ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа №910/12667/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Будник Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 (повний текст складено 06.11.2023)

у справі №910/12667/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") про доповнення пункту 5.1 договору постачання природного газу від 30.06.2021 №1394-НГТ-28 положеннями наступного змісту:

"Розрахунки за договором в обсязі заборгованості підтвердженої для споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків встановлених законом.

До завершення процедури врегулювання заборгованості споживача за рахунок видатків державного бюджету, розрахунки між сторонами договором на визначену суму в іншому порядку не здійснюються.".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залишок заборгованості за договором постачання природного газу від 30.06.2021 №1394-НГТ-28 на суму 68 686 196,19 грн врегульовано нормами спеціального законодавства, а порядок та строк виконання зобов`язання на таку суму змінено в результаті державного регулювання, що на думку позивача є підставою зміни умов договору в частині розрахунків за такими зобов`язаннями у зв`язку з істотною зміною обставин, та приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про внесення змін до договору є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" посилається на те, що місцевий господарський суд не надав оцінки всім доводам сторони, що мають значення для вирішення спору, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є передчасними та невірними.

Так, за доводами скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки всіх обставин справи в сукупності, а обмежився виключно припущенням про неможливість виконати запропоновані умови договору в поточному 2023 році, що підтверджує доводи апеляційної скарги про відсутність комплексного аналізу всіх обставин справи та їх правового регулювання в сукупності.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" у справі №910/12667/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/12667/23 задоволено. Матеріали справи №910/12667/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12667/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 справу №910/12667/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12667/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/12667/23.

21.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12667/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12667/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 призначено на 17.01.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.01.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І. 17.01.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу №910/12667/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

24.12.2023, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" в повному обсязі.

Так, у своєму відзиві відповідач зазначає, що Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" не передбачено статей, якими б передбачалося надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. Кабінетом Міністрів України порядок, умови проведення взаєморозрахунків та примірний договір про організацію взаєморозрахунків не затверджено та, відповідно проведення розрахунків за спірним договором щодо заборгованості споживача за рахунок видатків Державного бюджету не здійснюється. Таким чином, істотної зміни обставин не відбулось, а тому відсутні підстави для внесення змін до договору постачання природного газу від 30.06.2021 №1394-НГТ-28.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 17.01.2024 з`явився представник позивача.

Слід зазначити, що 09.01.2024, через систему "Електронний суд", представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування вищенаведеного клопотання представник позивача посилається на неможливість прибути в судове засідання, призначене на 17.01.2024, через участь в іншому судовому засіданні, у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд справи на інший час та дату.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач знав про розгляд цієї справи з моменту відкриття провадження, завчасно повідомлений судом про судове засідання і знав про нього.

Також, колегія суддів зазначає, що товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.

Крім того, подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представник позивача не надав жодних належних та допустимих доказів у підтвердження того, що від буде приймати участь в іншому судовому засіданні..

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.06.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №1394-НГТ-28, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №11 від 10.01.2022) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (підпункт 5.1.1);

- оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (підпункт 5.1.2);

- остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого) (підпункт 5.1.3).

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі газу за жовтень 2021 року - квітень 2022 року на загальну суму 471 780 665,55 грн за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

Водночас, позивач не повністю розрахувався за природний газ, що переданий за договором, та його заборгованість становить 68 686 196,19 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що залишок заборгованості за договором на суму 68 686 196,19 грн врегульовано нормами спеціального законодавства, а порядок та строк виконання зобов`язання на таку суму змінено в результаті державного регулювання, та вважає, що наведене є підставою зміни умов договору в частині розрахунків за такими зобов`язаннями у зв`язку з істотною зміною обставин, та приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2, 3 статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписи частин 2 та 3 статті 6 і стаття 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини 1 вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини 1 статті 611, абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1, 2 статті 652 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору, у зв`язку з істотною зміною обставин, допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18, від 19.11.2019 у справі №910/9859/18, від 25.02.2020 у справі №922/2279/19, від 19.07.2022 у справі №910/14155/21.

Аналогічний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Рівнетеплоенерго" посилалося на те, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 №1730-VІІІ (далі - Закон №1730), який передбачав врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії та підігріву води за рахунок різниці в тарифах, що залишилась не погашеною на момент укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) від 12.06.2017 №8/10-1042-17 підтверджено включення ТОВ "Рівнетеплоенерго" до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону №1730.

29.07.2022 Верховною Радою України прийнято Закони України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" №2479-ІХ (далі - Закон №2479) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" щодо фінансового забезпечення заходів, спрямованих на врегулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" №2481-IX (далі - Закон №2481), які набрали чинності 19.08.2022.

Статтею 2 Закону №2479 визначено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання, зокрема встановлено, що суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування та/або постачання теплової енергії, надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону, компенсується різниця в тарифах.

Приписами статті 3 Закону №2479 визначено, що фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Прикінцеві та перехідні положення Закону №2479 внесли зміни до статті 4 Закон №1730 та встановили, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 01.06.2021, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Положеннями частини 1 статті 4 Закон №1730 (в редакції Закону №2479) визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 01.06.2021 по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно з частиною 2 статті 97 Бюджетного Кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1340, від 20.12.2022 №1403 затверджено на 2021 та 2022 роки відповідно Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно з Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Порядок).

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що Державою шляхом прийняття низки спеціальних Законів врегульовано механізм та джерела відшкодування постачальнику грошових коштів, у тому числі й коштів, що є предметом договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2021 №1394-НГТ-28.

Разом із тим, положення договору не враховують державного регулювання розрахунків за газ та пов`язаних з цим наслідків змін порядку та строків розрахунку, що, на його думку, є підставою для зміни умов договору в цій частині в наслідок істотної зміни обставин.

У той же час, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачені видатки на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в графах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (пункт 26 статті 14). Проте, дію постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 №1430 не продовжено на 2023 рік. В Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" відсутні статті, якими б передбачалося надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" не передбачено статей, якими б передбачалося надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. Кабінетом Міністрів України порядок, умови проведення взаєморозрахунків та Примірний договір про організацію взаєморозрахунків не затверджено та, відповідно, проведення розрахунків за договором щодо заборгованості споживача за рахунок видатків державного бюджету не здійснюється.

З огляду на вищенаведене у сукупності місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що зазначені позивачем обставини не можуть розглядатися як підстава для зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин. За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, не можна змінити договір за рішенням суду.

Наведене є достатньою та самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №910/21100/21.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією (пункт 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17). Висновки про доведення (недоведення) позивачем обставин, які істотно змінились, сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті) приймаються судами, виходячи з фактичних обставин конкретної справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про внесення змін до договору є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Рівнетеплоенерго" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/12667/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".

4. Матеріали справи №910/12667/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 23.01.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко