КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року Справа № 320/10156/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач-2), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 14.08.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу по Списку № 1 з 22.08.2000 по 12.10.2004, з 01.05.2007 по 13.06.2014 та з 01.07.2014 по 12.07.2022, та з урахуванням періодів навчання з 01.09.1995 по 26.06.2000, починаючи з 14.08.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на положення ст. 13, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, п. 1, п. 3, п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивач вказує про безпідставну відмову в призначенні їй спірної пенсії, оскільки усіма необхідними документами пільговий стаж підтверджено, уточнюючі довідки №18 від 17.02.2022, №112 від 14.07.2022, № 01-04/484 від 05.05.2022, №101 від 12.07.2022 підтверджують період та умови праці, що підлягає обрахуванню у подвійному розмірі та надані копії наказу №31-К від 01.07.2014, особової картки працівника Типової форми №П-2, трудової книжки лікаря рентгенолога, щодо атестації робочих місць наказу № 34 від 05.05.20210, №36 від 24.05.2010, №46/1 від 25.10.2016, №54 від 09.11.2016, №78 від 08.10.2018, №101 від 19.12.2018, №89 від 14.12.2018, копія протоколу №1266 від 14.12.2018, копія наказу № 50/1 від 29.05.2020, №9/1 від 04.01.2021, наказу № 23/1 від 04.01.2022 підтверджують право на пільгове призначення пенсії. Враховуючи положення Порядку проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичним рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41, висновки Верховного Суду викладені в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а зазначає, що не проведення атестації чи несвоєчасне ї проведення власником підприємства не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність має нести власник, а не працівник.

Згідно диплому серії НОМЕР_1 позивач вказує, що закінчила у 2000 році навчання в Луганському державному медичному університеті та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа», здобула кваліфікацію лікаря. Диплом виданий 16 червня 2000 року, вступила до університету 01.09.1995.

Щодо пенсійного віку, ОСОБА_1 зазначила, що враховуючи рішення Конституційного Суду України у справі №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно вказані норми втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення з 23.01.2020 та застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, та як слідує на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від роботи за Списком №1 жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Позивач наполягає, що пільговий стаж з 22.08.2000 по 12.10.2004 року, з 01.05.2007 по 13.06.2014 та з 01.07.2014 по 12.07.2022 - становить 19 років, вік її 45 років на момент звернення із заявою про призначення спірної пенсії, що є достатнім для виходу на пенсію по Списку №1, пенсія має бути призначена з дати звернення з 14.08.2022.

12.04.2023 ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 3 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

15.08.2023 позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

25.05.2023 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

19.06.2023 до суду надійшов відзив від відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та матеріали пенсійної справи позивача, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, наполягає на тому, що враховуючи висновки Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, таке не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-p/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення №2626400042260 від 23.08.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком, про що позивачу повідомлено листом Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідач -1 посилаючись на пункт 2-1 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 мають жінки після досягнення 50 років. Необхідний пільговий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить для жінок 7 років 6 місяців. Згідно п. 5 та п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки має бути подано уточнюючу довідку, яка підписується керівником установи, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 18.10.2002 по 03.10.2004, оскільки в довідці, виданій КНП «Київська міська клінічна лікарня» відсутні дата видачі та номер реєстрації довідки. Довідка не відповідає додатку 5 до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу відсутня інформація, що позивач працювала повний робочий день, відсутній підпис начальника відділу кадрів, не правильно оформлено посилання на Списки, які діяли на період роботи гр. ОСОБА_1 . Також не зараховано період роботи з 01.07.2014 по 31.12.2021, оскільки в довідці від 12.05.2022 № 57, виданій ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» відсутній підпис керівника установи, не правильно оформлено посилання на Списки, які діяли на період роботи позивачки. Крім того, станом на дату звернення з заявою від 14.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивачці виповнилось 45 років, отже, позивачка не досягла пенсійного віку (50 років) передбаченого чинним законодавством України.

28.06.2023 судом отримано відзив від відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, останній просить суд відмовити в задоволенні позову, вказує, що виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком та враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 114 зазначеного Закону №1058-IV необхідною умовою для призначення пенсії для жінок є вік 50 років, загальний стаж не менше 20 років та стаж роботи за Списком №1 не менше 7 років 6 місяців.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки приймаються уточнюючі довідки, в яких має бути вказано про результати атестації робочих місць. Додатком 5 Порядку затверджено форму такої довідки. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування списків №1, №2, застосування результатів атестації. Відповідач-2 наполягає, що підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у суворій відповідності зі Списками.

14.08.2022 із відповідною заявою звернулась позивач, маючи вік 45 років та надала документи до заяви, та рішенням №2626400042260 від 23.08.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону № 1058-IV (за Списком № 1), у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування».

Відповідач-2 вказує, що за доданими до заяви документами, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом від 26.06.2000 АН №13314965, оскільки відсутня дата вступу до навчального закладу; до пільгового стажу позивачки не зараховано періоди з 18.10.2002 по 03.10.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.07.2022 №112 та з 01.05.2007 по 13.06.2014 згідно з пільговою довідкою від 05.05.2022 №01-04/484, з 01.07.2014 по 12.07.2022 згідно з пільговою довідкою від 12.07.2022 № 101, оскільки невірно зазначено Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи, розділ, підрозділ, позицію зазначених Списків, а підставою видачі таких довідок можуть бути лише оригінали первинних документів. Крім того відсутня інформація про результати атестації робочих місць за умовами праці за посадою лікаря-рентгенолога за усі періоди роботи; не зараховано період з 22.08.2000 по 12.10.2004 згідно пільгової довідки від 17.02.2022 № 18 в якій зазначено, що позивачка працювала в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського академії медичних наук України на посаді лікаря-рентгенолога інтерна рентгенологічного відділення та лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення з 22.08.2000 по 12.10.2004, оскільки позивачкою не надано первинні документи, що підтверджують видачу даної довідки, а саме накази № 64-п від 22.08.2000 та № 130-п від 11.10.2004.

Щодо незарахованого періоду навчання, застосовуючи положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, відповідач-2 вказує про те, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 відсутні дані про час навчання у вищому навчальному закладі та посилання на дату, номер та найменування відповідного документу про вищу освіту. Також позивачкою не було надано ні уточнюючої довідки про тривалість навчання за денною формою ні додатку до диплому від 26.06.2000 НОМЕР_3 , де зазначено дату вступу та відрахування з навчального закладу. Тому підстави для зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1995 по 26.06.2000, відсутні.

В наданій трудовій книжці позивачки не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо у зв`язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає, довідка №57 від 12.05.2022 та довідка № 18 від 17.02.2022 при зверненні за призначенням пенсії не подавались, при винесенні рішення правова оцінка зазначеним довідкам не надавалась.

Відповідач-2 вказує, що страховий стаж позивачки становить 24 роки 6 місяців 16 днів, необхідний пільговий стаж за Списком №1 відсутній. На дату звернення позивач досягла лише 45 років, хоча ст. 114 Закону №1058-IV передбачає досягнення 50 років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зауважує, що норма ст. 114 Закону №1058-IV не конституційною не визнавалась, підлягає застосуванню та позивач право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 не підтвердила, правом на подання до пенсійного органу додаткових документів, що передбачено абз. 4 п. 1.8. Порядку не скористалась, призначення спірної пенсії є виключно компетенцією пенсійного органу, тому вимога про призначення їй пенсії з 14.08.2022 є порушенням дискреційних повноважень суб`єкта призначення пенсії.

Розглянувши позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач працює в ТОВ «Хелсі Енд Хепі» на посаді лікаря-рентгенолога діагностичного відділення.

14.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та додала до заяви відповідні документи.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було визначено до розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який розглянувши заяву та отримано документи прийняв рішення №2626400042260 від 23.08.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону № 1058-IV (за Списком № 1), у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 31.08.2022 №2600-0209-8/107401 повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо відмови в призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зокрема, відповідачами вказано про те, що підставою для відмови ОСОБА_1 згідно рішення №2626400042260 від 23.08.2022 є те, що за наданих до заяви документів вік позивача 45 років, страховий стаж складає 24 роки 06 місяців 16 днів, пільговий стаж відсутній.

За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом від 26.06.2000 АН №13314965, оскільки відсутня дата вступу до навчального закладу.

Для зарахування періоду навчання, необхідно надати уточнюючу довідку про тривалість навчання за денною формою або надати додаток до диплому від 26.06.2000 НОМЕР_3 , де зазначено дату вступу та відрахування з навчального закладу.

До пільгового стажу не зараховано періоди з 18.10.2002 по 03.10.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.07.2022 №112 та з 01.05.2007 по 13.06.2014 згідно з пільговою довідкою від 05.05.2022 №01-04/484, з 01.07.2014 по теперішній час згідно з пільговою довідкою від 12.07.2022 №101, оскільки невірно зазначено Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи, розділ, підрозділ, позицію зазначених списків, а підставою видачі таких довідок можуть бути лише оригінали первинних документів. Крім того відсутня інформація про результати атестації робочих місць за умовами праці за посадою лікаря-рентгенолога за усі періоди роботи.

Для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 18.10.2002 по 03.10.2004, з 01.05.2007 по 13.06.2014, з 01.07.2014 по теперішній час необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж згідно з додатком 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, із вірним посиланням на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи, розділ, підрозділ, позицію зазначених Списків та код згідно з Класифікатором професій, також в довідках необхідно зазначити характер виконуваних робіт та надати накази про результати атестації робочих місць за умовами праці із відповідними переліками атестованих посад.

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Виходячи з викладеного, предметом розгляду у даній справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо прийнятого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2626400042260 від 23.08.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність в діях та прийнятому рішенні відповідачів порушення права позивача на належну пенсію по Списку №1, відповідність положенням ст. 2 КАС України та з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, відповідно до Конституції України, право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України гарантує Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XIІ (далі Закон №1788-XIІ).

Відповідно до частини першої статті 1 зазначеного Закону №1788-XIІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 6, статтею 7 Закону №1788-XIІ, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Суд зазначає та враховує у справі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (справа №1-5/2018 (746/15)), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03. 2015 №213-VIII.

Конституційний Суд України вирішив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Таким чином, з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів №1788-XIІ та №1058-IV, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон №1788-XIІ встановлює, зокрема, за списком №1, для жінок досягнення 45 років, у той час, як Закон №1058-IV досягнення 50-річного віку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 дійшов висновку, що ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин була наявні колізія між нормами Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, та Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.

Відтак, за приписами пункту а) частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XI, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, відповідно частини другої статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

14.08.2022 позивач подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та відповідні документи.

Спору між сторонами щодо посади, роботи позивача пов`язаної та віднесеної до Списку № 1 між сторонами відсутній, наявний спір щодо вікового порогу та достатнього стажу роботи за Списком №1.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 позивач працювала в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського з 22.08.2000 зарахована на посаду лікаря- рентгенолога -інтерна рентгенологічного відділення (запис №1, Наказ №64-п від 22.08.2000).

02.07.2001 переведена на посаду лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення (запис №2, Наказ №74-п від 06.07.2001).

Проведена атестація робочого місця за умовами праці лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення (запис №3, Наказ № 37 від 23.04.2001).

12.10.2004 звільнена за власним бажанням (запис №4, Наказ №130-п від 11.10.2004).

13.10.2004 позивач прийнята в Київську міську клінічну лікарню №17 на посаду лікаря-рентгенолога кабінету комп`ютерної рентгенівської томографії (запис №5, Наказ № 56-к від 12.10.2004).

22.04.2007 звільнена за власним бажанням (запис №6, Наказ№ 24-к від 13.04.2007).

01.05.2007 прийнята на посаду лікаря-рентгенолога рентгенологічного кабінету в Державну установу «Інститут серця МОЗ України» (запис №7, Наказ №23-к від 24.04.2007).

13.06.2014 звільнена за власним бажанням (запис №10, Наказ № 250-к/тр від 01.06.2014).

01.07.2014 року позивач прийнята в ТОВ «Хелсі Енд Хепі» на посаду лікаря-рентгенолога діагностичного відділення (запис №11, Наказ № 31-к від 01.07.2014).

Працює по теперішній час.

Відповідно до диплому серія НОМЕР_1 , позивач закінчила у 2000 році Луганський державний медичний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобула кваліфікацію лікаря. Диплом виданий 26 червня 2000 року.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів, які містять відомості про те, що позивач вступила до згаданого вузу 01.09.1995 року.

Зокрема, відповідно до уточнюючої довідки №18 від 17.02.2022, виданої Державною установою «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМНУ» Позивач працювала в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського академії медичних наук України» на посаді лікаря-рентгенолога інтерна рентгенологічного відділення по розділу «клініка» з 22.08.2000 (наказ №64-п від 22.08.2000). 02.07.2001 переведена на посаду лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення по розділу «клініка» по 12.10.2004 (наказ №130-п від 11.10.2004). ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМНУ» має «клініку» на 530 стаціонарних ліжок та надає спеціалізовану медичну допомогу хворим на туберкульоз та інші захворювання органів дихання. Всі співробітники рентгенологічного відділення отримували надбавку в розмірі 45% за контакт з хворими на туберкульоз легень, що відноситься до інфекційних хвороб. Посада лікаря-рентгенолога відноситься до лікарського персоналу.

Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних Закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімашних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатрично допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до уточнюючої довідки №112 від 14.07.2022, виданої КПП «Київська міська клінічна лікарня №17» Позивач працювала за зовнішнім сумісництвом в КНП «Київська міська клінічна лікарня 17» з 18.10.2002 (наказ №29-к від 29.10.2002) по 03.10.2004 (наказ №54-к від 01.10.2004). Виконувала: працювала повний робочий день в зоні іонізуючого випромінювання, умови праці, в яких працювала лікар-рентгенолог ОСОБА_1 відносяться до особливо шкідливих: при виконанні своїх безпосередніх обов`язків підпадає під дію прямого та розсіяного іонізуючого (рентгенівського) випромінювання, отримуючи променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення.

За умовами праці: характер робіт, які виконувала ОСОБА_1 відповідає умовам та вимогам передбаченим діючим законодавством та нормативним документам, і має право на пільгове пенсійне забезпечення (Постанова КМУ №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003, Сп. 1, р. ХІХ), щорічну додаткову відпустку, доплату до тарифної ставки, спецхарчування, скорочений робочий тиждень. За посадою лікар-рентгенолог рентгенівських відділень (кабінетів), що передбачена Списком №1 розділ ХIХ код КП 3229, підстава: Постанова КМУ №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003. Підстава для видачі відомості про заробітну плату, книга наказів, картки форми П-2, атестація робочих місць №65 від 30.10.2001, з 03.10.2005. Проведення атестації робочих місць 30.10.2001 наказ №65 було проведено вперше, за умовами праці в рентгенологічному відділенні КМКЛ №17.

Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи в реанімаційних відділеннях (лікарі, медсестри, лаборанти), променевої діагностики лікувальних закладів зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до уточнюючої довідки №01-04/484 від 05.05.2022, виданої Державною установою «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України». Позивач працювала повний робочий день в Державному закладі «Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр Міністерства охорони здоров`я України» з 01 травня 2007 року (наказ №23-к від 24.04.2007) по 13 червня 2014 року (наказ №250-к/тр від 02.06.2013) проводила кваліфіковані типові (за встановленими методиками) та спеціальні рентгенологічні дослідження і обстеження пацієнтів закладу. Умови праці відносяться до особливо шкідливих: при виконанні своїх безпосередніх обов`язків підпадає під дію прямого та розсіяного іонізуючого (рентгенівського) випромінювання, отримуючи при цьому променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення. За професією, посадою лікар-рентгенолог, що передбачена Списком №1 розділ ХІХ, підрозділ 19, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 №36, і за період з 01.05.2007 по 13 червня 2014 - 7 років 01 місяць 12 днів. Підстава для видачі довідки: особова карта П-2, особові рахунки по заробітній платі, накази по підприємству, атестація робочого місця, наказ №23 від 26 грудня 2005, наказ №41 від 19.11.2010, наказ №80 від 05.11.2015.

Відповідно до уточнюючої довідки №101 від 12.07.2022, виданої ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», позивач працювала повний робочий день в ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» і за період з 01 липня 2014 року по теперішній час виконує роботу в рентгенкабінеті в сфері дії іонізуючого випромінювання, характер і умови праці не змінювались, за професією, посадою лікаря-рентгенолога діагностичного відділення Лікувально- діагностичного центру «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», що передбачена Списком №1 розділ ХІХ, Постановою КМУ №461 від 24.06.2016 року і за період з 01 липня 2014 по теперішній час - 8 років 11 днів.

Позивачем відповідно було надано, серед згаданих вище документів:

- копія наказу про прийняття на посаду № 31-К від 01.07.2014р. згідно з яким позивача прийнято на посаду лікаря-рентгенолога діагностичного відділення з 01.07.2014;

- копія особової картки працівника Типова форма № П-2, де посада позивача лікар- рентгенолог;

- копія Трудової книжки лікаря-рентгенолога ОСОБА_1 ;

- перша атестація робочих місць за умовами праці у Лікувально-діагностичному центрі ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», була проведена згідно копії Наказу № 34 від 05.05.2010р.;

- перша атестація про результати проведення робочих місць за умовами праці у Лікувально-діагностичному центрі ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ»), була згідно копії Наказу № 36 від 24.05.2010р, згідно з яким було підтверджено право на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та важких умовах праці на робочому місці рентгенолаборанта: встановлення відповідно 30-годинного та 15-годинного робочого тижня;

- копія наказу №46/1 від 25.10.2016р. про проведення чергової (наступної) атестації робочих місць за умовами праці у Лікувально-діагностичному центрі ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ»;

- копія наказу № 54 від 09.11.2016р. про результати проведення чергової (наступної) атестації робочих місць за умовами праці у Лікувально-діагностичному центрі ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» згідно з яким було підтверджено право на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та важких умовах праці на робочому місці рентгенолаборанта: встановлення відповідно 30-годинного та 15-годинного робочого тижня;

- копія наказу №78 від 08.10.2018р. про проведення чергової (наступної) атестації робочих місць за умовами праці і визначення права працюючих на них співробітників на пенсію за віком на пільгових умовах і інші пільги і компенсації;

- копія наказу № 101 від 19.12.2018р. про результати чергової (наступної) атестації робочих місць, за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, що проведена у 2018 році з копією додатка № 1 до Наказу № 101 від 19.12.2018р. про перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, з копією додатка № 2 до Наказу № 101 від 19.12.2018р. списки працівників з ПІБ (лікарям, молодшим спеціалістам з медичною освітою), де лікар- рентгенолог ОСОБА_1 має право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 підтверджено право;

- копія наказу № 89 від 14.12.2018р. про проведення атестації робочого місця лікаря-рентгенолога діагностичного відділення ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» ОСОБА_1 , щодо визначення шкідливого процесу при роботі в рентгенодіагностичному відділенні (з джерелом іонізуючої речовини) ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», на основі експертизи наданих документів та аналізу й оцінки результатів радіаційного контролю, згідно яким згідно з фотографією робочого дня лікаря - рентгенолога ОСОБА_1 , звітів про виконані радіаційно-небезпечні роботи фактичний баланс робочого часу при роботі з джерелами рентгенівського випромінювання дорівнює 80% від загального робочого часу. Проаналізовані матеріали дають змогу зробити висновок, що згідно до своїх посадових обов`язків лікар рентгенолог ОСОБА_1 протягом 2014-2018рр. безпосередньо працювала у діагностичному відділенні ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» на установках, що генерують іонізуюче випромінювання. Робоче місце лікаря рентгенолога ОСОБА_1 відноситься до категорії «А» з особливо шкідливими умовами праці за радіаційним фактором шкідливості;

- копія наказу №50/1 від 29.05.2020р. про віднесення осіб, які працюють, до персоналу категорії «А» з додатком № 1 до Наказу № 50/1 від 29.05.2020р. позивача - лікаря-рентгенолога віднесено до категорії «А»;

- копія наказу № 9/1 від 04.01.2021р. про віднесення осіб, які працюють, до персоналу категорії «А». позивача - лікаря-рентгенолога віднесено до категорії «А»;

- копія наказу №23/1 від 04.01.2022р. про віднесення осіб, які працюють, до персоналу категорії «А», позивача лікаря-рентгенолога віднесено до категорії «А».

Таким чином, позивачем надано до пенсійного органу копії трудової книжки, диплому, наказів та довідок, але судом не встановлено наявність доказів щодо отриманої освіти позивачем, для зарахування періоду навчання до стажу.

Відповідно, відповідачі наполягають та стверджують, що згідно диплому від 26.06.2000 НОМЕР_3 , не зазначено дату вступу та відрахування з навчального закладу, позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про тривалість навчання за денною формою або надати додаток до диплому для зарахування періоду навчання з 01.09.1995 по 26.06.2020.

За наданими пільговими довідками не зараховано періоди з 18.10.2002 по 03.10.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.07.2022 №112 та з 01.05.2007 по 13.06.2014 згідно з пільговою довідкою від 05.05.2022 №01-04/484, з 01.07.2014 по теперішній час згідно з пільговою довідкою від 12.07.2022 №101, з підстав того, що невірно в даних довідках вказано Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи, розділ, підрозділ, позицію зазначених списків, відсутня інформація про результати атестації робочих місць за умовами праці за посадою лікаря-рентгенолога за усі періоди роботи.

Відповідачі вважають, що підставою видачі таких довідок можуть бути лише оригінали первинних документів.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, у разі відсутності трудової книжки або відповідних у ній записів, підтвердження стажу здійснюється згідно з «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за № 383 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17.

На позицію суду, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової служби на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.

Відповідно, не можна вважати зазначені записи в трудовій книжці позивача недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи на призначеній посаді, саму посаду, професію, характер роботи та інші відомості, які надають можливість встановити чи спростувати належність особи до певного Списку.

Також суд зазначає, що витребування Пенсійним фондом від заявника пенсіонера додаткових документів, згідно з положенням Порядку № 637, а саме: уточнюючих довідок, в яких має бути зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування спискiв або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки, можливо лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу (п. 20 Порядку № 637).

В даному випадку, в трудовій книжці та наданих документах до пенсійного органу, підтверджено періоди роботи, що надають право на призначення позивачу пільгової пенсії за віком за Списком № 1 із належним обрахуванням та зарахуванням стажу трудової діяльності, що має наслідком призначення та нарахування у відповідному розмірі пенсії, в інших випадках, пенсійний орган, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1, уповноважений здійснювати відповідні запити до підприємств, установ та організацій задля зібрання додаткових документів та необхідної уточнюючої інформації щодо обрахування необхідного стажу для виходу заявника на пенсію.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731, затверджено «Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі Порядок №383), з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 383 згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Список N 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п ) (далі - Список N 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12).

Цей Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 ( 442-92-п) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Підпунктом 4.1 п. 4 Порядку №383 визначено, що зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пп. 4.2 п. 4 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємств про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене (п. 4.6 Порядку №383).

За п. 5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками N 1 чи N 2 ( 36-2003-п ) працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 та постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відтак, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, позивача за вказаною справою.

Згідно частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Зазначене непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду викладені в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, які серед вказаного підлягають до застосування і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Відповідно, суд вважає спростовані вказаними вище висновками доводи відповідачів щодо не підтвердження позивачем атестації робочого місця за місцем роботи в ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» на посаді лікаря рентгенолога за всіма періодами.

Відповідачами не зараховано періоди з 18.10.2002 по 03.10.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.07.2022 №112 та з 01.05.2007 по 13.06.2014 згідно з пільговою довідкою від 05.05.2022 №01-04/484, з 01.07.2014 по 12.07.2022 згідно з пільговою довідкою від 12.07.2022 № 101, оскільки невірно зазначено Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи, розділ, підрозділ, позицію зазначених Списків.

Також, враховуючи вищезазначені положення діючого законодавства суд зазначає, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Відповідно, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовують Списки, зокрема, якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 року (або тільки почалась після цієї дати), застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36; якщо пільгова робота продовжується після 24.06.2016 року (або тільки почалась після цієї дати), застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461.

Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд вважає, що відповідачами не доведено належними обґрунтуваннями та доказами невірне застосування Списків у спірних довідках.

Суд зауважує відповідачу-2, що посилання у відзиві на не надані позивачем до пенсійного органу довідок № 57 від 12.05.2022 та №18 від 17.02.2022, №64-п від 22.08.2000, №130-п від 11.10.2004 є необґрунтованим, оскільки відсутність чи не надання останніх не було покладено в основу для відмови позивачу в призначенні спірної пенсії.

Також, суд вказує, що зазначення відповідачем-1 на недоліки в наданих довідках за період з 18.10.2002 по 03.10.2004 КНП «Київська міська клінічна лікарня» щодо відсутності дати та номеру, відсутність підпису керівника установи, невірне посилання на Списки в довідці №57 від 12.05.2022 виданої ТОВ «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» є безпідставним, оскільки недоліки останніх не було покладено в основу для відмови позивачу в призначенні спірної пенсії.

Суд відмічає, що невірне складення довідок, чи їх заповнення, зауваження щодо відсутності тих чи інших відомостей в останніх, є підставою для органу призначення пенсії витребувати від заявника належним чином оформлені довідки, надання особі відповідного часу для підготування та надання таких документів до пенсійного органу в належному вигляді. Таких доказів відповідачами до суду не надано як і відсутні докази, що згадані вище довідки стали включно підставою для відмови в призначенні спірної пенсії.

Відповідно до пункт 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсій, а також необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно п.4.2 Порядку № 22-1, при прийомі документів для оформлення пенсій працівник повинен: зареєструвати заяву, перевірити зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Як наслідок, обов`язок перевіряти надані документи покладається на відповідача, тому його не здатність провести таку перевірку не може впливати на реалізацію права останнього, щодо отримання гідної пенсії.

Таким чином, суд вважає підтвердженими достатніми доказами право позивача на врахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 22.08.2000 по 12.10.2004, з 01.05.2007 по 13.06.2014 та з 01.07.2014 по 12.07.2022.

Відповідно п. д до ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно п. 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно диплому серії НОМЕР_1 позивач закінчила у 2000 році навчання в Луганському державному медичному університеті та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа», здобула кваліфікацію лікаря.

Диплом виданий 16 червня 2000 року.

Та, суд за наданими доказами до справи, копії диплому від 26.06.2000 НОМЕР_3 , який також був наданий до пенсійного органу, зазначає, що з копії даного диплому не можливо встановити дату вступу та відрахування з навчального закладу, позивачу необхідно було надати також до заяви уточнюючу довідку про тривалість навчання за денною формою або надати додаток до диплому для зарахування періоду навчання з 01.09.1995 по 26.06.2020. Таких документів, позивачем не надано.

Відтак, період навчання позивачем не підтверджено та врахуванню до стажу періоду навчання з 01.09.1995 по 26.06.2000 не підлягає, та суд зазначає позивачу, що вона не позбавлена права на подання до пенсійного органу документів на підтвердження спірного періоду навчання та зарахування останнього до стажу.

Враховуючи вищевстановлене та зазначене судом вбачається, що загальний пільговий стаж за період роботи з 22.08.2000 по 12.10.2004, з 01.05.2007 по 13.06.2014 та з 01.07.2014 по 12.07.2022 у позивача складає 19 років 4 місяці 24 дні, що враховуючи положення ст. 13 Закону №1788-ХІІ є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Варто зазначити, що ЄСПЛ напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з`ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06, пункти 41-43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що, якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (PineValleyDevelopmentsLtdandOthers v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, №10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права.

Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. theRomania, заява №28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (MetropolitanChurchofBessarabiaandOthers v. theMoldova, заява №45701/99).

Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

За частинами 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Судом встановлено, що відповідачі не виконали покладений на них обов`язок щодо доказування за ч. 2 ст. 77 КАС України в частині спростування доводів позивача на право призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Відсутність права на зарахування до стажу періоду навчання відповідачами доведено.

Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині порушеного права на призначення належної пенсії на пільгових умовах за Списком №1 із врахуванням спірних періодів до пільгового стажу, наведені нею доводи не спростовані відповідачами належними та достатніми доказами, окрім встановленого судом не доведеного суду права на зарахування до стажу спірного періоду навчання.

Враховуючи встановлені судом обставини неналежного здійснення розрахунку відповідачами вказаного спірного пільгового періоду під час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд вказує про відсутність дискреційних повноважень відповідачів в даній справі.

Таким чином, суд вважає дії відповідачів та прийнятне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2626400042260 від 23.08.2022 у відповідній частині такими, що порушують право позивача на призначення пенсії за віком за Списком №1.

Суд вказує, що не зарахований період навчання до стажу позивача, який включено до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2626400042260 від 23.08.2022 не є обставиною та підставою для не скасування останнього у відповідній частині, враховуючи висновки суду та обставини вирішення спірних правовідносин саме за предметом призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2626400042260 від 23.08.2022, суд вважає необхідним здійснити та застосувати належний спосіб встановленого порушеного права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, передбачений ч. 2 ст. 5 КАС України, застосовуючи поглинання протиправних дій прийнятим протиправним рішенням відповідача-2, та відповідно шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2626400042260 від 23.08.2022 в частині.

За ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно положень п.п. 1.7, 1.8 положень постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою від 14.08.2022.

Відповідно, підлягає задоволенню як похідна вимога позивача про призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням вказаних судом спірних пільгових періодів з 14.08.2022.

В задоволенні вимоги позивача про зарахування періоду навчання до стажу суд відмовляє.

У підсумку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наслідки вирішення справи судом, положення ч. 3 ст. 139 КАС України суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн, що підтверджується квитанцією від 14.04.2023, відповідно, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії суми судового збору 700,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2626400042260 від 23.08.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 14.08.2022.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 14.08.2022 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, з врахуванням пільгового стажу по Списку № 1 з 22.08.2000 по 12.10.2004, з 01.05.2007 по 13.06.2014 та з 01.07.2014 по 12.07.2022.

4. В решті вимог- відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Г.Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 700, 00 грн (сімсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.