Справа № 737/143/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/68/24 Категорія - - ч.1 ст.254 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

з участю: прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника - ОСОБА_9

обвинуваченої - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№12022275440001265 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Старобільськ, Луганської області, жителька

АДРЕСА_1 , розлучена, освіта середня-спеціальна, пенсіонерка, раніше не судима,

визнана невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, та виправдана, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Як зазначив у вироку місцевий суд, згідно з обвинувальним актом, у період з серпня 2017 року по жовтень 2022 року (більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно у порушення вимог статті 14, частини 6 статті 41 Конституції України, пунктів «а», «б», «г», «ж» частини 1 статті 91, частини 2, абзацу 2 частини 5 статті 20, частини 1 статті 23, статей 162-164, 166, 168 Земельного кодексу України та статей 35-37, 52 Закону України «Про охорону земель», статей 20-2, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без виготовлення документів на зміну цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку, який передбачений ч.3 ст.20 ЗК України, достовірно знаючи про вищевказані вимоги, обов`язки та обмеження, ОСОБА_10 допустила безгосподарське використання земель сільськогосподарського призначення, що виразилось у знятті за допомогою спеціальної техніки на земельній ділянці із кадастровим номером 7422783000:03:001:0503, площею 2 га, що розташована на відстані 3 км від с. Грабівка, Куликівської ОТГ Чернігівського району, у напрямку с. Буда, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (сільськогосподарського призначення), та належить їй на праві власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.08.2017 №25-12011/14-17-сг, ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а також влаштуванні на ній штучної водойми (ставка) загальною площею 0,051 га.

Таке використання ОСОБА_10 цієї земельної ділянки призвело до порушення цілісності поверхневого шару ґрунту, що не дає можливості для відтворення природних властивостей землі і використання з метою сільськогосподарського виробництва, тобто призвело до виведення частини зазначеної земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 26.01.2023 № СЕ-19/125-22/8508-ЕК шкода, заподіяна землі як об`єкту господарювання та права власності, складає 3577,72 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковано як безгосподарське використання землі, що спричинило її виведення з сільськогосподарського обороту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.254 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_10 , місцевий суд вказав, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів не доводить винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим. А тому ОСОБА_10 за пред`явленим обвинуваченням за ч.1 ст.254 КК України належить визнати невинуватою і виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватою за ч.1 ст.254 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В обґрунтування скарги зазначив, що місцевим судом не було взято до уваги долучену прокурором технічну документацію на земельну ділянку із кадастровим номером 7422783000:03:001:0503, згідно з якою склад угідь - «рілля». Тобто, на момент розроблення проектної документації на цю земельну ділянку, на ній відсутні будь-які водні об`єкти. Наведене також підтвердили свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , однак їх показання залишилися поза увагою суду. Крім того, судом безпідставно відкинуто показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та взято до уваги показання свідка ОСОБА_16 . Апелянт вказує на протиріччя в показаннях обвинуваченої, які різняться між собою та суперечать технічній документації на земельну ділянку. Зазначив, що судом без наявних на те підстав було визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події від 13.10.2022. Крім того, місцевим судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення у допиті в якості свідків - осіб, які приймали участь під час огляду місця події від 13.10.2022. Також зазначив, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.1 ст.373 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку вказав про виправдання ОСОБА_10 , у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, водночас резолютивна частина вироку містить висновок та посилання на іншу підставу, передбачену п.2 ч.1 ст.284 КПК України - не доведено, що діях обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді; прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; обвинувачену та її захисника, які просили залишити вирок суду без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку доказів (ч.3 ст.370, з урахуванням ст.94 КПК України).

Вмотивованим є судове рішення у якому наведені пояснення (мотиви), чому суд вважає ту або іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Вмотивованість судового рішення забезпечується не лише наявністю у ньому мотивувальної частини, а й наведенням у ній оцінки та відповіді на кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент сторони судового провадження.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності і достатності.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення; а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 284 цього Кодексу, тобто, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом цієї статті виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ухвалюється в тих випадках, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно доведено, що обвинувачений його не вчинив і сторона обвинувачення вичерпала можливості надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Виправдувальний вирок ухвалюється також у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, тобто факт вчинення обвинуваченим певного діяння встановлено, але сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати, що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого цій особі.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» передбачено, що висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Як встановила колегія суддів, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_10 , суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на які посилався орган досудового розслідування та, згідно зі ст.94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

Так, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_10 винною себе не визнала та показала, що в 2015 році вони з чоловіком приїхали в м. Чернігів з Луганської області, а потім за оголошенням знайшли та придбали житло в с. Грабівка Куликівського району. Потім до них приїхав син - ОСОБА_17 , та вони почали вести господарство, завели живність. Згодом вони з чоловіком подали заяви на отримання землі на виділення 2 гектарів кожному. Їм надали дві ділянки по 2 гектари за межами с. Грабівка, де ця земля знаходилась, їй не було відомо. Чоловік показував їй проїздом до м. Чернігова вказані ділянки в 2017 році, вона побачила і сказала, що там все в бур`яні, і ще вода блищить, і не підходила до ділянок. Потім поруч вона придбала ще одну земельну ділянку, щоб потім там садити горіхи. Вона є власницею цієї землі, але нічого там не копала і не робила, всіма питаннями по землі займався її чоловік. Вказану земельну ділянку огородили та посадили там горіхи її чоловік та син. Що робили на вказаних ділянках чоловік та її син, вона не цікавиться, і вони нічого не казали їй про ставок. Їй відомо, що на її землі є копанка та будка, про неї повідомили її син з чоловіком, але вона не придавала цьому ніякого значення. Ніяких розпоряджень про використання якоїсь техніки на її земельній ділянці вона не робила, і до неї ніхто з цього приводу не звертався. Після того, як її почали звинувачувати по цій справі, вона їздила на земельну ділянку. Підтвердила, що на фотознімках огляду місця події зображена її земельна ділянка. Те, що на фото зображений ставок, вона побачила перший раз при розслідуванні, бо з дороги його не видно.

У відповідності до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, здійснюючи оцінку кожного доказу за правилами ч.1 ст.94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно з вимогами статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в апеляційному порядку, погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правильності оцінки доказів у кримінальному провадженні, оскільки судом при прийнятті рішення дотримано вимоги діючого законодавства.

Твердження апелянта про те, що суд прийшов до помилкового висновку про виправдання ОСОБА_10 , оскільки її винуватість повністю доведена зібраними під час досудового розслідування та дослідженими судом належними і допустимими доказами, колегія суддів визнає безпідставними.

Кожен доказ, яким орган досудового розслідування обґрунтував обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, судом ретельно досліджений, йому дана відповідна оцінка, а висновки місцевого суду детально перевірені апеляційним судом.

Так, допитана в місцевому суді свідок ОСОБА_15 показала, що у селі Грабівка проживає з народження. З 2014 року працювала секретарем Грабівської сільської ради. У 2017 році ОСОБА_10 звернулася із заявою про виділення їй земельної ділянки в розмірі 2 гектари. Ці землі знаходилися за межами населеного пункту і на той час розпоряджався цими землями обласний відділ земельних ресурсів. ОСОБА_10 був виданий відповідний дозвіл і виділена земельна ділянка в розмірі 2 гектари для ведення особистого селянського господарства. Ця земельна ділянка розташована за межами села Грабівка між селами Будою і Грабівкою. Раніше ця земельна ділянка не була відокремлена, але на сьогоднішній день ділянка загороджена, видно, що на ній посаджені саджанці дерев. Особисто на земельній ділянці ОСОБА_10 вона жодного разу не була й обвинувачену там не бачила, тому що ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаним в судовому засіданні місцевого суду показав, що на тих земельних ділянках він бував раніше, бо з дитинства проживає у селі Грабівка. Обробляв ці землі, коли працював трактористом у 70-80 роках, зараз для пахоти ці землі не придатні і поросли лозою. Це була ділянка площею 24 гектари. Раніше на цих землях були долини, болота, але ставків на той час на цих землях не було. При огляді протоколу огляду місця події від 13.10.2022 у судовому засіданні місцевого суду, повідомив, що на вказаній слідчій дії він присутнім не був. До нього додому ввечері приїхав дільничний та попросив підписати протокол огляду місця події від 13.10.2022, з протоколом він не ознайомлювався. План-схему до протоколу огляду місця події від 13.10.2022 він не підписував. Понятого ОСОБА_18 він знає.

Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_18 показав, що приймав участь в огляді земельної ділянки та ставка за с. Грабівка. Разом з ним був ОСОБА_19 та дільничний офіцер поліції. Коли він разом з дільничним приїхав на земельну ділянку, то ворота вже були відкриті. Коли він зайшов на ділянку разом з працівниками поліції, то побачив огорожу, саджанці горіхів, будку та викопану копанку довжиною приблизно до 10 метрів. Йому дали гідрокостюм і він поліз у воду вимірювати глибину водойми, яка була приблизно по пояс. Коли ця копанка утворилася, йому невідомо. При огляді також був присутнім чоловік ОСОБА_10 . Протокол огляду місця події від 13.10.2022 він підписував на місці. План-схему до протоколу огляду місця події від 13.10.2022 він підписував цього дня ввечері вдома, коли до нього приїжджав дільничний.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні апеляційного суду показав, що як інженер-землевпорядник в 2017 році розробляв проектну документацію на земельну ділянку ОСОБА_10 . На цю земельну ділянку він не виїжджав і не пам`ятає, де саме вона розташована, адже у той час була масова приватизація земель. Робив розбивку всього масиву по 2 гектари, і виїжджав заміряти контури масиву, щоб розуміти, де проходить дорога, де знаходяться канали. Приладом GPS замірював координати точок, де проходить асфальтована дорога і канал. Ці заміри звіряються з картами роздержавлення і формуються в масиви. Потім цей масив розбивається на гектари на кількість людей. Якщо на земельних ділянках є болота, то беруться дані з карти роздержавлення земель, там зазначаються види водойм. Наявність водойм вирізається, так, як воно не підпадає під особисте селянське господарство. На даній земельній ділянці він не пам`ятає, чи були якісь водойми. Проект землеустрою 2017 року складав він. Характеристики об`єкта він брав з карти роздержавлення земель, на яких вказується види земель.

Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_13 показав, що його було залучено постановою дізнавача до участі у даному кримінальному провадженні в якості спеціаліста. Дізнавач надав йому матеріали кримінального провадження щодо безгосподарського використання земель біля с. Грабівка та надано докази, які було зібрані в ході досудового розслідування. У них містилися фото докази, землевпорядна документація щодо земельної ділянки, яка стала об`єктом, і протокол огляду місця події зі схемою. Як слідує із зібраних доказів, у межах вказаної земельної ділянки було створено фактично штучну водойму, тобто знято ґрунт, є певне заглиблення і воно заповнене водою. Земельна ділянка знаходиться на території Куликівського району, відповідно до відомостей Національної кадастрової системи, на карті можна визначити її місцезнаходження. Він, як спеціаліст, надав оцінку правомірності дії по створенню водойми у межах ділянки з цільовим призначення для особистого селянського господарства. Це передбачає, що вона повинна використовуватись, як рілля, тобто для вирощування с/г продукції, рослин. У даному випадку було знято ґрунт фактично на певній площі, частина земельної ділянки виведена з цього виду використання. Таким чином відбулося те, що ця ділянка своїм видом використання використовуватись вже не може, адже на ній вирито копанку і вона наповнена водою, тому рослини на цій частини ділянки вже неможливо садити. Щоб використовувати ділянку іншим чином, необхідно було змінити вид використання угіддя.

Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_20 показав, що на початку жовтня 2022 року він дізнався від знайомого, що поблизу с. Грабівка в бік с. Буди є ставок, де можна порибалити. Він узяв вудилище і поїхав туди велосипедом з смт Куликівка. Знайшов те озеро, яке було огороджене парканом та закрито. Там був чоловік, який назвався ОСОБА_21 , та відповів йому, що «якщо бажаєш ловити рибу то плати», у нього не було грошей, і він поїхав. Його це обурило, тому він наступного дня звернувся до поліції, де написав заяву, що є озеро і там примушують платити гроші за риболовлю.

Свідок ОСОБА_16 , будучи допитаним в місцевому суді, показав, що з 2017 року постійно проживає в АДРЕСА_1 , з батьками. В тому ж році його батьки отримали дві земельні ділянки площею по 2 га кожна, потім придбали ще одну ділянку. Вказані землі були розташовані між с. Грабівка та с. Буда. На земельній ділянці матері, ОСОБА_10 , вже знаходилось заглиблення - копанка розміром 10 м на 20 м, в якому була вода, ріс очерет і бур`ян. Він все там окультурював, прибрав звідти бур`яни та очерет за допомогою лопати та сапи. Потім він користувався тією водою - поливав саджанці грецького горіха, які були посаджені на всіх 6-и гектарах. Потім він там поставив будку для лопати, граблів, сапок, щоб не возити весь час. Також він огородив всі три земельні ділянки сіткою-рабицею, щоб туди не потрапляли зайці та кози, які їли саджанці. Бував часто на вказаній землі, бо приглядав за саджанцями. На даний час ця копанка повністю заповнена водою. Ніяких робіт за допомогою техніки чи бульдозерів в 2017 року, з часу отримання ними земельних ділянок, там не виконувались, і по теперішній час також. ОСОБА_10 була на вказаних ділянках один раз чи два.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, характеризується наявністю трьох ознак: 1) діяння - безгосподарське використання земель; 2) наслідки - тривале зниження або втрата їхньої родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Суть безгосподарського використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов`язок захищати землі від шкідливого впливу, що становить собою порушення нормативно-правових актів у сфері охорони земель.

Норма ст.254 КК за своїм характером є бланкетною, тому визначення обов`язків землевласників та землекористувачів передбачено нормативно-правовими актами у сфері земельних правовідносин.

Передусім ст.91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. Серед інших обов`язків землевласників, визначених цією статтею, є обов`язок щодо підвищення родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей землі.

Під виведенням земель із сільськогосподарського обороту як наслідку безгосподарського використання земель слід розуміти припинення їхнього використання за цільовим призначенням на певний час або назавжди (неможливість вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу тощо). Такий наслідок може бути викликаний, зокрема, втратою ґрунтами родючості внаслідок певних дій як з боку власника земельної ділянки, так і з боку її користувача.

Прокурор, як на доказ винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, послався на вищевикладені показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Дійсно, право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером № 7422783000:03:001:0503 підтверджується технічною документацією на вказану земельну ділянку, вихідною земельно-кадастровою інформацією, актом прийому передачі ОСОБА_10 межових знаків на зберігання від 28.04.2017; висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 7422783000:03:001:0503 у власність; довідкою із звітності з кількості земель про наявність їх та розподіл за власниками земель та документами проекту землеустрою (а.к.п.86-111).

Проте, жоден із зазначених прокурором в апеляційній скарзі свідків не засвідчив факт того, що своїми діями саме ОСОБА_10 допустила безгосподарське використання земель сільськогосподарського призначення, що виразилось у знятті за допомогою спеціальної техніки на земельній ділянці із кадастровим номером 7422783000:03:001:0503 площею 2,0 га ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а також влаштуванні на ній штучної водойми (ставка) загальною площею 0,051 га в період з 2017 по 2022 р.р.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів того, в якому стані обвинувачена отримала земельну ділянку з кадастровим номером № 7422783000:03:001:0503 у власність у 2017 році. Також не було спростовано наданими стороною обвинувачення доказами і посилання сторони захисту на наявність на ній штучної водойми до 2017 року.

Окрім показань свідків, прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції без наявних на те підстав, було визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події від 13.10.2022, а інші докази, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи опосередковано підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Проте, дані твердження апелянта є хибними і такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження і не узгоджуються з вимогами закону, з огляду на таке.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про кримінальне провадження № 12022275440001265 внесені 04.10.2022 на підставі заяви громадянина ОСОБА_20 з зазначенням даних його місця проживання та мобільного телефону НОМЕР_1 , у заяві якого зазначено, що житель села Грабівка ОСОБА_17 на земельній ділянці викопав ставок, огородив земельну ділянку та не дає місцевим жителям вільно проходити до водойми та ловити в ній рибу (а.к.п.46,50).

При цьому суд звертає увагу, що згідно встановленої практики Європейського суду, інформація щодо наміру особи вчинити злочин або щодо того, що особа здійснює злочинну діяльність має бути належним чином задокументована. Існування такої інформації має бути підтверджене в суді.

Так, у рішенні по справі "Кобіашвілі проти Грузії" (заява № 36416/06) від 14.03.2019 року в п. 65 Європейський суд зазначив, що враховуючи той факт, що документи проти заявника та/або оперативна інформація, яка нібито спровокувала обшук відсутні у матеріалах справи, Суд доходить висновку, що спосіб здійснення перевірки ставить під сумнів, як результат, достовірність та точність отриманих доказів (див. § 60, Lisica, § 60 та Zahidov, § 55).

За висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 червня 2018 року в справі № 740/5066/15-к, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

Так, відповідно до рапорту надходження інформації на «102», 04.10.2022 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 65943 від 04.10.2022 як злочин проти довкілля. Фабула зазначена таким чином: «04.10.22 о 09.26 за адресою Куликівський район, с. Грабівка, на полі стоїть паркан, за парканом виритий ставок, дана земля належить людям - їх паї. Сторонніх осіб на полі не має. Просить направити слідчо-оперативну групу. Заявник ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_1 » (а.к.п.49).

Разом з тим, як пояснив у судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_20 , він зустрів знайомого працівника поліції і поскаржився, що йому не дали половити рибу у ставку, за с. Грабівка. Останній порадив йому звернутися із відповідною заявою до поліції. Заява була написана ним особисто в поліції наступного дня в обідній час.

При цьому, під час допиту у місцевому суді, цей же свідок повідомляв, що він не міг телефонувати до поліції в жовтні 2022 року з приводу виявленого кримінального правопорушення, оскільки на той час в нього взагалі не було мобільного телефону.

Наведене ставить під сумнів правомірність отримання інформації на номер служби «102» про вчинення кримінального правопорушення.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК України, огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятий - це незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, запрошена слідчим чи прокурором для посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів.

При цьому, участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття при провадженні слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування у процесуальних документах.

На підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду

м. Чернігова від 07.10.2022 був проведений огляд місця події.

Згідно з протоколом огляду місця події від 13.10.2022, об`єктом огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 7422783000:03:001(далі номер не читається) (в обвинувальному акті вказана земельна ділянка кадастровим номером 7422783000:03:001:0503). Вказана земельна ділянка розміщена на відстані 8 км від знаку с. Грабівка Чернігівського району в напрямку руху з вказаного населеного пункту до с. Буда Чернігівського району Чернігівської області. На момент огляду вказана земельна ділянка з зазначеним порядковим кадастровим номером огороджена огорожею у вигляді металевих/бетонних стовбців і металевої сітки-рабиці. Вхід до земельної ділянки здійснюється через одностворчаті металеві ворота, які на момент огляду закриті на навісний замок. При відкритті воріт встановлено, що ділянка заросла бур`яном, там ростуть саджанці дерев і на відстані 50 м від входу розміщена водойма - ставок. Розмір водойми в довжину 30 м, в ширину 16,80 м. Ні відстані від країв водойми наявна водна гладь. В центрі водойми наявна водна гладь шириною 11,10 м. Водна гладь розчищена від країв ставка по центру на відстані з усіх чотирьох сторін: 3,20 м, 1,5 м, 1,5 м та 3,70 м (від видимих країв водойми висота водойми від переднього краю становить 8,50 м, по центру водойми від дна, з урахуванням водної гладі - 3,70 м та 3 м від крайньої точки ставка поміж водною гладдю (за її межами) - 3,50 м. Вимірювання висоти здійснювалося по довжині ставка (з точки виміру). Для виміру з центру була натягнута мотузка з країв обриву і ставка по всій довжині. У подальшому взята дерев`яна палка та через водну гладь до низу (дна водойми). У подальшому при досягненні рівня мотузки дерев`яна палка була виміряна. На залишеній водній відмітці, на дерев`яній палці, водна гладь у висоту складає - 1,10 м. Протокол підписаний: учасники ОСОБА_22 , користувач ОСОБА_23 , поняті: ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , старший дізнавач ОСОБА_24 (а.к.п.57-62).

Як слідує з показань свідка ОСОБА_14 , які він давав у місцевому суді, він не був присутній під час проведення огляду місця події 13.10.2022, і підписав протокол, який привіз йому дільничний інспектор ОСОБА_25 , у себе вдома. План-схема до протоколу огляду місця події їм не підписувалась, і в графі «поняті» - підпис не його.

Свідок ОСОБА_18 у своїх показаннях зазначав, що огляд місця події проводився за його участі 13.10.2022, він підписував протокол на місці, а план-схему до протоколу огляду місця події від 13.10.2022 він не пам`ятає, підписував її того дня ввечері вдома, коли до нього приїжджав дільничний ОСОБА_25 .

Отже, з вищенаведеного слідує, що огляд місця події здійснювався 13.10.2022 на підставі повідомлення ОСОБА_20 про вчинення злочину, який у свою чергу під час допиту його в місцевому суді заперечив наявність у нього мобільного телефону з номером, вказаним у рапорті; відомості до ЄРДР внесені 04.10.2022, однак під час проведення огляду місця події органом досудового розслідування були допущені істотні порушення, оскільки понятий ОСОБА_14 присутнім взагалі не був, підпис в схемі до протоколу йому не належить, а понятий ОСОБА_18 зазначив, що хоча і був присутнім, але схему до протоколу підписав не на місці проведення ОМП, а ввечері вдома.

Отже, на думку колегії суддів, «базовий доказ» був отриманий органом досудового розслідування з грубим порушенням порядку, встановленого КПК України. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав його недопустимим.

У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України", ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими - їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева», - здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому, для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду - наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим. Стосовно ж визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева», то у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини.

Отже, факт внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення ОСОБА_10 інкримінованого їй кримінального правопорушення, і, як наслідок, протокол, складений за фактом проведення огляду місця події, та похідні від цього огляду докази, є недопустимими, оскільки отримані з порушеннями вимог КПК України.

Крім того, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.02.2023, свідок ОСОБА_20 впізнав особу під №3, ОСОБА_26 , як чоловіка, який відмовив йому у ловлі риби на водоймі 03.10.2022 на околиці с. Грабівка (а.к.п.63).

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_20 (заявник у вказаному кримінальному провадженні) показав, що він був залучений поліцією для впізнання по фотографії особи, яка його не впустила на водойму, і він упізнав того чоловіка, який на фото був у шапці. Під час проведення слідчої дії знаходився в кабінеті з поліцейським удвох. Чи були присутні поняті, при цій слідчій дії він не пам`ятає.

Також, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на лист Чернігівського районного управління поліції ГУНП від 09.12.2022, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 7422783000:03:001:0503 належить до земель сільськогосподарського призначення, за видом угідь - рілля, має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та перебуває у власності ОСОБА_10 . Відповідно до отриманих матеріалів кримінального провадження, а саме: протоколу огляду місця події, плану-схеми, що складалася у ході слідчих дій, у межах земельної ділянки здійснено зняття ґрунту, унаслідок чого утворилася штучна водойма орієнтованою площею 0,0510 га, внаслідок проведених розрахунків розмір шкоди внаслідок використання частини земельної ділянки становить 1259,36 грн. Розмір шкоди внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7422783000:03:001:0503 площею 0,0510 га становитиме 2318,36 грн (а.к.п.56-57).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 , який був залучений на стадії досудового розслідування у якості фахівця (а.к.п.62) показав, що надавав свої висновки виключно з наданих йому матеріалів кримінального провадження, тобто протоколу огляду місця події, плану-схеми, що складалися у ході слідчих дій у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до висновку експерта від 26.01.2023 року №СЕ-19/125-22/8508-ЕК, розрахунки розмірів шкоди, заподіяної внаслідок незаконного утворення водойми на земельній ділянці № 7422783000:03:001:0503, згідно з протоколом огляду місця події від 13.10.2022, що визначені в листі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області арифметично підтверджуються у розмірі загальної суми 3577 грн 72 коп (а.к.п.75-83).

З вищенаведених документів слідує, що для їх складання спеціалістом Держгеокадастру та Експертом були використані вихідні дані, які були зазначені в протоколі огляду місця події та плані-схеми до нього. А тому в силу доктрини «плодів отруйного дерева» вищенаведені докази також є недопустимими.

Інші письмові докази у цьому кримінальному провадженні не є прямими доказами обставин, які складають об`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню, та самі по собі не можуть бути достатніми для доведення пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення.

Відтак, аналізуючи досліджені докази по справі, місцевим судом правильно встановлено, що, незважаючи на те, що обов`язок доказування згідно ст.92 КПК України покладається на слідчого та прокурора, доказів вини ОСОБА_10 стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано, і суд не має можливості перебирати цей обов`язок на себе та встановлювати або витребувати за власної ініціативи будь-які докази.

При цьому, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких серед іншого, ЄСПЛ зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Враховуючи, що інших переконливих аргументів на спростування вказаних висновків місцевого суду щодо оцінки доказів, в апеляційній скарзі прокурора не наведено, суд першої інстанції, оцінивши надані докази у справі, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вони є недостатніми для доведеності того, що в діянні ОСОБА_10 наявний склад інкримінованого їй кримінального правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд.

Колегія суддів вважає, що виходячи із засад судочинства, визначених ст.129 Конституції України, про забезпечення доведеності вини, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_10 , у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначене національне процесуальне законодавство України повністю узгоджується і з практикою ЄСПЛ, що сформульована у п.43 рішення Суду від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини», згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Згідно правової позиції ЄСПЛ розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, під час розгляду судом першої інстанції кримінального провадження відносно ОСОБА_10 за пред`явленим їй обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, стороною обвинувачення не було надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність вчинення кримінального правопорушення, що і стало підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора про скасування виправдувального вироку з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, необхідно визнати необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2023 року щодо ОСОБА_10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4