КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року м. Київ № 320/14640/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області

провизнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6355-17У від 04.08.2020 на суму грошового зобов`язання 5 461, 09 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області скасувати нараховану ФОП ОСОБА_1 недоїмку з ЄСВ у сумі 5461, 09 грн, про що внести інформацію до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно нараховано суми єдиного внеску та складено податкову вимогу, оскільки позивач є пенсіонером, а відтак є звільненим від сплати за себе єдиного внеску. Позивач також надав заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій вказав, що про існування заборгованості дізнався лише після неможливості здійснення банківських операцій внаслідок накладення арешту у виконавчому провадженні з примусового виконання оскаржуваної вимоги. Позов у цій справі подано лише після отримання копії відповідної вимоги на адвокатський запит, а тому позивач вважає, що наявні поважні причини пропуску процесуального строку на судове оскарження вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Терлецька О.О.) від 15.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/14640/21, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 прийнято до провадження адміністративну справу № 320/14640/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав, що адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розпочато органами державної фіскальної служби з 01.01.2013 у зв`язку з прийняттям Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Згідно з переданими сальдовими залишками на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 була передана заборгованість по єдиному внеску у розмірі 5461,09 грн. За період адміністрування єдиного внеску податковими органами, автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску з 01.10.2013 по теперішній час в інтегрованій картці платника податку не проводились. У зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу від 04.08.2020 № Ф-6355-17У, яка включає заборгованість:

01.07.2013 нараховано 4267,06 грн, сплачено 0;

22.07.2013 нараховано 1194,03 грн, сплачено 0.

Відповідач зазначає про належне вручення податкової вимоги позивачу та про наявність підстав для погашення ним боргу зі сплати єдиного внеску.

Окремо відповідач зазначив, що позивач звернувся з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги 02.11.2021, а відтак, останнім було пропущено строк на звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України. Відповідач вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

У судове засідання 19.07.2022 представники сторін не прибули. Від позивача до суду надійшло клопотання про здйснення судового розгляду даної справи за відсутності представника позивача та позивача. Від відповідача до суду надійшла заява в якій відповідач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, суд на підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Також ухвалою від 31.01.2024 судом здійснено заміну відповідача на його правонаступника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Згідно інформаційної системи ДПС України ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Білоцерківській ДПІ ГУ ДПС у Київській області з 08.07.2010 та зареєстрований платником першої групи спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 008879 від 08.07.2010 зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 .

Водночас ОСОБА_1 є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 31.10.2012.

На адвокатський запит представника позивача Головне управління ДПС у Київській області листом від 21.10.2021 № 37144/6/10-36-13-04 повідомило, що згідно з переданими сальдовими залишками на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 була передана заборгованість по єдиному внеску (код бюджетної класифікації 71040000) у розмірі 5461,09 грн за термінами нарахувань 01.07.2013 - 4267,06 грн та 22.07.2013- 1194,03 грн. Згідно даних ІТС «Податковий блок» вказані нарахування здійснені на підставі наданих платником звітів.

У зв`язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020 № Ф-6355-17/2969.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) надіслано рекомендованим листом за адресою реєстрації платника податків: АДРЕСА_1 .

Рекомендований лист 17.08.2020 був повернутий без вручення з відміткою «Не проживає».

Листом від 13.10.2020 № 28943/9/10-36-13-03 податкову вимогу направлено до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання на суму заборгованості 5461,09 грн.

Позивач, дізнавшись про здійснення виконавчого провадження на підставі оскаржуваної вимоги, звернувся за наданням правової допомоги. Зі змістом вимоги від 04.08.2020 № Ф-6355-17/2969 позивач ознайомився лише 28.10.2021 після отримання її копії разом з листом Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2021 № 37144/6/10-36-13-04.

