ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2024 року Справа № 280/7101/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті з 01.01.2023 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснювати з 01.01.2023 виплати щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на належний їй банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 ) в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісті 01.01.2023, під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Поросковіївка Донецької області, про що 06.01.2023 вона отримала повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_5. 19 січня 2023 року позивач звернулась до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо виплати грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених частиною шостою 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповіді на вказану заяву позивач не отримала. 15 травня 2023 через ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач повторно звернулась до командира ВЧ НОМЕР_1 із аналогічною заявою. Однак, станом на день звернення з даним позовом виплати позивачем не отримуються, рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення останній не надходила. Станом на день подання позовної заяви Позивачу не відоме місцезнаходження її чоловіка, а також його статус у ВЧ НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

30.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що військовослужбовець ОСОБА_2 дійсно отримав поранення 27 грудня 2023 року. В подальшому його поранення було визнано таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. В подальшому було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час активних штурмових дій противника та артилерійського обстрілу позицій другого стрілецького батальйону (ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») поблизу населеного АДРЕСА_3 отримав множинні осколкові поранення несумісні з життям та помер на місці головний сержант 3 стрілецького взводу ІНФОРМАЦІЯ_7 сержант ОСОБА_2 . Евакуювати тіло не виявилось можливим, оскільки територію ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_4» було окуповано переважаючими силами супротивника та залишається тимчасово окупованою. Було складено акт про настання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 від 28.01.2023 року №116. Враховуючи, що було встановлено факт смерті ОСОБА_2 , останньому було здійснено всі виплати на момент смерті останнього та на виконання керівних документів припинено виплату грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що позивачем не було доведено факту того, що він має право на виплату підвищеної грошової допомоги на період дії воєнного стану та грошового забезпечення, оскільки ним не надано жодного доказу, який би підтвердив факт, що громадянин ОСОБА_2 живий та перебуває в полоні або є безвісно відсутнім. У зв`язку з наведеним, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.11.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем надано єдиний документ - акт про настання смерті №116 від 28.01.2023. Зазначив, що відповідачем не надано ані матеріалів службового розслідування, ані опитувань свідків, ані наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків ВЧ НОМЕР_1 . Вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а також не надано жодного доказу на спростування позовних вимог. Позовну заяву підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого наявна інформація щодо загибелі під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області.

Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.01.2023 №1 сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

06.01.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 від ВЧ НОМЕР_1 надійшло повідомлення про те, ОСОБА_2 01.01.2023 під час ведення бойових дій поблизу населеного АДРЕСА_4 отримав поранення несумісні із життям. З метою з`ясування обставин та причин смерті проводиться службове розслідування.

19.01.2023 позивачем на адресу ВЧ НОМЕР_1 направлена заява щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Крім того, представник позивача 19.01.2023 звернувся до відповідача ВЧ НОМЕР_1 м із заявою щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 на банківські реквізити позивача.

Відповідь позивачу не надійшла.

15.03.2023 представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено заяву заява щодо сприяння у передачі на адресу ВЧ НОМЕР_1 заяви ОСОБА_1 щодо виплати грошового забезпечення її чоловіка.

Відповіддю №с/2479 від 29.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача, що його заява щодо виплати грошового забезпечення її чоловіка була направлена на адресу ВЧ НОМЕР_1 23.05.2023 за №с/2477.

На заяву позивача відповідачем відповіді не надано.

Відповідно до акту про настання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 від 28.01.2023 №116, 01.01.2023 під час активних штурмових дій противника та артилерійського обстрілу позицій 2 стрілецького батальйону (ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_4») поблизу АДРЕСА_5 отримав множинні осколкові поранення несумісні з життям та помер на місці головний сержант 3 стрілецького взводу ІНФОРМАЦІЯ_7 сержант ОСОБА_2 . Тіло загиблого сержанта ОСОБА_2 евакуювати не вдалось, територію ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_4» було окуповано переважаючими силами супротивника та залишається тимчасово окупованою по теперішній час.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 його дружині, включно зі збільшеною додатковою винагородою відповідно до Постанови №168 за весь період його зникнення безвісти, починаючи з 01.01.2023 до дня виключення його зі списків протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Поряду № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).

Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що після отримання позивачем повідомлення від 06.01.2023 про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_2 під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Поросковіївка Донецької області отримав поранення несумісні із життям, 19.01.2023 та 15.05.2023 (через ІНФОРМАЦІЯ_6) позивач звернулась до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо виплати грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 передбачених частиною шостою 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте, всупереч вимогам, передбаченим Порядком № 884 командир ВЧ НОМЕР_1 , не прийняв рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви, доказів протилежного суду не надано.

Разом з цим, у відповідності до п.6 Порядку №884, відомості щодо визнання ОСОБА_2 в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим в матеріалах справи відсутні.

Також, він не є виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем, як дружиною ОСОБА_2 , було у повній мірі дотримано процедури звернення до відповідача, передбаченого Порядком №884, з метою виплати їй його грошового забезпечення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Порядком №884 передбачений чіткий механізм дій щодо виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців до моменту встановлення відповідного факту, підсумовуючи викладені обставини, а також норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій щодо не нарахування і невиплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року, та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року.

Відтак, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, які стосуються включення до складу грошового забезпечення збільшену додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд зазначає, що відповідачем ще не було виплачено грошового забезпечення її чоловіка на виконання даного судового рішення, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені, тому ці вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_5 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не нарахування і невиплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з 01 січня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова