Справа №461/429/24

Провадження №3/461/306/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю захисника особи відносно якої складено протокол адвоката Шокала В.С., представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 27.04.2018 органом № 4627,

за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,

встановив:

згідно протоколу про порушення митних правил, 02.10.2023 в зону митного контролю пункт пропуску «Угринів Долгобичув» митного поста «Угринів» Львівської митниці в`їхав транспортний засіб IVECO з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 з вантажем: «гуманітарна допомога: одяг, взуття, сумки, загальною вагою 2300,00 кг», який переміщується на адресу благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681). Як підставу для переміщення вказаних товарів, як гуманітарної допомоги, громадянин ОСОБА_1 до митного контролю подав митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 02.10.2023 року. Відповідно до митної декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681) переміщується вантаж гуманітарної допомоги відправником якої зазначена організація «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl). Під час здійснення митного контролю вказаного транспортного засобу проведено митний огляд у ході якого в транспортному засобі виявлено одяг, сумки, взуття загальною вагою 1570,00 кг у 70 картонних ящиках. З метою перевірки законності ввезення на митну територію України товарів транспортним засобом IVECO з реєстраційним номером НОМЕР_2 , Львівською митницею скеровано лист від 04.10.2023 №7.4/20-01/14/25379 до благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681) з метою підтвердження чи спростування факту митного оформлення гуманітарної допомоги. У відповідь на даний лист благодійна організація надала відповідь від 06.10.2023 року, якою повідомила, що згідно умови дарування датованої 28.09.2023 року «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) надав безкоштовно фонду одяг, взуття та сумки, загальною вартістю 125000 польських злотих для цілей надання допомоги особам, які постраждали від війни, загальна вага товару становить біля 2500 кг. Крім цього, Львівською митницею 04.10.2023 скеровано лист №7.4/20-01/14/25380 до відправника, згідно декларації, благодійної допомоги «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) з метою підтвердження чи спростування надання допомоги. 09.10.2023 на лист митниці від керівника «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» отримано відповідь, що фірма не дарувала для Української фундації жодного товару, а умова дарування їм не відома.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар (у даному випадку громадянином України ОСОБА_1 ), за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Опитаний у ході перевірки громадянин ОСОБА_1 пояснив, що перевозив гуманітарний вантаж для переселенців.

Враховуючи викладене, митний орган вважає, що громадянин України ОСОБА_1 , як підставу для ввезення на митну територію України товарів, подав до митного контролю митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, що містить неправдиві відомості щодо відправника товарів їх кількості та вартості, а також характеру вантажу (під виглядом товарів, які переміщувалися у митному режимі імпорт, заявив його як вантаж гуманітарної допомоги).

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 , за твердженням уповноваженої особи митного органу, вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника товарів їх кількості та вартості, а також характеру вантажу.

Дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 МК України.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Шокало В.С. у судовому засіданні, заперечив факт вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил та просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції захисник надав письмові пояснення, які підтримав під час судового розгляду, у яких зазначив наступне.

15 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. ОСОБА_1 та його захисник не погоджуються із змістом даного протоколу. Зокрема, вони заперечують наявність у діях ОСОБА_1 будь-яких протиправних дій та вини, з огляду на наступне.

У протоколі про порушення митних правил №1434/20900/23 зазначено, що Львівською митницею 04.10.2023 було скеровано лист №7.4/20-01/14/25380 до відправника благодійної допомоги «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) з метою підтвердження чи спростування факту надання такої допомоги. 09.10.2023 на лист митниці від керівника «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) отримано відповідь про те, що фірма не дарувала для Української фундації жодного товару, а умова дарування їм не відома.

Натомість, долучені митним органом до матеріалів справи про порушення митних правил №1434/20900/23 документи, а саме запит Львівської митниці та відповідь «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) були отримані митним органом засобами електронного зв`язку та не містять обов`язкових реквізитів, у тому числі з електронним підписом автора. При цьому, вони належним чином не завірені, а тому не можуть вважатися належними доказами по справі та не містять достатніх даних, які б давали можливість суду беззаперечно стверджувати про факт вчинення ОСОБА_1 відповідного правопорушення.

Також, Львівська митниця одержала лист від «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) в електронній формі, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-VI, згідно з якими оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Більш того, Львівська митниця не зверталася з відповідним запитом до органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує митної політики на території Республіки Польща в порядку, передбаченому міжнародними договорами про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах.

Наведені обставини є самостійною підставою для закриття провадження у справі,

що підтверджується відповідною судовою практикою.

Крім того, за твердженням уповноваженої особи митного органу, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника товарів, їх кількості та вартості, а також характеру вантажу.

З цього приводу захист зазначає, що, згідно із ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Згідно із пунктом 6 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 р. №953, декларація може створюватися в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем та подаватися до митного органу шляхом інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем або роздруковуватися разом з унікальним електронним ідентифікатором (2К-код, штрих-код, цифровий код тощо) для подання її митним органам у паперовій формі. Електронні копії декларацій, що подані митним органам у паперовій формі та містять унікальні електронні ідентифікатори, створюються митними органами в інформаційно-комунікаційній системі митних органів з використанням засобів взаємодії інформаційно-комунікаційних систем.

Подання декларації, що містить номер отримувача в Єдиному реєстрі та унікальний код гуманітарної допомоги, а також обсяг відомостей (даних) за встановленою формою для митного оформлення товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, в пункті пропуску через державний кордон України здійснюється шляхом повідомлення особою, що переміщує гуманітарну допомогу, митному органу унікального електронного ідентифікатора (під час електронного декларування) або подання декларації в паперовій формі.

Перелік товарів, заявлений у декларації, повинен відповідати переліку товарів, інформацію про який внесено до автоматизованої системи під відповідним унікальним кодом гуманітарної допомоги за категоріями та найменуваннями товарів, кількістю місць, кількістю штук та вагою/ об`ємом.

У разі невідповідності даних, заявлених у декларації, даним автоматизованої системи посадова особа митниці відмовляє у пропуску вантажу гуманітарної допомоги на територію України, крім випадку, коли задекларована вага вантажу менша, ніж вага, зазначена у записі під унікальним кодом гуманітарної допомоги.

Пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 р. №953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» установлено до 1 квітня 2024 р. перехідний період для пропуску через митний кордон України гуманітарної допомоги, що здійснюється відповідно до Порядку, протягом якого пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги може здійснюватися також за місцем перетину митного кордону України шляхом подання у паперовому вигляді декларації про товари, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, без зазначення унікального коду гуманітарної допомоги, який надається автоматизованою системою реєстрації гуманітарної допомоги (пропуск товарів без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги).

ОСОБА_1 у поданій до митного оформлення декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, вказав усі необхідні відомості та реквізити щодо найменування товарів, їхньої кількості, ваги, відправника та одержувача. Вартість товару не зазначав, оскільки це не вимагається Порядком пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.

Зазначені відомості ОСОБА_1 отримав від одержувача гуманітарної допомоги - БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681) та інших джерел інформації у нього не було, а тому вказав їх у декларації.

Жодним чином ОСОБА_1 не могло бути відомо про те, яку саме кількість товару завантажить відправник гуманітарної допомоги (при цьому, завантажено товару було менше, ніж задекларовано), що також свідчить про відсутність його вини.

Крім того, згідно даних декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 02.10.2023 року, прізвище, ім`я, по-батькові перевізника - ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, не зрозумілим є те, чому протокол склали саме на ОСОБА_1 , як перевізника гуманітарної допомоги для БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ», у якого відсутній будь-який мотив на вчинення правопорушення та немає вини.

У свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 191 МК України, перевізники зобов`язані:

1)під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (СМК);

2)у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;

3)не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4)у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених митним органом заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю;

5)у строки, встановлені статтею 194-2 цього Кодексу, подавати в установленому цим Кодексом порядку до митного органу загальну декларацію прибуття.

Тобто, Митним кодексом України на перевізника не покладено обов`язку вчиняти дії, за які посадова особа склала відносно ОСОБА_1 протокол.

Окрім того, ч. 2 ст. 460 МК України передбачено, що перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (СМК). Тобто перевізник жодним чином не може нести відповідальність за ст. 483 МК України через подання документів, що мають неправдиві відомості щодо відправника товарів, їх кількості та вартості, а також характеру вантажу, як це зазначено посадовою особою Львівської митниці у протоколі про порушення митних правил.

Підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.483 МК України пов`язаного із переміщенням товарів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості з метою приховування їх від митного контролю характеризується умислом. Тобто, у даному випадку конкретною метою, як обов`язковою ознакою складу правопорушення, є намір особи неправомірно перемістити товар через митний кордон України на підставі документів, що містять неправдиві відомості стосовно відправника товарів, їх кількості та вартості, а також характеру вантажу. Мета - це уявлення особи про суспільно небезпечний наслідок своїх протиправних дій та про ту шкоду, що, як усвідомлює винний, настане для охоронюваних законом відносин і яка, проте, є для нього бажаною. Мета дає змогу визначити заради чого, до якого результату спрямована суспільно небезпечна діяльність особи. У даному випадку такої мети у ОСОБА_1 не було і вона не встановлена.

З аналізу диспозиції ч.1 ст. 483 МК України, вбачається, що суб`єктивна сторона вказаного правопорушення передбачає наявність прямого умислу, тобто винний чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Санкція ч. 1 ст. 483 МК України може застосовуватись лише до тих осіб, які фактично приховали товар від митних органів під час його переміщення через митний кордон, або під час митного оформлення такого товару надали митним органам документи, які мають юридичні чи інші вади, з метою зменшення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон.

Таким чином, обов`язковою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення. За наведених обставин, за твердженням захисника, подані митним органом матеріали не доводять наявність у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони порушення митних правил, а також у його діях відсутні ознаки об`єктивної сторони порушення митних правил, передбаченої ч. 1 ст. 483 МК України.

Наведене підтверджує відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України, а тому захисник просить суд закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Представник Львівської митниці Державної митної служби протокол підтримав.

Заслухавши доводи представника митниці та захисника особи відносно якої складено протокол, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно зУКТ ЗЕДта його митної вартості.

В обґрунтування висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, митним органом суду надано наступні досліджені в процесі розгляду справи докази:

- протокол про порушення митних правил № 1434/20900/23 від 15 жовтня 2023 року, у якому викладено суть інкримінованого правопорушення;

- супровідний лист митного органу адресований ОСОБА_1 , який засвідчує факт скерування йому примірника наведеного вище протоколу;

- копія контрольного талону, техпаспорту транспортного засобу та паспорта ОСОБА_1 ;

- декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, яка містить дані про декларанта та переміщуваний товар;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, у якому наведено дані про транспортний засіб та виявлений і оглянутий вантаж, зокрема кількість та найменування товарів;

- запит митного органу до «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» (Topolowa 24, 37-700 Przemysl) та роздруківка результатів електронного листування з перекладом, дані про які відображені у протоколі про порушення митних правил;

- запит митного органу до благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681) та відповідь на нього, з яких вбачається, що даний фонд підтверджує факт перевезення благодійної допомоги для осіб постраждалих від війни. Зокрема, зазначено вагу товару, а також надано митному органу копію договору дарування відповідного товару з належним перекладом;

-письмові пояснення ОСОБА_1 митному органу, у яких останній вказав, що перевозив гуманітарну допомогу за дорученням благодійного фонду та не має відношення до придбання товару, а тому відмовляється від нього на користь переселенців;

- доповідна записка головного державного інспектора-кінолога про обставини перетину ОСОБА_1 митного кордону, адресована керівнику митного органу;

- опис предметів затриманих у справі про ПМП №1434/20900/23, який містить дані про найменування та кількість затриманого товару;

- матеріали щодо організації, проведення та призначення експертного дослідження у даному провадженні та висновок експертів спеціалізованої лабораторії Держмитслужби №142000-3301-1093 від 29.12.2023, який містить дані про об`єкти дослідження виявлений товар, його характеристики, кількість, найменування та вартість;

- службові записки представників митниці.

