ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 522/23700/23
3/522/139/24
31 січня 2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі КУпАП),-
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси з УПП в Одеській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 301534 від 05.11.2023р., з доданими до нього матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 301534 від 05.11.2023р., ОСОБА_1 , 05.11.2023р. о 20 годині 10 хвилин, за адресою: м.Одеса, вул. Старосіна площа, 1 знаходилась в стані алкогольного сп`яніння, не виконувала законну вимогу працівника поліції л-та ОСОБА_2 відійти на безпечну дистанцію, шарпала за одяг, поводилась зухвало та нахабно та висловлювалась нецензурною лайкою, чим своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 , яка була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилась. Клопотань про відкладення слухання по справі до суду не надходило.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення з дослідженням наявних у ній матеріалів, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Так, статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Отже, "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку;
З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 від 03.12.1997), при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185 і 185-7 КУпАП, судді зобов`язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року.
При цьому, в п. 11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП роз`яснено, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Ззгідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак, при вивчені матеріалів справи відносно ОСОБА_1 , судом було встановлено, що у ньому відсутні достатні докази вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме не висвітлено об`єктивну її сторону, оскільки не зазначено яку саме злісну непокору та якому законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків вчиняла ОСОБА_1 .. Крім того, в них відсутні пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків правопорушення, а саме понятих: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на які наявні посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, а також відсутні відомості про роз`яснення ОСОБА_1 права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП та відсутні дані про вручення їй копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже,належних тадостатніх доказів,того,що ОСОБА_1 вчинила зліснунепокору законномурозпорядженню абовимозі поліцейськогопри виконанніним службовихобов`язків, надано не було.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Відповідно до ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП не підтверджується матеріалами справи, а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя К.О.Лагода
