ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7906/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В :

ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код 20572069, місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7) є юридичною особою з 23.03.1993 року, про що свідчить запис про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу від 13.12.2004 року №13541200000000265 (т.1, а.с. 100).

На балансі позивача з 01.12.1994 року обліковується об`єкт основних засобів «Очисні споруди поверхневих стічних вод на річці Іква з автодорогою», інвентарний №22136 (т. 1, а.с. 16-18).

Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 року №153, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства (т.1., а.с. 204-229).

У зв`язку із колективним зверненням мешканців села Затишне Бориспільського району Київської області від 11.12.2019 року (т.1, а.с. 148-149), на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.07.2020 року №3340-ОД «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» (т.1, а.с.150) відповідачем в період з 22.07.2020 року по 31.07.2020 року здійснено позапланову перевірку позивача за місцем розташування очисних споруд на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області на предмет дотримання вимог санітарного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 року №10-17.1.18-11/70 (т.1, а.с. 172-174), яким зафіксовано, крім іншого, наступне:

« 1. Відповідно до наданого Ситуаційного плану мережі поверхневих стоків ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Дозволу на спеціальне водокористування №49/КВ/49д-20 від 17.02.2000 року, виданого Державним агентством водних ресурсів України на території Ревненської сільської ради, за межами с. Затишне Бориспільського району розміщені очисні споруди поверхневих стічних вод. Проект організації санітарно-захисної зони очисних споруд не надано відповідно до п. 5.14 наказу МОЗ від 19.06.1996 року №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів».

Фактична відстань від очисних споруд до найближчого житла (1 будинок в полі) складає приблизно 300-400 метрів, до найближчої вулиці с. Затишне приблизно 1500 метрів.

Поруч з місцем скиду поверхневих стічних вод , нижче по руслу річки Іква на відстані 150-200 метрів, на полі біля лісосмуги виявлено велику кількість рідких та твердих виробничо-технологічних відходів (фекалій) фермерських господарств невідомого походження, біля яких виявлено засилля мух та відчувається стійкий запах аміаку.

2. З боку сельбищної території смуга деревно-чагарникових насаджень відсутня відповідно до вимог пункту 5.13 наказу МОЗ від 19.06.1996 року №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів».

На підставі Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 року №10-17.1.18-11/70 відповідачем видано припис про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 05.08.2020 року №10-17.1.18-11/70 (т.1, а.с. 175 -177), згідно з яким позивачу, зокрема, належало до 31.10.2020 року усунути порушення норм Державних санітарних правил планування забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1994 року №173, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 року за №379/1404 (далі - Правила №173), а саме порушення приписів:

пункту 5.14 наказу МОЗ від 19.06.1996 року №173, що полягають у не наданні проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд, які розташовані на території Ревненської сільської ради за межами с. Затишне Бориспільського району;

пункту 5.13 наказу МОЗ від 19.06.1996 року №173, що полягає у відсутності смуги деревно-чагарникових насаджень з боку сельбищної території.

Листом від 22.10.2020 року №47-22-15 «Про повідомлення щодо виконання припису від 05.08.2020 №10-17.1.18-11/70 (т.1. а.с. 179-189) позивач повідомив відповідача, що оскільки проектування та будівництво очисних споруд поверхневих стічних вод здійснювалось до набрання чинності Правилами №173, норми цих правил не можуть бути застосовані до проектної документації на зазначені очисні споруди. Наявною проектною документацією «Реконструкція мереж водогону та каналізації. Очисні споруди поверхневих стічних вод» арх. №1649-9 (т. 1., а.с. 19-59) не передбачені заходи облаштування смуги деревно-чагарникових насаджень з боку сельбищної території за відсутності проекту організації санітарно-захисної зони.

21.05.2021 року відповідачем на підставі наказу від 18.05.2021 року №2075-ОД «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» (т.1, а.с. 192) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) стосовно позивача на предмет виконання ним припису від 05.08.2022 року №10-17.1.18-11/70.

За результатами проведеного заходу складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 21.05.2021 року №10-17.1.18-11/151, підписаний позивачем із зауваженнями (т.1, а.с. 11-15).

На підставі Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 21.05.2021 року №10-17.1.18-11/151 відповідачем видано оскаржуваний припис про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 21.05.2021 року №10-17.1.18-11/151, отриманий позивачем згідно із штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції 25.05.2021 року (т.1, с. 8-10).

Згідно з вказаним приписом позивачу належить усунути порушення норм Правил №173, а саме порушення приписів:

пункту 5.14 наказу МОЗ від 19.06.1996 року №173, що полягають у відсутності проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд, які розташовані на території Ревненської сільської ради за межами с. Затишне Бориспільського району (до 01.12.2021 року);

пункту 5.13 наказу МОЗ від 19.06.1996 року №173, що полягає у відсутності смуги деревно-чагарникових насаджень з боку сельбищної території (до 01.045.2022 року).

26.05.2021 року постановою №563 у справі про адміністративне правопорушення виконуючий обов`язки начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Провізіон Г.А. визнала інженера-еколога групи з охорони навколишнього середовища ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 188-11 КУпАП, що полягало у не виконанні припису від 05.08.2022 року №10-17.1.18-11/70 в частині надання проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд та створення з боку сельбищної території смуги деревно-чагарникових насаджень та наклала на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 408,00 грн. (т.1, а.с. 201-202). Штраф сплачений до державного бюджету 01.07.2021 року (т.1, а.с. 203).

Позивач, не погоджуючись з приписом про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 21.05.2021 року №10-17.1.18-11/151, звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Конституції України визначено, що держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров`я, цього Закону, законів України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших нормативно-правових актів та санітарних норм.

Згідно із частиною першою статті 15 зазначеного Закону підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Статтею 22 цього ж Закону також визначено, що у процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов`язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища (частина друга).

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм (частина третя).

У відповідності із статтею 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення визначені Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року №173, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за №379/1404 (далі - Правила №173).

Згідно з пунктом 5.4 Правил №173 промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Пунктом 5.5 Правил №173 встановлено, що розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.

У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку №4 до Правил №173.

Розміри санітарно-захисних зон для очисних споруд господарсько-побутової каналізації визначені додатком №12 до Правил №173.

Аналогічні за змістом норми містилися в пункті 2.5. Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених Державним комітетом Ради міністрів СРСР по справам будівництва 05.11.1971 року СН 245-71, якими, зокрема передбачалось встановлення розмірів санітарно-захисних зон для підприємств, їх окремих будівель і споруд з технологічними процесами, які є джерелами виробничих шкідливостей відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв і об`єктів та в залежності від потужності, умов здійснення технологічного процесу, характеру і кількості виділюваних у навколишнє середовище шкідливих з неприємним запахом речовин, створюваного шуму, вібрацій, електромагнитних хвиль радіочастот, ультразвуку та інших шкідливих чинників, а також з урахуванням передбачених заходів щодо зменшення несприятливого впливу їх на навколишнє середовище і забезпечення дотримання вимог розділів 9-14 цих норм.

У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов`язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств; приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони (пункт 5.12 Правил №173).

Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%. З боку сельбищної території необхідно передбачати смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м. (пункт 5.13 Правил №173).

Проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні (пункт 5.14 Правил №173).

Зі змісту пунктів 5.13 та 5.14 Правил №173 випливає, що розроблення проекту організації санітарно-захисної зони з розплануванням та упорядкуванням, яке передбачатиме смугу дерево-чагарникових насаджень з боку сельбищної території, має здійснюватися в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства.

Враховуючи, що позивачем не здійснювалась реконструкція очисних споруд, суд вважає, що у нього не виникло обов`язку розробити проект організації санітарно-захисної зони, який передбачатиме створення смуги дерево-чагарникових насаджень з боку сельбищної території.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що санітарно-захисні зони створюються в обов`язковому порядку лише якщо промисловий або інший об`єкт є джерелом шкідливих хімічних, фізичних та біологічних факторів (шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо).

За відсутності таких факторів - санітарно-захисна зона навколо об`єкта не створюється.

З наявного в матеріалах справи паспорту стану споруд по очистці та обеззараженню стічних вод на підприємствах та інших об`єктах вбачається, що побудовані у 1984 - 1986 роках очисні споруди, що перебувають на балансі позивача з 1994 року, призначені для механічної очистки дощових вод з території аеропорту (т.1, а.с. 152-153).

Згідно з наданим відповідачем протоколом вимірювань показників складу та властивостей води від 06.10.2020 року №3/09 відібрані на очисних спорудах проби води за показником «запах» мають 0 балів, тобто запах відсутній (т.1, а.с.188-189).

Доказів того, що належні позивачу очисні споруди поверхневих стічних вод є джерелом будь-яких інших шкідливих факторів (хімічних, фізичних, та біологічних тощо) відповідачем не надано.

Отже відповідачем не доведено наявності фактів, з якими законодавство пов`язує обов`язковість створення навколо об`єкта, в даному випадку навколо очисних споруд позивача, санітарно-захисної зони.

Відповідачем також не доведено, що очисні споруди позивача відповідають умовам, визначеним в пункті 2.5 Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених 05.11.1971 року СН 245-71, за наявності яких під час проектування вказаних очисних споруд в 1984 році проектом слід було передбачити створення санітарно-захисної зони з відповідним упорядкуванням (благоустроєм).

Також матеріали проведеного відповідачем заходу державного нагляду (контролю) не містять доказів надходження до очисних споруд поверхневих стічних вод, щодо яких здійснювався контроль, стоків господарсько-побутової каналізації.

Так, у додатках №4 «Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них» та №12 «Розміри санітарно-захисних зон для очисних споруд господарсько-побутової каналізації» до Правил №173 відсутні нормативи розмірів санітарно захисних зон для таких об`єктів як очисні споруди поверхневих стічних вод.

В свою чергу пунктом 7.2 Правил №173 визначено, що система зливної каналізації є обов`язковим елементом інженерного забезпечення міст і селищ міського типу. Відведення поверхневих вод слід здійснювати з усього басейну стоку, передбачаючи зливну каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку. Застосування відкритого водовідвідного устаткування (канав, кюветів, лотків) допускається в сільських населених пунктах, а також на території парків. Відведення, очищення і знешкодження поверхневого стоку з виробничої зони (тваринницькі комплекси, склади отрутохімікатів, паливно-мастильних матеріалів і т.ін.) сільських поселень слід здійснювати відповідно до діючих норм технологічного проектування зазначених об`єктів. Відстань від очисних споруд зливної каналізації до меж житлової забудови визначається розрахунковим шляхом, але вона не може бути менше 100 м.

Згідно зі складеним відповідачем Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 року №10-17.1.18-11/70 (т.1, а.с. 172-174) фактична відстань від очисних споруд до найближчого житла (1 будинок в полі) складає приблизно 300-400 метрів, до найближчої вулиці с. Затишне приблизно 1500 метрів. Отже приписи пункту 7.2 Правил №173 дотримуються.

Судова колегія також не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного припису на постанову від 26.05.2021 року №563 у справі про адміністративне правопорушення, якою інженера-еколога групи з охорони навколишнього середовища ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 188-11 КУпАП, що полягало у не виконанні припису від 05.08.2022 року №10-17.1.18-11/70, оскільки в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони особою, стосовно якої ухвалено постанову і лише під час розгляду адміністративної справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено таку постанову.

В силу визначень основних термінів та понять, наведених в статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» метою здійснення державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства є забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, тобто стану здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

Здійснюючи перевірку за колективним зверненням мешканців села Затишне Бориспільського району Київської області від 11.12.2019 року, відповідач в Акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 року №10-17.1.18-11/70 зазначив, що відхилень від нормативних значень показників вимірювання складу та властивостей вод на очисних спорудах не встановлено.

За таких обставин використання відповідачем повноваження на видання оскаржуваного припису не відповідає меті, з якою це повноваження надано.

Одночасно з цим відповідачем встановлено, що поруч з місцем скиду поверхневих стічних вод, нижче по руслу річки Іква на відстані 150-200 метрів, на полі біля лісосмуги виявлено велику кількість рідких та твердих виробничо-технологічних відходів (фекалій) фермерських господарств невідомого походження, біля яких виявлено засилля мух та відчувається стійкий запах аміаку.

Проте інформації про вжиті відповідачем заходи для встановлення власника відповідної земельної ділянки, виявлення джерела забруднення та усунення такого забруднення матеріали позапланової перевірки не містять.

Відповідно до частини 2 статті 2 далі КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; ) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права та критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що позов підлягає задоволенню.

Апеляційний суд також враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.