Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.08.2023 відклав розгляд справи №910/17367/20 на 12.09.2023 на 12 год. 00 хв.

07.09.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника третіх осіб 3, 4, 6 надійшли пояснення по справі, за якими вказані особи підтримують доводи та вимоги апеляційної скарги позивача, посилаючись на незаконне вибуття з володіння позивача спірного нерухомого майна, наявність судових рішень, якими встановлено погашення кредиту за Кредитним договором №68 та відсутності ознак нікчемності у Договорі застави майнових прав №219 від 26.05.2015.

08.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «УПБ» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло повідомлення про відступлення прав вимоги, за яким третя особа 5 повідомила суд апеляційної про наступні обставини.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 27.08.2020 №1593 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «УПБ», делеговані Грошовій Світлані Василівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.07.2019 №1640 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора», таким чином повноваження під час здійснення ліквідації Банку здійснюватиме Фонд. За даними Фонду 10.10.2008 між ПАТ «УПБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс» укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008, майнові права за яким забезпечені Іпотечним договором від 05.02.2010 та Договором поруки №68-4 від 05.02.2010, відступлене ТОВ «ФК «Інвестахіллс Веста» у складі лоту № GL16N717120. 27.04.2020, між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ПАТ «УПБ» укладено договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання.

Третя особа 5 просить суд апеляційної інстанції врахувати вказані пояснення та визнати поважними причини неявки представника у судове засідання при розгляді справи №910/17367/20.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.09.2023 відклав розгляд справи №910/17367/20 на 26.09.2023 на 12 год. 45 хв.

25.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшли письмові заперечення на пояснення третіх осіб 3, 4, 6, посилаючись на те, що вказані у запереченнях третіх осіб судові справи не мають преюдиційного значення для справи №910/17367/20

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 справу №910/17367/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Справа №910/17367/20 прийнята до провадження визначеною колегією суддів ухвалою від 25.09.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.09.2023 відклав розгляду справи №910/17367/20 на 24.10.2023 на 13 год. 00 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.10.2023 залучив до участі у справі №910/17367/20 Дочірнє підприємство «ПРОФІТРЕЙД» (попередня назва «МІЛКІЛЕНД Україна») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача (далі по тексту - третя особа 7), Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток-2012» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача (далі по тексту - третя особа 8); розгляд справи №910/17367/20 відклав на 21.11.2023 на 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 21.11.2023 Північний апеляційний господарський суд відхилив клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі №910/17367/20 до набрання законної сили рішенням по справі №910/15596/23, продовжив строк розгляду справи №910/17367/20 та відклав розгляду справи на 12.12.2023 на 12 год. 30 хв.

06.12.2023 третьою особою 1 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/17367/20, сформоване у підсистемі «Електронний суд» 06.12.2023, за яким третя особа 1 просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по справі №910/15596/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» до 1. Дочірнього підприємства «Профітрейд», 2. ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс», 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Компані», 5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентпроперті» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Предметом позову у вказаній справі є визнання відсутнім у Дочірнього підприємства «Профітрейд» (відповідач-1) права вимоги кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс» (відповідач-3), яке виникло за Договором поруки №68-5 від 28.05.2015 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» в забезпечення виконання умов Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №68 від 10.10.2008 року, укладеного з відповідачем 3; визнання відсутнім у ОСОБА_1 (відповідач-2) права вимоги кредитора до відповідача-3, яке виникло за Договором поруки №68-6 від 28.05.2015 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» в забезпечення виконання умов Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №68 від 10.10.2008 року, укладеного з відповідачем 3; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентпроперті» (відповідач 5) права оренди на 61/70 частини нерухомого майна, а саме: нежитловий будинок адміністративний (літера В, Г), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, загальною площею 1468,5 кв.м. за Господарським договором оренди від 01.07.2019.

Заявник вказує на те, що в рамках вказаної справи досліджуватиметься питання погашення заборгованості за Кредитним договором №68, що свідчить про об`єктивну неможливість вирішення справи №910/17367/20 до справи №910/15596/23.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, ще мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №924/645/18 та від 20.12.2019 у справі №910/13234/18).

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (постанова Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №910/2452/22 щодо застосування судами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України вказав, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 та від 17.12.2019 у справі №917/131/19).

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання третьої особи 1 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення по справі №910/15596/23, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи.

Відповідач 2, треті особи 2, 6, 7 своїх представників в судове засідання, призначене на 12.12.2023 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставки ухвали суду від 21.11.2023 до «Електронного кабінету» відповідача 2, третьої особи 2.

Відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Третім особам 6, 7 ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 направлена на їх поштові адреси у зв`язку із відсутністю зареєстрованих «Електронних кабінетів», вказані поштові відправлення не вручені третім особам 6, 7 за відсутності вказаних осіб за адресою місцезнаходження, що в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України є днем вручення судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/17367/20 в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача відповідно до приписів статті 269 ГПК України, за відсутності представників відповідача 2 та третіх осіб 2, 6, 7, які повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 12.12.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/17367/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача 1 та третьої особи 1 у судовому засіданні 12.12.2023 заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/17367/20 залишити без змін.

Представник третіх осіб 3, 4, 6 підтримали вимоги та доводи апеляційної позивача, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/17367/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги позивача, відзиву на неї, письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, третьої особи 1, третіх осіб 3, 4, 6, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

29.03.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» придбало нежилий будинок - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, на підставі Договору купівлі-продажу від 29.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим № 2800.

10.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», зміна назви на Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк», скорочена назва ПАТ «УПБ» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник) укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008 (т.1 а.с. 202-206) з додатковими договорами до нього (далі - Кредитний договір), за яким ПАТ «УПБ» позичальнику відкрив мультивалютну траншеву відкличну кредитну лінію з встановленням лімітів у наступних валютах - 10 950 000 грн, 1 000 000 дол. США, 500 000 євро, а ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» зобов`язалось його повернути у строк до 08.09.2015.

05.02.2010 з метою забезпечення виконання боргових зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між ПАТ «УПБ» (Іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» (Іпотекодавцем) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 106 (т. 1 а.с. 207-209), за умовами якого зобов`язання Позичальника за Кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна - нежилого будинку - адміністративного (літера В, Г), загальною площею 1 482,40 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10, терміном до повного та належного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

06.10.2014 ТОВ «Кристалл-Інвест» та ПАТ «УПБ» уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, в якому строк кредиту змінили на 06.10.2017 та збільшили суму кредиту до 49 240 510,00 грн (т.1 а.с. 210).

24.04.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор) та ПАТ «УПБ» (позичальник) уклали міжбанківський кредитний договір № MM72121LG, згідно з яким кредитор надає позичальнику кредит у сумі 3 000 000 дол. США на строк із 24.04.2015 до 06.07.2015 (т.1 а.с. 100-101).

29.04.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор) і ПАТ «УПБ» (позичальник) також уклали міжбанківський кредитний договір № MM72201LG, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 31 000 000 грн на строк із 29.04.2015 до 11.06.2015 (т. 2 а.с. 41-42).

26.05.2015 між ПАТ «АВАНТ-БАНК» (Заставодержатель) та ПАТ «УПБ» (Заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №219, за яким забезпечено міжбанківські кредитні договори № MM72121LG від 24.04.2015, № MM72201LG від 29.04.2015 (т.1 а.с. 193-197). Згідно вказаного Договору ПАТ «УПБ» передало ПАТ «АВАНТ-БАНК» майнові права за кредитними договорами, укладеними ПАТ «УПБ» з юридичними особами, перелік яких наведений у Додатках №1, 2 до цього Договору, та Договорами застави, Іпотеки, Поруки, які забезпечували кредитні договори, наведені у вказаних Додатках, серед яких вказано і Договір №68 від 10.10.2008, укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс», забезпечений 05.02.2010 Іпотекою нерухомого майна - нежилого будинку ТОВ «Кристалл-Інвест» за Іпотечним договором, зареєстрованим у реєстрі за №106.

28.05.2015 між ОСОБА_1 (Поручитель) та ПАТ «УПБ» (Позикодавець) та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник) укладено Договір поруки № 68-6, за яким ОСОБА_1 виступає поручителем ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» за Кредитним договором.

28.05.2015 між Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» (Поручитель) та ПАТ «УПБ» (Позикодавець) та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник) укладено Договір поруки №68-5, за яким Дочірнє підприємство «Мілкіленд-Україна» також виступає поручителем за Кредитним договором.

28.05.2015 ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник), Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» та ОСОБА_1 (поручителями) здійснено дострокове погашення кредиту та повністю виконано зобов`язання за Кредитним договором шляхом перерахування ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» грошових коштів з власного поточного рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «УПБ» на відповідні позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів в ПАТ «УПБ» згідно з платіжними дорученнями №1206, №1207, №1208, №1209, №1210, №1211, №1212, №1213, №1214, №1215, №1216, №1217, №1218, №1219, №1221, №1222, №1223, №1224, №1225, №1226, №1227, №1228, №1229, №1230, №1231 від 28.05.2015 на загальну суму 13 206 098,79 грн; шляхом перерахування поручителем - Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» грошових коштів в іноземній валюті з власного поточного рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «УПБ» на відповідні позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» в ПАТ «УПБ» згідно з меморіальним ордером №23054646 від 28.05.2015, платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах № 1, № 2 на суму 619 500,00 євро та 985 500 євро від 28.05.2015, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» № НОМЕР_2 в ПАТ «УПБ» станом на 28.05.2018 на загальну суму 1 605 000,00 євро; шляхом перерахування поручителем - ОСОБА_1 грошових коштів в іноземній валюті з власного поточного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «УПБ» на відповідні позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» в ПАТ «УПБ» згідно з меморіальним ордером № 23063073 від 28.05.2015, платіжними дорученнями в іноземній валюті №2, №3, №4 в сумі 166 000,00 євро, 6 199,28 євро, та 7 777,35 євро від 28.05.2015, що загалом становить 179 976,63 євро.

На означених платіжних дорученнях містяться відмітки ПАТ «УПБ» про проведення банком платежів 28.05.2015.

Зважаючи на часткове погашення заборгованості за Кредитним договором, 28.05.2015 ПАТ «УПБ» видало ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» відповідну довідку №11/5-02/520 про залишок заборгованості за Кредитним договором, в якій зазначено: «Видана ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» про те, що станом на 28.05.2015 існує наступна поточна заборгованість перед ПАТ «УПБ» - 1 057 306,44 грн. Прострочена заборгованість по кредиту та нарахованим процентам відсутня».

30.05.2015 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності внесено запис про іпотеку на нерухомого майна ТОВ «Кристалл-Інвест», а саме про зміну первісного кредитора та іпотекодержателя ПАТ «УПБ» на нового кредитора та іпотекодержателя - ПАТ «АВАНТ-БАНК».

03.06.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» повідомило ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» про укладення між ПАТ «УПБ» (первинний кредитор) та ПАТ «АВАНТ-БАНК» (новий кредитор) договору застави майнових прав, посвідченого КМНО Могильницькою О.А. від 26.05.2015 за реєстровим № 219 про передачу в заставу заборгованості ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» за Кредитним договором.

03.06.2015 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності внесено запис про обтяження нежитлового будинку ТОВ «Кристалл-Інвест», а саме про зміну первісного кредитора та іпотекодержателя (обтяжувача) ПАТ «УПБ» на нового кредитора та іпотекодержателя (обтяжувача) - ПАТ «АВАНТ-БАНК».

Відповідно до повідомлення № 671 від 03.06.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» набув права кредитора (ПАТ «УПБ») за Кредитним договором №68 від 10.10.2008.

03.07.2015 ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» було здійснено погашення кредиту та повністю виконано зобов`язання за Кредитним договором №68 від 10.10.2008 перед новим кредитором - ПАТ «АВАНТ-БАНК», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 7, № 8 від 03.07.2015 на загальну суму 1 081 817, 82 грн.

На вказаних платіжних дорученнях містяться відмітки ПАТ «АВАНТ-БАНК» про проведення банком платежів 03.07.2015.

Зважаючи на повне погашення заборгованості за Кредитним договором №68 від 10.10.2008, 17.07.2015 між ПАТ «АВАНТ-БАНК» та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» було укладено Договір про розірвання Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008.

На цій підставі ПАТ «АВАНТ-БАНК» видано ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» відповідну довідку № 901 від 17.07.2015, в якій зазначено: «ПАТ «АВАНТ-БАНК» повідомляє, що до ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» по кредитному договору № 68 від 10.10.2008 у Банка (ПАТ «АВАНТ-БАНК») претензії відсутні у зв`язку з повним погашенням заборгованості».

Таким чином, з викладеного вище слідує, що боргові зобов`язання ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» за Кредитним договором №68 від 10.10.2008 були припинені 17.07.2015 шляхом їх повного та належного виконання (сплати).

З огляду на припинення основних (боргових) зобов`язань за Кредитним договором №68 від 10.10.2008 шляхом його повного виконання, припинилась також іпотека від 05.02.2010 за №106 ТОВ «Кристалл-Інвест» нежилого будинку - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, як похідне зобов`язання.

Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 13.10.2021, за позовом Приватного акціонерного товариства «Банкомзв`язок» до 1. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі. Онлайн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Національний банк України про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі продажу майнових прав. За позовними заявами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл - Інвест», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбудком 2001», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс», 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроцивілбуд 1», 5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Таундевелопменткомпані», 6. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський Беріг», 7. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, та не потребуються повторному доказуванню у даній справі в силу частини 4 статті 75 ГПК України.

30.07.2015 Релігійна організація «Український Католицький університет української греко-католицької церкви» придбала у ТОВ «Кристалл-Інвест» 9/70 частин нежилого будинку - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10.

25.06.2018 між третьою особою 3 та позивачем підписано акт приймання-передачі майна, за яким позивач приймає як вклад до статутного капіталу нерухоме майно - 61/70 частин нежилого будинку - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10 (т.1 а.с. 44).

На підставі вказаного акта за позивачем зареєстровано право власності на зазначену частину будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з цього реєстру від 28.10.2020 №229939409 (т. 1 а.с. 47-82) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 №129206158 (т.1 а.с. 46).

Як стверджує позивач з 20.07.2015 іпотека та обтяження нежитлового будинку, які були накладені на підставі Іпотечного договору від 05.02.2010 за №106, припинені, частина нежитлового будинку після набуття у власність позивача не відчужувалася ним будь-яким способом та в іпотеку нікому не передавалася, однак з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що у жовтні 2020 року нежитловий будинок, частина якого належить позивачу, незаконним шляхом та поза його волею вибула з його власності.

05.04.2020 між ПАТ «УПБ» та третьою особою 1 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, укладений Договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 619 (т.1 а.с. 187-188), за умовами якого ПАТ «УПБ» продав ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», у тому числі майнові права щодо іпотеки нежитлового будинку за Іпотечним договором від 05.02.2010 за №106 ТОВ «Кристалл-Інвест».

На підставі вказаного договору 05.10.2020 було зареєстровано іпотеку та обтяження спірного нежитлового будинку за іпотекодержателем - третьою особою 1, а також право власності на об`єкт нерухомого майна за третьою особою 1 у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.02.2010 за №106 (номер запису про право власності: 38517940; рішення ПН КМНО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423897 від 05.10.2020).

У подальшому, через 3 дні після державної реєстрації права власності на нежитловий будинок, третя особа 1 здійснила відчуження нежитлового будинку на користь третьої особи 2 шляхом внесення нежитлового будинку до статутного капіталу на підставі Акта приймання-передачі від 07.10.2020 (т.1 а.с. 231), номер запису про право власності: 38575677; рішення ПН КМНО Мурської Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54487070 від 08.10.2020.

08.10.2020 третя особа 2 передала нежитловий будинок в оренду відповідачу 2 (номер запису про інше речове право: 35878369; рішення ПН КМНО Мурської Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54487070 від 08.10.2020).

12.10.2020 позивач, з метою захисту свого порушеного права власності на 61/70 нежитлового будинку, звернувся до Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України зі скаргою від 13.10.2020 вх. № 30083-33-20 на зазначені реєстраційні дії з вимогою про їх скасування.

12.10.2020 на підставі повідомлення третьої особи 1 від 12.10.2020 було знято зареєстроване обтяження нежитлового будинку, а третя особа 2 передала нежитловий будинок в іпотеку відповідачу 1, на підставі іпотечного договору від 12.10.2020 №1725, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за Договором фінансового кредиту від 12.10.2020, № 12/10-2020, укладеного між відповідачем 1 та третьою особою 2 (т.1 а.с. 232-234).

21.10.2020 проведено державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок за відповідачем 1 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.10.2020 № 962 (т.1 а.с. 235-236). Номер запису про право власності: 38775000; рішення ПН КМНО Русанюк З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54700829 від 08.10.2020.

22.10.2020 за результатами розгляду скарги позивача, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2020 № 3744/5 було скасовано всі реєстраційні дії щодо вибуття 61/70 нежитлового будинку з власності позивача (т.1 а.с. 83).

Вказаний наказ Міністерства юстиції України був скасований постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/21222/20 (пункти 2, 4) та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 640/28423/20 (пункти 3, 5), оскільки на момент його винесення Міністерством був наявний судовий спір щодо рішень реєстратора та спір про право власності на спірне майно, наявні судові спори виключають можливість розгляду скарги на дії реєстраторів Міністерством юстиції України, оскільки це не належить до його компетенції.

Спір виник через незаконне, на думку позивача, вибуття з його власності нерухомого майна, а тому останній просить суд витребувати з незаконного володіння відповідачів 61/70 частини нежитлового будинку - адміністративного (літера В, Г) за адресою: місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10 (десять), загальною площею 1 468,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382 на користь позивача, та визнати за позивачем право власності на 61/70 частини нежитлового будинку - адміністративного (літера В, Г) за адресою: місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10 (десять), загальною площею 1 468,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 статті 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Беручи до уваги наведені положення законодавства, виходячи з предмета та підстав позову у цій справі, що розглядається, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення спору у ній, судом першочергово та достеменно мають бути встановлені обставини щодо підстав набуття (виникнення) у позивача права власності на спірне майно, те, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, зважаючи на те, що правом на звернення з віндикаційним позовом наділений власник майна.

25.06.2018 між ТОВ «Кристалл-Інвест» та позивачем підписано акт приймання-передачі майна, за яким позивач приймає як вклад до статутного капіталу нерухоме майно - 61/70 частин нежитлового будинку - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10 (т.1 а.с. 44).

На підставі вказаного акта за позивачем зареєстровано право власності на зазначену частину будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з цього реєстру від 28.10.2020 №229939409 (т. 1 а.с. 47-82) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 №129206158 (т.1 а.с. 46).

Вказаним обставинами передували наступні події.

29.03.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» придбало нежитловий будинок - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, на підставі Договору купівлі-продажу від 29.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим № 2800.

10.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», зміна назви на Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк», скорочена назва ПАТ «УПБ» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник) укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008 (т.1 а.с. 202-206) з додатковими договорами до нього (далі - Кредитний договір), за яким ПАТ «УПБ» позичальнику відкрив мультивалютну траншеву відкличну кредитну лінію з встановленням лімітів у наступних валютах - 10 950 000 грн, 1 000 000 дол. США, 500 000 євро, а ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» зобов`язалось його повернути у строк до 08.09.2015.

05.02.2010 з метою забезпечення виконання боргових зобов`язань Позичальник за Кредитним договором, між ПАТ «УПБ» (Іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» (Іпотекодавцем) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 106 (т. 1 а.с. 207-209), за умовами якого зобов`язання Позичальника за Кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна - нежитлового будинку - адміністративного (літера В, Г), загальною площею 1 482,40 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10, терміном до повного та належного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

06.10.2014 ТОВ «Кристалл-Інвест» та ПАТ «УПБ» уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, в якому строк кредиту змінили на 06.10.2017 та збільшили суму кредиту до 49 240 510,00 грн (т.1 а.с. 210).

24.04.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор) та ПАТ «УПБ» (позичальник) уклали міжбанківський кредитний договір № MM72121LG, згідно з яким кредитор надає позичальнику кредит у сумі 3 000 000 дол. США на строк із 24.04.2015 до 06.07.2015 (т.1 а.с. 100-101).

29.04.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор) і ПАТ «УПБ» (позичальник) також уклали міжбанківський кредитний договір №MM72201LG, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 31 000 000 грн на строк із 29.04.2015 до 11.06.2015 (т.2 а.с. 41-42).

26.05.2015 між ПАТ «АВАНТ-БАНК» (Заставодержатель) та ПАТ «УПБ» (Заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №219, за яким забезпечено міжбанківські кредитні договори № MM72121LG від 24.04.2015, № MM72201LG від 29.04.2015 (т.1 а.с. 193-197). Згідно вказаного Договору ПАТ «УПБ» передало ПАТ «АВАНТ-БАНК» майнові права за кредитними договорами, укладеними ПАТ «УПБ» з юридичними особами, перелік яких наведений у Додатках №1, 2 до цього Договору, та Договорами застави, Іпотеки, Поруки, які забезпечували кредитні договори, наведені у вказаних Додатках, серед яких вказано і Договір №68 від 10.10.2008, укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс», забезпечений 05.02.2010 Іпотекою нерухомого майна - нежитлового будинку ТОВ «Кристалл-Інвест» за Іпотечним договором, зареєстрованим у реєстрі за №106.

28.05.2015 між ОСОБА_1 (Поручитель) та ПАТ «УПБ» (Позикодавець) та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник) укладено Договір поруки № 68-6, за яким ОСОБА_1 виступає поручителем ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» за Кредитним договором.

28.05.2015 між Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» (Поручитель) та ПАТ «УПБ» (Позикодавець) та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник) укладено Договір поруки №68-5, за яким Дочірнє підприємство «Мілкіленд-Україна» також виступає поручителем за Кредитним договором.

28.05.2015 ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (Позичальник), Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» та ОСОБА_1 (поручителями) здійснено дострокове погашення кредиту та повністю виконано зобов`язання за Кредитним договором шляхом перерахування ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» грошових коштів з власного поточного рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «УПБ» на відповідні позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів в ПАТ «УПБ» згідно з платіжними дорученнями №1206, №1207, №1208, №1209, №1210, №1211, №1212, №1213, №1214, №1215, №1216, №1217, №1218, №1219, №1221, №1222, №1223, №1224, №1225, №1226, №1227, №1228, №1229, №1230, №1231 від 28.05.2015 на загальну суму 13 206 098,79 грн; шляхом перерахування поручителем - Дочірнім підприємством «Мілкіленд-Україна» грошових коштів в іноземній валюті з власного поточного рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «УПБ» на відповідні позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» в ПАТ «УПБ» згідно з меморіальним ордером №23054646 від 28.05.2015, платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах № 1, № 2 на суму 619 500,00 євро та 985 500 євро від 28.05.2015, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» № НОМЕР_2 в ПАТ «УПБ» станом на 28.05.2018 на загальну суму 1 605 000,00 євро; шляхом перерахування поручителем - ОСОБА_1 грошових коштів в іноземній валюті з власного поточного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «УПБ» на відповідні позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» в ПАТ «УПБ» згідно з меморіальним ордером № 23063073 від 28.05.2015, платіжними дорученнями в іноземній валюті №2, №3, №4 в сумі 166 000,00 євро, 6 199,28 євро, та 7 777,35 євро від 28.05.2015, що загалом становить 179 976,63 євро.

На означених платіжних дорученнях містяться відмітки ПАТ «УПБ» про проведення банком платежів 28.05.2015.

Зважаючи на часткове погашення заборгованості за Кредитним договором, 28.05.2015 ПАТ «УПБ» видало ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» відповідну довідку №11/5-02/520 про залишок заборгованості за Кредитним договором, в якій зазначено: «Видана ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» про те, що станом на 28.05.2015 існує наступна поточна заборгованість перед ПАТ «УПБ» - 1 057 306,44 грн. Прострочена заборгованість по кредиту та нарахованим процентам відсутня».

30.05.2015 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності внесено запис про іпотеку на нерухомого майна ТОВ «Кристалл-Інвест», а саме про зміну первісного кредитора та іпотекодержателя ПАТ «УПБ» на нового кредитора та іпотекодержателя - ПАТ «АВАНТ-БАНК».

03.06.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» повідомило ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» про укладення між ПАТ «УПБ» (первинний кредитор) та ПАТ «АВАНТ-БАНК» (новий кредитор) договору застави майнових прав, посвідченого КМНО Могильницькою О.А. від 26.05.2015 за реєстровим № 219 про передачу в заставу заборгованості ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» за Кредитним договором.

03.06.2015 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності внесено запис про обтяження нежитлового будинку ТОВ «Кристалл-Інвест», а саме про зміну первісного кредитора та іпотекодержателя (обтяжувача) ПАТ «УПБ» на нового кредитора та іпотекодержателя (обтяжувача) - ПАТ «АВАНТ-БАНК».

Відповідно до повідомлення № 671 від 03.06.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» набув права кредитора (ПАТ «УПБ») за Кредитним договором.

03.07.2015 ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» було здійснено погашення кредиту та повністю виконано зобов`язання за Кредитним договором перед новим кредитором - ПАТ «АВАНТ-БАНК», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 7, № 8 від 03.07.2015 на загальну суму 1 081 817, 82 грн.

На вказаних платіжних дорученнях містяться відмітки ПАТ «АВАНТ-БАНК» про проведення банком платежів 03.07.2015.

Зважаючи на повне погашення заборгованості за Кредитним договором, 17.07.2015 між ПАТ «АВАНТ-БАНК» та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» було укладено Договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008.

ПАТ «АВАНТ-БАНК» видано ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» відповідну довідку № 901 від 17.07.2015 про відсутність претензій до ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» по кредитному договору № 68 від 10.10.2008 у Банка (ПАТ «АВАНТ-БАНК») у зв`язку з повним погашенням заборгованості.

Обставини щодо погашення вказаної заборгованості, встановлені рішенням суду у справі №910/8680/21, які не підлягають повторному доказуванню згідно із положенням частини 4 статті 75 ГПК України у даній справі, спростовують висновки суду першої інстанції про наявність заборгованості за Кредитним договором №68, до яких суд першої інстанції дійшов на підставі звіту аудиторської фірми у вигляді ТОВ «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операції ПАТ «УПБ» (звіт про виконання узгоджених із замовником процедур).

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що боргові зобов`язання ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» за Кредитним договором №68 від 10.10.2008 були припинені 17.07.2015 шляхом їх повного та належного виконання (сплати), та відповідно припинилась також іпотека від 05.02.2010 №106 як похідне зобов`язання.

20.07.2015 іпотека ПАТ «УПБ» щодо нежитлового будинку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 05.02.2010, була припинена на підставі листа нового іпотекодержателя - ПАТ «АВАНТ-БАНК» від 17.07.2015, до якого права іпотекодержателя перейшли на підставі Договору застави майнових прав №219 від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «АВАНТ-БАНК» і ПАТ «УПБ», про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 66-67).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

30.07.2015 право власності на предмет іпотеки в частці 9/70 перереєстровано з ТОВ «Кристалл-Інвест» на Релігійну організацію «Український католицький університет греко-католицької церкви» на підставі відповідного договору купівлі-продажу, про що свідчить запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №10612627 (т. 1 а.с. 51).

25.06.2018 між третьою особою 3, як власником спірного нерухомого майна, та позивачем підписано акт приймання-передачі майна, за яким позивач приймає як вклад до статутного капіталу нерухоме майно - 61/70 частин нежитлового будинку - адміністративний (літ. В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10 (т.1 а.с. 44), про що 27.06.2018 внесено відповідний запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №26829446 (т.1 а.с. 46).

27.04.2020 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ПАТ «УПБ» укладено договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до умов якого від ПАТ «УПБ» до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перейшли майнові права за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №68 від 10.10.2008 та іпотечним договором від 05.02.2010 за №106, предметом іпотеки за яким був спірний нежитловий будинок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 13.10.2021, позов задоволено повністю та, серед іншого, визнано недійсним з моменту укладення Договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 619, укладений між ПАТ «Український професійний банк» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в частині, що стосується Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс», Іпотечного договору від 05.02.2010, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Кристалл-Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 106.

Визнання судом недійсним з моменту укладення Договору №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 619, укладений між ПАТ «Український професійний банк» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в частині, що стосується Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №68 від 10.10.2008, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс», Іпотечного договору від 05.02.2010, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Кристалл-Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 106, свідчить про неправомірність тверджень відповідача 1 про набуття права власності на спірне майно Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», з послідуючим відчуженням 61/70 частини спірного нежилого будинку Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт М» шляхом передачі до його Статутного капіталу за Актом приймання-передачі від 07.10.2020, в подальшому, передане останнім в іпотеку відповідачу 1 (ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна») на підставі іпотечного договору від 12.10.2020, яке на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 21.10.2020 здійснив державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

У вказаній справі №910/8680/20 судом першої інстанції було встановлено, з чим погодився суд касаційної інстанції, відповідні кредитні договори (договори про відкриття траншевої кредитної лінії) розірвані, банком видані довідки про погашення заборгованості та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про припинення обтяження та припинення іпотеки, у тому числі за іпотечним договором від 05.02.2010 за №106.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України).

При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника і судових вимог кредитора та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.01.2019 у справі № 452/2599/16-ц, від 05.02.2020 у справа № 352/1978/17.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про нікчемність договору застави майнових прав №219 від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ПАТ «АВАНТ-БАНК», яким забезпечувалося належне виконання ПАТ «УПБ» вимог ПАТ «АВАНТ-БАНК» за міжбанківськими кредитними договорами від 24.04.2015 №MM72121LG, від 29.04.2015 №MM72201LG, укладеними між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор), та міжбанківських кредитних договорів від 24.04.2015 №MM72121LG, від 29.04.2015 №MM72201LG, укладених між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор), на підставі пунктів 3, 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, із зазначенням, що проведення державної реєстрації припинення іпотеки нежитлового будинку, належного на праві власності ТОВ «Кристалл-Інвест» 20.07.2015 за Іпотечним договором від 05.02.2010, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., реєстровий №106, на підставі листа ПАТ «АВАНТ-БАНК», який набув прав кредитора (іпотекодержателя) замість ПАТ «УПБ» на підставі нікчемних правочинів, не породжують жодних правових наслідків, оскільки припинення цієї іпотеки не відбулося, є помилковим з огляду на наступне.

30.01.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №73/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю діяльності за ПАТ «УПБ» та призначення куратора».

30.04.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №293/БТ, якою ПАТ «УПБ» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

28.05.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №348, якою ПАТ «УПБ» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 ПАТ «УПБ» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Законом №4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У частині 3 статті 38 Закону №4452-VI, в редакції чинної на дату укладення правочинів, визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Судовим рішенням у справі №910/8680/20 встановлено відсутність ознак нікчемності договорів міжбанківського кредиту №ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015, а також договору застави майнових прав №219 від 26.05.2015, укладених між ПАТ «УПБ» та ПАТ «АВАНТ-БАНК».

Водночас за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Судом першої інстанції у даній справі встановлено, що права іпотекодержателя перейшли від ПАТ «УПБ» до ПАТ «АВАНТ-БАНК», за заявою якого було внесено запис про припинення іпотеки, на підставі Договору застави майнових прав № 219 від 26.05.2015, укладеним безпосередньо перед визнанням ПАТ «УПБ» неплатоспроможним. За вказаним договором ПАТ «УПБ» передало в заставу ПАТ «Авант-Банк» права вимоги за Кредитним договором №68 від 10.10.2008 та іпотечним договором 05.02.2010 №106, за яким в іпотеку було передано нежитловий будинок, який є предметом спору в даній справі.

Договором застави майнових прав № 219 забезпечувалось виконання зобов`язань, які виникли:

з міжбанківського кредитного договору від 24.04.2015 № MM72121LG, укладеного між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:

- повернення кредиту у сумі 3 000 000,00 дол. США у строк з 24.04.2015 до 06.07.2015;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 22% річних та інших зобов`язань;

з міжбанківського кредитного договору від 29.04.2015 № MM72201LG, укладеного між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:

- повернення кредиту в сумі 31 000 000,00 грн. у строк з 29.04.2015 до 11.06.2015;

- сплати процентів за користування кредитом у сумі 45% річних та інших зобов`язань.

Сума забезпечення по переданим у заставу кредитним договорам станом на 29.04.2015 становила згідно п. 1.1. Договору застави майнових прав 585 101 540,80 гривень.

Відповідно до умов міжбанківського кредитного договору № ММ72121LG від 24.04.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» надало ПАТ «УПБ» кредит у розмірі 3 000 000,00 дол. США зі сплатою 22 % річних.

За даними НБУ станом на 24.04.2015 середньозважена процентна ставка за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті становила 10,7 % річних.

Також, відповідно до умов міжбанківського кредитного договору № ММ72201LG від 29.04.2015 ПАТ «АВАНТ-БАНК» надало ПАТ «УПБ» кредит у розмірі 31 000 000,00 грн. зі сплатою 45 % річних.

При цьому, згідно даних НБУ станом на 29.04.2015 середньозважена процента ставка за міжбанківськими кредитами в гривні становила 25,5 % річних. Стверджуючи про перевищення розміру процентів за користування кредитом за міжбанківськими кредитними договорами у 2 рази середньозваженої процентної ставки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ «УПБ» отримало послугу (надання грошей у тимчасове платне користування) від ПАТ «АВАНТ-БАНК» за ціною, що на 100 відсотків і більше відрізнялася від звичайної вартості послуг кредитування за міжбанківськими кредитними договорами станом на 24.04.2015 та 29.04.2015, що свідчать про нікчемність договорів міжбанківського кредиту № ММ72121LG від 24.04.2015 та № ММ72201LG від 29.04.2015 в силу пункту 3 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Однак судом першої інстанції не правильно застосовані приписи пункту 3 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, за якою правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

За договорами міжбанківського кредиту № ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015 ПАТ «УПБ» не здійснив відчуження чи передачу у користування , придбання, отримання у користування майна, не здійснював оплати результатів робіт та/або послуг за цінами, нижчими або вищими від звичайних (оплата за якими на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), а також не зобов`язувався здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов таких договорів.

Співставлення судом першої інстанції процентних ставок, обумовлених договорами міжбанківського кредиту № ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015, з середньозваженою процентною ставкою НБУ за міжбанківськими кредитами в гривні (станом на 29.04.2015) та іноземній валюті (станом на 24.04.2015), та відповідний висновок про перевищення процентів, обумовлених договорами міжбанківського кредиту № ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015 у два рази середньозваженої процентної ставки НБУ, не відповідає пункту 3 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, за яким визначається ціна відповідних послуг з урахуванням звичайних цін на такі послуги.

Тоді як поняття «звичайна ціна» визначене у пункті 14.1.71 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), за якою звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Тоді як, «середньозважена процентна ставка» НБУ не є «звичайною ціною» у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно із частиною 2 статті 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильність визнання судом першої інстанції нікчемними на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI договорів міжбанківського кредиту №ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015, відповідно не правильним є застосування судом першої інстанції до Договору застави майнових прав від 26.05.2015 №219 частини 2 статті 548 ЦК України з визнанням його нікчемним внаслідок нікчемності договорів міжбанківського кредиту №ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015.

Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Крім того, відповідачем 1 не доведено, що Договір застави майнових прав від 26.05.2015 №219 передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання ПАТ «АВАНТ-БАНК» переваг (пільг), прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами ПАТ «УПБ».

Доказів звернення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію ПАТ «УПБ», яка вчиняє заходи з виведення з ринку ПАТ «УПБ», до суду із вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору застави майнових прав майнових прав від 26.05.2015 №219, а також договорів міжбанківського кредиту №ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015 відповідачем 1 у даній справі не подано.

Поряд з цим слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про нікчемність Договору застави майнових прав від 26.05.2015 № 219 в силу приписів пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, оскільки п. 4.6 вказаного правочину виключає обов`язок заставодавця здійснити реалізацію у Державному реєстрі обтяження рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження у позасудовому порядку та письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, передбачений статтями 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження», у редакції чинній на дату укладення Договору застави майнових прав №219, прямо суперечить вимогам вказаного Закону, є помилковим з наступних підстав.

Порядок звернення стягнення та реалізації майнових прав шляхом уступки вимог визначений розділом 4 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 № 219, а не лише пунктом 4.6 вказаного правочину, за яким якщо у строки, встановлені Кредитним договором, заставодавець не виконає (повністю чи частково) основне зобов`язання, в т.ч. не поверне заставодержателю кредит та/або не сплатить проценти за його користування, та/або не сплатить неустойку (пеню та штрафи), та/або іншу заборгованість, платежі, та/або не виконає інші зобов`язання, які передбачені та/або випливають з основного зобов`язання та цього Договору, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що визначено основним зобов`язанням, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, або у разі прийняття рішення про визнання заставодавця проблемним або запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізації (злиття, приєднання, виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов`язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.

Договірні умови, визначені пунктом 4.6 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 №219 підлягають виконанню з урахування, у тому числі і умов визначених у пунктах 4.4 та 4.5 вказаного Договору, за якими про намір звернути стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому цим Договором, Заставодержатель повідомляє Заставодавця шляхом надіслання повідомлення про порушення зобов`язань (не виконання вимог Заставодержателя), забезпечення виконання яких передбачено цим Договором. Вказане у попередньому абзаці цього пункту Договору повідомлення направляється Заставодержателем після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про звернення стягнення на Предмет застави, за адресою Заставодавця.

Звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження» (пункт 4.6 Договору застави майнових прав № 219).

У статті 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження», у редакції чинній на дату укладення Договору застави майнових прав №219, визначено порядок реалізації права грошової вимоги, яке є предметом забезпеченого обтяження, за якою якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов`язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження.

Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: 1) повідомлення про відступлення права грошової вимоги; 2) посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; 3) реєстраційний номер забезпечувального обтяження; 4) дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; 5) вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; 6) черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.

Вказаний порядок визначений сторонами у пунктах 4.4, 4.5, 4.6 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 № 219, яким забезпечено майнові права за договорами міжбанківського кредиту, якими є грошові вимоги.

Враховуючи зазначене, не правильним є висновок суду першої інстанції про нікчемність Договору застави майнових прав № 219 на підставі частини 2 статті 548 ЦК України та пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI внаслідок не відповідності вимогам статей 27, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження», у редакції чинній на дату укладення Договору застави майнових прав від 26.05.2015 №219, про домовленість сторін для застави майнових прав при зверненні стягнення у порядку пункту 4.6 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 № 219.

Крім того, Договір застави майнових прав від 26.05.2015 № 219 не містить ознак нікчемності за пунктом 7 частини 3 статті 37 Закону №4452-VI, оскільки перевищення вартості забезпечення над розміром основного зобов`язання не надає ПАТ «АВАНТ-БАНК» переваг порівняно з іншими кредиторами ПАТ «УПБ», оскільки в силу частини 1 статті 25 Закону України «Про заставу» якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

При цьому висновок суду першої інстанції про невідповідність умов п. 4.6 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 № 219 вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження» не може слугувати підставою для нікчемності правочину в силу частини 2 статті 215 ЦК України, тоді як матеріали даної справи не містять доказів визнання недійсним Договору застави майнових прав від 26.05.2015 № 219 у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №910/24198/16 дійшла висновків про правову природу наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його правових наслідків для третіх сторін.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків ані в банку, ані в іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов`язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов`язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів унаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів. Вищевказані висновки є усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, аналогічна за змістом позиція відображена у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16 та інших.

Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд у разі виявлення нікчемних правочинів зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15). Усталеність визначення вказаної правової позиції підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16 та від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16.

Доказів звернення Фонду до суду щодо застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 26.05.2015 за реєстровим № 219 та договорів міжбанківського кредиту №ММ72121LG від 24.04.2015 та №ММ72201LG від 29.04.2015 матеріали даної справи не містять.

За приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

При цьому у пункті 83 постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачене у статті 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Разом із тим, як зазначено у пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Положеннями частини першої статті 2 ГПК України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду апеляційної інстанції, належним способом захисту прав позивача у даній справі, як власника спірного нерухомого майна є витребування такого майна у особи, за якою зареєстроване право власності, тобто відповідача 1, тоді як відповідач 2 є лише орендарем спірного нерухомого майно, і такі відносини між позивачем та відповідачем 2 не підпадають під дію статей 387, 388 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо справи №910/9010/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентпроперті» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський Таунхаус», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грос Компані» про 1) визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентпроперті» право оренди 61/70 частини нежилого будинку - адміністративного (літери В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, загальною площею 1 468,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382, за господарським договором оренди від 01.07.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентпроперті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грос Компані»; 2) визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 08.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васильківський Таунхаус», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого у реєстрі за №1712 (предметом якого є передання в орендне користування відповідачу-2 нежилого будинку - адміністративного (літери В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, загальною площею 1 468,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382); 3) припинення права користування (оренди) Товариством з обмеженою відповідальністю «Васильківський Таунхаус» на нежитловий будинок - адміністративний (літери В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, загальною площею 1 468,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382, за договором оренди від 08.10.2020, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1712; 4) визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 22.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт М» (предметом якого є передання в орендне користування відповідачу 3 нежилого будинку - адміністративного (літери В, Г) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, загальною площею 1 468,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382), щодо врахування обставин нікчемності договорів, якими позивач обґрунтовував підстави набуття у власність спірного нерухомого майна, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 910/9010/21, про що вказав суд касаційної інстанції, передаючи справу №910/17367/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №910/9010/21 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентпроперті» від позову. Визнано нечинними постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/9010/21. Провадження у справі №910/9010/21 закрито.

Відповідно до положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи приписи частини 4 статті 75 ГПК України, визнання нечинною постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №910/9010/21, із закриттям провадження за ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для врахування обставин нікчемності договорів, якими позивач обґрунтовував підстави набуття у власність спірного нерухомого майна, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 910/9010/21.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 316 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 16.05.2023 у даній справі, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Безумовним наслідком залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, про права, обов`язки та (або) інтереси якої прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 до ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №910/17637/18.

Згідно із статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, незалучення до участі у справі осіб, про права та (або) інтереси яких прийнято рішення у даній справі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Компані» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/17367/20 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/17367/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/17367/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40340380, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 30/10, офіс 1-А) 61/70 (шістдесят одну сімдесятих) частини нежилого будинку - адміністративного (літера В, Г) за адресою: місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10 (десять), загальною площею 1468,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 691997680382 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Компані» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 422634875).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40340380, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 30/10, офіс 1-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Компані» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 422634875) 75 000,00 грн (сімдесят п`ять тисяч гривень) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40340380, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 30/10, офіс 1-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Компані» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 422634875) 112 500,00 грн (сто дванадцять тисяч п`ятсот гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/17367/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 01.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська