ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року справа №360/7794/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

03 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позово до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відповідно до якої позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року № 124050004848, яким позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з тим, що в матеріалах пенсійної справи відсутні статутні документи, які б підтверджували належність музичної школи та школи мистецтв до закладів освіти; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та на день його досягнення працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів є - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, має страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також до цього не отримувала будь-яку пенсію.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29.09.2021 вона досягла пенсійного віку та з 30.09.2021 вийшла на пенсію за віком. Педагогічний стаж роботи на момент звернення до відповідача, а саме станом на 11.11.2021 складає 40 років 03 місяці 11 днів.

11 листопада 2021 року позивач звернулася на портал Пенсійного фонду України за принципом єдиної черги з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як це передбачено п. 7- 1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 124050004848 від 18 листопада 2021 року позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з тим, що в матеріалах пенсійної справи відсутні статутні документи, які б підтверджували належність музичної школи та школи мистецтв до закладів освіти. Тому відповідач вважає, що на даний час підстави для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІV - відсутні.

На думку позивача, рішення відповідача від 18 листопада 2021 року № 124050004848 щодо відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій є необгрунтовним та незаконним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021 №124050004848 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповіднодо поданої заяви від 11.11.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про перерахунок пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням правових висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З 30 вересня 2021 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

11 листопада 2021 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшла заява позивача про допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами, а саме з питання перерахунку пенсії на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченого ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, як особі, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, роботах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до пункту е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивача повідомлено про відмову у у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до пункту е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

До страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, не можливо зарахувати періоди роботи: з 12.02.2007 по 03.09.2012 на посаді викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання №5 м. Луганськ; з 04.09.2012 по 31.10.2014 на посаді заступника директора позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання №5 м. Луганськ; з 01.11.2014 по 02.11.2014 на посаді викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області; з 03.11.2014 по 10.03.2015 на посаді заступника директора позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області; з 01.05.2021 по 31.08.2021 на посаді викладача музичнотеоретичних дисциплін Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти Щастинська школа мистецтв Щастинського району Луганської області, так як вони не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Оскільки, стажу роботи за вислугою років не достатньо, тому підстав для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не має.

Відповідач зазначає, що виплата грошової допомоги проводиться органами Пенсійного фонду України одноразово в розмірі 10 місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, призначеної до виплати.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18 жовтня 2021 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон 1058-IV).

З 30 вересня 2021 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.42-59).

11.11.2021 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Луганській області з заявою про допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами, а саме з питання перерахунку пенсії на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, як особі, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, роботах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с.68,81).

Вищевказану заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності, що не є спірним питанням у цій справі.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021 №124050004848 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до пункту е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с.19,20,73).

В обгрунтування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні статутні документи, які б підтверджували належність даних установ до закладів освіти, а тому підстави для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на думку відповідача, відсутні (а.с.19,20).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.08.1981 убачається, що ОСОБА_2 працювала, зокрема: з 12.02.2007 по 03.09.2012 на посаді викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання №5 м.Луганськ; з 04.09.2012 по 31.10.2014 на посаді заступника директора позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання №5 м.Луганськ; з 01.11.2014 по 02.11.2014 на посаді викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання м.Щастя Новоайдарського району Луганської області; з 03.11.2014 по 10.03.2015 на посаді заступника директора позашкільного навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання м.Щастя Новоайдарського району Луганської області; з 01.05.2021 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти Щастинська школа мистецтв Щастинського району Луганської області (запис про звільнення відсутній) (а.с.12-18).

Зазначені періоди не були зараховані відповідачем до спеціального стажу. Водночас, судом встановлено, що до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е- ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення відповідачем враховано періоди роботи: з 01.08.1981 по 26.08.1985 на посаді викладача теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи; з 27.08.1985 по 01.04.1989 на посаді заступника директора Щастинської дитячої музичної школи; з 02.04.1989 по 11.02.2007 на посаді викладача теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи; з 11.03.2015 по 31.08.2015 на посаді директора навчального закладу Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області.

За приписами статті 28 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 - система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Аналогічні норми передбачені в статті 1 Закону України Про освіту 2145-VIII від 05.09.2017, а саме система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними. Структура освіти включає позашкільну освіту (ст. 10 Закону України Про освіту 2145-VIII від 05.09.2017).

У відповідності до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України Про освіту 2145-VIII від 05.09.2017 заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Згідно із статтею 10 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 року № 2145- VIII невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта: повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Стаття 14 Закону Про освіту встановлює, що метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

Згідно ст.4 Закону України "Про позашкільну освіту" № 1841-III позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про позашкільну освіту" заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо- юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.

До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько- краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклали, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів.

Пунктом 6 Переліку № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років № 909 від 04.11.1993 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду викладач до педагогічних посад.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України Про позашкільну освіту до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року по справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Такий правовий висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, а також постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 718/2293/16-а, від 05 березня 2019 року у справі № 686/9307/17, від 12 березня 2019 року у справі № 647/514/17, від 13 березня 2019 року у справі № 602/958/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спільних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки школа мистецтв відноситься до одного з типів позашкільних навчальних закладів, які в свою чергу складають систему освіти, а посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей (в т.ч. і музичних шкіл) включені до переліку посад педагогічних працівників, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про безпідставність обгрунтувань відповідача, наведенних в оскаржуваному рішенні.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення взагалі не містить конкретних періодів роботи, які відповідач не зараховує до страхового стажу позивача, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Перелік цих періодів визначено відповідачем лише у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування в цій справі, на предмет правомірності перевіряється саме оскаржуване рішення, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення. Суд не зобов`язаний приймати до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неможливості зарахування конкретних періодів до страхового стажу позивача, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскількі ці доводи не були покладені в основу спірних правовідносин.

Таким чином, вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди навчання, роботи не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача та з яких підстав.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні конкретних періодів, які відповідач не зараховує до страхового стажу позивача, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, не дозволяє суду перевірити правомірність їх не включення до страхового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Одночасно суд суд зазначає, що у відповідності до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на обставини справи та необгрунтованість прийнятого відповідачем рішення, у спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача суд вважає визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.11.2021 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2021 про перерахунок пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням правових висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 січня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

СуддіТ.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко