Справа № 359/8864/23

Провадження № 1-кп/359/272/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайоннийсуд Київськоїобласті у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №42022010000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2022 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця м. Сімферополь АРК, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , -

у вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332, ч.1 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, -

розглянувши угоду від 09.01.2024 року про визнання винуватості,

в с т а н о в и в:

Відповідно до статей 1, 2 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Згідно зі статтею 134 Конституції України, Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України.

Всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальній цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року на території півострова Крим почалося приховане військове вторгнення збройних сил російської федерації (далі рф), нарощування присутності цих сил, з метою окупації території півострова та подальшої незаконної анексії.

У подальшому, з 20 лютого 2014 року по теперішній час, представники влади рф, службові особи збройних сил рф, Федеральної служби безпеки рф, міністерств, відомств та інших державних органів цієї країни, діючи за попередньою змовою групою осіб, забезпечуючи військову окупацію території півострову Крим, продовжили вчиняти сплановані умисні дії, спрямовані на порушення суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України, в тому числі шляхом забезпечення регулярного транспортного сполучення між рф та півостровом Крим.

Авіаційні перевезення протягом 2014 року травня 2018 року були фактично єдиним масштабним, швидким та доступним способом переміщення осіб, а також вантажу з території рф до півострова та у зворотному напрямку.

У статті 9 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (далі Чиказька конвенція), яку як і Україна, рф визнала та приєдналася до її положень, 15.10.1970, закріплено право кожної договірної держави з міркувань військової необхідності або суспільної безпеки заборонити на однаковій основі польоти повітряних суден інших держав над певними зонами своєї території.

Україна, користуючись цим правом, заборонила польоти у повітряному просторі над тимчасово окупованою територією півострова Крим.

Крім того, стаття 2 Повітряного кодексу України закріплює, що Україні належить повний і виключний суверенітет над її повітряним простором, що є частиною її території.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі Закон 1207-VII) встановлено, що до тимчасово окупованої території серед іншого належить повітряний простір над сухопутною територією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішніми водами України цих територій, внутрішніми морськими водами і територіальним морем України навколо Кримського півострова, територією виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України.

Статтею 6 Чиказької конвенції встановлено, що жодні регулярні міжнародні повітряні сполучення не можуть здійснюватися над територією або територією Договірної держави, окрім як за спеціальним дозволом або іншої санкції цієї держави і згідно з умовами такого дозволу чи санкції.

У додатку 6 «Експлуатація повітряного судна» Чиказької конвенції (частина 1, п. п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3) містяться вимоги щодо зобов`язання експлуатантів дотримуватися законів, правил і процедур держав, в межах яких виконуються польоти та їх відповідальність за керівництво польотами.

Відповідні дозвільні процедури імплементовані в українське законодавство на національному рівні.

Так, згідно з положеннями статей 29-30 Повітряного кодексу України, використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 954 від 06 грудня 2017 року (далі Положення).

Використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням.

Згідно з п. 30 Положення заборона на використання повітряного простору України, встановлюється, в тому числі, у разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету над повітряним простором України, територіальної цілісності України або під час збройного конфлікту, проведення спеціальних операцій, пов`язаних із протидією протиправній діяльності на державному кордоні, збереженням територіальної цілісності України та конституційного ладу, а також на нерегулярні рейси (польоти) між пунктами відправлення, розташованими на території України, та пунктами призначення, розташованими на території держави-агресора, та у зворотному напрямку (за винятком рейсів (польотів), необхідних для забезпечення діяльності місій міжнародних організацій Організації Об`єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Червоного Хреста.

В умовах міжнародного збройного конфлікту, реалізуючи надані законодавством повноваження, уповноважені органи в сфері цивільної авіації шляхом видання повідомлень для пілотів (далі NOTAM), починаючи з 28 березня 2014 року заборонили польоти у повітряному просторі України над територією півострова Крим від його земної поверхні до необмеженої верхньої межі. З цією метою було видано кілька NOTAM, а саме: А 0520/14 (заборонена зона на період з 28 березня до червня 2014 року), А 1391/14 та А1946/14 (з 27 червня до 30 грудня 2014 року), А2461/14 (з 22 грудня 2014 року заборонену зону встановлено на постійній основі). Також відповідно до NOTAM Ц 0462/14, Ц 0526/14, Ц 1466/14, Ц 1587/14, Ц 1588/14 з 19 березня 2014 року було закрито міжнародний аеропорт «Сімферополь» для прийняття/відправлення повітряних суден.

Крім того, наказом Державної авіаційної служб України від 15 грудня 2014 року № 780 над територією півострова Крим заборонено польоти та введено заборонену зону U-P35 з 05 березня 2015 року.

На міжнародному рівні для користувачів повітряного простору було опубліковано інформацію щодо правил виконання польотів у Сімферопольському району польотної інформації шляхом видання аеронавігаційного циркуляру.

Зокрема, Міжнародна організація цивільної авіації (далі IKAO) листом від 02 квітня 2014 року № EUR/NAT 14-0243.TEC (FOL/CUP) інформувала користувачів повітряного простору щодо особливостей планування на виконання у Сімферопольському району польотної інформації (далі PПI). Європейським агентством з безпеки польотів (EASA) опубліковано ряд Інформаційних бюлетенів з безпеки польотів (далі SIB): SIB № 2014-10 від 03 квітня 2014 року; SIB № 2015-16 від 18 вересня 2015 року; SIB № 2015-R1 від 16 жовтня 2015 року; SIB № 2015-R2 від 17 лютого 2016 року; SIB № 2015-R3 від 31 серпня 2020 року з відповідними рекомендаціями для користувачів повітряного простору Сімферопольського РПІ.

Так, враховуючи, небезпечну ситуацію, створену у повітряному просторі над територією півострова Крим, за який відповідальна Україна, та через дії органів російської влади, користувачам повітряного простору було рекомендовано уникати повітряного простору Сімферопольського РПІ за допомогою альтернативних маршрутів. Більше того, національні авіаційні органи повинні забезпечити, щоб усі повітряні судна операторів знали цю інформацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» під державним кордоном розуміється лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах повітряного сполучення через державний кордон в пунктах пропуску, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Повітряні судна перетинають державний кордон України у спеціально виділених повітряних коридорах відповідно до вказаного закону, інших актів законодавства, а також правил, що видаються уповноваженими на те державними органами України і публікуються в установленому порядку.

Порушниками порядку перетинання державного кордону України у повітряному просторі (порушниками державного кордону України) є повітряні судна та інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповідного дозволу компетентних органів України або вчинили інші порушення правил перельоту через державний кордон України.

Згідно з положенням статті 10 цього ж Закону, виліт іноземних повітряних суден з території України, а також їх посадка після вльоту на територію України, провадяться в аеропортах (на аеродромах) відкритих для міжнародних польотів, де є контрольно-пропускні пункти органів Державної прикордонної служби України і митні органи. Інший порядок вильоту в посадки повітряних суден допускається тільки з дозволу компетентних органів України.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1207-VII громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають здійснювати в`їзд на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї лише через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

На виконання Вимог закону № 1207-VII та у зв`язку з неможливістю провадження подальшої діяльності у пунктах пропуску через державний кордон, що перешкоджало здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, Розпорядженням Кабінету міністрів України від 30 квітня 2014 року № 424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон України та пунктів контролю» закрито усі вказані пункти повітряного сполучення на території півострова Крим, а саме: для польотів аеропорти «Сімферополь» (ідентифікаційний номер 010100), «Джанкой» (ідентифікаційний номер 011800), «Керч» (ідентифікаційний номер 011500), «Севастополь» (ідентифікаційний номер 011600), аеродроми «Саки» (ідентифікаційний номер 011200), «Кача» (ідентифікаційний номер 011300), «Гвардійське» (ідентифікаційний номер 011400).

Таким чином, перелічені вище нормативно-правові акти, а також ситуація, яка склалася на території Кримського півострову, з 28 березня 2014 року виключали можливість використання повітряного простору України без дозволу уповноважених на те органів, а починаючи з 30 квітня 2014 року виключали можливість функціонування міжнародного аеропорту «Сімферополь» за призначенням, тобто для прийому або відправлення міжнародних чи внутрішніх авіарейсів.

На виконання вказаних нормативно-правових актів, 24 червня 2014 року Державною авіаційною службою видано розпорядження суб`єктам, що надають агентські послуги з продажу повітряних перевезень, щодо заборони здійснення продажу авіаквитків на рейси іноземних авіакомпаній з/до АР Крим №1.18-7002.

Всупереч вказаних вимог міжнародного права та українського законодавства, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з початку анексії рф Автономної Республіки Крим та захоплення регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» і створення окупаційною владою на його базі так званої «Кримаеронавігації», 02 квітня 2014 року за власним бажанням переведений на посаду диспетчера диспетчерського центру служби аеронавігаційного обслуговування вказаної організації, де працював до 21 березня 2018 року.

Так, ОСОБА_4 , займаючи посаду диспетчера служби руху так званої «Кримаеронавігації», яка здійснює безпосереднє управляння повітряним рухом, в період з 02 квітня 2014 року по 21 березня 2018 року, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, маючи прямий умисел, шляхом виконання обов`язків диспетчера, а саме здійснюючи диспетчерське обслуговування та контроль повітряного руху повітряних суден з території рф та територію тимчасово окупованого півострова Крим та у зворотному напрямку, сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчинених щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Крім цього, відповідно до Конституції України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини суверенної держави України та міжнародними протиправними діями з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), серед іншого визначено: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою стороною, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження х перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серозний характер, що це рівнозначно наведеним визе актам.

Жодні міркування будь-якого характеру з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.

Незважаючи на викладене, діячи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими продовженнями, у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, а саме Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ. Указом від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2022 року № 3057-ІХ.

Востаннє воєнний стан в Україні продовжено Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 9532-ІХ від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Разом с цим, враховуючи вищевказані події, громадянин України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно володіючи інформацією, що російська федерація з 2014 року вчиняє проти України акт збройної агресії, а з 24 лютого 2022 року російсько федерацією, а саме підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф, здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, свідомо в ході спілкування з іншими особами через соціальні мережі та месенджери здійснив виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Так, 22.04.2022 в ході особистого спілкування через соціальні мережі та месенджери, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що російська федерація з 2014 року вчиняє проти України акт збройної агресії, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а саме в ході спілкування з особою на ім`я « ОСОБА_6 » через соціальну мережу «Вконтакте» використовуючи для цього електронний пристрій планшет Apple iPad серійний номер DMPNR9K8G5VW о 07:44 надіслав останній текстове повідомлення наступного змісту: « ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , много, все равно каждый верит в то, что хочет, и черпает ту информацию, которую хочет видеть. Надо понимать, что это все большая игра, и то что мы видим в происходящих на Украине событиях это даже не верхушка айсберга, это ее тень. Все перевозбудились антивоенщиной, один блогер сказал возмущенно, что можно всегда решить дипломатическим путем. Почему-то он так не сказал, когда 8 лет назад украинская армия стянулась к востоку и начала обстрел своего населения, мало было предпринято дипломатических усилий чтобы этого не делать. А когда войска рф подошли к Киеву, тут то все и задумались, почему бы дипломатически не договориться. Ан нет, уже поздно, с вами 8 лет пытались договариваться, договариваться не с кем, Украина давно не субъектна, мерзко и противно видеть этих наших клоунов и говорящих голов. США просаживают Россию и Европу, кто просядет больше, это вопрос пропаганды на данном отрезке. История и время рассудит, даже не сомневайся, это произойдет очень скоро», у якому міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, чим вчинив виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у виправдовуванні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Крім того, громадянин України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно володіючи інформацією, що російська федерація з 2014 року вчиняє проти України акт збройної агресії, а з 24 лютого 2022 року російсько федерацією, а саме підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф, здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави України та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, свідомо в ході спілкування з іншими особами через соціальні мережі та месенджери повторно здійснив виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Так, 02.06.2022 в ході особистого спілкування через соціальні мережі та месенджери, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що російська федерація з 2014 року вчиняє проти України акт збройної агресії, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , повторно вчинив виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а саме в ході спілкування з особою на ім`я « ОСОБА_9 » через додаток «Telegram» використовуючи для цього електронний пристрій планшет Apple iPad серійний номер DMPNR9K8G5VW о 22:16 надіслав останній текстове повідомлення наступного змісту: «ну, такой сложный вопрос про промытость мозгов, тот же Афган, ребята умирали все равно за интересы своей страны, и сейчас тоже гибнут за нас с тобой, а хохлы за американские интересы гибнут, вот такая промытость обидная как по мне», у якому міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, чим повторно вчинив виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у виправдовуванні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

В судовому засіданні 10.01.2024 року прокурор надав суду угоду про визнання винуватості від 09.01.2024 року, укладену відповідно до вимог ст. 468-472 КПК України з обвинуваченим, в даному кримінальному провадженні №42022010000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2022 року.

В угоді про визнання винуватості, за участю захисника, сторони виклали обставини вчинення кримінальних правопорушень, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 332, ч.1 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.

Сторони в угоді погоди обов`язки обвинуваченого у вигляді зобов`язання останнього:

співпрацювати із Прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, які розслідуються СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі у кримінальних провадженнях за №22023011000000025 від 09.02.2023 за ч.2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, №12023010000000041 від 08.05.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України; №12023010000000045 від 18.05.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України; №12023010000000055 від 15.06.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України; №12023010000000058 від 27.06.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України; №12023010000000059 від 27.06.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України; №12023010000000069 від 05.07.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України та №12023010000000072 від 27.07.2023 за ч. 3 ст. 332 КК України, шляхом надання під час досудового розслідування та судового розгляду вказаних кримінальних проваджень правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні), у тому числі у кримінальних провадженнях, які у разі необхідності можуть бути виділені відповідно до положень ст. 217 КПК України в окремі провадження з матеріалів вказаних досудових розслідувань;

невідкладно, але не пізніше 5 робочих діб з часу набрання законної сили вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/8864/23 (провадження № 1-кп/359/272/2024) за наслідками розгляду Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42022010000000067 від 02.06.2022 року, внести на Спеціальний рахунокдля зборукоштів напідтримку ЗбройнихСил України, з наданням підтверджуючих внесення коштів документів, грошові кошти, а саме: 3000 (три тисячі) рублів та 3122 доларів США в еквіваленті на національну валюту України гривня, за відповідними реквізитами (для зарахування коштів у національній валюті:

Банк: Національний банк України, МФО 300001, рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України).

Сторони в угоді погодили призначене покарання ОСОБА_4 обвинуваченому у кримінальному провадженні № 42022010000000067 від 02.06.2022 року.

Так, відповідно до ст. 12 КК України: злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, відноситься до тяжкого злочину та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; злочин, передбачений ч. 1 ст. 436-2 КК України, відноситься до нетяжкого злочину та передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців або позбавлення волі на строк до трьох років; злочин, передбачений ч. 3 ст. 436-2 КК України відноситься до тяжкого злочину та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Сторони погодилися, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 (згідно зі ст. 66 КК України) є: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 22023011000000025 від 09.02.2023 за ч.2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України; позитивна характеристика за останнім місцем його роботи.

Сторони погодилися, що обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 (згідно зі ст. 67 КК України) є - вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, з використанням умов воєнного стану.

Враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, зважаючи на особу обвинуваченого, а також те, що останній співпрацює зі стороною обвинувачення та органом досудового розслідування щодо викриття кримінальних правопорушень, передбачених ст.332 КК України, вчинених іншими особами; сприяє зміцненню обороноздатності Збройних Сил України шляхом внесення коштів на Спеціальний рахунокдля зборукоштів напідтримку ЗбройнихСил України у сумі 3000 (три тисячі) рублів та 3122 доларів США в еквіваленті на національну валюту України Гривня; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, сторони дійшли висновку про можливість застосування до обвинуваченого статті 69 КК України в частині призначення основного покарання за ч. 2 ст. 332 КК України, а саме призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті.

З цього приводу суд вважає, що таке покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, є можливим для застосування в даному кримінальному провадженні з урахуванням обов`язків обвинуваченого у співпраці з органами досудового розслідування щодо викриття інших осіб, що вчиняли кримінальні правопорушення та воєнні злочини проти громадян України, сплати на спеціальний рахунок допомоги ЗС України та її розміру, визнання ним своєї вини та зміни своїх поглядів на користь України.

Сторони дійшли згоди про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, з застосуванням ст. 75 КК України враховуючи визнання ним своєї винуватості та щирого каяття, його позитивну характеристику за місцем роботи, наявність легальних джерел доходу, перебуванні на утриманні матері ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 покарання: за ч. 2 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням повітряного руху на строк 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 70, 77 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вирішили призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з управлінням повітряного руху на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України слід звільнити ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

В своючергу,обвинувачений ОСОБА_4 розуміє,що відповіднодо ч.3ст.75КК Україниу випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Суд вважає, що згідно вимог ч. 2 та ч. 5 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, зважаючи на особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому діянь, негативну оцінку своїм діям, позитивну характеристику обвинуваченого, зобов`язання внесення ним коштів на підтримку ЗС України, наявність на його утриманні непрацездатної матері, вчинення злочинів, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України, з використанням умов воєнного стану.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 174, ст. 374, ч. 3 ст. 475 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до статті 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Обвинувачений (підсудний) ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України (згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012).

У судовому засіданні 10.01.2024 року обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в скоєних злочинах, що інкримінуються визнав повністю, щиро розкаявся. Угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити. Укладення угоди відбулось добровільно, без примусу і тиску.

Захисник також підтримав указану угоду та вказав на добровільність позиції і власне волевиявлення обвинуваченого при її укладенні. Жодного тиску на нього з боку працівників поліції, прокурора не було.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості, укладену відносно обвинуваченого, затвердити і призначити узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні угоди про визнання винуватості, вимоги та правила КПК України та КК України дотримані.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1частини четвертоїстатті 474 цього Кодексу.

В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно вимог ст. 468-469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена, в тому числі, у провадженнях щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів.

Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочині (ч.2 ст. 332 та ч.3 ст. 436-2 КК України) та нетяжкого злочину (ч.1 ст. 436-2 КК України), що також дає можливість підписання даної угоди. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, судом встановлено, що остання у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 332, ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений же спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції кримінального закону.

Крім того, застосування положень ст. 69, 70 КК України не суперечить положенням КПК України та загальним засадам призначення покарання, і в даному випадку, є доцільним, зважаючи на наявність умов та обставин, що істотно знижують суспільну небезпечність дій обвинуваченого.

Вид покарання, обраний відносно ОСОБА_4 , узгоджується з характеризуючими матеріалами щодо обвинуваченого, пом`якшуючими обставинами, якими є щире каяття, сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину, співпраця з органами досудового розслідування щодо викриття інших осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, тощо.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена угода про визнання винуватості, - підлягає затвердженню.

У цьому зв`язку, у суду відсутність сумніви тому, що ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.2 ст. 332, ч.1 та ч.3 ст. 436-2 КК України, за обставин, наведених в обвинувальному акті. Тому він підлягає кримінальній відповідальності за вчинені ним діяння з призначенням покарання, передбаченого угодою про визнання винуватості від 09.01.2024 року.

Так,суд вважаєза необхіднепризначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням повітряного руху на строк один рік; за ч. 1 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком на три роки; за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 70, 77 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, слід остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з управлінням повітряного руху на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України слід звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в два роки, з покладенням на ОСОБА_4 , відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України відповідних обов`язків судом.

Саме такий іспитовий строк на думку суду, буде достатнім для виконання обвинуваченим своїх обов`язків та умов угоди.

Виконання додаткового покарання у виді позбавлення праваобіймати посадипов`язані зуправлінням повітряногоруху,відповідно дост.77КК України,слід виконуватиокремо.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для недопущення вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 під наглядом та контролем його поведінки за допомогою державних органів пробації.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Слід вирішити питання дії заходів забезпечення кримінального провадження, що встановлені на досудовому розслідуванні.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.08.2023 року в справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/6109/23), накладено арешт на наступне майно: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; Автомобіль марки Audi A4, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN код) НОМЕР_3 .

На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2023 по справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/4304/23), накладено арешт на наступні речі, грошові кошти та документи: паспорт громадянина України закордонний НОМЕР_4 виданий 12.04.2018 органом 8089 на ім`я ОСОБА_11 ; паспорт громадянина рф виданий 15.01.2013 серія номер НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво комерційного пілота ( НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_4 ; конверт з DVD-R на якому написи «Аэрофлот Российские авиалинии»; страхове свідоцтво рф на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата видачі 21.01.2013; грошові кошти: рублі загальною сумою 3000 (три тисячі) рублів; свідоцтво приватного пілота НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_4 ; сім-карта мобільного оператора «Волна» НОМЕР_8 ; грошові кошти долари США номіналом: 1 (один) долар США D05905782A; J5468873C; 20 (двадцять) доларів США NB25098339B; 50 (п`ятдесят) доларів США PH04762472A; MF32768616B; MB37770732D; MF29798426A; 100 доларів США FL21207218C; FG46345379A; DA00493223A; FL57592258A; KB05555492I; KE28453127B; HB74222115R; KB98593046L; HB17607780I; LK35455021A; LB23733595B; LL35840639F; PB04090059C; LJ22435953B; LE28091338E; MK81159106B; LL33318302D; LF94928777J; LB49815553R; PB38472919B; PF45403072D; MB23897986M; PF26537485I; LK86677285E; MF54690272F; LB30931152L; MB02001223S; PB47120042G; MH65202070A загальна сума 3122 доларів США; iPad Pro (2) серійний номер F6QZN01EK06J; тимчасове посвідчення офіцера запасу № 62 на ім`я ОСОБА_4 , офіцер запасу в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; iMac 27-inch серійний номер C02ZF0WPJV3P; iPad серійний номер DMPNR9K8G5VW; iPhone 12 серійний номер НОМЕР_9 з сім-картою НОМЕР_10 ; iPhone 7 серійний номер НОМЕР_11 , imei: НОМЕР_12 з сім-картою НОМЕР_13 ; переносний жорсткий диск сірий металевий в оранжевому чохлі; жорсткий диск серійний номер X716TROTT.

Також, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.08.2023 року в справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/5473/23), накладено арешт на майно: iPad серійний номер НОМЕР_14 ; мобільний телефон марки Samsung, imei: НОМЕР_15 ,

imei2: НОМЕР_16 .

Після набрання вироком суду законної сили, зазначені арешти підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другоюстатті 244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362,статтею 363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цього Кодексу.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі , в тому числі, обвинувального вироку суду.

Відповідно допункту 4ч.1ст.96-2КК Україниспеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Так, арештоване майно на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2023 по справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/4304/23), а саме: електронний пристрій планшет Apple iPad серійний номер DMPNR9K8G5VW, - підлягає спеціальній конфіскації у відповідності до положень ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100 КПК України, як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень. Арешт підлягає також скасуванню після набрання вироком суду законної сили.

Процесуальні витрати становлять 9320 грн. 22 коп. за проведення судових експертиз, що підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави України.

На досудовому слідстві відносно обвинуваченого обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та після внесення застави у вигляді застави та обов`язків, визначених судом терміном до 03.10.2023 року. Розмір застави підлягає поверненню заставодавцю в порядку виконання вироку суду.

Підстав же для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили у суду відсутні, зважаючи на відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 122, 124, 126, 177, 318, 322, 342-351, 358,363-368, 473-475 КПК України, ст. 5, 65-67, 70-72, 75-77, 332, 436-2 КК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 09.01.2024 року, укладену в кримінальному провадженні №42022010000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2022 року, між прокурором відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 та обвинувачуваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч.2 ст. 332, ч.1 ст. 436-2 та ч.3 ст. 436-2 КК України, та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням повітряного руху на строк 1 (один) рік;

за ч. 1 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч.3ст.436-2КК України увиді позбавленняволі строкомна 5(п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70, 77 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з управлінням повітряного руху на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України відповідних обов`язків судом: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку 10.01.2024 року.

Додаткове покарання позбавленням права ОСОБА_4 обіймати посади пов`язані з управлінням повітряного руху на строк 1 (один) рік, - виконувати окремо.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення в період з 01.06.2023 року по 05.06.2023 року, у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Електронний пристрій планшет Apple iPad серійний номер НОМЕР_17 , - конфіскувати у ОСОБА_4 в дохід Держави України у відповідності до положень ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100 КПК України, як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень.

Запроваджений арешт згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2023 по справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/4304/23) на електронний пристрій планшет Apple iPad серійний номер DMPNR9K8G5VW, після набрання вироком суду законної сили, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), на користь Держави України (код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA398999980313010106000010103; код класифікації доходів: 21081100) в кримінальному провадженні №42022010000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2022 року), - 9320 (дев`ять тисяч триста двадцять) грн. 22 коп. процесуальних витрат,пов`язанихіз залученнямекспертів.

Запроваджений арешт на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_4 , на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.08.2023 року в справі №752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/6109/23), а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; Автомобіль марки Audi A4, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN код) НОМЕР_3 , - після набрання вироком суду законної сили, - скасувати.

Після набрання вироком суду законної сили, речові докази в кримінальному провадженні, а саме: паспорт громадянина України закордонний НОМЕР_4 виданий 12.04.2018 органом 8089 на ім`я ОСОБА_11 ; паспорт громадянина рф виданий 15.01.2013 серія номер НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво комерційного пілота ( НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_4 ; конверт з DVD-R на якому написи «Аэрофлот Российские авиалинии»; страхове свідоцтво рф на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата видачі 21.01.2013; грошові кошти: рублі загальною сумою 3000 (три тисячі) рублів; свідоцтво приватного пілота НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_4 ; сім-карта мобільного оператора «Волна» НОМЕР_8 ; грошові кошти долари США номіналом: 1 (один) долар США D05905782A; J5468873C; 20 (двадцять) доларів США NB25098339B; 50 (п`ятдесят) доларів США PH04762472A; MF32768616B; MB37770732D; MF29798426A; 100 доларів США FL21207218C; FG46345379A; DA00493223A; FL57592258A; KB05555492I; KE28453127B; HB74222115R; KB98593046L; HB17607780I; LK35455021A; LB23733595B; LL35840639F; PB04090059C; LJ22435953B; LE28091338E; MK81159106B; LL33318302D; LF94928777J; LB49815553R; PB38472919B; PF45403072D; MB23897986M; PF26537485I; LK86677285E; MF54690272F; LB30931152L; MB02001223S; PB47120042G; MH65202070A загальна сума 3122 доларів США; iPad Pro (2) серійний номер F6QZN01EK06J; тимчасове посвідчення офіцера запасу № 62 на ім`я ОСОБА_4 , офіцер запасу в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; iMac 27-inch серійний номер C02ZF0WPJV3P; iPad серійний номер НОМЕР_17 ; iPhone 12 серійний номер НОМЕР_9 з сім-картою НОМЕР_10 ; iPhone 7 серійний номер НОМЕР_11 , imei: НОМЕР_12 з сім-картою НОМЕР_13 ; переносний жорсткий диск сірий металевий в оранжевому чохлі; жорсткий диск серійний номер X716TROTT; iPad серійний номер НОМЕР_14 ; мобільний телефон марки Samsung, imei: НОМЕР_15 , imei2: НОМЕР_16 , - повернути ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ).

Запроваджені арешти на вказані речі, майно та грошові кошти на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2023 по справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/4304/23) та ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.08.2023 року в справі № 752/10365/23 (провадження № 1-кс/752/5473/23), після набрання вироком суду законної сили, - скасуваати.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1