ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 743/1732/23 Головуючий у 1 інстанції: Кравчук М.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції в Чернігівській області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №35/02, винесену 09.10.2023 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівській області Бабенко Вікторовичем Івановичем за ст. 77-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 35/02 від 09 жовтня 2023 року. Справу про адміністративне правопорушення закрито.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна екологічна інспекція в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Бабенко В.І. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

18 січня 2024 року Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної екологічної інспекції в Чернігівській області надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта.

19 січня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - Чікової Тетяни Анатоліївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 19 січня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Чікової Тетяни Анатоліївни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - Чікової Тетяни Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівській області Бабенко Віктором Івановичем 09.10.2023 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №35/02.

Згідно даної постанови, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 40 Закону України «Про рослинний світ», тим, що 21 вересня 2023 року о 13 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці допустив спалювання залишків сухої рослинності, сухої трави без дозволу.

Керуючись ст.77-1, статтями 242-1, 283, 284 КУпАП, а також ст. ст. 26, 27, 40 Закону України «Про рослинний світ», ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.77-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3060,00 грн.

У постанові поряд з датою « 09 жовтня 2023 року» наявний підпис ОСОБА_1 .

Також, ОСОБА_1 розписався у протоколі про адміністративне правопорушення № 000664 від 09.10.2023 р. у графі «Порушнику роз`яснено права відповідно до статті 268 КУпАП» підпис.

Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 2 статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями частини 1 статті 77-1 КУпАП «Самовільне випалювання рослинності або її залишків» передбачено відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівській області Бабенко Віктором Івановичем 09.10.2023 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №35/02 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 77-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3060,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 21 вересня 2023 року о 13 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці допустив спалювання залишків сухої рослинності, сухої трави без дозволу.

Отже, інспектором визначено, що спалювання залишків сухої рослинності, сухої трави відбувалося на присадибній ділянці.

Разом з тим, диспозиція частини 1 статті 77-1 КУпАП передбачає, що для випалювання має відбуватися на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Положеннями 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що випалювання рослинності або її залишків здійснювалось саме на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах. За цільовим призначенням присадибна ділянка даній категорії земель не відповідає.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем зазначено, що позивач допустив спалювання залишків сухої рослинності, сухої трави без дозволу.

Однак, вищезазначене не узгоджується з диспозицією частини 1 статті 77-1 КУпАП.

Згідно даної статті, для настання відповідальності випалювання повинно відбуватися без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, а не без дозволу, як це зазначив відповідач.

Відповідно до частини 3 статі 27 Закону України «Про рослинний світ», випалювання сухої рослинності або її залишків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12 серпня 2021 року № 541, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1311/36933 затверджено Порядок випалювання сухої рослинності або її залишків.

Відповідно до пункту 2 розділу І цього Порядку, у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: випалювання сухої рослинності - це контрольоване спалювання рослинного покриву на земельних ділянках, що призводить до його знищення; випалювання залишків сухої рослинності - спалювання спеціально зібраного рослинного матеріалу у відведених для цього місцях; суха рослинність - сукупність рослинних організмів з відмерлою надземною частиною на певній площі їх природного зростання, у тому числі після покосів; рослинний покрив - сукупність рослинних угруповань на певній території.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку випалювання сухої рослинності або її залишків, випалювання залишків сухої рослинності допускається у наступних випадках: для приготування їжі (у печі, на мангалі чи за допомогою іншого обладнання), обігріву оселі (дрова, хмиз, брикети); у традиційно-культурних цілях (багаття на Івана Купала, тощо). Таке випалювання здійснюється за попереднім узгодженням місця та часу з органами місцевого самоврядування.

Забороняється проводити будь-які випалювання у вітряну погоду, окрім випалювання залишків сухої рослинності у закритих приміщеннях. Розпалювання багать для випалювання залишків сухої рослинності має проводитись у відповідності до Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 та інших норм законодавства.

Водночас, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення № 35/02 від 09.10.2023 не містить посилання на Порядок випалювання сухої рослинності або її залишків від 18.08.2021 № 541 та відповідачем не зазначено, які його приписи порушено ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП є не доведеним.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.