Справа № 643/11479/23

Провадження № 2/643/670/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Вишнякової Є.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 додержави російськафедерація простягнення майновоїта моральноїшкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27.10.2023 до Московського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача держави російська федерація на свою користь суму моральноїшкоди врозмірі 5000000грн.00коп.та сумуматеріальної шкодив розмірі5000000грн.00коп. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.10.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальновідомим є той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, і даний указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах Харківської міської територіальної громади та відноситься до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Фактичне місце проживання позивача, як внутрішньо переміщеної особи, за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать дані довідки про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи № 6812-7500557650 від 25 квітня 2022 року. До початку повномасштабного вторгнення позивач працював помічником адвоката в адвокатському бюро «Семенових», мав стабільний дохід і роботу. Натомість, після початку повномаштабної війни на території України, зокрема бойових дій та постійних ракетних обстрілів на території Харківщини, всі працівники адвокатського бюро були вимушені покинути територію міста та не мали змоги надавати юридичні послуги своїм клієнтам. На момент подання цього позову адвокатське бюро «Семенових» повноцінно не відновило свою діяльність на території міста Харків. Внаслідок ракетного удару представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації 06.10.2023 року о 06:40, один із снарядів влучив у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира, за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності позивачу, зазнала значних руйнувань та пошкоджень, оскільки будинок останнього був розташований в 10 метрах в епіцентру вибуху. Також авто марки Volkswagen Jetta 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та Nissan X-trail 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що належать на праві приватної власності позивачу були пошкоджені внаслідок дії вибухової хвилі - не підлягають відновленню. Процедури отримання компенсації за пошкодження рухомого майна на сьогодні Урядом не приймалось, що позбавляє надії на відшкодування в майбутньому та залишає свій жахливий відбиток на емоційному стані позивача. Вищезазначене підтверджується протоколами огляду місця події, копіями заяв про визнання потерпілим, витягом з ЄРДР, заявами на виплату компенсації пошкодженого/зруйнованого майна через портал послуг «ДІЯ» тощо. Таким чином відповідачем протиправно позбавлено позивача можливості користуватися та розпоряджатися всім належним йому рухомим та нерухомим майном в місті Харкові. Середньоринкова вартість таких автомобілів відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів Затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66, а також найпопулярнішого сайту з продажу авто в України auto.ria - складає більше 25 000, 00 доларів США за кожен з них. До того ж, позивачу були заподіяні значні тілесні ушкодження, зокрема рвані рани по всьому тілу, що спричинили фізичний біль та тривалу реабілітацію. Окремий внесок в емоційний стан становила смерть рідної бабусі позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області за таких обставин: внаслідок хронічних захворювань кровообігу, ішемічної хвороби серця та атеросклеротичного кардіосклерозу, що були зумовлені похилим віком та збігом тяжких сімейних обставин. Факт смерті та родинні відносини позивача з бабусею вже встановлені рішенням Жовтневого суду м. Харкова від 27.10.2022 року у справі 639/3271/22 та не підлягають повторному доказуванню у цій справі. Позивач внаслідок дії окупаційних заходів не мав змоги навіть поховати бабусю в людських умовах за християнськими традиціями, що спричинило непосильні душевні страждання. Все вищезазначене викликало в позивача емоційно-вольові переживання, зокрема почуття приниження, роздратування, пригніченості, гніву, розпачу, неповноцінності, стану психологічного дискомфорту, що відобразилось у свідомості потерпілого, викликало негативні психічні наслідки та зумовило терміновий від`їзд з території міста Харків одразу після повернення та тижневого перебування вдома. Беззаперечним є те, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, позивач як громадянин України, був позбавлений звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України спричинив йому душевного болю, оскільки він був змушений переїхати з міста Харкова, який з часу початку повномасштабної війни піддається ракетним та артилерійським обстрілам і до цього часу відноситься до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Крім того, особа яка отримала від держави Україна довідку ВПО є потерпілою, постраждалою особою, жертвою війні, яку здійснює російська федерація. Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, множинний характер порушень конституційних прав позивача, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, позивач вважає, що справедливою сумою компенсації моральних страждань та матеріальної шкоди є 10 000 000 гривень, що на його думку відповідає заподіяній йому моральній шкоді і буде достатнім для відновлення душевного стану та необхідним для відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2023, позов залишено без руху.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.11.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2023, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, винести справедливе та обґрунтоване рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному веб-сайті суду. У встановлений ухвалою строк, представник відповідача держави російська федерація, не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російською федерацію з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російська федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від російської федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 вказав, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема рф, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом. Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Верховний Суд також встановив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства рф в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням рф збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з рф у зв`язку з повномасштабною збройною агресією.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією рф проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди рф бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача.

У зв`язку з викладеним, суд не направляв запиту до відповідача для отримання згоди рф бути відповідачем у цій справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних у справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод таст.8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 79 Закону України«Про міжнародне приватне право»,визначено поняттясудовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Преамбулою Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено, що Україна згідно зКонституцією Україниє суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеноїКонституцієюта законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схваленопостановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення російської федерації на суверенну територію України.

24 лютого 2022 року згідноУказу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1Агресія проти Українивизнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно зПостановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюціюНаслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи№ 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 вся територія Харківської міськоїтериторіальної громади з 15 вересня 2022 відноситься до території можливих бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.

Відповідно дост. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зіст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Основного Закону України).

Преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24 жовтня 2005 року, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19 грудня 2016 року).

Згідно зі ст. 1 Закону України«Про оборону України»,збройна агресія - це, в тому числі, застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії РФ, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 760/17232/20-ц (61-15925 св 21) зазначено:Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається, Верховний Суд врахував таке: предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.

Пунктом 2 Будапештського меморандуму російська федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.

Беззаперечний факт порушення російською федерацією територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України не є безумовною підставою для відшкодування кожному громадянину України, зокрема позивачу, майнової шкоди. Така шкода може бути відшкодована у разі фактичного завдання матеріальних збитків майну громадян внаслідок незаконної збройної агресії.

Відповідно до Закону УкраїниПро компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації№ 7198 визначено, що знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.

Відповідно до преамбули вказаного Закону, даний Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента УкраїниПро введення воєнного стану в Українівід 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом УкраїниПро затвердження Указу Президента УкраїниПро введення воєнного стану в Українівід 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року №473Про затвердження Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд.

Пунктом 2-1 Порядку визначено, що цей Порядок застосовується для фіксації пошкоджень, зумовлених збройною агресією російської федерації (далі - фіксація пошкоджень), будівель та споруд приватної та комунальної форми власності, а також може застосовуватися для фіксації пошкоджень будівель і споруд державної форми власності.

У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрований з 28 квітня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи № 6812-7500557650 від 25 квітня 2022 року.

ОСОБА_1 з 03.03.2021 працював на посаді помічника адвоката Семенових О.С. АБ «Семенових».

ОСОБА_1 є власником крвтаири АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., зареєстрованого в реєстрі за №4188.

Право власності за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2023 року за 51930288, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.

Також, відповідно до копій свідоцтв про реєстарцію транспортного засобу, позивачу ОСОБА_1 належать з 17.08.2021 автомобіль Nissan X-Trail д.н. НОМЕР_2 та з 05.08.2023 автомобіль Volkswagen Jetta д.н. НОМЕР_1 .

07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Портал Дія) повідомлення про пошкоджене майнооб`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 . Опис пошкоджень: два чотирьохстворчатих вікна, два одностворчатих вікна, одні двостворчаті двері-вікна в пол типу французький балкон.

На підтвердження обставин, викладених у позові шодо пошкодження рухомого та нерухомого майна за адерсою: АДРЕСА_6 позивачем надано: фотокопію заяви про злочин, фотокопію протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, фотокопію протоколу допиту потерпілого, фотокопію допиту потерпілого, які не містять дати та підпису уповноваженої особи Відділу поліції, копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221140001092, в якому відсутні відомості про потерпілого ОСОБА_1 , а також фотокопію протоколу огляду місця події від 07.10.2023.

Також, позивачем надано суду фотографії, на яких зафіксовано пошкодження квартири, автомобілів, та тілесні пошкодження. Крім того, надано копії платіжних інструкцій, а саме: на суму 33000, 00 грн. призначення платежу: сплата за віконні конструкції з ПВХ в квартиру за адерсою АДРЕСА_4 від ОСОБА_1 ; на суму 33595,00грн. призначення платежу: сплата за договором №24/10 від 24.10.2023 згідно з рахунком на оплату №4 від 24.10.2023; на суму 11550, 00грн. призначення платежу: сплата залишку за конструкції з ПВХ (вікна) згідно з рахунком на оплату 31374 від 20.10.2023.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 27.10.2022, встановлено, що ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_2 та факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на тимчасово окупованій території.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач просив суд стягнути з російської федерації на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завданої пошкодженням рухомого та нерухомого майна5000000, 00 грн.; відшкодування моральної шкоди 5000000, 00 грн.

Згідно зіст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зіст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач на підтвердження обставин пошкодження, знищення належного йому майна подав роздруківку з веб-порталу Дія, фотографії пошкодженої квартири та автомобілів, фотокопію протоколу огляду місця події від 07.10.2023.

Однак, слід зазначити, надані документи не є належним та допустимим доказом на підтвердження знищення або пошкодження саме належного позивачу майна за вказаною позивачем адресою, в розумінні положення п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК України, оскільки позивачем суду не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фізичне пошкодження рухомого та нерухомого майна саме за конкретною адресою: АДРЕСА_6 , власником яких він є, (акт про пошкодження, акт обстеження житла, матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт пошкодження, знищення майна, довідки органів внутрішніх справ, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які уповноважені засвідчувати факт пошкодження, знищення майна, висновки (звіти) щодо суми завданої шкоди, тощо).

Наявність відомостей щодо майна позивача в Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій (Повідомлення про пошкоджене майно через портал Дія) терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України є підставою для виплати державою компенсації в порядку, встановленому відповідним законом, але не є належним доказом на підтвердження фактичного знищення чи пошкодження такого майна позивача та суми завданої шкоди .

Таким чином, позивачем не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження спричинення йому майнової шкоди та завдання збитків, відповідно до норм ст.ст.22,1166 ЦК України.

Враховуючи, що позивачем на підтвердження завданої матеріальної шкоди не надано суду належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000000, 00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно з частинами 2, 3, 4ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав визначеност. 16 ЦК України.

Пунктом 9 ч. 2ст. 16 ЦК Українипередбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

У ст. 17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинивказано, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У позовній заяві позивачзазначає про те, що 24 лютого 2022 року почалися масові вторгнення на територію України регулярних підрозділів збройних сил російської федерації та інших військових формувань цієї держави. У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Позивач був вимушений переїхати з місця свого постійного проживання у м.Харкові, як внутрішньо-переміщена особа. Він відчуває душевні страждання, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, вимушений був змінити звичний уклад свого життя, покинути власну домівку, роботу, не зміг поховати свою бабусю, яка померла на окупованій території, він зазнає безперервного, невгамовного душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність.

Враховуючи приведені позивачем обґрунтування душевних страждань, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, позивачем вірно обрано спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у вигляді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені російською федерацією відносно нього.

Слід зазначити, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з із військовою агресією російської федерації проти України, вимушеністю позивача покинути власну домівку та змінити звичний уклад його життя, враховуючи відчуття позивачем душевних страждань, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, те, що позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову цій частині та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000000, 00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з п.22ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави в розмірі 10 000,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 додержави російськафедерація простягнення майновоїта моральноїшкоди - задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі - 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.02.2024.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: держава російська федерація, останнє відоме місцезнаходження розташування посольства: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 27.

Суддя - Т.М. Довготько