КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/10121/23

Провадження № 2/947/293/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Торгонської В.М.,

за участю сторін по справі:

позивача за первісним позовом - адвоката Проніної В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №947/10121/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про визнання частково недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , з посиланням на ст.ст. 11, 509, 512, 514, 525, 625 ЦК України, про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі по тексту - позивач/ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4506488 від 17.05.2021р., що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким, станом на дату відступлення права вимоги, складає 20 545,00 гривень, з яких: 8 238,29 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 12 306,96 гривень - заборгованість за відсотками.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Мілоан» втратило такі права.

Позивач також вказує, що станом на момент подачі позову заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

З урахуванням викладеного, враховуючи невиконання зобов`язань по укладеному кредитному договору щодо своєчасного повернення кредиту, ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 21.04.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено відкрите судове засідання.

01.06.2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у задоволенні позову у повному обсязі.

02.06.2023 року від представника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача ТОВ «ДЕБТ ФОРС».

У судове засідання 07.06.2023 року представник ТОВ «ДЕБТ ФОРС» не з`явися, але у своєму клопотанні просив клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача задовольнити та розгляд даного клопотання провести без його участі.

07.06.2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсними пунктів: 1.5., 1.5.1, 1.5.2. та 1.6., 2.2, 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3, 2.3., 2.3.1., 2.3.1.1., 2.3.1.2 кредитного договору, укладеного 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, представник ОСОБА_1 посилається на те, що 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4506488, за яким ОСОБА_1 отримала 20000 грн. 00 коп., строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0.88 відсотків на день.

В подальшому, TOB «МІЛОАН» відступило право вимоги за цим договором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором факторингу № 15/12-2021-22.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договорами проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси Позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Представник позивача за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_1 не зверталась з заявою щодо пролонгації строку кредиту, а тому право кредитодавця нараховувати передбачені договорами проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

А тому, без особистої згоди ОСОБА_1 неможливо «автопролонгувати» умови зазначеного електронного договору.

Також зазначає, що ОСОБА_1 сплатила ТОВ «МІЛОАН» кошти в загальному розмірі 56997 грн., однак на момент звернення до суду позивач безпідставно та з порушенням законодавства України просить стягнути ще 49791,17грн.

З наведених підстав ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свої прав із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про визнання недійсними пунктів: 1.5., 1.5.1, 1.5.2. та 1.6., 2.2, 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3, 2.3., 2.3.1., 2.3.1.1., 2.3.1.2 кредитного договору, укладеного 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 07.06.2023 року протокольною ухвалою було прийнято зустрічний позов до розгляду та об`єднано разом із первісним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2023 року було замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203, літера 2А, офіс 602, ЄДРПОУ 43577608) у цивільній справі №947/10121/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про визнання частково недійсним кредитного договору.

З урахуванням того, що відповідач за первісним позовом просив надати строк для подання уточненої зустрічної позовної заяви, судове засідання 07.06.2023 року було відкладено на 06.09.2023 року.

12.07.2023 року до канцелярії суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить суд задовольнити позовні у повному обсязі.

05.09.2023 року до канцелярії суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволені зустрічного позову.

06.09.2023 року від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшла уточнена редакція зустрічної позовної заяви про визнання недійсними пунктів: 1.5., 1.5.1, 1.5.2. та 1.6., 2.2, 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3, 2.3., 2.3.1., 2.3.1.1., 2.3.1.2 кредитного договору, укладеного 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 06.09.2023 року представник відповідача за первісним позовом просив суд надати час для надання відзиву на зустрічний позов та відкласти судове засідання на іншу дату.

Судове засідання 06.09.2023 року було відкладено на 17.10.2023 року о 14:00 год.

У судове засідання 17.10.2023 року представник позивача за первісним позовом не з`явився, однак 11.10.2023 року надав до суду клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 17.10.2023 року не з`явився, про причини відсутності суд не повідомив.

Судове засідання 17.10.2023 року було відкладено на 29.11.2023 року.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 29.11.2023 року вбачається, що у зв`язку із перебуванням судді Петренко В.С. у відрядженні, судове засідання по цивільній справі №94710121/23 було відкладено на 18.01.2024 року.

У судовому засідання 18.01.2024 року представник позивача за первісним позовом з`явився, просив суд первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові відмовити з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві та відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 18.01.2024 року не з`явився, однак 18.01.2024 року через електронну пошту направив клопотання про розгляд справи за його відсутності, та просив суд первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та необхідність часткового задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4506488. за яким ОСОБА_1 отримала 20000 грн. 00 коп., строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0.88 відсотків на день.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить - 20000,00грн.

Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 17.05.2021 року.

Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 16.06.2021 р.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: : 5 280.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п.2.2.1 Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. у випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.2 нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Згідно п. 2.2.3 проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації") на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом, припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1.2 Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користуванню кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом період) на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно п.2.4.1 Позичальник зобов`язується повернути кредит,сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до п. 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п.3.2.5 Договору.

Згідно п. 2.2.3 з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань Позичальника по погашенню кредиту,комісії,процентів та пені Позичальник відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,доручає Товариству здійснювати договір несписання грошових коштів з будь-яких рахунків Позичальника,відкритих ним у банках,у розмірі,що становить суму кредиту,комісії за надання кредиту,процентів,штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань Позичальника перед Кредитодавцем,за умови настання строків виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань,передбачених цим Договором, а також ініціювати переказ та здійснювати договірне списання коштів за правилами відповідної платіжної системи, якщо списання здійснюється у платіжній системі.

Відповідно до п. 3.2 Кредитодавець має право:

п.3.2.2 Отримувати від позичальника та з інших джерел дані про кредитоспроможність позичальника, у тому числі доні про належність йому на праві власності майна, про розмір доходів та іншу інформацію, з метою аналізу спроможності позичальника своєчасно повернути кредит та сплатити проценти з користування кредитом. п.3.2.4 Стягувати з Позичальника пеню та/або проценти за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору, відповідно до розділу 4.

п. 3.2.5 У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, Кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або звернути стягнення на майно, що належить Позичальнику на праві власності.

п. 3.2.6 Відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

п. 3.2.7. Кредитодавець, новий кредитор (у випадку відступлення права вимоги Кредитодавцем за цим договором) мають право залучати колекторську(і) компанію(ї) до врегулювання простроченої заборгованості Позичальника за цим договором.

п.3.2.8.Незважаючи на інші положення цього договору,мають право в односторонньому порядку вносити будь-які зміни до умов кредитного договору та змінювати розмір заборгованості Позичальника,в тому числі у зв`язку з реструктуризацією його зобов`язань за договором, за умови, що ці зміни не погіршують становище Позичальника як боржника за Кредитним договором у порівняні з тим, що існувало до моменту застосування змін.

п. 3.2.10. Договору визначено, що Кредитодавець, новий кредитор,колекторська компанія для донесення до Позичальника інформації про необхідність виконання зобов`язань за цим договором при врегулюванні простроченої заборгованості мають право звертатись та взаємодіяти з третіми особами, персональні дані яких передані Кредитодавцю, новому кредитору, колекторській компанії Позичальником у процесі укладення, виконання та припинення цього договору, у т.ч. повідомляти їм інформацію про укладення Позичальником цього договору, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір.

Згідно п.4.1. у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом

Відповідно до п.4.2. у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

В подальшому, TOB «МІЛОАН» відступило право вимоги за цим договором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором факторингу № 15/12-2021-22.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договорами проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси Позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, в матеріалах справи не міститься детального розрахунку заборгованості по вказаному кредиту, а наявний лише розрахунок остаточної суми 20545,25 грн. фактору.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вимога про стягнення з позичальника суми, розмір якої в рази перевищує розмір наданого кредиту, є результатом умисного заплутування позивачем позичальника та застосування несправедливих умов договору; що кредитодавець виклав вищенаведені пункти договору діючи виключно у власних інтересах, нехтуючи нормами чинного законодавства України, які регламентують рівноправність кожної із сторін будь якого договору, виходячи з упевненості в юридичній необізнаності осіб, які звертаються для отримання кредитних коштів, та нерозуміння ними наслідків прийняття таких умов.

Згідно вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно вимог ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а в іншому випадку правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст.ст.229-233 ЦК України.

Згідно вимог ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися в усно, або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути судом визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. ч. 3, 4ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч. ч. 1, 2, п. 5 ч. 3ст.18Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно вимог п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Суд приймаючи до уваги, що згідно вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає,що відповідачем за первісним позовом було доведено,що умови договору № 4506488 від 17.05.2021 року в частині нарахування розміру відсотків та пені у визначеному в ньому розмірі, в частині порядку розрахунків та погашення заборгованості є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності, породжують істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживача, внаслідок чого на позивача буде фактично автоматично покладено обов`язок сплати пені (яка за умовами п. 4.1. Договору може сягнути за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення), штрафу та процентів в розмірі, який призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами, та є прямим порушенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Також, в матеріалах справи містяться відомості, що ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 20000,00грн., сплатила ТОВ «МІЛОАН» кошти в загальному розмірі 56997 грн. 00 коп.

Зазначена сума значно перевищує тіло кредиту у розмірі 20000 грн. 00 коп. та обов`язок сплатити комісію у розмірі 1400 грн. 00 коп., відсотки у розмірі 5280 грн. 00 коп.

При цьому, позивач за первісним позовом не надав до суду жодних належних та допустимих доказів того, що саме документи, які надані до суду, в такій інтерпретації розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили ці умови, адже реальна відсоткова ставка складає 5% річних, або 1825% річних.

Також, ТОВ «МІЛОАН» не ознайомило ОСОБА_1 з детальним розрахунком погашення цього кредиту.

Відповідно до п п.1.3. договору № 4506488, строк кредиту становить 30 днів. Строк цього кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у п.2.3 цього договору.

Суд звертає увагу позивача за первісним позовом, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталась з заявою щодо пролонгації строку кредиту, а тому право кредитодавця нараховувати передбачені договорами проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Великої палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 р. і у справі № 310/11534/13-ц від 04.07.2018 р. та підтримано у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 564/2199/15-ц; у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08.08.2018 р. у справі № 165/1878/16-ц.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, строк дії договору.

А тому, без особистої згоди відповідача ОСОБА_1 неможливо «автопролонгувати» умови зазначеного електронного договору.

Відповідно до п. п. 5,9 ч. 3 ст. 18 ЗУ України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру.

Аналізуючи даний кредитний договір, на думку суду, ТОВ «МІЛОАН» встановило реальну річну процентну ставку за стандартною ставкою, відсотків річних: 321,2% одноразову процентну ставку у розмірі 7 % та реальну річну процентну ставку за користування кредитом: 1825%.

Тобто, суд вважає, що свої діями ТОВ «ДЕБТ ФОРС», яке є правонаступником -ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «МІЛОАН», яке, крім того, не повідомило відповідача ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за даним кредитним договором, поставило в край скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до пункту 6 змісту прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що уразі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

У п. 13 вказано, що в період здійснення в України заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій короновірусної хвороби COVID-19, забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Крім того, Національний банк України НБУ, регулятор ринку небанківських фінансових послуг: страхових, лізингових, факторингових компаній, кредитних спілок, ломбардів та інших фінансових компаній, розглянув електронне повідомлення від 03.04.2020 р. №6748-03/04 Комітету з питань правового забезпечення діяльності банків та захисту прав кредиторів Незалежної асоціації банків України щодо заборони підвищення процентної ставки за кредитним договором, зокрема питання «...Чи має право Банк застосовувати інший (збільшений) розмір процентної ставки, якщо про таке збільшення була домовленість з клієнтом ще до початку карантину, і така домовленість зафіксована в кредитному договорі (тобто, процентна ставка визначена в іншому фіксованому розмірі при настанні зазначених в договорі умовах/обставинах?)» - та у межах своїх повноважень, надав наступну відповідь від17.03.2020 р. № 18-0005/19515: «Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19) від 17,03.2020 р. №533-ІХ забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України. Разом із тим. частина четверта статті 1056-1 Цивільного кодексу України містить застереження, зокрема: якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і порядку, встановлених кредитним договором. У Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) від30.03.2020 р. № 540-ІХ (далі-Закон № 540), зокрема визначено, що згідно пункту 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій короновірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Відповідно до п. 9 розділу «Прикінцеві положення» ЗУ «Про банки і банківську діяльність" визначено, що у період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

За таких обставин, норми вказаних законів носять імперативний характер, дотримання яких є обов`язковим.

Отже, на думку суду, процентна ставка 1825% річних у правовідносинах з ОСОБА_1 протирічить наведеним вище нормативним положенням.

З досліджених судом розрахунків заборгованості вбачається що обрахунок сум таких процентів здійснено саме станом з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року, тому позов про стягнення заборгованості у розмірі 49791,17 грн. задоволенню не підлягає.

Також суд бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1 , що оспорювані умови договору позики є несправедливими в розумінні законодавства про захист прав споживачів, оскільки всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, як споживача, що проявляється у визначенні значного розміру цивільно-правової відповідальності, яка може стягуватись за прострочення зобов`язання боржником за умови, що договором позики взагалі не встановлена жодна відповідальність кредитодавця, що теж свідчить про порушення позикодавцем вимог, передбачених п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, доводи позивача за первісним позовом не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та на підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та необхідність часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» , а саме в частині визнання недійсними пунктів: 1.6. та 2.3.1.2 кредитного договору, укладеного 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», судові витрати позивачу за первісним позовом не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про визнання частково недійсним кредитного договору - задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 1.6. та 2.3.1.2 кредитного договору, укладеного 17 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

В решті вимог зустрічного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 23.01.2024 року.

Суддя Петренко В. С.