ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: ПотабенкоВ.А.

17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21825/23 пров. № А/857/22634/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Юник А.А.

представника апелянта:Посисень І.Р.

представника позивача:Назарко А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/21825/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2023р.позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, у якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/5444/13/06/ РРО/1929508008-ФС від 31.08.2023р.;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, апелянт Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта, ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.

Представник позивача, Назарко А.Р. просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що в ФОП ОСОБА_1 основний вид діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 56.30 Обслуговування напоями, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

21.03.2023р. податковий орган провів фактичну перевірку господарської одиниці (магазину) ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 5444/13/06/РРО/ НОМЕР_1 від 21.03.2023р.

Фактична перевірка проведена на підставі ст.20. ст.80 Податкового Кодексу України з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.95 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), від 01.06.2000 № 1775-ІІІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності (зі змінами та доповненнями), від 19.12.95 № 481 95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, то використовуються в електронних сигаретах, та пального (зі змінами та доповненнями). Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці.

Контролюючий орган встановив факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області направлені до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці 24.07.2023р.

27.07.2023р. листом №ЗХ/3.2/8473-23 Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці повідомив ФОП ОСОБА_1 , що у ході перевірки виявлені порушення законодавства про працю, що є підставою для накладення штрафу.

02.08.2023р. Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 02.08.2023р. № ЗХ/ЛВ/ ДПС-5444/13/06/РРО/1929508008, яким ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 31.08.2023р.

07.08.2023р. ФОП ОСОБА_1 направила на адресу контролюючого органу пояснення та копію заяви про прийняття на роботу, копію наказу №1К від 22.03.2023р. про прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 , копію трудового договору від 22.03.2023р., копію повідомлення про прийняття працівника на роботу та копію квитанції №2 про прийняття повідомлення про прийняття працівника на роботу.

31.08.2023р. Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/5444/13/06/ РРО/1929508008-ФС, яким накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 67000,00 грн.. за порушення вимог ч.4 ст.24 КЗпП України.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення № 96).

В п.7 Положення №96 видно, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Таким чином, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015р. № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту ст.265 КЗпП України видно, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 (далі - Порядок № 509).

В п.2 Порядку №509 видно, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Суд першої інстанції дійшов висновків, що Державна служба України з питань праці під час прийняття оскарженої постанови зобов`язаний був перевірити та оцінити інформацію, зазначену в акті перевірки, який складений Головним управлінням ДПС у Львівській області, проте таких дій не вчинив.

Колегія суддів, звертає увагу апелянта на те, що рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржено до адміністративного суду, перевіряється судом, у тому числі, на відповідність критеріїв, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проігнорувавши документи, які надані позивачем на спростування висновків, викладених в Акті фактичної перевірки, Державна служба України з питань праці прийняв необґрунтовану постанову тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Так, на спростування висновків акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 до пояснень надала копію заяви про прийняття на роботу, копію наказу №1К від 22.03.2023р. про прийняття на роботу ОСОБА_3 , копію трудового договору від 22.03.2023р., копію повідомлення про прийняття працівника на роботу та копію квитанції №2 про прийняття повідомлення про прийняття працівника на роботу. Однак, вказані документи апелянт проігнорував та не надав таким відповідної правової оцінки.

Покликання апелянта на те, що він не несе відповідальності за прийняття рішень уповноваженими особами іншого органу, на думку колегії суддів, є недоречними, оскільки акт будь-якої перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є носієм доказової інформації. Тобто, має розглядатись і оцінюватись нарівні з іншими доказами. Відповідач надав пріоритет акту фактичної перевірки, залишивши без уваги інші докази, надані зокрема ФОП ОСОБА_1 .

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що 24.03.2022р. набрав чинності Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022р. № 2136-IX, ст.1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст.43, ст.44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України Про державну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

ст.16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

У період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

-за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

-за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

-у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст.265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

З пояснювальної записки до вказаного Закону, видно, що метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст.265 КЗпП України за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст.16 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, на переконання суду, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на ту обставину, що ФОП ОСОБА_1 на наступний день після проведення фактичної перевірки усунула виявлені порушення, а саме видала наказ №1К від 22.03.2023р. про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду продавця продовольчих товарів, уклала з останньою трудовий договір та вже 21.03.2023р. в 18:48 год. через свій електронний кабінет подала повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Тобто, станом на дату розгляду відповідачем питання щодо накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (31.08.2023р.), виявлене під час перевірки порушення повністю усунуто.

Отже, в даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на 31.08.2023р. підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, що є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови №ЗХ/ЛВ/5444/13/06/ РРО/1929508008-ФС від 31.08.2023р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/21825/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 29.01.2024р.