П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12827/23

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

судове рішення суду 1 інстанції

прийнято 28.09.2023, у м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (відповідач), про:

- визнання протиправною бездіяльності Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області щодо не проведення належного обстеження стану та не припинення протиправного використання у якості ємності для приватної каналізації підземної споруди, яка розміщена на території загального користування в АДРЕСА_1 навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування рішення № 715 від 27.02.2023, як такого, що прийняте безпідставно, з порушенням порядку його прийняття та без належного обґрунтування; зобов`язання Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області здійснити обстеження підземної споруди, яка розміщена на території загального користування в АДРЕСА_1 навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства та здійснити заходи щодо припинення її протиправного використання у якості ємності для приватної каналізації;

- зобов`язання Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області розглянути питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на проведення робіт з благоустрою частини території що знаходиться в межах землі загального користування (вулиці) впритул до межі ділянки позивачки, згідно до наданого ескізного проекту з додатковим улаштуванням зовнішнього підсиленого покриття, що відповідає нормам, розрахованим на проїзд пожежної техніки згідно до положень ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що є власником земельної ділянки загальною площею 0,0161 га та житлового будинку із господарчою будівлею, що розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу від 30.11.2021 року. Восени 2022 р., позивачка мала намір розпочати проведення робіт з облаштування під`їзду до свого власного будинку, оскільки дорожнє покриття на в`їзді до будинку мало незадовільний стан, що унеможливлювало під`їзд до будинку як приватного транспортну позивача так і машин спецтехніки, які мали обслуговувати побутові потреби мешканців у разі потреби. Вказані роботи ОСОБА_1 планувала проводити на підставі розробленого ескізного проекту з благоустрою прилеглої території до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Сертифікованим спеціалістом Павловим Є.О. було здійснено топографічну зйомку місця проведення робіт та прилеглої території до неї з позначенням (накладенням) червоних ліній власників земельних ділянок згідно доданих ДЗК та споруд, що розташовані на цій території. З даних, отриманих під час геодезичних робіт з`ясувалось, що відповідно до схеми розташування земельних ділянок згідно з даними ДЗК, ділянка на якій позивачка планувала проведення робіт з благоустрою, належить до території загального користування Крижанівської (нині Фонтанської) сільської ради в АДРЕСА_1 . Серед інших існуючих на території загального користування споруд, була також позначена і підземна споруда, що розташована на відстані 1, 2м. від межі земельної ділянки позивачки, а також посередині єдиного в`їзду до будинку позивачки. Так, позивачкою було розроблено відповідний ескізний проект та направлено його на погодження до відповідача. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на проведення робіт з благоустрою, про що було прийнято рішення №715 від 27.02.2023р. На думку позивачки, указане оскаржуване нею Рішення відповідача №715 від 27.02.2023р. є досить формальним, його текст не містить належного обґрунтування та навіть не вказує на конкретну причину відмови. Також, як далі вказувала позивач, з листа відповідача вих.№03.1-12.01/1107 вона дізналась, що Рішення №715 відповідач прийняв на підставі розгляду Акту обстеження від 20.12.2022р., яке на думку позивачки було проведено без належної оцінки усіх дійсних обставин, без належного обстеження земельної ділянки загального користування та наявних на ній споруд, зокрема підземної споруди, конструкцію якої члени комісії не дослідили, не встановили що собою являє ця підземна споруда, не перевірили стан, в якому знаходиться її підземна частина, та чи відповідає вона вимогам санітарних та державних будівельних норм щодо улаштування приватних каналізаційних споруд. Ніяких документів, що підтверджували б законність побудови підземної споруди комісія не розглядала у зв`язку з їх відсутністю, а свій висновок про її призначення комісія зробила виключно на підставі показів мешканців сусідніх будівель, які є беззаперечно зацікавленими особами у наданні хибних пояснень стосовно об`єкту обстеження.

Відповідач заперечував проти задоволення позову мотивуючи тим, що оскаржуване позивачкою Рішення відповідача є обґрунтованим та прийняте правомірно. Відповідач зазначав, що виїздом комісії на місце було встановлено, що у проекті благоустрою не враховано існуючий рельєф, а саме напрямок руху поверхневих стоків у бік сумісного землекористувача, фактична відсутність зазначеної у проекті благоустрою зливової каналізації, а встановлення в`їзних воріт на іншому місці може спричинити власникам нерухомого майна перешкоди у його користуванні. Крім того, за доводами відповідача, проект передбачає обмеження доступу до вигрібної ями мешканців будинку АДРЕСА_1 для її обслуговування та перенесення існуючих меж, що також може призвести до порушення прав третіх осіб, у зв`язку із чим комісія рекомендувала виконавчому комітету Фонтанської сільської ради відмовити у наданні ОСОБА_1 дозволу на проведення робіт з благоустрою прилеглої території до земельної ділянки. За ствердженням відповідача, безпідставними є доводи позивача щодо надання комісією неправильної оцінки наявності зливної системи, оскільки комісією встановлено, що труба між гаражами використовувалася для відводу води, доки позивач не наповнила зливну трубу монтажною піною, чим заблокувала роботу зливної системи та на даний час на території даної земельної ділянки наявна лише дренажна система, яка не може використовуватися, як повноцінна зливна каналізація. Відповідач також вказував на хибність і необґрунтованість доводів позивачки про неналежне обстеження членами комісії «підземної конструкції», оскільки виїздом на місце у ході роботи комісії було встановлено з пояснень третіх осіб, що дана конструкція використовується як вигрібна яма мешканцями будинку АДРЕСА_1 . Відповідач також звернув увагу, що вказана вигрібна яма, розташована на території земельної ділянки, на якій позивач просить надати їй дозвіл на проведення робіт з благоустрою, комісією вивчено порядок її походження та експлуатації, про що відображено у акті, та вказав також на те, що при таких обставинах, надання позивачу дозволу на проведення робіт з благоустрою, призведе до неможливості обслуговування вигрібної ями та неможливості користування гаражними воротами. Також, відповідач вказав, що доводи позивача щодо наявності у відділу містобудування та архітектури Фонтанської сільської ради повноважень щодо контролю в сфері благоустрою, у повній мірі відповідають дійсності. Проте, вигрібна яма не є об`єктом та елементом благоустрою у розумінні ст.ст.13 та 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та думку Фонтанськоі сільської ради, наданий позивачем звіт про проведення технічного огляду підземної споруди не може бути прийнятий як доказ по справі, оскільки рекомендації експерта суперечать нормам діючого законодавства, в Фонтанська сільська рада не має повноважень на демонтаж такої конструкції.

На вказаний відзив відповідача, ОСОБА_1 надала відповідь.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №715 від 27.02.2023.

Зобов`язано Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про надання дозволу на виконання робіт з благоустрою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка подала на зазначене судове рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що спосіб обраний судом для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 07.11.2022 р. про надання дозволу на виконання робіт з благоустрою, не забезпечить належного відновлення її прав, оскільки суд не вказав у судовому рішенні, на що саме слід звернути увагу відповідачу при перегляді заяви ОСОБА_1 , та не надав пояснення які висновки суду слід врахувати з метою прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення. Апелянт звертає увагу, що у рішенні суду відсутнє посилання на те, що Фонтанська сільська рада під час повторного розгляду заяви від 07.11.2022 р. про надання дозволу на виконання робіт з благоустрою зобов`язана належним чином урахувати матеріали технічного звіту та висновки експертного висновку, поданого позивачкою. Також, на думку скаржниці, є хибними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог, та вважає, що в цій частині рішення суду є необґрунтованим, прийнятим без з`ясування усіх обставин справи та без додержання норм матеріального і процесуального права. Скаржниця наголошує, що по кожній з цих вимог з метою належного вивчення і оцінки їх судом та задля забезпечення прийняття ним законного рішення, нею були надані у позові належні обґрунтування позиції у вигляді наведення ряду доводів, тверджень та великої кількості посилань на порушення норм чинного законодавства, крім того до матеріалів справи долучені копії документів що підтверджують неодноразові письмові звернення з боку позивача до відповідача про наявність порушень з боку відповідача числених норм будівельного, санітарного та пожежного законодавств з попередженням відповідача про відповідальність за невиконання ними їх прямих посадових повноважень. Натомість, з рішення суду І інстанції вбачається відсутність будь-якої оцінки наданих доказів та підтверджень наявності порушень діючих нормативів , окрім констатування факту відмови в їх задоволенні. Апелянт також вважає неґрунтовним посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять докази неналежного обстеження відповідачем земельної ділянки комунальної власності та протиправного використання у якості ємності для приватної каналізації підземної споруди, яка розміщена на території загального користування, адже на її переконання, наявні у справі документи свідчать про протилежне, на чому ОСОБА_1 і наголошує.

За приписами ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно договору купівлі - продажу від 30.11.2021 №1179, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку, кадастровий номер - 5122783200:02:001:0256, загальною площею 0,0161 га. місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарчою будівлею, що відчужено за окремим договором купівлі-продажу разом із вищезазначеною земельною ділянкою. Площа земельної ділянки 0,0161 га; у тому числі за земельними угіддями: забудовані землі - 0*0161 га. Опис меж земельної ділянки: від А до Б (4,86) - землі Крижанівської сільської ради (вулиця); від Б до В (5,56+3,73) - землі гр. ОСОБА_2 ; від В до Г (4,08) - землі гр. ОСОБА_3 ; від Г до Д (3,51) - землі гр. ОСОБА_4 ; від Д до Е (18,78) - землі гр. ОСОБА_5 ; від Е до Є (3,77+0,35+7,98) - землі гр. ОСОБА_6 ; від Є до А (11,63) - землі гр. ОСОБА_2 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель - землі житлової та громадської забудови (а.с.12-13).

07.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до сільського голови Фонтанської ОТГ ОСОБА_7 із заявою про надання дозволу на виконання благоустрою прилеглої території з побудовою в`їздного пандусу.

До заяви додано ескізний проект благоустрою прилеглої території до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

Рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради №715 від 27.02.2023 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу щодо проведення робіт з благоустрою території комунальної власності. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.31).

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, виконання якого є запорукою передбачуваності для позивача наслідків та подальших його дій для отримання бажаного результату, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №715 від 27.02.2023, а також для зобов`язання відповідача з метою належного захисту порушеного права, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про надання дозволу на виконання робіт з благоустрою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує слідуюче.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV).

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, ... та інших об`єктів у межах населеного пункту;

заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України №2807-IV, благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Приписами статті 12 Закону України №2807-IV визначено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать зокрема - території загального користування.

За умовами ч.1 ст.20 Закону України №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

За приписами частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Так, відповідно до встановлених обставин цієї справи, ОСОБА_1 оскаржує Рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №715 від 27.02.2023р., яким відповідно до заяви громадянки ОСОБА_1 від 07.11.2022 за №02-36/400 та ескізного проекту (Замовник ОСОБА_1 ) щодо надання дозволу на проведення робіт з благоустрою території комунальної власності та акту обстеження від 20.12.2022, на підставі ст. 52 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, позивачці відмовлено у наданні дозволу щодо проведення робіт з благоустрою території комунальної власності.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» 280/97-ВР (далі Закон №280/97).

Статтею 4 Закону України №280/97-ВР визначено основні принципи місцевого самоврядування, до яких відносяться, зокрема, принцип законності.

Згідно статті 5 Закону №280/97 система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України №280/97 виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до положень ч. 3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Приписами ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до приписів ч.1, 2 України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

При цьому, в силу вимог п.п.1 п.б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, як надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до п.п.7, п.а, ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Згідно ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції ґрунтовно зауважив у своєму рішенні, що єдиною підставою для скасування селищною радою рішення виконавчого комітету є невідповідність цього рішення Конституції чи законам України, іншим актам законодавства.

При цьому, виходячи з системного аналізу чинного законодавства, таке скасування повинно бути обґрунтоване порушенням вимог закону з боку виконавчого комітету.

Колегія суддів також зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до відповідача із відповідною заявою 07.11.2022р., ОСОБА_1 додала до неї ескізний проект благоустрою прилеглої території до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений на замовлення позивачки.

З доданих позивачем до матеріалів справи доказів слідує, що сертифікованим спеціалістом Павловим Є.О. було здійснено топографічну зйомку місця проведення робіт та прилеглої території до неї з позначенням (накладенням) червоних ліній власників земельних ділянок згідно доданих ДЗК та споруд, що розташовані на цій території. З даних, отриманих під час геодезичних робіт з`ясувалось, що відповідно до схеми розташування земельних ділянок згідно з даними ДЗК, ділянка на якій позивачка планувала проведення робіт з благоустрою, належить до території загального користування Крижанівської (нині Фонтанської) сільської ради в АДРЕСА_1 . Серед інших існуючих на території загального користування споруд, була також позначена і підземна споруда, що розташована на відстані 1, 2м. від межі земельної ділянки позивачки, а також посередині єдиного в`їзду до будинку позивачки.

Інших документів до своєї заяви позивачка не надала.

Однак, з оскаржуваного позивачкою Рішення відповідача №715 не вбачається конкретної підстави для його прийняття, не вбачається оцінка наданим позивачкою документам разом із заявою, відсутні мотиви, з яких відповідач відмовив у дозволі на виконання благоустрою прилеглої території з побудовою в`їздного пандусу.

Посилання при цьому відповідача у листах складених в подальшому на певні обставини, які як ним зазначалось і послужили підставою для прийняття Рішення №715 як вірно вважав суд першої інстанції є лише припущеннями, оскільки відсутні у самому рішенні.

Відповідно до викладеного, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що указані вище встановлені обставини справи свідчать про недотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, виконання якого є запорукою передбачуваності для позивача наслідків та подальших його дій для отримання бажаного результату.

Більше того, викладене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення №715 критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України.

За вказаного, є вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №715 від 27.02.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу щодо проведення робіт з благоустрою території.

Враховуючи вірно встановлену протиправність оскаржуваного Рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №715 від 27.02.2023, а також враховуючи, що відповідач при прийнятті такого рішення за результатами розгляду заяви позивачки з доданим до ескізним проектом не надав оцінки усім обставинам, апеляційний суд вважає також вірним і висновок суду першої інстанції про зобов`язання Фонтанську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про надання дозволу на виконання робіт з благоустрою, з урахуванням висновків суду, та погоджує, що саме такий спосіб захисту порушеного права у цій частині позовних вимог з урахуванням встановлених обставин справи, з боку відповідача є належним та достатнім у даному випадку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги у цій частині, колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зауважує, що прийняття рішення про надання дозволу на виконання робіт згідно до постанови КМУ №870 про що у своїй заяві звертаючись до відповідача просила ОСОБА_1 є адміністративним актом, прийняттю якого передує визначена законом адміністративна процедура.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи компетенцію відповідача у даному питанні, апеляційний суд вважає, що застосований спосіб захисту право позивача у спірному випадку шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду є належним способом захисту, та достатнім для поновлення прав позивача, виходячи зі спірних обставин.

Колегія суддів заважує, що зобов`язуючи відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції як вже було вказано вище, виходив з того, що під час прийняття відповідачем Рішення №715 не було зазначено підстав його прийняття, в тому числі не було зазначено про надання/ненадання оцінки ескізному проекту з додатковим улаштуванням зовнішнього підсиленого покриття, та на підставі/або без врахування Акту обстеження земельної ділянки комунальної власності з метою з`ясування можливості надання дозволу на благоустрій від 20.12.2022.

З наведеного слідує, що при повторному розгляді заяви позивачки на виконання рішення суду з урахуванням висновків суду, відповідач має дослідити доводи заяви позивачки, та доданих до неї документів, а також використаних відповідачем документів, зокрема Акту обстеження земельної ділянки комунальної власності з метою з`ясування можливості надання дозволу на благоустрій від 20.12.2022, із наданням оцінки таким документам та підстав їх врахування/неврахування (повністю чи у певній частині).

Отже, у вищенаведеній частині доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.

Що стосується частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області щодо не проведення належного обстеження стану та не припинення протиправного використання у якості ємності для приватної каналізації підземної споруди, яка розміщена на території загального користування в АДРЕСА_1 навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд враховує наступне.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 20.12.2022 комісія створена на виконання розпорядження сільського голови Фонтанської сільської ради від 14.12.2022 №165/2022-СР, здійснила виїзд на місце та обстежила земельні ділянки розташовані за адресою АДРЕСА_2 з метою вирішення питання щодо можливості надання дозволу на благоустрій території відповідно до наданого ескізного проект, про що було складено Акт обстеження від 20.12.2022р.

Проаналізувавши зміст цього Акту обстеження від 20.12.2022 судовою колегією встановлено, що при обстеженні були представлені наступні документи:

- ескізний проект благоустрою прилеглої території до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- договір купівлі - продажу від 30.11.2021р.;

- технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 (в редакції 2005 року);

- технічний паспорт на будинок садибного типу по АДРЕСА_1 (в редакції 2022 року);

- план меж земельної ділянки за кадастровим номером 5122783200:02:001:0242;

- витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельної ділянки за кадастровим номером 5122783200:02:001:0243;

- витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі;

- свідоцтво на право спадщини за заповітом;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 ;

- заяви ОСОБА_1 від 07.11.2022 №02/36/400, 07.12.2022 №02-36/460, від 26.12.2022 №02-35/513;

- лист з додатками гр. ОСОБА_8 від 21.12.2022 №02-22074;

- державний акт серії ЯБ №906983 на земельну ділянку площею 0,0267га, АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_9 ;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2005р.;

- договір купівлі-продажу житлового будинку від 31.10.2005р.

Як свідчать дані указаного Акту обстеження, комісія встановила, що первинно земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 знаходилась у володінні ОСОБА_3 (нині померла). З пояснень ОСОБА_10 , який є зятем померлої ОСОБА_3 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), при житті, ОСОБА_3 сумісно зі своїм сином ОСОБА_2 побудували на території да земельної ділянки будинок та оформили за собою право власності. ОСОБА_3 належало 39/100, а ОСОБА_2 - 61/100. Саме під час будівництва вказаного будинку у дворі домоволодіння була облаштована вигребна яма. З часом, земельна ділянка ОСОБА_3 була поділена на декілька самостійних ділянок з окремими юридичними адресами. В результаті поділу, частина земельної ділянки опинилася в загальному користуванні мешканців, які проживають за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 яма власників житлового будинку АДРЕСА_3 , за домовленістю із суміжними землевласниками лишилася на території загального користування.

Також, згідно акту обстеження, комісія встановила, що власниками земельних ділянок було отримано кадастрові номери оформлено право власності у встановленому законом порядку. Межі земельних ділянок узгоджені власниками з урахуванням знаходження вигребної ями на території загального користування. 31.10.2005р. ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_9 договори купівлі продажу належних йому частину житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_3 . Зі слів ОСОБА_9 під час придбання житлового будинку, вигребна яма знаходилась на території загального користування ще з часів попереднього власника. Будь-яких спорів з сусідами з приводу даного вигребу та порушення правил добросусідства у нього ніколи не виникало. Можливість перенести вигребну яму на інше місце, відсутня.

Крім того, у ході проведення обстеження, що зафіксовано актом обстеження, комісією було встановлено, що 30.11.2021р. ОСОБА_8 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 . Після придбання житлового будинку, ОСОБА_1 здійснила будівельні роботи з вимощення території двору присадибної ділянки в результаті чого виник перепад висотних відміток між територією двору та прилеглою територією загального користування (під`їзд). В результаті виникнення такого перепаду, у ОСОБА_1 виникли незручності під час заїзду автомобіля у двір, у зв`язку із чим, вона розробила проект благоустрою території загального користування та просить надати дозвіл на виконання робіт з благоустрою (а.с. 25-26).

При цьому, в Акті обстеження комісія в тому числі зазначила, що зі змісту наданого проекту благоустрою вбачається, що він передбачає: -планування прилеглої території з урахуванням існуючого рельєфу і наявних споруд; - організація відводу стоку дощової води від житлового будинку Замовника та організація ливневих уклонів у існуючу ливневу каналізацію; - улаштування розпашних в`їзних воріт на межі ділянки, що належить замовнику ОСОБА_1 ; - улаштування водо відбійника для запобігання попадання ливневої води з сусідньої ділянки в колодязь водомірного вузла, що належить ОСОБА_1 .

Поряд з цим, комісією в казаному вище Акті обстеження було вказано, що у зв`язку з тим, що на земельній ділянці Замовника на даний час немає в`їзних воріт, а замість них є огорожа, що встановлена на відстані 0,8м. від реальної межі, яка позначена на топографічній зйомці за даними з ДЗК України, проектом передбачена необхідність перенесення воріт вглиб території загального користування в північному напрямку. Встановлення точних координат розташування північної межі на місцевості необхідно виконати по геодезичним приладам спеціалістами. Проте, виїздом комісії на місце, встановлено, що у проекті благоустрою не враховано існуючий рельєф, а саме напрямок руху поверхневих стоків у бік сумісного землекористувача, фактична відсутність зазначеної у проекті благоустрою лівневої каналізації, а встановлення в`їзних воріт на іншому місці може спричинити власникам нерухомого майна перешкоди у його користуванні. Крім того, проект передбачає обмеження доступу до вигребної ями мешканців будинку АДРЕСА_1 для її обслуговування та перенесення існуючих меж, що також може призвести до порушення прав третіх осіб.

На підставі зазначеного комісія рекомендувала виконавчому комітету Фонтанської сільської ради відмовити у наданні ОСОБА_1 дозволу на проведення робіт з благоустрою прилеглої території до земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Отже, на підставі досліджених відповідачем документів під час здійснення обстеження, відповідач і встановив обставини. Які знайшли своє відображення у Акті обстеження.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає можливим погодитись із висновком суду першої інстанції про недоведеність протиправної бездіяльності відповідача щодо неналежного обстеження земельної ділянки комунальної власності, що спростовується наведеним вище.

Зауваження при цьому скаржниці про надання комісією неправильної оцінки наявності зливної системи, є на думку колегії суддів безпідставними, оскільки комісією як вказувалось відповідачем зокрема у відзиві на позов, було встановлено, що труба між гаражами використовувалася для відводу води, доки позивач не наповнила зливну трубу монтажною піною, чим заблокувала роботу зливної системи. На даний час на території даної земельної ділянки наявна лише дренажна система, яка не може використовуватися, як повноцінна зливна каналізація.

Також є неґрунтовними й доводи апелянта про неналежне обстеження членами комісії «підземної конструкції», оскільки згідно зокрема акту обстеження вбачається, що в ході роботи комісії було встановлено, що дана конструкція використовується як вигрібна яма мешканцями будинку АДРЕСА_1 , що підтверджувалось поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під час здійснення комісією відповідного обстеження, яке оформлено Актом від 20.12.2022р.

Неґрунтовними також є й посилань апелянта ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність відповідача щодо не припинення протиправного використання у якості ємності для приватної каналізації підземної споруди, яка розміщена на території загального користування в АДРЕСА_1 навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З даного приводу, апеляційний суд звертає увагу, що в Акті обстеження від 20.12.2022р., як було встановлено апеляційним судом та зазначено вище, на підставі досліджених документів наданих комісії, пояснень та у ході здійснення обстеження території загального користування комісією було встановлено, що проект позивачки передбачає обмеження доступу до вигребної ями мешканців будинку АДРЕСА_1 для її обслуговування та перенесення існуючих меж, що також може призвести до порушення прав третіх осіб.

Також, апеляційний суд приймає до уваги наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача з приводу посилань ОСОБА_1 на неналежне здійснення відповідачем контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування. Так, зокрема з цього приводу відповідач звертав увагу, що згідно з приписами ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до органів державного архітектурно- будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

В силу приписів п.п.1 п.б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання (отримання, реєстрація) документів, що дають траво на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснений державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності».

Проте, як зазначав відповідач у відзиві на позов, станом на даний час вказані делеговані повноваження не передані ДІАМ України до сільської ради. Структурою (штатним розкладом) сільської ради не передбачений відділ ДАБК. Здійснення сільською радою державного архітектурно-будівельного контролю без створення профільного відділу та прийому-передачі повноважень ДІАМ України, не передбачено нормами діючого законодавства. Вигрібна яма не є об`єктом та елементом благоустрою у розумінні ст.ст.13 та 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» що б відносився до повноважень відповідача, у зв`язку із чим наданий позивачкою звіт про проведення технічного огляду підземної споруди оцінюється критично.

До того ж, такий документ на розгляд відповідача разом із заявою про надання дозволу на проведення робіт з благоустрою території комунальної власності, ОСОБА_1 не надавався.

Колегія суддів вважає ґрунтовними також доводи відповідача з приводу того, що зазначені у звіті про проведення технічного огляду підземної споруди рекомендації експерта суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на те, що безпосередньо саме Фонтанська сільська рада не має повноважень на демонтаж такої конструкції.

Апеляційний суд також вважає ґрунтовними доводи відповідача, наведені у відзиві на позову з приводу того, що зі змісту звіту вбачається, що значна частина його змісту ґрунтується на припущеннях, які позивачка в свою чергу трактує на власну користь.

Враховуючи викладе вище, колегії суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивачки про визнання бездіяльності щодо не припинення використання вигрібної ями протиправною, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованими.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують. Судове рішення відповідає приписам ст. 242 КАС України.

Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 9, 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №420/12827/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян