Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2024 року 320/2329/22
Київський окружний адміністративний суд, у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, третя особа Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533), третя особа - Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 03193459), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яке прийнято 13.12.2021 у вигляді протоколу №37-21 в частині визнання виданим необґрунтовано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;
- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно посвідчення від 27.08.1991 року. Проте, рішенням Комісії, яке оформлено протоколом № 37-21 від 13.12.2021 р. посвідчення підлягало вилученню, у зв`язку з не підтвердженням статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки має всі документи, які підтверджують наявність фактів для надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі відповідного посвідчення, згідно із законодавством, яке було чинним на час первинного присвоєння позивачу вказаного статусу.
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації
Відповідач своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Третя особа письмових пояснень відносно предмету спору до суду також не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач з 01.10.1981 по 07.02.1989 рік проходив службу в органах внутрішніх справ колишнього Союзу РСР.
З 10.11.1983 року по 17.10.1988 року служив в Тетїївському РВВС, а з 17.10.1988 року проходив службу в Чорнобильському районному відділу внутрішніх справ Київського облвиконкому на посаді інспектора ОООП.
29 квітня 1986 року в складі оперативної групи особового складу Тетіївського РВВС був направлений в розпорядження Поліського РВВС Київського облвиконкому для забезпечення охорони громадського порядку в населених пунктах 30-ти км зони Чорнобильської АЕС та в смт Поліське.
З 21 листопада 1986 по 27 листопада 1986 року Тетіївським РВВС на виконання розпорядження заступника начальника УВД Київського облвиконкому позивач був відряджений до Чорнобильського РВВС, який в той час дислокувався в с. Термаховка.
З 21 листопада 1986 року по 28 листопада 1986 року виконував спеціальні завдання на територіях Чорнобильського, Поліського і Іванківського районів, що підтверджується копією витягу з наказу начальника УВД Київського облвиконкому №530 від 04 грудня 1986 року.
25.01.2021 року центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України складено висновок на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно якого гіпертонічна хвороба III ст. позивача пов`язана з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
15.02.2021 року Київською обласною спеціалізованою МСЕК позивачу було встановлено довічно 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії Чорнобильській АЕС.
23.02.2021 року на ім`я заступника голови (голові комісії) Київської ОДА позивач подав заяву з проханням визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та видачу відповідного посвідчення.
До вказаної заяви було додатково долучено наступні документи:
оригінал перереєстрованого посвідчення категорії 2 серія НОМЕР_2 від 23.02.2000 року, видане Київською ОДА;
копія довідки МСЕК серії АВ № 1072511 від 15.02.2021 року;
копія експертного висновку від 25.01.2021 року № 3656;
копія паспорта громадянина України;
копія довідки УВС Київського облвиконкому від 26.03.1991 року;
оригінал маршрутного листа № 20/Г-2;
копії довідок Чорнобильського РВВС, згідно яких я виконував службові
обов`язки в Чорнобильському відділі внутрішніх справ з 21 по 28 листопада 1986 року;
копія командировочного посвідчення про відрядження від 20.11.1996 року; копія послужного списку, особистий номер М-864492.
19.04.2021 року рішенням Комісії №29-21 вирішено доручити Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА направити запит до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області щодо надання підтвердження участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986,1988 роках та видачі довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту (в 1988 році).
01.07.2021 Комісія своїм рішенням, оформленим протоколом №31-21 повернула справу до Білоцерківської РДА та зобов`язала останню направити запит щодо правомірності видачі довідки №23/2343 від 22.10.1992 року та надання копій первинних документів, які слугували підставою для її вдачі, надати відповідне рішення щодо чинності довідки та видачі маршрутного листа.
13.12.2021 року Комісія своїм рішенням, оформленим протоколом №37-21 від 13.12.2021 року встановила, що на підставі додаткових документів не підтверджено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Свої висновки Комісія обґрунтувала численними розбіжностями у документах (інформація з довідки про підвищену заробітну плату від 22.10.1992 року № 23/2343 Тетіївського РВВС не співпадає з інформацією наказу №069-86 (невідповідність населених пунктів - згідно довідки м. Чорнобиль, а відповідно до наказу м. Поліське). Спростування наказом №069-86 інформації маршрутного листа від 01.03.2010 року № 20/Г-27 та довідки від 22.10.1992 року № 23/2343.
Визнала посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими необґрунтовано. Необґрунтовано видані посвідчення підлягають вилученню.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон 7№ 796).
Відповідно до ст. 9 Закону № 796, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 10 Закону № 796, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
Статтею 14 Закону №796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10,11частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Відповідно до ст. 15 Закону №769, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Відповідно до приписів статті 65 Закону №796, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбаченихстаттею 17цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі Постанова №551).
Так, пунктом 2 Постанови №551 затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
При цьому, пунктом 3 Постанови № 551 передбачено дозвіл до 01.01.2019 використовувати для видачі громадянам усіх категорій, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», раніше виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 21.08.2001 № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51».
У пункті 7 вказаної Постанови зазначено, що Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям необхідно:
- забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них;
- утворити у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення;
- провести до 1 січня 2020 р. заміну посвідчень у зв`язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1); учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 і 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт; особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), з числа постраждалих від радіаційного опромінення за інших обставин не з власної вини.
Згідно із пунктом 11 Постанови №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються, зокрема:
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
Так, судом встановлено, що позивач З 10.11.1983 року по 17.10.1988 року служив в Тетїївському РВВС, а з 17.10.1988 року проходив службу в Чорнобильському районному відділу внутрішніх справ Київського облвиконкому на посаді інспектора ОООП.
29 квітня 1986 року в складі оперативної групи особового складу Тетіївського РВВС був направлений в розпорядження Поліського РВВС Київського облвиконкому для забезпечення охорони громадського порядку в населених пунктах 30-ти км зони Чорнобильської АЕС та в смт Поліське.
З 21 листопада 1986 по 27 листопада 1986 року Тетіївським РВВС на виконання розпорядження заступника начальника УВД Київського облвиконкому позивач був відряджений до Чорнобильського РВВС, який в той час дислокувався в с. Термаховка.
З 21 листопада 1986 року по 28 листопада 1986 року виконував спеціальні завдання на територіях Чорнобильського, Поліського і Іванківського районів, що підтверджується копією витягу з наказу начальника УВД Київського облвиконкому №530 від 04 грудня 1986 року.
Згідно довідок Чорнобильського РВВС б/н з 21.11.1986 року по 28.11.1986 року в суботні і недільні дні виконував службові завдання в Чорнобильському РВВС Київського облвиконкому по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Безпосередньо в третій зоні небезпеки двоє суток, в першій зоні небезпеки троє суток. Одержана доза радіоактивного опромінення становить 0,920 рентген.
З 17.10.1988 року по 7лютого 1989 року позивач проходив службу в Чорнобильському РВВС. Основне місце несення служби контрольно-пропускний пункт (КПП) «Дитятки», що підтверджується в матеріалах справи копіями наказів начальника Чорнобильського РВВС за №088 від 12 листопада 1988 року, №095 від 13 грудня 1988 року, №01 від 11 січня 1989 року.
Що стосується висновків комісії про численні розбіжності у документах (інформація з довідки про підвищену заробітну плату від 22.10.1992 року № 23/2343 Тетіївського РВВС не співпадає з інформацією наказу № 069-86 (невідповідність населених пунктів - згідно довідки м. Чорнобиль, а відповідно наказу м. Поліське). Спростування наказом №069-86 інформації маршрутного листа від 01.03.2010 року № 20/Г-27 та довідки від 22.10.1992 року № 23/2343, суд зазначає наступне.
Зміст наказу №069-86 від 14 серпня 1986 року не має жодного відношення ні до довідки про підвищену заробітну плату від 22.10.1992 року №23/2343, ні до маршрутного листа від 01.03.2010 року № 20/Г-27.
Зі змісту наказу УВС Київського облвиконкому №069-86 від 14 серпня 1986 року слідує, що позивач виконував службові обов`язки по ліквідації аварії на ЧАЕС як в 30-ти км зоні, так і в м. Поліське. Місто Поліське було місцем дислокації оперативної групи Тетіївського РВВС.
При цьому суд звертає увагу, що вказані документи державних органів в установленому законом порядку не спростовані та будь-якої інформації про їх недійсність на момент прийняття спірних рішень до Комісії не надходило.
До того ж, при прийнятті рішення по позбавленню позивача статусу ліквідатора на підставі суперечностей в окремих документах, виконаних державними органами, комісія не врахувала принцип «належного урядування», згідно якого, зокрема, ризик будь-якої помилки державного органу, повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №459/2485/16-а.
Крім того, згідно з Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим Постановою КМ України від 11 липня 2018року №551 (далі Порядок 551) у випадку виявлення розбіжностей (спірних питань) в матеріалах особової справи чорнобильця, Комісія не наділена повноваженнями на позбавлення особи статусу учасника ліквідації на ЧАЕС та позбавляти особу пільг та компенсацій, наданих державою більше 30-ти років тому назад.
Суд зауважує, що позивач отримав посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1991 році на підставі наданих документів, що підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження. При цьому, позивач не може нести відповідальність за розбіжності у підтверджуючих документах щодо його участі у ліквідації катастрофи, та, як наслідок бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім зазначеного, суд звертає увагу, що надані позивачем документи для отримання посвідчення датовані 90-ми роками, тому відповідність їх вимогам Порядку №551 не є визначальним фактом у розумінні доказування у даній справі.
Так, Постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 18.06.1991 №44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №501 від 25.08.1992).
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачалось, що видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д)довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.1990 № 148.У подальшому діяли Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких вносилися багато численні зміни та доповнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент видачі відповідних документів була відсутня аналогічна діючій регламентація щодо форми та змісту таких документів. При цьому надані позивачем документи видані компетентними установами, як за місцем проходження служби, так і за місцем роботи та за формою, чинною на момент їх складення, тобто в передбаченій законодавством формі.
Суд наголошує на тому, що наявність у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є умовою для набуття відповідної категорії.
В даному випадку позивач має статус учасника, що підтверджується відповідним посвідченням, у вкладці до посвідчення вказано про його безстроковість.
На підставі викладеного, суд вважає, що у справі наявні достатні докази для визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 13.12.2021, оформленого протоколом №37-21.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність позбавлення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 1та учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, за умови наявності причинного зв`язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою та підтвердження факту виконання службових обов`язків позивача у зоні відчуження, не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яке прийнято 13.12.2021 у вигляді протоколу №37-21 в частині визнання виданим необґрунтовано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.
