань органів з питань соціального захисту, зокрема грошових зобов`язань щодо відшкодування витрат певних суб`єктів господарювання за надані ними послуги на пільгових умовах, Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб не передбачено, як і не передбачено у такому положенні викладених позивачем міркувань про те, що (далі дослівно): «сума відображена підприємством-надавачем послуг в розрахунку видатків на відшкодування витрат і не погашена компенсатором є заборгованістю і відображається в акті звіряння розрахунків станом на 1 число наступного місяця, як заборгованість».

З огляду на вказане суд визнає нормативно безпідставними і доводи позивача про те, що оформлені ним документи, зокрема розрахунки видатків та акти звіряння розрахунків є достатньою підставою для відшкодування відповідачем витрат у зв`язку із наданням пільг, позаяк пункти 10-12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які передбачали взаємні прав та обов`язків учасників по звірці кількості пільговиків та проведенню розрахунків за надані пільгові послуги, виключено з такого положення з 01.10.2019 та станом як на заявлений позивачем у позові період надання послуг (01.01.2022-31.12.2022), так і на момент звернення до суду із відповідним позовом положення про надіслання актів звіряння розрахунків та облікових форм щодо наданих пільг за формами « 2-пільга» та « 3-пільга» відсутні у відповідному нормативно-правовому акті.

31.07.2020 втратив чинність також наказ Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга".

Покладені ж позивачем в основу мотивів заявлених вимог наказ Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 №688 «Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення», а також лист №8052/0/290-20/56 від 25.08.2020 Міністерство соціальної політики України не несуть правозастосовчого значення в розрізі спірних у даній справі правовідносин та зроблених судом висновків.

Висновуючи вказане, в розрізі обставин відсутності у відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат позивача на пільгове надання електронних комунікаційних послуг (послуг зв`язку), судом враховано, що не може слугувати підставою для виникнення у відповідача такого обов`язку і приписи ст. 77 Закону "Про місцеве самоврядування" «Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами», оскільки застосування такої норми можливе за умови обрання позивачем відповідного способу захисту відшкодування шкоди, а також наявності у спірних правовідносинах шкоди та протиправної поведінки заподіювача шкоди, що є обов`язковою підставою для настання деліктної відповідальності, попри вказане спірні правовідносини полягають у компенсації державою або місцевим самоврядуванням витрат вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, не виникли з деліктних зобов`язань.

Приписами ст. 4, ч.ч. 1. 4 ст. 45, ч.ч. 1, 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Так, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача, тоді як належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.

Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Визначення у позові складу сторін у справі, що відноситься лише до компетенції позивача, має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом, відтак незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Тобто, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.

З матеріалів справи слідує, що позивач під час розгляду даної справи не клопотав про заміну відповідача або про залучення співвідповідачем держави в особі Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, оскільки визначений позивачем відповідач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, є неналежним відповідачем у цьому спорі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги АТ Укртелеком в особі Київської міської філії до Управління соцзахисту про стягнення 326 467,37 грн основного боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період 01.01.2022-31.12.2022.

Вказаний висновок узгоджуються з викладеною у постановах Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №916/2523/22 та від 06.10.2023 у справі №916/429/23 позицією.

Поряд з тим, висновуючи про відмову у задоволенні вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача понесених ним витрат, суд звертає увагу на те, що:

- така відмова ґрунтується саме на неправильному обранні відповідача - особи, яка має відшкодовувати витрати позивача, а не у зв`язку з відсутністю права на таке відшкодування чи відсутністю бюджетних коштів на таке відшкодування загалом;

- відсутність видатків на компенсацію вартості електронних комунікаційних послуг (послуг зв`язку), наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, не звільняє державу від виконання відповідного обов`язку, попри те такий обов`язок має бути виконаний саме державою, яка запровадила відповідні пільги та має і забезпечити їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 497,56 грн інфляційних витрат та 7 012,87 грн 3% річних, нарахованих на щомісячну заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період 01.01.2022-31.12.2022, що сукупно склала 326 467,37 грн слід зазначити таке.

Відповідно до ст. ст. 625, 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, згідно наведених вище норм закону для застосування ст. 625 ЦК України щодо сплати боржником інфляційних втрат та 3% річних необхідним є встановлення обставин прострочення боржником грошового зобов`язання.

Враховуючи вказані вище норми закону та відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 326 467,37 грн основного боргу, з огляду на відсутність підстав для сплати відповідних коштів відповідачем, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 32 497,56 грн інфляційних витрат та 7 012,87 грн 3% річних і, як наслідок, про відмову у задоволенні цих вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства Укртелеком (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Небесної Сотні, буд. 8, ідентифікаційний код 03193620) про стягнення 365977,80 гривень відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.02.2024.

Суддя В.А. Ярема