Справа № 420/10271/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 28 червня 2022 року про надання копії листа ОСОБА_2 з додатком порівняльною таблицею, спрямованого Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю у березні 2022 року про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

- зобов`язати Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 копію листа ОСОБА_2 з додатком порівняльною таблицею, спрямованого Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю у березні 2022 року про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 червня 2022 року він звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, у якому просив надати копію листа ОСОБА_2 з додатком порівняльною таблицею, спрямованого Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю у березні 2022 року про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Листом № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 відмовила у наданні запитуваної інформації. Позивач вказує, що запитувана інформація взагалі не відноситься до інформації з обмеженим доступом, наявна у відкритому доступі, а тому, на думку позивача, повинна надаватися безумовно. Позивач вважає відмову у наданні запитуваної ним інформації протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

26.07.2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/10271/22 визначено суддю Цховребову М.Г.

Ухвалою від 29.07.2022 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження по справі № 420/10271/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

17.08.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві відповідач вказує, що на адресу ДБР надійшов запит на інформацію від позивача, відповідно до якого ОСОБА_1 просив надати копію листа ОСОБА_2 з додатком - порівняльною таблицею, спрямованого Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю у березні 2022 року про доповнення переліку суб`єктів яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Листом № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управлінні забезпечення діяльності ДБР ОСОБА_4 відмовила позивачу у наданні запитуваної інформації в законним обґрунтуванням такої відмови.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що Указом Президента України «Про ведення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ на всій території України введено воєнний стан. З цього приводу Службою безпеки України скеровано лист № 99/92 від 17.04.2022 відповідно до якого починаючи з 25.02.2022 тимчасово заборонено надання відповідей на запити на публічну інформацію, що не стосуються воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення, тощо. Враховуючи, що предметом запитів позивача є надання інформації, яка не стосується військової діяльності, більше того в переважній більшості позивач намагається отримати персональну інформацію щодо співробітників ДБР, то у таких діях вбачається безпідставне збирання інформації щодо діяльності ДБР, його співробітників в умовах воєнного стану. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 64 Конституції України в умовах воєнного стану можуть бути обмежені деякі конституційні права і свободи громадян, зокрема право на вільне збирання, зберігання використання і поширення інформації в будь-який спосіб. Право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, насамперед для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави.

Відповідач вважає, що позивачем здійснюються дії щодо безпідставного збирання інформації (без визначеної мети та суспільної необхідності) щодо роботи державного правоохоронного органу в умовах воєнного стану та персональних даних співробітників.

Також вказує, що запитувані позивачем відомості не є інформацією, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, не свідчить, про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Звертаючись з відповідним запитом щодо надання копії листа, позивачем не зазначено з якою метою та для яких цілей запитується відповідна інформація. Також, зазначена інформація не відображена позивачем в заявах по суті спору та інших процесуальних документах. Крім того, на думку відповідача, запит про надання публічної інформації та матеріали судової справи не містять інформації щодо суспільної важливості необґрунтовано запитуваної ОСОБА_1 інформації від правоохоронного органу.

Відповідач зазначає, що позивач отримав обґрунтовану відповідь на свій запит з урахуванням особливостей надання інформації доступ до якої обмежено. ДБР надаючи відповідь на запит про надання публічної інформації діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

12.09.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли міркування на відзив в яких зазначено, що ОСОБА_5 , який підписав відзив на позовну заяву, не підтвердив свої повноваження представляти інтереси відповідачів. Також, в своїх міркуванням позивач висловлює незгоду з позицією відповідача викладеною у відзиві на позовну заяву.

08.02.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача Державного бюро розслідувань надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку загального позовного провадження за участі сторін із викликом у судове засідання, та визнати явку позивача обов`язковою.

27.02.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача Державного бюро розслідувань надійшли додаткові пояснення.

06.03.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшли міркування на клопотання відповідача, яке надійшло 08.02.2023 року, в яких зазначено, що ОСОБА_6 , який підписав вказане клопотання, не підтвердив свої повноваження представляти інтереси відповідачів.

12.04.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача Державного бюро розслідувань надійшли додаткові пояснення.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року № 510 призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/10271/22.

11.09.2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/10271/22 визначено суддю Лебедєву Г.В.

Ухвалою від 13.09.2023 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу №420/10271/22, ухвалив розпочати розгляд справи спочатку, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 11.10.2023 року.

20.09.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з тих же підстав, що були викладені у відзиві, що подавався раніше.

Крім того, відповідачем зазначено, що начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР ОСОБА_4 не є суб`єктом владних повноважень, а тому не володіє публічною інформацією і в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути її розпорядником. У зв`язку з цим начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР ОСОБА_4 не може бути належним відповідачем у спорі щодо надання доступу до публічної інформації за інформаційним запитом.

20.09.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшли повторні міркування на відзив в яких зазначено, що ОСОБА_5 , який підписав відзив на позовну заяву, не підтвердив свої повноваження представляти інтереси відповідачів.

В судове засідання, призначене на 11.10.2023 року, з`явився представник відповідача, позивач не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 11.10.2023 року.

Судом, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 11.10.2023 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

19.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, оскільки для повного та всебічного дослідження усіх обставин справи та ухвалення рішення необхідно отримати пояснення особисто від позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою від 31.10.2023 року суд повернувся до з`ясування обставин по справі та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 15.11.2023 року.

14.11.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

15.11.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, призначене на 15.11.2023 року, з`явився представник відповідача.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 15.11.2023 року, визнав явку позивача обов`язковою та відклав судове засідання на 29.11.2023 року.

28.11.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, призначене на 28.11.2023 року, з`явився представник відповідача.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023 року, відклав судове засідання на 19.12.2023 року.

19.12.2023 року до суду від відповідача надійшла заява та клопотання, аналогічного змісту, в яких відповідач просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 420/10271/22 без розгляду та застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

В судове засідання, призначене на 19.12.2023 року, з`явилися позивач та представник відповідача.

Під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Позивач позовні вимоги підтримував та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволення, та просив не розглядати подані 19.12.2023 року заяву та клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 420/10271/22 без розгляду та застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

У судовому засіданні 19.12.2023 року суд з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.12.2023 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України та перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши сторін, розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 28.06.2022 року звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, в якому просив надати копію листа ОСОБА_2 з додатком порівняльною таблицею, спрямованого Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю у березні 2022 року про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

За результатами розгляду вказаного запиту, Державним бюро розслідувань складено лист № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 року, який підписаний начальником відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань - Згібловою Оксаною Олексіївною.

У вказаному листі зазначено, що підстав для надання запитуваної інформації у Державного бюро розслідувань немає.

В обґрунтування відмови у наданні запитуваної інформації, у листі № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 року, зокрема, зазначено: «Працівники Державного бюро розслідувань під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законом випадках, не має права з втручатися в їхню законну діяльність. Відомості про проходження служби працівниками Державного бюро розслідувань надаються з дозволу Директора Державного бюро розслідувань або його заступника (частина перша статті 18 Закону).

Зважаючи на специфіку завдань, які виконує Державне бюро розслідувань, надання запитуваної інформації щодо працівників Державного бюро розслідувань може становити пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю у зв`язку з високою ймовірністю вчинення стосовно них кримінальних правопорушень у випадку загрози тимчасової окупації. Про високий рівень існування такої загрози свідчить велика кількість кримінальних правопорушень, вчинених російськими військовослужбовцями, зафіксованих уповноваженими органами за період воєнного стану.

З огляду на те, що запитувані відомості не стосуються інформації, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, зазначена вище потенційна, конкретна істотна шкода від надання таких відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні.

Крім того, запит на інформацію не містить жодних відомостей про наявність ґрунтовних обставин, з якими законодавство пов`язує можливість поширення інформації, яка запитується.

У запиті на інформацію не вказано аргументів, що запитувана Вами інформація становить суспільний інтерес, а також не обґрунтовано наміру, з яким Ви бажаєте отримати інформацію.».

Також, ДБР роз`яснено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації здійснюється відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Не погоджуючись з правомірністю отриманої відмови, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Положеннями статті 9 Закону України №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі статтею 1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 цього Закону закріплює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Згідно з вказаною статтею, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин другої - шостої статті 19 Закону № 2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним.

Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Строк розгляду запитів на інформацію визначено статтею 20 Закону.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відповідно до статті 6 цього Закону, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Відповідно до частин 6-8 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону №2939-VI.

Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що положення частини другої статті 6 №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».

Таким чином, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Таку ж правову позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18, від 14.05.2020 у справі № 9901/589/19 та від 04.02.2021 року у справі № 9901/598/19.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою Державного бюро розслідувань надати, на поданий позивачем запит, копію листа ОСОБА_2 з додатком порівняльною таблицею, спрямованого Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю у березні 2022 року про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Отже, для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з`ясувати чи є запитувана інформація публічною у розумінні Закону № 2939-VI та визначити особливості порядку її надання.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Судом встановлено, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VI.

Згідно обставин даної справи, за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 28.06.2022 року, Державним бюро розслідувань складено лист № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 року, який підписаний начальником відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань - Згібловою О.О.

У вказаному листі зазначено, що за результатами розгляду отриманого запиту на інформацію встановлено, що підстав для надання запитуваної інформації у Державного бюро розслідувань немає, оскільки зважаючи на специфіку завдань, які виконує Державне бюро розслідувань, надання запитуваної інформації щодо працівників Державного бюро розслідувань може становити пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю у зв`язку з високою ймовірністю вчинення стосовно них кримінальних правопорушень у випадку загрози тимчасової окупації, а тому потенційна, конкретна істотна шкода від надання таких відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні.

Також, у цьому листі роз`яснено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації здійснюється відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проте, лист Державного бюро розслідувань не містить жодних посилань на підставі відмови у задоволенні запиту позивача на інформацію, які передбачені ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI.

Таким чином, оскільки оскаржувана відмова у задоволенні запиту позивача на інформацію жодним чином невмотивована, цю відмову не можна визнати такою, що відповідає вимогам Закону № 2939-VI.

Щодо посилань Державного бюро розслідувань, у відповіді на запит, на те, що надання запитуваної інформації щодо працівників Державного бюро розслідувань може становити пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю у зв`язку з високою ймовірністю вчинення стосовно них кримінальних правопорушень у випадку загрози тимчасової окупації, суд зазначає наступне.

Суд ураховує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Відповідач жодним чином не обґрунтував у чому полягає істотність шкоди інтересам від розголошення інформації, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» №2297-VI персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до положень частин 1-3 ст.5 Закону № 2297-VI об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про запобігання корупції».

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".».

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про запобігання корупції» від зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Конституційний Суд України рішенням № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року встановив, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України (п.п. д п.1 ч.1 ст. 3 Закону); посадові та службові особи Державного бюро розслідувань (п.п. е п.1 ч.1 ст. 3 Закону).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 60 Закону України «Про запобігання корупції», інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах "а" і "в" пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов`язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Відмовляючи у задоволенні запиту позивача, Державне бюро розслідувань не посилається на те, що відмовляє у запиті позивача з підстав, визначених ст.ст. 16, 17 Закону України «Про захист персональних даних».

За наслідками офіційного з`ясування фактичних обставин справи судом установлено, що запитувана інформація не обмежена в доступі, оскільки не містить у сукупності, визначених ст.34 Конституції України, ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вимог.

Така інформація жодним чином не впливає на захист інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави, з огляду на те, що стосуються листа з проханням про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Між тим, запит не стосується діяльності Державного бюро розслідувань та його працівників в умовах воєнного стану, що власне нівелює відповідні доводи суб`єкта владних повноважень.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом.

Суд вважає за необхідне ще раз звернути увагу на те, що Державним бюро розслідувань не визначені конкретні підстави для відмови у задоволенні запиту позивача на інформацію, ані згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», ані Закону України «Про захист персональних даних».

Крім того, суд зазначає, що 13.09.2022 року ОСОБА_1 було направлено запит на інформацію до Кабінету Міністрів України, аналогічного змісту, що і запит від 28.06.2022 року, направлений до Державного бюро розслідувань.

16.09.2022 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України було направлено позивачу лист № 19029/0/2-22 від 16.09.2022 року, яким надано копію запитуваного документу, а саме лист Державного бюро розслідувань № 10-11-19 від 07.03.2022, за підписом директора ОСОБА_7 адресований Прем`єр-міністру України Денису Шмигалю про доповнення переліку суб`єктів, яким може виплачуватися додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та додаток до нього - порівняльна таблиця.

Вказана обставина, на думку суду додатково свідчить, що запитувана позивачем інформація, не належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

За таких обставин, суд вважає що дії відповідача, які полягають у ненаданні публічної інформації на запит є протиправними, а належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмови Державного бюро розслідувань № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 року у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28.06.2022 року та зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію.

Разом з цим, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як представників Державного бюро розслідувань, повноважень на подання процесуальних документів, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з ЄДРПОУ, згідно якого, вказані особи внесені до переліку осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені Державного бюро розслідувань без довіреності з повноваженими діяти в судах України без окремого доручення (самопредставництво) з усіма правами наданими стороні, третій особі, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 55 КАС України.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з урахуванням ст. 9 КАС України.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП: НОМЕР_1 ) до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни (вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ, 01032), Державного бюро розслідувань(вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 41760289) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державного бюро розслідувань № 192ПІ/10-16-06-230/22 від 21.07.2022 року у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28.06.2022 року.

Зобов`язати Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 на його запит від 28.06.2022 року запитувану інформацію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.01.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва