ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа № 440/2707/20

адміністративне провадження № К/9901/23347/21, № К/9901/24032/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства у справах ветеранів України

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (суддя Кукоба О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (колегія у складі суддів Жигилія С.П., Русанової В.Б., Перцової Т.С.)

у справі № 440/2707/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - Мінветеранів; відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно незабезпечення розгляду документів про надання йому статусу учасника бойових дій, поданих із заявою від 23.04.2019 у місячний строк;

- визнати протиправним рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі - Міжвідомча комісія), про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 27.12.2019 № 1 згідно з листом Мінветеранів від 08.01.2020 за №139/02/07.1-20;

- визнати протиправним рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 17.01.2020 № 1 згідно з листом Мінветеранів від 24.01.2020 за № 686/02/07.1-20;

- зобов`язати відповідача подати документи на розгляд Міжвідомчої комісії;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію розглянути подані документи та прийняти обґрунтоване рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 31.08.2011 є членом ВГО "Союз "Народна Пам`ять", а з 11.01.2016 є головою відокремленого підрозділу у Полтавській області, що підтверджено довідкою від 22.02.2018 вих. №167/438.

3. У період з 28.09.2014 по 05.10.2014 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції у районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджено копіями довідки ВГО "Союз "Народна Пам`ять", посвідчення про відрядження, витягів з наказів від 28.09.2014 №002/2014, від 03.10.2014 №33/884т, від 13.02.2015 №45.

4. Крім того, довідкою начальника групи координації цивільно-військового співробітництва сектору "Б" від 12.10.2014 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 06.10.2014 по 12.10.2014 перебував у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, виконуючи завдання щодо евакуації тіл загиблих військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованих територій.

5. Також на підставі наказу Керівника Антитерористичного центру при СБ України від 31.05.2015 №0134 визначено вважати ОСОБА_1 залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відрядженими в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичною операцією з 01 січня по 01 червня 2015 року.

6. За участь та виконання завдань цивільно-військового співробітництва у районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей позивач нагороджений грамотами Міноборони, Полтавської обласної ради, відзнакою президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції", почесним нагрудним знаком "За заслуги перед Збройними Силами України".

7. Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 02.05.2018 (з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 17.05.2018) у справі №543/254/18 встановлено факт, який має юридичне значення: залучення та безпосередня участь ОСОБА_1 у проведенні антитерористичної операції в районах її проведення у складі групи пошуку та евакуації тіл загиблих військовослужбовців у періоди з 28.09.2014 по 05.10.2014, з 06.10.2014 по 12.10.2014, з 01.01.2015 по 01.06.2015.

8. 24.07.2018 Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції одержано заяву позивача від 18.07.2018, у якій він просив розглянути документи, що підтверджують його безпосередню участь в антитерористичній операції, та надати статус учасника бойових дій.

9. Листом від 27.07.2018 вих. №3223/02/05.1-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про повернення документів, оскільки надання статусу учасника бойових дій представникам громадських організацій не належить до повноважень Міжвідомчої комісії, а інших документів, що підтверджували б наявність трудових відносин між позивачем та ВГО "Союз "Народна Пам`ять" разом із заявою не надано.

10. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №440/3546/18, залишеним без змін постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 та Верховного Суду від 15.07.2019, визнано протиправною бездіяльність Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції щодо не вчинення дій з передання заяви ОСОБА_1 від 18.07.2018 на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб; зобов`язано Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції прийняти та передати документи, подані ОСОБА_1 з метою отримання статусу "учасник бойових дій" на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, після повторного їх подання ОСОБА_1 .

11. 23.04.2019 позивач надіслав на ім`я Голови Міжвідомчої комісії заяву про набуття статусу учасника бойових дій разом з наявними у нього документами.

12. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 № 986 Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції було ліквідовано та визначено Мінветеранів її правонаступником.

13. Листом від 07.08.2019 №2701/02/05.1-19 Служба повідомила позивача про те, проведення засідань міжвідомчою комісією Мінветеранів є можливим після приведення Урядом положень чинних нормативно-правових актів у відповідність.

14. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №609-р Мінветеранів розпочало здійснювати функції і повноваження Служби.

15. Листом від 28.11.2019 № 3860/02/07.2-19 Мінветеранів повідомило ОСОБА_1 про те, що розгляд його заяви буде здійснено міжвідомчою комісією після її утворення.

16. Листом від 08.01.2020 №139/02/07.1-20 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на засіданні міжвідомчої комісії 27.12.2019 прийняте рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій з огляду на відсутність правових підстав для надання такого статусу відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Мінветеранів від 07.11.2019 №76.

17. 17.01.2020 на засіданні міжвідомчої комісії ухвалене рішення про скасування рішення цієї комісії від 27.12.2019 та прийнято нове рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з огляду на відсутність правових підстав для надання такого статусу відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Мінветеранів від 07.11.2019 №76.

18. Про рішення позивача повідомлено листом від 24.01.2020 №686/02/07.1-20.

19. Не погоджуючись з такою позицією органів Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України? позивач звернувся до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наявність правових підстав для надання йому статусу учасника бойових дій згідно з поданими документами з огляду на вимоги п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

21. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що додані позивачем до заяви про надання статусу учасника бойових дій документи не містили доказів його залучення до участі у антитерористичній операції у якості працівника підприємства, установи, організації, а тому він не має права на набуття статусу учасника бойових дій.

Звертав увагу на те, що у спірних відносинах відсутня бездіяльність Мінветеранів щодо розгляду заяви позивача з огляду на тривалу процедуру ліквідації Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, передачу документів до міністерства та утворення Комісії з їх розгляду.

Також відповідач зазначив, що рішення Міжвідомчої комісії від 27.12.2019 №1 скасоване цією комісією, а тому не створює правових наслідків для позивача.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оформлене протоколом від 17.01.2020 №1 (пункт 10 розділу ІІІ), про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язано Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України подати документи ОСОБА_1 на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язано міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розглянути подані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

23. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що формально позивач не залучався до проведення АТО як найманий працівник. Однак, на переконання суду, наведена обставина не може бути визнана правомірною та достатньою підставою для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Суд врахував, що позивач є членом Всеукраїнської громадської організації "Союз "Народна пам`ять" - громадського об`єднання організацій, що займаються пошуковою діяльністю в рамках чинного законодавства, у тому числі пошуком, ідентифікацією та гідним перепохованням останків загиблих.

Наданими разом із заявою від 23.04.2019 документами у повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції у районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, перебував у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, виконуючи завдання щодо евакуації тіл загиблих військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованих територій, залучений до участі в АТО на підставі наказу Керівника Антитерористичного центру при СБ України.

За таких обставин, позивач у силу положень статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має бути прирівняний до працівника підприємства, установи, організації, що залучались до участі в АТО, адже обставини їх залучення є подібними (зокрема, такі особи не є професійними військовослужбовцями, залучались до участі в АТО на підставі наказів підприємств, установ, організацій (у т.ч. громадських організацій) як цивільні особи).

24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно незабезпечення розгляду документів про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , поданих із заявою від 23.04.2019 у передбачений законодавством місячний строк, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасність розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій мала місце через зміну компетентного органу та необхідність нормативно-правового урегулювання його діяльності, утворення міжвідомчої комісії, затвердження її складу та порядку діяльності, отже така бездіяльність загалом не має достатніх ознак протиправної.

Оцінюючи бездіяльність, суд враховував висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

25. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним рішення міжвідомчої комісії про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформленого протоколом від 27.12.2019 №1 згідно з листом Мінветеранів від 08.01.2020 за №139/02/07.1-20, оскільки рішення міжвідомчої комісії від 27.12.2019 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як правовий акт індивідуальної дії, втратило чинність з огляду на його скасування рішенням цієї комісії від 17.01.2020.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

26. Міністерство у справах ветеранів України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

27. Підставою касаційного оскарження визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній до 21.06.2015 (тут і далі - Закон № 3551-ХІІ) у подібних правовідносинах. На думку скаржника, члени громадської організації у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ не належать до категорії працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

28. Позивач у відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначав, що для отримання статусу учасника бойових дій не зобов`язаний був подавати до Міжвідомчої комісії документи про наявність трудових відносин, вимога щодо їх подання є виходом відповідача за межі повноважень, наданих Конституцією та законами України, а відсутність таких документів не може бути підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій.

29. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати судові рішення у частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

30. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що перебування Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції у стадії припинення не впливає на обов`язок Служби розглянути отримані документи стосовно надання йому статусу учасника бойових дій у місячний строк.

З 14.08.2019 вже Мінветеранів було зобов`язано не рідше двох разів на місяць (за наявності документів для розгляду) проводити засідання Міжвідомчої комісії та проявило протиправну бездіяльність. Визнання протиправним рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 27.12.2019 №1, необхідно з метою подальшого звернення до суду у порядку цивільного судочинства для відшкодування моральної шкоди.

31. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги позивача, покликається на правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що несвоєчасність розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій мала місце через зміну компетентного органу та необхідність нормативно-правового регулювання його діяльності, утворення міжвідомчої комісії, затвердження її складу та порядку діяльності, отже така бездіяльність загалом не має достатніх ознак протиправної.

Також зазначає про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним рішення міжвідомчої комісії про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформленого протоколом від 27.12.2019 № 1 згідно з листом Мінветеранів від 08.01.2020 за № 139/02/07.1-20, оскільки рішення міжвідомчої комісії від 27.12.2019, як правовий акт індивідуальної дії, втратило чинність з огляду на його скасування рішенням цієї комісії від 17.01.2020.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг та дійшов таких висновків.

(а) щодо можливості визнання статусу учасника бойових дій за членом громадської організації

33. Перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій, визначений статтею 6 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

34. Відповідно до пункту 19 частини першої цієї статті (у редакції Закону України від 01.07.2014 №1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", чинній до 21.06.2015) учасниками бойових дій, окрім інших, визнаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

35. Абзацом другим згаданого пункту передбачено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

36. Наказом Мінветеранів від 26.12.2019 №126 утворено міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та затверджено її персональний склад.

37. Наказом Мінветеранів від 07.11.2019 №76, зареєстрованим в Мін`юсті 13.12.2019 за №1244/34215, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Положення №76).

38. У силу підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Положення №76 основними завданнями міжвідомчої комісії є надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01.07.2014 №1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до набрання чинності Законом України від 07.04.2015 №291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".

39. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІІ Положення № 76 рішення про надання статусу учасника бойових дій міжвідомча комісія приймає на підставі документів, надісланих підприємствами, установами, організаціями, в яких працювали особи, зазначені у підпункті 2 пункту 1 розділу II цього Положення, або документів, надісланих безпосередньо такими працівниками.

40. Пунктом 2 розділу ІІІ Положення №76 визначено, що міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктом 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

41. Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Положення №76, міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: 1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; 3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу; 4) виявлення факту підробки поданих документів; 5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

42. Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413).

43. Абзацом третім пункту 2 цього Порядку (у редакції, чинній до 25.06.2015) було передбачено, що статус учасника бойових дій надається працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

44. Згідно п.4 Порядку № 413 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою) підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є, зокрема, такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

45. Відповідач у рішенні від 17.01.2020 № 1 відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій згідно підпункту 1 пункту 5 розділу ІІІ Положення № 76, а саме у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу УБД.

46. Проте, слід зазначити, що підстави для надання особам статусу учасника бойових дій визначені п. 4 Положення № 413.

47. Позивачем на підтвердження залучення його до проведення антитерористичної операції було надано: витяг з наказу Керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 03.10.2014 №33/884т "Про залучення до проведення антитерористичної операції та відрядження в район її проведення співробітників Збройних Сил України та представників Всеукраїнської громадської організації "Союз "Народна пам`ять", витяг із Наказу Керівника сектору "Б" (по стройовій частині) від 13.02.2015 №45, виданого на підставі Рішення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.09.2014 №20147/С, довідкою ВГО "Союз "Народна пам`ять" про безпосередню участь особи в антитерористичній операції №029, посвідченням про відрядження ОСОБА_1 з 28.09.2014 по 05.10.2014 у розпорядження керівника сектору "Б" для безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції, виконання службових (бойових) завдань у пошуковій групі цивільно-військового співробітництва з метою пошуку загиблих військовослужбовців у районах проведення АТО; витяг із Наказу ВГО "Союз "Народна пам`ять" від 28.09.2014 №002/2014 про відрядження ОСОБА_1 в район проведення антитерористичної операції з 28.09.2014; наказ ВГО "Союз "Народна пам`ять" від 04.10.2014 №005В/2014 про відрядження членів організації (у т.ч. - ОСОБА_1 ) в район проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань з пошуку загиблих військовослужбовців у складі сил та засобів керівника сектору "Б" на території Донецької та Луганської областей з 06.10.2014 по 13.10.2014, довідкою від 12.10.2014 за підписом Начальника групи координації цивільно-військового співробітництва сектору "Б", про те, що ОСОБА_1 в період з 06.10.2014 по 12.10.2014 перебував в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та виконував завдання щодо евакуації тіл загиблих військовослужбовців ЗС України з тимчасово окупованої території; витяг з наказу Керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 31.03.2015 №0134 "Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб`єктів боротьби з тероризмом", наказом ВГО "Союз "Народна пам`ять" від 21.03.2015 №018/2015 про відрядження членів організації (у т.ч. ОСОБА_1 ) в район проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань з пошуку загиблих військовослужбовців у складі сил та засобів керівника сектору "Б" на території Донецької та Луганської областей на період з 24.03.2015 по 29.03.2015; наказом ВГО "Союз "Народна пам`ять" від 22.03.2015 №021/2015 про відрядження членів організації (у т.ч. - ОСОБА_1 ) в район проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань з пошуку загиблих військовослужбовців у складі сил та засобів керівника сектору "Б" на території Донецької та Луганської областей на період з 24.03.2015 по 29.03.2015.

48. Отже, позивач надав документи, визначені п. 4 Положення № 413, які містять достатні докази для висновку про його безпосередню участь у пошуку загиблих військовослужбовців в зоні проведення антитерористичної операції. Фактичну участь позивача в антитерористичній операції відповідач не заперечує.

49. Відсутність у пункті 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону України від 01.07.2014 №1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", чинній до 21.06.2015) вказівки про надання статусу учасника бойових дій членам громадських організацій, які безпосередньо залучались до проведення антитерористичної операції, на переконання суду, свідчить про недостатню чіткість норми закону та є прогалиною законодавчого регулювання.

50. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

51. Суд не знаходить підстав для різного ставлення до членів громадських організацій у порівнянні з працівниками підприємств, установ та організацій, які залучались до проведення антитерористичної операції і перебували в однакових небезпечних умовах. Саме фактичні обставини їх залучення, характер роботи та рівень небезпеки зумовлює потребу у наданні їм спеціального правового статусу учасника бойових дій.

52. З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері надання статусу учасника бойових дій членам громадських організацій, що безпосередньо залучались до проведення антитерористичної операції та брали участь у її проведенні, суд дійшов висновку, що позивач у силу положень статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" прирівнюється до працівника підприємства, установи, організації, що залучались до участі в АТО, адже обставини їх залучення є подібними (зокрема, такі особи не є професійними військовослужбовцями, залучались до участі в АТО на підставі наказів підприємств, установ, організацій (у т.ч., громадських організацій) як цивільні особи).

53. Надаючи оцінку заяві особи про набуття статусу учасника бойових дій компетентний орган перш за все має аналізувати надані такою особою документи та фактичні обставини залучення цієї особи до участі у діях військового (бойового) характеру.

54. Відмова у наданні позивачу статусу учасника бойових дій виключно на тій підставі, що стаття 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить вказівки на можливість надання такого статусу членам громадських організацій, суперечить положенням підпункту 1 пункту 5 розділу ІІІ Положення № 76, на які посилається відповідач у оскаржуваному рішенні, та ставить позивача у нерівне становище з іншими особами, зокрема, працівниками підприємств, установ, організацій, що залучались до участі в АТО, не відповідає принципам верховенства права та соціальної справедливості, заборони дискримінації, а тому є протиправною.

55. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення міжвідомчої комісії про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформлене протоколом від 17.01.2020 №1 (пункт 10 розділу ІІІ), належить визнати протиправним та скасувати.

(б) щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно не забезпечення розгляду документів про надання статусу учасника бойових дій, поданих із заявою від 23.04.2019 у місячний строк.

56. Відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що несвоєчасність розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій мала місце через зміну компетентного органу та необхідність нормативно-правового урегулювання його діяльності, утворення міжвідомчої комісії, затвердження її складу та порядку діяльності. Така бездіяльність, на думу судів, не має достатніх ознак протиправної.

57. Колегія суддів звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

58. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

59. Позивач обрав саме цей спосіб захисту та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду у місячний термін його заяви.

60. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

61. Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:

а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і

б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.

62. Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

63. Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.

64. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд

65. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

66. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач розглянув його заяву та прийняв рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, а тому, визнаючи протиправною бездіяльність відповідача у цьому випадку, суд не може застосувати спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.

67. Щодо визнання протиправним рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 27.12.2019 №1, то, враховуючи зазначені вище висновки, колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

68. Судами встановлено, що рішення міжвідомчої комісії про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформлене протоколом від 27.12.2019 №1, скасоване рішенням комісії від 17.01.2020 з огляду на відтермінування Мін`юстом дати публікації Положення № 76. Оскільки наказ про затвердження Положення №76 набрав чинності 28.12.2019, у міжвідомчої комісії 27.12.2019 фактично не було правових підстав для розгляду заяви позивача.

69. Оцінюючи бездіяльність відповідача, суд враховував висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, за яким для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

70. Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що несвоєчасність розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій мала місце через зміну компетентного органу та необхідність нормативно-правового урегулювання його діяльності, утворення міжвідомчої комісії, затвердження її складу та порядку діяльності. Отже, така бездіяльність загалом не має достатніх ознак протиправної, адже заява позивача наразі розглянута по суті компетентним органом з ухваленням рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Права позивача у спірних відносинах порушені саме згаданим рішенням, а визнання судом протиправною бездіяльності Мінветеранів, як правонаступника Служби, не призведене до відновлення прав позивача у спірних публічно-правових відносинах.

71. Рішення міжвідомчої комісії від 27.12.2019 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як правовий акт індивідуальної дії, втратило чинність з огляду на його скасування рішенням цієї комісії від 17.01.2020, тобто не створює жодних правових наслідків для позивача на час звернення до суду з цим позовом. З огляду на це, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання його протиправним.

72. Враховуючи зазначене вище, доводи скаржників не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

73. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства у справах ветеранів України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №440/2707/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб