Справа №: 148/187/24
Провадження № 3-зв/148/1/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2024 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О., розглянувши заяву судді Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганича Сергія Володимировича про самовідвід за матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 148/187/24, провадження № 3/148/172/24 відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 29.01.2024 судді Ковганичу С.В. на розгляд надійшла справа № 148/187/24, провадження № 3/148/172/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддею Ковганичем С.В. заявлено самовідвід, який вмотивований тим, що ОСОБА_1 було притягнуто Томашпільським районним судом Вінницької області від 14.11.2023 до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст. 173, 185 КУпАП у справі де він був потерпілим. Вважає що дана підстава може викликати у стороннього спостерігача або у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності сумніви в його неупередженості, а тому виключає його участь як судді.
Суддя Ковганич С.В. на розгляд заяви не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи.
Дослідивши заяву про самовідвід, приходжу до висновку про необхідність її задоволення виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на підставі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
За вимогами ст.246 КУпАП, порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Кодекс про адміністративні правопорушення не містить законодавчо визначеної норми щодо самовідводу у справах про адміністративні правопорушення, тому в даному випадку суд вважає за можливе застосувати аналогію права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме, як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно вимог ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.
Згідно ст. 6 п.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до ст. 6 п. 1 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи. Норма про відвід (самовідвід) гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
Тому з метою виключення сумніву щодо об`єктивного, безстороннього розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, суд дійшов висновку про задоволення заяви судді Ковганича С.В. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення № 148/187/24.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.75, 80 КПК України, ст.ст. 245-246,283-285 КУпАП, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Заяву про самовідвід судді Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганича Сергія Володимировича, у справі про адміністративне правопорушення № 148/187/24 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - задовольнити.
Відвести суддю Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганича С.В. від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 єдиний унікальний № 148/187/24, провадження № 3/148/172/24.
Справу № 148/187/24 передати до канцелярії Тульчинського районного суду для проведення повторного автоматичного розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Дамчук
