ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2024 року Справа № 917/1941/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство Українська залізниця

про стягнення 1734841,36 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача-1: н/з;

від позивача-2: н/з;

від відповідача: н/з;

від 3-ї особи: Яковчук О. Д., адвокат, довіреність від 04.01.2024;

від прокуратури: Коломий О. О., прокурор, посвідчення № 071846 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації; Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 1734841,36 грн, з них 1520954,12 грн штрафних санкцій, 184833,71 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 29053,53 грн.

При обґрунтуванні позову вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання продовольчих товарів від 12.03.2022, укладеного шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, які відповідають формі договору, оприлюдненому на веб-сайті АТ "Укрзалізниця" в редакції, затвердженій рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022, за бюджетно програмою 3101710, КЕКВ 2620, в частині недотримання строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Полтавської обласної від 31.10.2023 постановлено направити матеріали справи № 917/1941/23 за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації; Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 1734841,36 грн передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, прокурору та позивачу відповідь на відзив; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство Українська залізниця та запропоновано останній подати письмові пояснення щодо позовних вимог.

18.12.2023 позивач-2 через систему Електронний суд подав пояснення в яких просить позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому вказує, що між Полтавською ОВА як замовником, АТ Укрзалізниця як платником і ТОВ Миргородський комбінат хлібопродуктів, як постачальником укладено тристоронні договори на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання за бюджетною програмою 3101710 КЕКВ 2620. На виконання умов договору АТ Укрзалізниця по п`яти заявках було перераховано кошти в розмірі 30 % від загальної вартості заявки. Однак, ТзОВ Миргородський комбінат хлібопродуктів прострочило виконання зобов`язання поставки товару по першій заявці з 09.05.2022 по 17.05.2022 включно, по другій заявці з 18.05.2022 по 20.09.2022 включно, по третій- п`ятій заявці з 28.08.2022 по 15.12.2022 включно, фактично протиправно в проміжках зазначеного часу користувалось чужими коштами, тому вимоги про стягнення 1734841,36 грн вважає підставними та просить їх задовольнити. Дане пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.

22.12.2023 третя особа через систему Електронний суд подала пояснення щодо позову в яких вказує, що повністю підтримує позовні вимоги прокурора, при цьому вказує, що третьою особою, як платником за тристороннім договором, належно було виконано умови щодо проведення оплати товару по заявках, натоміть відповідачем не вчасно було поставлено товар, а тому стягнення штрафних санкцій у передбаченому договором розмірі сприятиме відновленню порушених майнових інтересів держави. Дане пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

04.01.2024 третя особа через систему Електронний суд подала клопотання про проведення судового засідання 10.01.2024 без участі її представника. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

10.01.2024 в судовому засіданні прокурор вказав, що станом на 10.01.2024 відзиву від відповідача не отримував, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

В судовому засіданні 10.01.2024, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.01.2024.

У судове засідання 24.01.2024 позивачі в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 10.01.2024) до їх електронного кабінету 11.01.2024.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 10.01.2024) до його електронного кабінету 11.01.2024. Крім того, судом було надіслано ухвалу суду від 10.01.2024 на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Франка,46, м.Луцьк, Волинська область, 43021.

22.01.2024 поштовий конверт за ідентифікатором №0600243284853 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

В судовому засіданні 24.01.2024 прокурор позовні вимоги підтримав повністю; представник 3-ї особи просив позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом подати відзив.

Відповідно до ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 185) Акціонерне товариство «Українська залізниця» уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Згідно із п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн. (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

На виконання постанови № 185 між Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовник), AT «Укрзалізниця» (платник) та ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (постачальник) був укладений договір на постачання продовольчих товарів, шляхом приєднання до його умов (далі - договір).

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опублікований проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 12.03.2022.

Згідно із п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари (далі-товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника (п. 1.2. договору).

Загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п. 2.1. договору).

Пунктом п. 2.2 договору визначено, що попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково (п. 5.4. договору).

Згідно з п. 5.5 договору датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки (п. 6.1. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (п. 11.1. договору).

Пунктом 11.2 договору передбачено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

З моменту набрання чинності цей договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами (п. 11.5 договору).

На виконання договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовником) складено заявку від 15.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: консерви із свинини 80 % ж/б по 250 гр) у кількості 16896,00 кг. Заявка на постачання консерви із свинини складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул.Буровиків,4, м.Полтава (а.с. 51).

ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 12 від 15.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: консерви із свинини 80 % ж/б по 250 гр у кількості 67584 шт., ціною за штуку без ПДВ 46,75 грн на загальну суму 3791462,40 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 1137438,72 грн (а.с. 52).

Відповідно до платіжного доручення № 1515 (#968396474601) від 09.05.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 1137438,72 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №12 від 15.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 53).

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено відповідно до платіжного доручення № 21522 (#1026132555401) від 27.07.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 2654023,68 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «остаточна оплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №12 від 15.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 54).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 032 від 15.06.2022 та видатковою накладною № 32 від 16.06.2022, які підписані повноважними представниками та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень (а.с.55-57).

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 09.05.2022 попередньої оплати за рахунком № 12 від 15.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 11.05.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 35 днів.

18.04.2022, на виконання договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовником) складено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 100000,00 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул.Буровиків,4, м.Полтава (а.с. 58).

Відповідач (постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 16 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: крупу в асортименті у кількості 100,00 т, ціною за тонну без ПДВ 19165,00 грн на загальну суму 2299800,00 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 689940,00 грн (а.с. 59).

Відповідно до платіжного доручення № 1530 (#973888436201) від 18.05.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 689940,00 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №16 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 60).

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено відповідно до платіжного доручення № 291975 (#1114958855101) від 17.11.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 1609860,00 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «остаточна оплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №16 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 61).

Факт поставки товару в кількості 100,00 тон на суму 2299800,00 грн підтверджується видатковими накладними: № 92 від 20.09.2022 на суму 183984,00 грн, № 95 від 21.09.2022 на суму 505956,00 грн, № 98 від 23.09.2022 на суму 504438,13 грн, № 100 від 27.09.2022 на суму 507473,87 грн, № 103 від 27.09.2022 на суму 505956,00 грн, № 108 від 29.09.2022 на суму 91992,00 грн які підписані повноважними представниками та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень (а.с.62-67).

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 18.05.2022 попередньої оплати за рахунком № 16 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 20.05.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 122 днів.

18.04.2022, на виконання договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовником) складено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 100000,00 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул.Буровиків,4, м.Полтава (а.с. 68).

Відповідач (постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 17 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: крупу в асортименті у кількості 100,00 т, ціною за тонну без ПДВ 19165,00 грн на загальну суму 2299800,00 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 689940,00 грн (а.с. 69).

Відповідно до платіжного доручення № 70000 (#1044631016901) від 22.08.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 689940,00 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №17 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 70).

15.12.2022 замовником та постачальником був складений акт приймання-передачі товару (крупи пшеничної) № 17 в кількості 30,00 т на загальну суму 689940,00 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками. У п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 акту, та засвідчують, що претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 акту від 15.12.2022) (а.с.71).

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 22.08.2022 попередньої оплати за рахунком № 17 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 24.08.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 112 днів.

18.04.2022, на виконання договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовником) складено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 100000,00 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул.Буровиків,4, м.Полтава (а.с. 72).

Відповідач (постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 17/1 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: крупу в асортименті у кількості 100,00 т, ціною за тонну без ПДВ 19165,00 грн на загальну суму 2299800,00 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 689940,00 грн (а.с. 73).

Відповідно до платіжного доручення № 70001 (#1044631017001) від 22.08.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 689940,00 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №17/1 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 74).

15.12.2022 замовником та постачальником був складений акт приймання-передачі товару (крупи пшеничної) № 17/1 в кількості 30,00 т на загальну суму 689940,00 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками. У п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17/1 від 18.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 акту, та засвідчують, що претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 акту від 15.12.2022) (а.с.75).

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 22.08.2022 попередньої оплати за рахунком № 17/1 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 24.08.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 112 днів.

18.04.2022, на виконання договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовником) складено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 97000,00 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул.Буровиків,4, м.Полтава (а.с. 76).

Відповідач (постачальник) виставив Полтавській обласній військовій адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 18 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: крупу в асортименті у кількості 97,00 т, ціною за тонну без ПДВ 19165,00 грн на загальну суму 2230806,00 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 669241,80 грн (а.с. 77).

Відповідно до платіжного доручення № 70046 (#1044631024701) від 22.08.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 669241,80 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №18 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 78).

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено відповідно до платіжної інструкції № 355749 (#1151291988001) від 29.12.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 434662,20 грн. В графі «призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано: «остаточна оплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №18 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)» (а.с. 79).

15.12.2022 замовником та постачальником був складений акт приймання-передачі товару (крупи пшеничної) № 18 в кількості 48,00 т на загальну суму 1103904,00 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками. У п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 18 від 18.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 акту, та засвідчують, що претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 акту від 15.12.2022) (а.с.80).

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 22.08.2022 попередньої оплати за рахунком № 18 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 24.08.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 112 днів.

Отже, постачальник прострочив виконання зобов`язання, тобто поставив товар замовнику не у визначений договором термін, порушивши зобов`язання за договором.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 1520954,12 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, суд зазначає таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

За своєю правовою природою укладений між Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовник), AT «Укрзалізниця» (платник) та ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (постачальник) договір є договором поставки відповідно до ст. 712 ЦК України.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України, ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" допущено порушення зобов`язання за договором, що полягають у простроченні виконання обов`язку з поставки товару замовнику.

При цьому, будь-яких обставин, які б давали підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором, не встановлено.

Відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань передбачена положеннями ГК України, ЦК України та умовами Договору.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін.

Аналогічні положення закріплено сторонами у п. 8.1 договору.

Також у п. 11.1 договору сторони передбачили, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Таким чином, постачальник є таким, що порушив зобов`язання за договором, а відтак, підлягає притягненню до господарсько-правової відповідальності. Водночас підстав для звільнення Постачальника від вказаної відповідальності не встановлено.

За ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним із таких правових наслідків є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. У свою чергу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи, що внаслідок порушення ТзОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" зобов`язання щодо поставки товару в обумовлений договором строк, відповідно до пункту 6.1 договору, пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки підлягає нарахуванню виходячи із загальної вартості партії товару, за період часу з дня, що є наступним за останнім днем, в який зобов`язання мало бути виконане по день, що передує дню фактичного виконання зобов`язання щодо поставки товару.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним, що свідчить про наявність правових підстав для нарахування та стягнення пені в сумі 1520954,12 грн відповідно до п. 6.1 укладеного сторонами договору:

- із суми боргу 3791462,00 грн за період з 12.05.2022 по 15.06.2022 113224,48 грн пені;

- із суми боргу 2299800,00 грн за період з 21.05.2022 по 19.09.2022 359776,93 грн пені;

- із суми боргу 2299800,00 грн за період з 25.08.2022 по 14.12.2022 352846,03 грн пені;

- із суми боргу 2299800,00 грн за період з 25.08.2022 по 14.12.2022 352846,03 грн пені;

- із суми боргу 2230806,00 грн за період з 25.08.2022 по 14.12.2022 342260,65 грн пені.

Щодо стягнення з відповідача 184833,71 грн інфляційних втрат та 29053,53 грн - 3% річних, суд зазначає таке.

В обґрунтування стягнення сум "інфляційних втрат" та 3% річних прокурор посилається на порушення відповідачем грошових зобов`язань, оскільки останній в порушення частини другої статті 693 ЦК України та пункту 6.8 договору починаючи з 12.05.2022 користувався чужими грошовими коштами. При цьому посилається на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши висновки, що викладені в постанові Верховного Суду в справі № 686/21962/15-ц щодо стягнення "інфляційних втрат" та 3% річних, на які посилався прокурор, суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, враховуючи таке.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Нарахування "інфляційних втрат" на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Справа № 686/21962/15-ц, на висновки у якій посилається прокурор при правовому обґрунтуванні позову, розглядалася за позовом про стягнення "інфляційних втрат" і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2009 в частині стягнення з відповідача на її користь 770000,00 грн матеріальних збитків та 10000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

У даній же справі № 917/1941/23, як вбачається з укладеного між сторонами договору, відповідач як постачальник зобов`язувався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору. Відтак, відповідач як постачальник за договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав.

Крім того, у відповідача у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні та акти приймання-передачі, за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

Таким чином, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних у порядку вимог частини другої статті 625 ЦК України, відсутні.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання з поставки продовольчих товарів з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, оплата за якими здійснювалась за кошти, які виділялися безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620, нараховані суми пені підлягають стягненню з відповідача безпосередньо до Державного бюджету України.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 1520954,12 грн пені. В іншій частині позовних вимог про стягнення 184833,71 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 29053,53 грн відмовити через безпідставність.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, з відповідача на користь прокуратури належить стягнути 22814,31 грн судового збору, в іншій частині сплата судового збору залишається за прокуратурою, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (вул.Франка,46, м.Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 42939890) до Державного бюджету України 1520954,12 грн (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 12 коп.) пені.

3. У задоволені позову про стягнення 213887,24 грн, з них 184833,71 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 29053,53 грн відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (вул.Франка,46, м.Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 42939890) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул.1100-річчя Полтави,7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) 22814,31(двадцять дві тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 31 коп.) грн судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

02.02.2024.

СуддяА. С. Вороняк