Справа № 761/43553/23

Провадження № 3/761/293/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1,2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 37-03/39 від 16.11.2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Голови Національної комісії зі стандартів державної мови (далі - Голова Комісії), всупереч вимогам пп. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону, не повідомляла у встановленому Законом порядку про реальний конфлікт інтересів та приймала в умовах реального конфлікту інтересів рішення, видаючи накази щодо встановлення собі надбавок за інтенсивність праці за листопад та грудень 2021 року, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією відповідальність за які передбачена ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Пашинський А.П. наголошував, що отримання заробітної плати (включаючи надбавки) є конституційним правом ОСОБА_1 , а не її приватним інтересом. Спірні накази про надбавки за інтенсивність не передбачали отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів понад ті, що прямо передбачені законом як правомірна винагорода за трудову діяльність Голови Комісії. З огляду на це, у діях ОСОБА_1 при винесенні Спірних наказів в принципі був відсутній приватний інтерес, а отже - і реальний конфлікт інтересів та об`єктивна сторона адміністративних правопорушень за ч. 1-2 ст. 172-7 КУпАП. З оглядуна на вказане просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушеня ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника.

Прокурор уважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Як встановлено судом, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16-р ОСОБА_1 призначено членом Національної комісії зі стандартів державної мови строком на 6 років. Рішенням Комісії від 04.02.2020 № 3 ОСОБА_1 обрано Головою Комісії (а.с. 49).

Згідно з п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, зокрема вимоги ст. 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також належить до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, визначених у примітці до ст. 56 Закону.

Відповідно до п. 8 Положення про Національну комісію зі стандартів державної мови, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.2019 № 911, керівником Комісії є її Голова. Голову обирає Комісія з числа своїх членів.

Згідно зі змістом п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, здійснює керівник відповідного органу. Так, Голова Комісія є керівником державної служби цього органу.

Відповідно до п. 4 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від18.01.2017 № 15 (далі - Положення про застосування стимулюючих виплат), надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.

Встановлення надбавок керівникам центральних органів виконавчої влади, що не є членами Кабінету Міністрів України, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, здійснюється керівником державної служби у відповідному центральному органі виконавчої влади за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України (абз. 5 п. 8 Положення про застосування стимулюючих виплат).

Відповідно до п. 15 розділу І розподілу обов`язків (повноважень) між Головою, заступниками Голови та членами Комісії, затвердженого наказом Комісії від 08.10.2021 № 33, Голова підписує накази, розпорядження, листи та інші документи Комісії .

Так, ОСОБА_1 , реалізуючи повноваження Голови Комісії, видала накази без погодження з Міністром освіти і науки України:

- від 25.11.2021 № 144-к «Про встановлення за листопад 2021 року надбавки за інтенсивність праці Державним службовцям Національної комісії зі стандартів державної мови», згідно з яким, зокрема, ОСОБА_1 встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 30% від посадового окладу;

- від 28.12.2021 N° 158-к «Про встановлення за грудень 2021 року надбавки за інтенсийпсть Іпраці державним службовцям Національної комісії зі стандартів державної мови», згідно з яким, зокрема, ОСОБА_1 встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 60% від посадового окладу.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення).

Положеннями абз. 8 п. 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» керівники державної служби у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 06 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 (пункт 3.2.2.) прямо вказав на необхідність визнання і дії в Україні принципу верховенства права, і на необхідність врахування, насамперед, того, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а діяння, яке не відповідає змісту терміну «корупція», не може визнаватись корупційним правопорушенням.

Отже вчиняючи корупційне діяння особа повинна мати корисливий мотив.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, та які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: є, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Окремо необхідно зазначити, що статтею 27 Закону № 1700-VII передбачені обмеження спільної роботи близьких осіб, зокрема особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Виключенням є особи, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

В частині першій статті 1 Закону № 1700-VII дано визначення термінів, які вживаються в даному Законі та зазначено наступне:

- правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

- реальний конфлікт інтересів суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- приватний інтерес будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідальність за частинами першою другою статті 172-7 КУпАП настає за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

З пункту 2 примітки до статті 172-7 КУпАП видно, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

За змістом статті 172-7 КУпАП особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Отже з системного аналізу цих норм права необхідно зробити висновок, що суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага для себе або близьких осіб.

Тобто навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним.

Тобто конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у частині першій статті 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Відповідно до пункту 1.1.1. розділу І Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 вересня 2017 року № 839, тільки такий приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень, що може вплинути або впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів.

Наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.

Таким чином для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

3) наявність повноважень на прийняття рішення;

4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону № 1700-VII, суд акцентує на тому, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, для встановлення наявності факту прийняття рішення ОСОБА_1 , вчинення чи не вчинення нею дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів, суд мав встановити сукупність юридичних фактів.

Доводячи наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи повноваженнями ОСОБА_1 , в протоколі не зазначено, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

Так, згідно з підпунктом 1.1.1 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 вересня 2017 року № 839 «відсутність дискреційних повноважень виключає наявність реального конфлікту інтересів».

Як видно з матеріалів справи, всі накази про преміювання та встановлення надбавок, які зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, видавались ОСОБА_1 не лише відносно себе, а й інших працівників, зокрема заступнику голови та членам Комісії, яке в тому числі було погоджено з Міністерством освіти і науки, що підтверджується листом за підписом Міністра - С.Шкарлета.

Отже прийняття рішення про преміювання та встановлення надбавок не можна безумовно віднести до дискреційних повноважень Голови Національної комісії зі стандартвів державної мови.

Виконання обов`язків, в межах своїх повноважень, ОСОБА_1 , яка видавала накази організаційно-розпорядчого характеру, зокрема накази про преміювання, встановлення надбавок та доплат відносно себе та інших працівників, що забезпечили виконання вимог Конституції України та інших законів України і гарантували дотримання трудових прав працівників Комісії, ніяким чином не посягнула на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, що виключає в її діях об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП.

Що стосується неповідомлення особою у встановленому законом випадку та порядку по наявність в неї реального конфлікту інтересів ( частина перша статті 172-7 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1700-VII, яка носить назву «Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Таким чином хоча статтею 28 Закону № 1700-VII і установлено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за частиною першою статті 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

Суд вважає, що надані листи з Міністерства освіти і науки України за підписом Міністра свідчить про те, що останній як особа, якій була безпосередньо підпорядкована та підзвітна ОСОБА_1 був обізнаний про те, що і відносно ОСОБА_1 стоїть питання щодо виплати їй надбавки до посадового окладу в межах наявних коштів на оплату праці.

Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

ЄСПЛ у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №

39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

ЄСПЛ неодноразово констатував, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (пункт 53 рішення Суду від 20 серпня 2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до них доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересом Голови Комісії ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями з вирішення питання про преміювання, встановлення надбавок та доплат, не зазначено в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття ним зазначеного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 при виданні та підписанні наказів про преміювання, відносно неї та інших працівників відсутня суперечність між її особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих йому службових повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1,2 ст. 172-7, п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП відносноОСОБА_1 закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: