ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 р.Справа № 579/1939/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Моргун О.В., м. Кролевець, по справі № 579/1939/23

за позовом ОСОБА_1

до Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Кролевецького районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач), у якому просив суд:

- скасувати постанову начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Павлова Сергія Володимировича від 05.09.2023 № АП 359 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність оскаржуваної постанови № АП 359 від 05.09.2023, як такої, що складена за відсутності належних та допустимих доказів, визначених ст.251 КУпАП, підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210-1 КУпАП. Звернув увагу суду, що відповідачем, всупереч вимог ст. 268, 278, 280 КУпАП, було порушено процедуру розгляду справи, зокрема ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та необхідність прибуття 10.08.2023 до другого відділу Конотопського ТЦК та СП. Крім того, твердження службової особи відповідача про відмову ОСОБА_1 від отримання повістки не відповідає дійсності, оскільки жоден з працівників Конотопського ТЦК та СП не намагався та не вручав ОСОБА_1 повістку про виклик до центру комплектування на 10.08.2023. Таким чином, враховуючи, що відповідальність за порушення ч. 2 ст. 210-1 КУпАП настає виключно у випадку неявки особи після отримання нею повістки про виклик до ТЦК та СП, вважав безпідставним притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою.

Додатково наголосив, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не було з`ясовано причини неявки позивача, а тому передчасно, без належних правових підстав розпочато процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внаслідок чого оскаржувана постанова є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2023 у справі № 579/1939/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, місце знаходження: 41600, м. Конотоп Сумської області, вул. Садова, 41, код ЄДРПОУ 09982312, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 постанову № АП359 від 5 вересня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2ст. 210-1 КУпАПзалишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2023 у справі № 579/1939/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість висновків суду першої інстанції щодо достатності в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин відмови позивача від отримання повістки про виклик до Конотопського ТЦК та СП на 10.08.2023, оскільки жодна особоа з працівників другого відділу Конотопського ТЦК та СП не вручала та не намагалася вручити позивачу вказану повістку про виклик, а акт про відмову від отримання повістки складено за відсутності позивача, минулою датою, а відтак такий документ не може підтверджувати вказані обставини та слугувати доказом вини позивача. Крім того, форма і зміст такого документу не передбачена жодним нормативно-правовим актом, а тому не може братись до уваги при розгляді даної справи.

Також, з огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підписували акт про відмову від підпису та протокол про вчинення адміністративного правопорушення, є працівниками Конотопського ТЦК та СП, а отже є зацікавленими особами, наполягав на неможливості врахування їх пояснень, як належних, допустимих та достовірних доказів вини позивача. Крім того, неподання таких пояснень на вимогу суду разом з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №АП 359 11.10.2023 та їх відсутність у вказаних матеріалах також свідчить про складення їх минулою датою.

Звернув увагу, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача було складено з порушенням встановленого ст. 254 КУпАП строку, а про притягнення до адміністративного правопорушення позивач дізнався лише з тексту постанови від 05.09.2023, що унеможливило ознайомлення позивача із матеріалами справи, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань та звернення за допомогою адвоката.

Інші доводи апеляційної скарги дублюють зміст позовної заяви.

Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване.

Наголосив, що службовими особами другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно зі співробітниками відділення поліції № 1 (м. Кролевець) було встановлено особу позивача шляхом перевірки з бази даних Національної поліції України та вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до другого відділу Конотопського ТЦК та СП, однак останній, під час спроби вручення повістки, відмовився від її отримання.

Враховуючи те, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22 повістка слугує лише засобом оповіщення громадян про необхідність прибуття на вказану у ній дату до відповідного ТЦК та СП, а обов`язок військовозобов`язаного з`явитись за викликом, встановлений безпосередньо Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважав, що у діях службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 .

Зауважив, що зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення як «додаток 1» - акту про відмову від підпису, цілком спростовує твердження позивача про складення його минулою датою, а відмова ОСОБА_1 від підпису у протоколі, де його повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не дає підстав вважати, що він не був обізнаний про вказані обставини. Крім того, факт повідомлення позивача належним чином підтверджується підписами свідків у вказаному протоколі, а тому обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо оповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час, дату та місце розгляду справи, відповідачем було виконано у повному обсязі.

Крім того, наголосив, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було дотримано процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, справу було розглянуто уповноваженою особою, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником Павловим С.В., у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені всі дані, у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП позивачу належним чином було роз`яснено його права, про що зроблено відмітку в протоколі, у зв`язку з чим, вважав, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст.268та ч. 2 ст.313 КАС Українинеприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою № АП 359 начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримкивід 5 вересня 2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, будучи оповіщеним 9 серпня 2023 року про необхідність прибуття під час мобілізації до другого відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за адресою АДРЕСА_2 на 9 годину 10 серпня 2023 року під час спроби вручити повістку про виклик відмовився від її отримання та без поважних причинне прибув за викликом до другого відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 10 серпня 2023 року, чим порушив вимоги абзацу другого частини першої та вимоги частини третьоїст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим, на ОСОБА_1 було накладено стягнення за ч. 2ст. 210-1КУпАПу вигляді штрафу у розмірі 5100 грн (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена керівником Конотопського ТЦК та СП за наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210-1 КУпАП, оскільки факт вчинення позивачем вказаних правопорушень підтвердився під час судового розгляду справи після дослідження наявних в матеріалах справи доказів. З огляду на підтвердження поясненнями свідків, достовірність і правдивість яких ніким не спростовано, а також протоколом про адміністративне правопорушення, обставин щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату час та місце розгляду справи, суд першої інстанції вважав доведеним порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Судом не встановлено обставин упередженості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , їх заінтересованість у цій справі, оскільки їх пояснення є логічними, послідовними, узгоджуються та взаємодоповнюються, об`єктивно підтверджуються та не суперечать іншим доказам, які містяться у матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначенихстаттею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами ч. 2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за ч. 2ст. 210-1 КУпАП необхідним є встановлення однієї або двох кваліфікуючих ознак правопорушення: повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або вчинення такого порушення в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).

Так, згідно із ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (05.09.2023) діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абз. 2 п. 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно здодатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно здодатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).

З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити РТЦК та СП про поважність причин не прибуття за повісткою.

Відповідно до п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із п. 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно із п. 9 Положення № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Положеннями ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбаченістаттею 268цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ч. 1 ст.247 КУпАП).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, предметом розгляду даної справи є постанова начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 від 05.09.2023 № АП 359 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що його не було оповіщено про необхідність прибуття 10.08.2023 до другого відділу Конотопського ТЦК та СП, а тому, відповідно, в нього був відсутній обов`язок такої явки.

Отже, з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до Конотопського ТЦК та СП 10.08.2023.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а також обставин відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано протокол про адміністративне правопорушення від 26.08.2023, акт про відмову від підпису від 09.08.2023, який засвідчений підписами трьох свідків та копію повістки № 3.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.08.2023 уповноваженою особою на складення протоколу про адміністративне правопорушення, за вчинення адміністративних правопорушень громадянами (військовозобов`язаними та посадовими особами), передбаченими ст. 210, 201-1, 211 КУпАП, згідно із витягом з наказу начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 07.06.2023 № 188/1 (а.с.32-33), оператором відділення рекрутингу та комплектування другого відділу солдатом ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.08.2023 (а.с. 35 зворот-36), за змістом якого ОСОБА_1 , будучи оповіщеним 09.08.2023 про необхідність прибуття під час мобілізації до другого відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 9 годину 10.08.2023, під час спроби вручити повістку про виклик, відмовився від її отримання та без поважних причин не прибув за викликом до другого відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 10.08.2023, чим порушив вимоги абзацу другого частини першої, вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що від підпису ОСОБА_1 відмовився, у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Громадянину ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 2 КУпАП, а також його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, однак від підпису ОСОБА_1 відмовився, в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Громадянин ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, що засвідчено підписом солдата ОСОБА_5 .

Заяв, клопотань заявлено не було, що засвідчено підписом солдата ОСОБА_5 .

Громадянину ОСОБА_1 в усній формі було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи (5 вересня 2023 року о 09 годині 30 хвилин в приміщенні Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , однак останній від підпису щодо сповіщення про дату, час та місце розгляду справи, відмовився, у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

До протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2023 надано копію повістки та копію акту про відмову від підпису.

Так, колегією суддів зі змісту акту про відмову від підпису (а.с. 39), встановлено, що 09.08.2023 в м. Кролевець було здійснено оповіщення та вручення повістки ОСОБА_1 про виклик до другого відділу Конотопського ТЦК та СП з метою уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду та вирішення питання про призив на військову службу під час мобілізації, однак останній відмовився від отримання повістки.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що вказаний акт підписаний службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема, старшим сержантом ОСОБА_4 , старшим сержантом ОСОБА_3 та старшим сержантом ОСОБА_6 , про що зазначено в самому акті.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з наказу начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 07.06.2023 № 188/1 (а.с. 32), дослідивши зміст якого, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 (один зі свідків) є інструктором старшим сержантом відділення рекрутингу та комплектування другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наведені обставини дають підстави стверджувати, що всі три особи-свідки, підписами яких засвідчено відмову позивача від отримання повістки та факт його оповіщення про обов`язок прибути 10.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , є службовими особами суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об`єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі.

Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка, що свідчить про те, що можливість особою засвідчувати конкретні обставини по справі про адміністративне правопорушення як свідок, встановлюється в кожному конкретному випадку залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо. Разом з цим, не можуть бути залучені як свідки особи, щодо неупередженості яких є сумніви, та відповідно, братись за основу докази, джерелом походження яких є пояснення чи показання таких свідків.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові по справі № 560/751/17 від 27.06.2019, письмові пояснення осіб, які у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень не є та не можуть бути належними доказами у справі.

З огляду на те, що єдиним доказом оповіщення позивача про необхідність з`явитись до Конотопського ТЦК та СП є акт про відмову від підпису, який засвідчений службовими особами РТЦК та СП, у суду апеляційної інстанції є сумніви у достовірності та правдивості фактів, засвідчених вказаними особами, оскільки останні є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду спірної справи, а тому такі докази беззаперечно не можуть бути взяті за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки та відмови позивача від її отримання.

Щодо наявних в матеріалах справи письмових пояснень вказаних осіб, колегія суддів, дослідивши їх зміст, встановила, що останні було складено формально лише з метою надання законності процедурі складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Вказані пояснення свідків хоч і написані ними власноруч, однак всі вони однакові за змістом та стилістичним викладенням тексту, та не дають можливості упевнитися в дійсності обставин, очевидцям яких стали запрошені свідки.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 26.08.2023, який у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП має містити необхідні відомості про обставини вчинення правопорушення, не містить жодного посилання на існування письмових пояснень свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що в свою чергу ставить під сумнів взагалі їх існування під час складення вказаного протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В контексті спірних правовідносин також варто наголосити, що акт про відмову від підпису, яким нібито зафіксовано подію відмови позивача від отримання повістки, датований 09.08.2023, а протокол про адміністративне правопорушення - 26.08.2023, тобто останній було складено більше ніж через 2 тижні, однак, свідки, які засвідчували своїми підписами відмову позивача від отримання повістки та в подальшому від інформування про дату, час та місце розгляду справи, права та обов`язки та інш., є тими ж самими особами, що в свою чергу додатково викликає сумнів у їх неупередженості та незаінтересованості у результаті розгляду даної справи.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що надані відповідачем докази беззаперечно не підтверджують обставини щодо відмови позивача від отримання повістки, а відповідно, і не доводять факту повідомлення останнього про необхідність з`явитись 10.08.2023 до Конотопського РТЦК та СП, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.