Вказані докази були безпосередньо досліджені та перевірені судом в процесі розгляду справи у присутності учасників даного провадження.

Також, в ході розгляду справи досліджено надані стороною захисту письмові докази, які підтверджують, що благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681) займається постачанням гуманітарної допомоги досить тривалий час та достатньо регулярно, зокрема постачає до України медичне харчування, великогабаритні транспортні засоби, FPV дрони, продовольство, санітарно-гігієнічні засоби, дитячі речі, оптичні приціли, маскувальні халати, бафи, тощо.

Суд відзначає, що наведені обставини, а саме дані про позитивну репутацію благодійного фонду, а також сам предмет дослідження у провадженні перевезення гуманітарної допомоги, у період війни у державі, очевидно потребували і вимагали від митного органу виваженого, об`єктивного та ретельного підходу до провадження, адже будь-яка дія державного органу, яка ставить під сумнів доцільність допомоги державі України у воєнний час, може спричинити державі невиправну репутаційну шкоду.

Згідно ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення, зокрема, є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та з поданням органу доходів до митного оформлення документів, що одержані незаконним шляхом та містять неправдиві відомості стосовно одержувача товару.

Переміщення товарів з приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон: з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка його вчинила характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 483 МК України, склад вищевказаного правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товарів.

Згідно положень ст. 488 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 486 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

В силу вимог ст. 508 МК України,у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи, зокрема, опитуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, інші особи; витребовуються документи, необхідні для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; вчиняються інші процесуальні дії, під час яких складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.

Згідно ст.6 даної Конвенції:

«Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b)мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагати інтереси правосуддя;

d)допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

е) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею-одержувати безоплатну допомогу перекладача».

Крім цього, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст.486 МК України).

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 251КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже,висновок пронаявність чивідсутність удіях особискладу адміністративногоправопорушення повиненбути обґрунтований,тобто зробленийна підставівсебічного,повного іоб`єктивногодослідження всіхобставин тадоказів,які підтверджуютьфакт вчиненняадміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 508 МКУ та ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Водночас, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За положеннями п. 3 ч. 1ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися у світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Отже, адміністративні стягнення у даній категорії справ, мають каральний і стримуючий характер.

Водночас, розмір та вид стягнення у цій категорії справ інколи перевищує розмір покарань, зокрема штрафів, визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 483 МК України може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах митного органу), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку митний орган в особі уповноважених на це осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У даній справі доказом, який фактично став підставою для ініціювання відповідного провадження, є відповідь від 09.10.2023 на лист митниці від керівника «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» про те, що дана фірма не дарувала для Української фундації жодного товару, а умова дарування їм не відома. Саме так зазначено у протоколі про порушення митних правил.

Водночас, як встановлено в ході розгляду справи, дана відповідь була отримана митним органом засобами електронного зв`язку та не містять обов`язкових реквізитів, у тому числі з електронним підписом автора. Тобто, дана відповідь належним чином не завірена, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить даних, які б давали можливість суду беззаперечно встановити факт вчинення ОСОБА_1 відповідного правопорушення. Зокрема лист від «F.H.U. LOG-SPED, Czura Renata» не відповідає вимогам ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-VI, згідно з якими оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Крім того, в ході розгляду справи не спростовано твердження сторони захисту про те, що Львівська митниця не зверталася з відповідним запитом до органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує митну політику на території Республіки Польща в порядку, передбаченому міжнародними договорами про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах, хоча зважаючи на тривалість провадження у митного органу було достатньо часу для скерування такого запиту і отримання відповіді на нього.

Наведені обставини можуть виступати самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Разом з тим, враховую також наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Відповідно до пункту 6 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 р. №953, декларація може створюватися в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем та подаватися до митного органу шляхом інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем або роздруковуватися разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-код, штрих-код, цифровий код тощо) для подання її митним органам у паперовій формі. Електронні копії декларацій, що подані митним органам у паперовій формі та містять унікальні електронні ідентифікатори, створюються митними органами в інформаційно-комунікаційній системі митних органів з використанням засобів взаємодії інформаційно-комунікаційних систем.

Подання декларації, що містить номер отримувача в Єдиному реєстрі та унікальний код гуманітарної допомоги, а також обсяг відомостей (даних) за встановленою формою для митного оформлення товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, в пункті пропуску через державний кордон України здійснюється шляхом повідомлення особою, що переміщує гуманітарну допомогу, митному органу унікального електронного ідентифікатора (під час електронного декларування) або подання декларації в паперовій формі.

Подання декларації без унікального коду гуманітарної допомоги не дозволяється.

Перелік товарів, заявлений у декларації, повинен відповідати переліку товарів, інформацію про який внесено до автоматизованої системи під відповідним унікальним кодом гуманітарної допомоги за категоріями та найменуваннями товарів, кількістю місць, кількістю штук та вагою/ об`ємом.

У разі невідповідності даних, заявлених у декларації, даним автоматизованої системи посадова особа митниці відмовляє у пропуску вантажу гуманітарної допомоги на територію України, крім випадку, коли задекларована вага вантажу менша, ніж вага, зазначена у записі під унікальним кодом гуманітарної допомоги.

Згідно п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 р. №953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану», установлено до 1 квітня 2024 р. перехідний період для пропуску через митний кордон України гуманітарної допомоги, що здійснюється відповідно до Порядку, протягом якого пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги може здійснюватися також за місцем перетину митного кордону України шляхом подання у паперовому вигляді декларації про товари, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, без зазначення унікального коду гуманітарної допомоги, який надається автоматизованою системою реєстрації гуманітарної допомоги (пропуск товарів без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги).

В ході провадження у справі встановлено, що ОСОБА_1 у поданій до митного оформлення декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, вказав усі необхідні відомості та реквізити щодо найменування товарів, їхньої кількості, ваги, відправника та одержувача. Вартість товару не зазначав, оскільки це не вимагається Порядком пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.

Тобто ОСОБА_1 під час проходження митних процедур дотримався вимог наведених вище нормативних актів.

Більше того, ОСОБА_1 , серед іншого, інкриміновано вчинення дії, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості товару. Натомість, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 відомостей та документів щодо вартості товарів митному органу не надавав, адже цього не вимагають норми та положення відповідних нормативних актів.

Слід відзначити, що відомості про об`єкти декларування ОСОБА_1 отримав від одержувача гуманітарної допомоги - БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛЬВІВСЬКИЙ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОГО ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44730681), оскільки виконував лише функцію перевізника, під час завантаження та пакування товару він присутній не був, а повноваженнями на розпакування товару ні отримувач, ні постачальник, його не наділяли.

Отже, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що необізнаність ОСОБА_1 у кількості товару завантаженій відправником гуманітарної допомоги додатково свідчить про відсутність його вини. Водночас, суд відзначає, що дійсно в ході розгляду справи встановлено, що завантажено та виявлено товару було менше, ніж задекларовано для переміщення.

Згідно даних декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 02.10.2023 року, ОСОБА_1 є лише перевізником товару. Встановлено також, що ОСОБА_1 не є власником товару, його покупцем чи отримувачем. Більше того, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях митному органу сам зазначив, що зважаючи на те, що на момент написання пояснень, належної документації щодо товару митним органом ще не отримано, він відмовляється від даного товару на користь переселенців.

Наведені обставини свідчать про відсутність мотиву у ОСОБА_1 на вчинення відповідного інкримінованого правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 191 МК України перевізники зобов`язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);

2) у строк, встановленийстаттею 95цього Кодексу або встановлений митним органом країни відправлення відповідно до положеньКонвенції про процедуру спільного транзиту, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених митним органом заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю;

5) у строки, встановленістаттею 194-2цього Кодексу, подавати в установленому цим Кодексом порядку до митного органу загальну декларацію прибуття.

Отже, Митним кодексом України на перевізника не покладено обов`язку вчиняти дії, за які посадова особа склала відносно ОСОБА_1 протокол.

У цьому контексті суд відзначає, що митний орган володів інформацію про усіх фігурантів даної угоди (відправник, одержувач), адже саме ОСОБА_1 повідомив її уповноваженим представникам митниці.

Згідно ч. 2 ст. 460 МК України, перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Тобто, за обставин які наведені у протоколі перевізник (у даному випадку - ОСОБА_1 ) не може нести відповідальність за ст. 483 МК України за подання документів, що оформлених на підставі інформації отриманої від одержувача, які мають неправдиві відомості щодо відправника товарів, їх кількості та вартості, а також характеру вантажу.

Як наведено вище, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.483 МК України характеризується прямим умислом. У даному випадку конкретною метою, як обов`язковою ознакою складу правопорушення, є намір особи неправомірно перемістити товар через митний кордон України, на підставі документів, що містять неправдиві відомості стосовно відправника товарів, їх кількості та вартості, а також характеру вантажу. Мета - це уявлення особи про суспільно небезпечний наслідок своїх протиправних дій та про ту шкоду, що, як усвідомлює винний, настане для охоронюваних законом відносин і яка, проте, є для нього бажаною. Мета дає змогу визначити заради чого, до якого результату спрямована суспільно небезпечна діяльність особи.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що у даному ж випадку такої мети у ОСОБА_1 не встановлено. Слід відзначити, що в ході розгляду справи взагалі не встановлено, що ОСОБА_1 усвідомлював, що подані митному органу документи містять неправдиві відомості стосовно відправника товарів, їх кількості та вартості.

У цьому контексті суд відзначає, що наявність прямого умислу характеризується тим, що винний чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

За наведених обставин подані суду митним органом матеріали не доводять наявність в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони порушення митних правил.

Водночас, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, тобто зовнішні ознаки, встановлені законом про адміністративну відповідальність (Митним кодексом України), у яких проявляється зовні процес вчинення суспільно небезпечного діяння також, не доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 03.06.2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

З огляду на те, що в ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Наведені вище, встановлені в ході розгляду справи обставини, вказують на те, що ОСОБА_1 не вчиняв умисні дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника товарів їх кількості та вартості, а також характеру вантажу.

Водночас, ухвалюючи рішення у справі слід звернути увагу митного органу на наступне.

В умовах воєнного стану у державі та безпрецедентної збройної агресії з боку російської федерації питання гуманітарного характеру мають надзвичайно важливе значення. Зокрема, гуманітарна допомога від іноземних громадян та партнерів, діяльність благодійних організацій та волонтерів, допомагає державі забезпечити належні умови життя та захисту для її громадян задля досягнення перемоги у війні, яку Україна не розпочинала, але закінчить перемогою. І очевидним є те, що досягненню перемоги, серед інших, не менш важливих факторів, сприяє гуманітарна допомога іноземних громадян та громадян України.

В цьому контексті суд вважає за необхідне вказати, що очевидним є також те, що будь-які незаконні маніпуляції з гуманітарною допомогою спрямовані на ухилення від податків та зборів, отримання незаконних прибутків тощо повинні негайно присікатись компетентними органами. Натомість розпочинаючи і здійснюючи провадження щодо громадян які здійснюють волонтерську діяльність, митний орган повинен провести такий комплекс заходів і зібрати таку кількість неспростовних, належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом забезпечать доведення винуватості відповідної особи. В свою чергу, безпідставне, за відсутністю належних та допустимих доказів, звинувачення такої особи може спричинити надзвичайно негативні наслідки для держави та зіпсувати її імідж, як перед іноземцями, так і перед волонтерами, в тому числі зіпсувати репутацію її митних органів.

З огляду на наведене, вважаю за доцільне звернути увагу посадових та службових осіб Львівської митниці на неухильне дотримання положень чинного законодавства та ретельну перевірку усіх обставин справи під час здійснення провадження у справах про порушення митних правил пов`язаних з відправкою до України гуманітарної допомоги.

Відповідно до ст.527МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України,

постановив:

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 зач. 1 ст.483МК України закрити.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький