Справа № 755/15682/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2024 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянуши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002720 від 06.10.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Зоркіне Нижньогірського району АР Крим, українки, громадянки України, з вищою освітою, раніше працюючої суддею Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим, раніше не судимої, останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади на території Автономної Республіки Крим, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_3 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України №296-VI від 22.05.2008 року займаючи посаду судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим безстроково, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20.02.2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Нижнегорский районный суд Республики Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополь упродовж березня - грудня 2014 року, продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому указом президента російської федерації №786 від 19.12.2014 року була призначена на посаду судді незаконно утвореного «Нижнегорского районного суда Республики Крым», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно по ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6- ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова, громадянка України ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Нижнегорский районный суд Республики Крым» по АДРЕСА_1, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації, 30.06.2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №2-129/2014, 23.07.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №5-146/2020, 22.07.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №1-96/2020, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у державній зраді тобто діянні вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 з наступних підстав.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2016 року у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування. Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 , а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_3 . Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочиності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 11.08.2015 року, підозрювану ОСОБА_3 оголошено у розшук.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судові засідання не прибула, будучи належним чином, в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному сайті Дніпровського районного суду м. Києва, офіційному сайті Офісу Генерального прокурору та публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр» № 209 (7607) від 18.10.2023 року, № 221 (7619) від 03.11.2023 року, № 229 (7627) від 15.11.2023 року, № 236 (7634) від 24.11.2023 року, № 242 (7640) від 02.12.2023 року, № 257 (7655) від 23.12.2023 року та № 15 (7675) від 20.01.2024 року) повідомленою про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21.11.2023 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника, одноособово. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, оскільки оголошено підозру, були здійснені відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.

Оскільки, на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), вона показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Судовий розгляд проводився за обов`язкової участі захисника, який був забезпечений державою та користувався процесуальними правами обвинуваченої.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженою в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_3 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України з боку останньої.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за встановлених судом обставин, які підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме:

- заявою Народного депутату ОСОБА_8 про кримінальні правопорушення від 26.10.2014 року, відповідно до якої суддя ОСОБА_3 незаконно здійснює судочинство на території АР Крим у Нижньогірському районному суді, а тому заявник просить внести відомості до ЄРДР за фактом вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 111 КК України (т. ІІ а.п. 1-48); - листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.02.2015 року, адресованого Генеральному прокурору України, відповідно до якого в діях судді ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, а тому Вища кваліфікаційна комісія суддів України просить внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування (т. ІІ а.п. 49-58);

- відповіддю Адміністрації Президента України № 45-01/135 від 20.03.2015 року та додатку до неї, відповідно до яких ОСОБА_3 призначено на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим Указом Президента України № 926 від 14.10.2002 року (т. ІІ а.п. 95-109);

- повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 року № 8вк-4067/15, відповідно до якого відкрито дисциплінарні справи щодо суддів АР Крим, в тому числі щодо судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим - ОСОБА_3 (т. ІІ а.п. 143-146);

- рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 року № 3009/дп-15, відповідно до якого за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої відносно суддів АР Крим, рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим - ОСОБА_3 , у зв`язку з порушення присяги судді (т. ІІ а.п. 149-167);

- рішенням Вищої ради юстиції № 1206/0/15-15 від 24.12.2015 року, відповідно до якого вирішено внести подання Президентові України про звільнення за порушення присяги судді ОСОБА_3 , яка Постановю Верховної Ради України від 22.05.2008 року № 296-VI обрана безстроково суддею Нижньогірського районного суду АР Крим (т. ІІ а.п. 170-207);

- протоколом огляду інтернет-видань від 07.04.2015 року з додатками, відповідно до якого старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 проведено огляд сайту Президента Російської Федерації щодо призначення суддів судів АР Крим та міста Севастополя та встановлено, що Указом Президента Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 року ОСОБА_3 призначено на посаду судді «Нижнегорского районного суда» (т. ІІ а.п. 215-232);

- протоколом огляду від 02.02.2015 року, відповідно до якого старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайті: http://nizhnegorskiy.krm.sudrf.ru/ modules.php?name=info_court&rid=6, проведеним оглядом встановлено, що на офіційній сторінці інтернет-сайту «Нижнегорского районного суда Республики Крым» у вкладці «состав суда» міститься список суддів, зокрема, зазначено суддю ОСОБА_3 (т. ІІІ а.п. 1-57); - відповіддю Адміністрації Президента України № 03-01/3021 від 29.09.2016 на запит старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про подання ОСОБА_3 клопотання про вихід з громадянства України, відповідно до якої клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вихід із громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило (т. ІІІ а.п. 67);

- повідомленням про підозру від 22.05.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (т. ІІІ а.п. 68-72);

- Указом Президента України «Про призначення суддів» № 926/2002 від 14.10.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_3 призначено на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим, строком на 5 років (т. ІІІ а.п. 134);

- Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 296-VI від 22.05.2008 року, відповідно до якої ОСОБА_3 обрано на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим безстроково (т. ІІІ а.п. 135-136);

- Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» № 1231-VIІІ від 19.04.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді (т. ІІІ а.п. 139);

- листом Департаменту контррозвідки СБУ № 212/8-22047 від 14.06.2016 року, відповідно до якого станом на 14.06.2016 року ОСОБА_3 перебуває на території АР Крим та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. ІІІ а.п. 144-150);

- протоколом огляду інтернет-видань від 11-18 червня 2015 року та доданого до нього копією рішення № 2-129/2014 від 30.06.2014 року, відповідно до яких старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 проведено огляд сайтів, на яких розміщено рішення суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, у тому числі м. Севастополя, за результатом огляду встановленого, що за веб-адресою: http://www.sudact.ru/ за прізвищем судді ОСОБА_3 знайдено рішення по справі № 2-129/2014 від 30.06.2014 року, проаналізувавши яке вбачається, що ОСОБА_3 виносила судове рішення, керуючись законодавством рф (т. ІІІ а.п. 151-170);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000002720 від 06.10.2016 року (т. ІІІ а.п. 193);

- протоколом огляду речей та документів від 30.03.2021 року з додатками, відповідно до якого слідчим третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_9 проведено огляд інтернет-статей та розміщених у мережі «Інтернет» відомостей щодо ОСОБА_3 в частині призначення її на посаду та виконання нею функцій правосуддя у незаконно створеному «Нижнегорском районном суде Республики Крым», зокрема через пошукову систему «Google Chrome» здійснено пошук інформації та знайдено «Федеральный конституционный закон о принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя № 6-ФКЗ от 21.03.2014 года»; «Федеральный закон о создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации № 154-ФЗ от 23.06.2014», з тексту якого, зокрема, вбачається, що на території АР Крим створено Нижньогірський районний суд Республіки Крим. Крім того, через пошукову систему «Google Chrome», здійснено пошук інформації щодо рішень, прийнятих ОСОБА_3 на посаді судді у незаконно створеному «Нижнегорском районном суде Республики Крым», в результаті чого слідчим було відшукано та додано до вказаного протоколу в якості додатків копії рішень судді ОСОБА_3 , а саме: «постановление № 5-146/2020 от 23.07.2020 года» та «приговор № 1-96/2020 от 22.07.2020 року» (т. IV а.п. 1-72а);

- актом огляду Інтернет від 15.09.2023 року, відповідно до якого співробітником УСБУ у Львівській області ОСОБА_10 був проведений огляд мережі «Інтернет» з метою виявлення можливої електронної (цифрової) інформації, яка може мати значення щодо протиправної діяльності з боку ОСОБА_3 (т. IV а.п. 76-100);

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими зважаючи на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_3 сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи огляду сайтів та протоколи огляду інтернет-видань, якими підтверджується, що ОСОБА_3 була діючою суддею незаконно створеного «Нижнегорского районного суда Республики Крым»» і активно здійснювала правосуддя, що підтверджується, зокрема, постановленими на підставі законодавства РФ за її участі судовими рішеннями, які були досліджені під час судового розгляду.

Правовий акт індивідуальної дії розміщений в мережі «Інтернет», сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації, однак підстав для визнання таких доказів недопустимими і неналежними не вбачається, оскільки інформація взята з офіційних інтернет-сайтів органів державної влади РФ, які загальнодоступні в мережі «Інтернет».

Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК та зафіксовано (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи логічність, послідовність, узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані задокументовані дані про діяльність ОСОБА_3 , як «судді» окупаційних органів влади рф, достовірними доказами обвинувачення. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (у справі № 759/7443/17).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

З огляду на особливості даного кримінального провадження, окремої уваги потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_3 та фактів з цього приводу.

Громадянство України ОСОБА_3 підтверджено дослідженими судом доказами та ніким із учасників судового розгляду не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).

За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5) примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Як вбачається із ст. 4 згаданого вже Закону рф № 6-ФКЗ від 21.03.2014 року, з дня прийняття АР Крим до рф, тобто з 21 березня 2014 року, автоматично визнавалося громадянство рф у всіх громадян України, які постійно проживали на території АР Крим, за ними залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України. Передбачені законодавством рф обмеження на заміщення державних посад особами, що мають громадянство іншої країни, на території АР Крим почали діяти лише після перебігу місяця з дня прийняття АР Крим до рф. На виконання ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів рф правосуддя від імені рф здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до рф, при цьому особи, які займали посади суддів цих судів, продовжували правосуддя до створення і початку діяльності на території АР Крим судів рф за умови наявності в них громадянства рф, таким особам гарантувалося переважне право на заміщення посади судді в утворених судах рф (ч.ч. 2 , 5 ст. 9).

Отже, з урахуванням раніше встановлених фактичних обставин, ОСОБА_3 , продовжуючи з березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів рф» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді, фактично отримала громадянство рф, як необхідну умову такої діяльності.

Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею, як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід з громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_3 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України.

Будь-яких інших доказів про намір ОСОБА_3 відмовитись від громадянства України суду надано не було.

Також, у суду не виникає сумніву щодо статусу ОСОБА_3 як судді Нижньогірського районного суду Республіки Крим, оскільки вказане повністю підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: відповіддю Адміністрації Президента України № 45-01/135 від 20.03.2015 року та додатку до неї, відповідно до якої, ОСОБА_3 призначено на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим Указом Президента України № 926 від 14.10.2002 року; Указом Президента України «Про призначення суддів» № 926/2002 від 14.10.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_3 призначено на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим, строком на 5 років; Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 296-VI від 22.05.2008 року, відповідно до якої ОСОБА_3 обрано на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим, безстроково; повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 року № 8вк-4067/15, відповідно до якого відкрито дисциплінарні справи щодо суддів АР Крим, в тому числі щодо судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим - ОСОБА_3 ; рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 року № 3009/дп-15, відповідно до якого за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої відносно суддів АР Крим, рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим - ОСОБА_3 , у зв`язку з порушення присяги судді; рішенням Вищої ради юстиції № 1206/0/15-15 від 24.12.2015 року, відповідно до якого, вирішено внести подання Президентові України про звільнення за порушення присяги судді ОСОБА_3 , яка Постановю Верховної Ради України від 22.05.2008 року № 296-VI обрана безстроково суддею Нижньогірського районного суду АР Крим; Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» № 1231-VIІІ від 19.04.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим, у зв`язку з порушенням присяги судді.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 , маючи таку можливість, зверталася із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами, суду надано не було.

Крім цього, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 , не будучи у встановленому законами України порядку звільнена з посади судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим, упродовж березня - грудня 2014 року, як «суддя» незаконно створеного «Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим», а надалі за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 № 786 діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_3 була призначена на посаду судді Нижньогірського районного суду АР Крим Російської Федерації на окупованій території АР Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Нижньогірського районного суду АР Крим Російської Федерації, прийняла на себе повноваження судді іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала територію України та здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, що підтверджується копіями судових рішень, постановлених ОСОБА_3 , дослідженими в судовому засіданні. Використання ОСОБА_3 під час здійснення такого «правосуддя» від імені рф матеріально-технічної бази Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим, її власних теоретичних знань і практичних навичок підтверджується даними у зазначених «судових рішеннях».

Між тим, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.

Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.

Отже, здійснення ОСОБА_3 за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади російської федерації шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання нею допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові України.

Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_3 для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про її кваліфікаційний рівень підготовки судді в галузі права, який дозволяв їй здійснювати тривалий час правосуддя.

На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_3 з надання допомоги рф в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові України вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_3 , починаючи з березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує здійснювати «правосуддя» як суддя, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави.

Крім того, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Нижнегорский районный суд Республики Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в смт. Нижньогірський АР Крим упродовж березня-грудня 2014 продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 року № 786 була призначена на посаду судді незаконно утвореного Нижньогірського районного суду Республіки Крим, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченій у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.

Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на її причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави (рф), оскільки таких конкретних фактів не встановлено, протиправна діяльність ОСОБА_3 , яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням з її боку допомоги іноземній держави (рф) в цілому.

Крім того, враховуючи межі висунутого обвинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на її дії на шкоду територіальної цілісності та недоторканості України, оскільки будь-яких даних її участі в посяганнях на територію України із застосуванням з боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні територіальної цілісності та недоторканності кордонів України, не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті.

Враховуючи викладене, суд, зважаючи на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у вироку, доведена.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні державної зради, тобто у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові України, а саме у наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвала всі правові відносини з державою, яка надала їй право діяти від її імені, а також дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима. Також суд враховує її вік та стан здоров`я.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею кримінального правопорушення мала статус носія судової влади, та на даний час продовжує вчиняти дане кримінальне правопорушення, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення.

Санкцією ч. 1 ст. 111 КК України передбачено конфіскацію майна або без такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості.

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення злочину мала статус судді, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 також додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.

На переконання суду, призначення обвинуваченій саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що до ОСОБА_3 застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити діючим захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно ОСОБА_3 , а саме на: земельну ділянку кадастровий номер 0123155100:04:001:2894 сщ/ради Нижньогірськ, Нижньогірського району АР Крим, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 29.07.2015 року у справі № 757/26384/15-к та на: мопед HONDA LEAD, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 07.08.2015 року у справі № 757/27749/15-к.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ст. ст. 323, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна, яке належить їй на праві приватної власності. Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 29.07.2015 року у справі № 757/26384/15-к, а саме на: земельну ділянку кадастровий номер 0123155100:04:001:2894 сщ/ради Нижньогірськ, Нижньогірського району АР Крим - залишити без змін.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 07.08.2015 року у справі № 757/27749/15-к, а саме на: мопед HONDA LEAD, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченої та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1