Крім того, судом апеляційної інстанції зі змісту вказаного акту про відмову від підпису встановлено, що в графі «документ, що посвідчує особу» відповідачем зазначено «особу встановлено», однак жодних посилань чи відміток про те, яким чином та за допомогою якого документа було встановлено особу позивача вказаний акт не містить. Разом з цим, форма долученого до матеріалів акту передбачає необхідність зазначення назви документу, його серії, номеру, органу, що видав та дату видачі. Таким чином, у спірній ситуації неможливо встановити як саме здійснювалось встановлення особи позивача.

Жодних актів про відмову ОСОБА_1 від пред`явлення документу, що посвідчує особу відповідачем не складалось, а відтак незрозуміло яким чином 09.08.2023 при спробі вручення позивачу повістки № 3 відповідач встановив особу ОСОБА_1 .

Крім того, надана відповідачем до матеріалів справи розписка (а.с. 39 зворот) також містить графу «документ, що посвідчує особу», яка уповноваженою особою залишилась не заповненою належним чином, зокрема відсутні : назва документу, його серія, номер, орган, що видав та дата видачі. Наявне лише посилання на те, що особу встановлено, без зазначення способу такого встановлення.

Однак, в контексті спірних правовідносин, враховуючи повне заперечення позивача про спробу вручення йому повістки, відповідач на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України має довести належними доказами існування такого факту, та як наслідок належне інформування позивача про обов`язок його явки до Конотопського РТЦК та СП 10.08.2023.

Разом з цим, за встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не було доведено вжиття усіх заходів, спрямованих на інформування позивача про обов`язок з`явитись до Конотопського ТЦК та СП, а відтак, твердженням позивача про не отримання ним повістки під час апеляційного перегляду справи залишились неспростованими відповідачем та наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, вина ОСОБА_1 , яка полягала в умисному ухиленні від виконання вимог абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1 -279-8 цього Кодексу.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбаченічастиною першою статті 44,статтями 51,146,160,172-4 - 172-9,173,частиною третьою статті 178,статтями 185,185-5статтями 185-7,187цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою.

Так, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов`язковою.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 05.09.2023 № АП 359 (а.с. 41-41 зворот) колегією суддів встановлено, що на розгляд адміністративної справи ОСОБА_1 не з`явився, у зв`язку з чим, начальником Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Павловим Сергієм Володимировичем, за результатом розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення громадянина ОСОБА_1 , позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (5100 грн).

Водночас, за приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з цим, враховуючи вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції щодо сумнівності відомостей, які містить протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача, в якості доказу про відмову позивача від отримання повістки та від інформування його про місце, час та розгляд справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено виконання обов`язку щодо сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до відповідальності за порушення вимог КУпАП.

Також, суд апеляційної інстанції, під час розгляду даної справи враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів та пояснень,надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ч. 1ст. 268 КУпАП, оскільки не забезпечено можливість ОСОБА_1 скористатися фундаментальними правами - дати пояснення у справі, подати докази, заявити клопотання, скористатися юридичною допомогою адвоката, а отже порушено його право на захист.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справіСерявін та інші проти Українисуд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1ст. 317 КАС Українинеповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та не доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, на яке послався апелянт знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2023 у справі № 579/1939/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6ст. 139 КАС Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7ст.139 КАС України).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з наявною в матеріалах справи квитанцією № 6963-2282-1798-7180 від 03.10.2023 ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання адміністративного позову по справі № 579/1939/23 в розмірі 536,80 грн. (а.с.15) та сплачено судовий збір згідно з квитанцією № 86138 від 06.11.2023 за подання апеляційної скарги на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2023 по справі № 579/1939/23 в розмірі 805,20 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про задоволення позову, керуючисьст. 139 КАС Українислід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1342,00 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2023 по справі № 579/1939/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Павлова Сергія Володимировича від 05.09.2023 № АП 359 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09982312, адреса: 41600, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Садова, будинок 41) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місто проживання: АДРЕСА_4 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві) грн, 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова С.П. Жигилій