Вважаючи податкову вимогу протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд відмічає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку

Частиною першою статті 2 Закону №2464 обумовлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців 4-6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464 у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Верховний Суд у складі судової палати в постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого Закон № 2464 не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону № 2464-VI.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Предметом позову у даній справі є оскарження, зокрема, вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020 № Ф-6355-17/2969.

Як вбачається з наданого до суду відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0911710716121, яким було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020 № Ф-6355-17/2969 на адресу позивача, оспорювана вимога вручена не була.

Стосовно направлення податкової вимоги на адресу: АДРЕСА_1 , слід відмітити, що відповідно до відмітки у паспорті серії НОМЕР_3 позивач з 10.04.2014 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що також відображено у реєстраційних даних платника, наданих відповідачем у відзиві. Тобто, на час складення податкової вимоги та її направлення податковий орган був обізнаний про зміну місця реєстрації позивача, однак направив таку вимогу за попередньою адресою.

Таким чином, відповідачем не спростовано той факт, що про існування оскаржуваного рішення позивачу стало достеменно відомо після отримання листа Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2021 № 37144/6/10-36-13-04. До суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, позивач звернувся 03.11.2021 (відмітка на поштовому конверті), у межах строку, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за висновком суду, позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про поновлення відповідного строку відсутні.

Водночас, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, викладене у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Окрім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464- VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Згідно із абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 31.10.2012.

20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи статус позивача, ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, відповідач зазначає, що з позивачем договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладалось.

Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, у нього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2013 року.

Заперечуючи проти позову, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що заборгованість по єдиному соціальному внеску в сумі 5461,09 грн обліковується за позивачем згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України з 01.10.2013, в зв`язку з чим відповідачем сформовано спірну вимогу.

Відповідач не надав будь-яких доказів виникнення зазначеної заборгованості по єдиному внеску з дати реєстрації фізичною особою-підприємцем 08.07.2010 до моменту призначення позивачу пенсії за віком, тобто до 31.10.2012.

При цьому позивач надав розписки про одержання звіту до Пенсійного фонду України за 8-12 місяці 2010 року, 2011 та 2012 роки, а також наявні квитанції про сплату єдиного соціального внеску з серпня 2010 року по травень 2012 року.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає про те, що наявні матеріали справи не дають можливості встановити підстави та період виникнення у позивача боргу з єдиного соціального внеску та, відповідно, виникнення у контролюючого органу права на формування та направлення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування боргу та його існування ще до передачі частини боргу органами Пенсійного фонду України, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску та правомірність винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Оскільки, всупереч наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів на підтвердження виникнення у позивача недоїмки по єдиному внеску, щодо якої винесено спірну вимогу.

Відтак, з огляду на вказану обставину, вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-6355-17У від 04.08.2020 на суму грошового зобов`язання 5 461, 09 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести інформацію до інтегрованої картки платника суд зазначає таке.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа № 805/4374/15-а).

Отже в спірних правовідносинах достатнім для захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6355-17У від 04.08.2020 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 5 461,09 грн, оскільки саме таке рішення суду в разі набрання ним законної сили є підставою для вчинення податковим органом дій по виключенню з обліку сум єдиного соціального внеску, які визначали наявність недоїмки в інтегрованій картці платника.

Суд вважає, що позивачем передчасно заявлена вимога про зобов`язання відповідача внести коригування до інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску, оскільки ще не настали обставини, які зумовлюють виключення з обліку спірних сум, а відтак, платник передчасно звернулась з такими вимогами до суду.

З цих підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача скасувати нараховану ФОП ОСОБА_1 недоїмку з ЄСВ у сумі 5461,09 грн, про що внести інформацію до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6355-17У від 04.08.2020 на суму 5461,09 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ № 3674-VI).

Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (квитанція від 02.11.2021 № 0.0.2325652920.1).

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, з вини якого виник спір у цій справі Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 04.08.2020 №Ф-6355-17У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі на суму 5461,09 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377; місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5а) суму судового збору у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень). на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.