Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову № 51-84-8496 ВИХ-23 від 21.11.2023, в якій він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони - Товариству з обмеженою відповідальністю "МАССИВ ПЛЮС" вчиняти дії на виконання Програми робіт з видобування корисних копалин, що є додатком 2 до Угоди про умови користування ділянкою надр, що укладена між Державною службою геології та надр та товариством, та є додатком до спеціального дозволу на користування надрами №6747 від 31.10.2023.

Короткий зміст ухвали що оскаржується

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у задоволенні заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову № 51-84-8496 ВИХ-23 від 21.11.2023 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів. подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений прокурором спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів держави в особі позивача, за захистом яких прокурор звернувся зданим позовом до суду. Узгоджена відповідачами Програма робіт з видобування корисних копалин, яка є Додаток 2 до Угоди про умови користування ділянкою надр, за якою прокурор просить суд заборонити Товариству вчиняти дії, фактично відсутня в матеріалах справи та до позовної заяви та заяви про забезпечення позову прокурором не додана.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, зокрема ст. 136, 137 ГПК України.

Зокрема, скаржник посилається на те, що:

- суд не врахував, що заходи забезпечення позову є розумними, обґрунтованими адекватними змісту порушеного права територіальної громади на екологічну безпеку;

- невжиття заходів забезпечення позову призвести до погіршення стану водосховища;

- у разі задоволення позову прокурора у Товариства може виникнути право на стягнення витрачених коштів з держави в особі Державної служби геології та надр України, що беззаперечно порушує інтереси держави та, крім того, утруднюватиме приведення у попередній стан даних правовідносин;

- неподання прокурором підписаної сторонами договору Програми робіт з видобування корисних копалин не є підставою для відмови у забезпечення позову, оскільки до позову додано «Примірну програму», а відомості, які б могли свідчити про внесення до змін до неї, відсутні. Разом з позовною заявою подано спеціальний дозвіл на користування надрами, додатком до якого зазначено угоду про умови користування ділянкою надр, яку Держгеонадрами окружній прокуратурі не надано. Однак, на думку прокурора, вказане жодним чином не спростовує той факт, що Програму робіт з видобування корисних копалин підписано, адже вона, в свою чергу, є невід`ємною частиною вищевказаної угоди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18114/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.12.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/18114/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.01.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.01.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.01.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Явка представників сторін

У судове засідання 24.01.2024 з`явився прокурор, який підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання 24.01.2024 не з`явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту життя та здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду з урахуванням введенням воєнного стану на території України, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи, без участі учасників справи, що не з`явились у судове засідання.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги, з огляду на таке.

Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Так, згідно зі статями 73, 74 77, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відтак, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд встановив, що ним не доведено наявність обставин, які можуть ускладнити, або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Не є належним свідченням невиконання в майбутньому судового рішення самі лише посилання прокурора щодо наявності таких обстави, без наведення належних та допустимих доказів.

Позивачем не подані докази на підтвердження вчинення відповідачами відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення, які б свідчили про те, що він намагається ухилитися від виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

В той же час, як вже зазначалось, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За змістом матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у справі є:

- визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні;

- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами.

Прокурором не доведено суду першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду ухвали, що вчинення відповідачем-2 дій на виконання Програми може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі позивача, на захист яких прокурором подано даний позов.

До заяви про забезпечення позову прокурором не додано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у своїй заяві. У цьому випадку прокурор обмежився лише поданням заяви про забезпечення позову.

В силу приписів статей 73, 74, 77, 78 ГПК України, посилаючись на ці обставини, позивач не подав будь-яких доказів на підтвердження його аргументів в цій частині.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі №922/2163/17, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19).

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу прокурор послався на те, що неподання ним до суду підписаної сторонами договору Програми робіт з видобування корисних копалин не є підставою для відмови у забезпечення позову, оскільки до позову додано «Примірну програму», а відомості, які б могли свідчити про внесення змін до неї, відсутні.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив, та надав обґрунтовану правову оцінку зазначеним доводам прокурора.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у заяві про забезпечення позову прокурор просив суд заборонити Товариству вчиняти дії на виконання Програми робіт з видобування корисних копалин, що є додатком 2 до Угоди, що укладена між Державною службою геології та надр та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАССИВ ПЛЮС", та є додатком до спеціального дозволу на користування надрами №6747 від 31.10.2023. Водночас, до позовної заяви у складі пакету документів, які долучені до електронного аукціону з продажу спецдозволу родовища Відсічне (додаток № 2 до позовної заяви), прокурором додано не підписаний сторонами Додаток 2 до Угоди про умови користування ділянкою надр ("Програма робіт з видобування корисних копалин (неметалічні)"), який розміщено "ProZorrо.Продажі".

Додана до позову «Примірна програма», на яку прокурор послався в апеляційній скарзі не підписана відповідачами та не може бути врахована при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії.

В контексті зазначеного, судова колегія звертає увагу на те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії вимагає обов`язкове зазначення заявником у заяві про забезпечення позову повного переліку дій, які забороняється вчиняти відповідачу. У цій справі заява прокурора про забезпечення позову таким вимогам не відповідає. Повний та чіткий перелік дій, які, на думку прокурора, підлягають забороні, в його заяві не зазначено. Водночас, одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача є необґрунтованою, а тому суд першої інстанції правильно відмовив її задоволенні.

Висновки суду першої інстанції під час апеляційного перегляду не спростовані. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Колегія вважає за необхідне додатково зазначити, що відмова у забезпеченні позову у зазначений позивачем спосіб в межах даної справи не позбавляє його права повторно подати заяву про забезпечення позову з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження позивача є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Керуючись Главою 1 Розділу IV «Апеляційне провадження» Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/18114/23 залишити без змін.

Матеріали оскарження повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 30.01.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова