ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14269/23 пров. № А/857/18302/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Довгої О.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №380/14269/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Чаплик І.Д., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту - 04.09.2023) , -

В С Т А Н ОВ И В:

ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( далі ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просить: визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 913070181224 від 29.03.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII ( далі Закон № 3723-XII); зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII та виплачувати її у розмірі 70 % від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 03.08.2021 № 01- 13/10/21, виданій Західним апеляційним господарським судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 23 березня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після смерті чоловіка звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою та доданими до неї документами про перехід із пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі норм ст. 37 Закону № 3723-XII. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням №913070181224 від 29.03.2023 відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника згідно Закону № 3723-XII. З вказаним рішенням позивачка не погоджується, в зв`язку з чим звернулася з даним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 913070181224 від 29.03.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону № 3723-XII. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII та виплачувати її у розмірі 70 % від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 03.08.2021 №01-13/10/21, виданій Західним апеляційним господарським судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 23 березня 2023 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент смерті годувальник не перебував на державній службі, пенсія державного службовця ОСОБА_2 не призначалась, підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723 відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно з копією Свідоцтва про укладення шлюбу від 22.07.2022 Серії НОМЕР_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було зареєстровано 02.03.1968.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 04 липня 2022 року Серія НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Відповідно до записів у трудовій книжці від 18 червня 1964 року та вкладці до неї від 23 квітня 1975 року ОСОБА_2 із 01.10.1987 працював на посадах судді. Зокрема, 01.10.1987 ОСОБА_2 був призначений на посаду державного арбітра Державного арбітражу Львівської області. Законом України від 04.06.1991 «Про арбітражний суд» Державний арбітраж перейменовано у Арбітражний суд Львівської області. Законом України від 15.12.1992 «Про статус суддів» посаду арбітра перейменовано на посаду судді. 27.07.2001 Арбітражний суд Львівської області перейменовано в Господарський суд Львівської області. 31.01.2002 ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади у зв`язку з переводом до Львівського апеляційного господарського суду в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України. 01.02.2002 прийнятий на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду. 31.03.2008 звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку згідно з постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 20 березня 2008 року № 242-VI. Наказом голови Львівського апеляційного господарського суду №75-к від 31.03.2008 ОСОБА_2 звільнено з посади судді 31 березня 2008 року.

На підставі рішення Галицького об`єднаного управління ПФУ м. Львова № 913070185347 ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Довідкою від 14.01.2020 №07-11/9/20 та від 25.02.2020 №07-11/36/20, виданою ліквідаційною комісією Львівського апеляційного господарського суду та довідкою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 №01-13/10/21 підтверджується розмір суддівської винагороди ОСОБА_2 .

Протоколом Галицького управління ПФУ № 181224 від 28.12.2004 та рішенням Галицького об`єднаного управління ПФУ м. Львова № 913070181224 підтверджується перебування позивачки на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області починаючи з 18 листопада 2004 року та отримання нею пенсії за віком.

Згідно з довідкою №25 від 28.07.2022, виданою ОСББ «Ініціатива», позивачка проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею постійно проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 і вона була на його утриманні.

23 березня 2023 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою та доданими до неї документами про перехід із пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII.

Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області згідно з п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок).

ГУ ПФУ у Вінницькій області за результатами розгляду поданих документів, прийняло рішення № 913070181224 від 29.03.2023 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про державну службу». Підставою відмови зазначено те, що відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 пенсійне забезпечення державного службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII законом не передбачено призначення пенсії за померлого годувальника.

Не погодившись з такими діями відповідача позивачка звернулась з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи померлого на посаді судді, тобто стаж державної служби складає 20 років 6 місяців, а загальний стаж 45 років 5 місяців 4 дні. Приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивачки, відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ч.13, 14 ст.37 Закону №3723 у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» №889 пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до абз.5 ч.2 статті 46 Закон України «Про державну службу» №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.

Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивачка, остання має право на таку пенсію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №420/9478/21.

Ч.1 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI передбачала, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому, ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, яка набрала чинності 30 вересня 2016 року передбачає, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (зокрема 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, необхідною ж умовою для виникнення в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723 є наявність сукупності таких умов: досягнення такими особами певного віку, а саме чоловіками 62 років; наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме для чоловіків 35 років, оскільки зміст вказаної правової норми передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом; наявність в особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, 62 роки йому виповнилося 10.03.2008. Стаж роботи померлого на посаді судді, тобто стаж державної служби складає 20 років 6 місяців, а загальний стаж 45 років 5 місяців 4 дні. Вказане підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2 від 18 червня 1964 року та вкладкою до неї від 23 квітня 1975 року, розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючому судді та судді у відставці, виданим Львівським апеляційним господарським судом та рішенням Галицького об`єднаного управління ПФУ м. Львова № 913070185347.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно з Законом №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника та за таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивачки, відповідно до статті 37 Закону №3723.

Крім того, ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, тому враховуючи ту обставину, що позивачка із заявою про призначення пенсії звернулася до відповідача 23 березня 2023 року, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення пенсії позивачки з 23 березня 2023 року.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати судді, оскільки у померлого чоловіка позивачки станом на 01 травня 2016 року був наявний стаж державної служби 20 років 06 місяців, що є достатнім на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 остання є непрацездатним членом сім`ї померлого, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 913070181224 від 29 березня 2023 року про відмову позивачці у переведенні на пенсію по втраті годувальника згідно з Законом України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню, а з метою належного захисту прав позивачки необхідно зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 03.08.2021 № 01- 13/10/21, виданій Західним апеляційним господарським судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 23 березня 2023 року

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №380/14269/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич