ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/422/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Багай Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Сосунов Є.В. (адвокат),

відповідача - Матофій Р.М. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (у складі колегії суддів: Плахов О.В. (головуючий), Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 (суддя Прохоров С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач, ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - Відповідач, КП "Харківводоканал") про стягнення 3 648 099, 30 грн основної заборгованості згідно виставлених рахунків по оплаті послуг за врегулювання небалансів електричної енергії та рахунків, визначених процесом врегулювання за період лютий-березень 2022 року, 3% річних в сумі 13 373,08 грн та інфляційних у розмірі 34 049,53 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №01024 від 10.05.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за врегулювання небалансів за спірний період.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/422/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, у задоволенні позову ПрАТ "НЕК "Укренерго" відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що Позивачем не доведено наявності правових підстав для виставлення Відповідачу рахунків-фактур та складання актів корегування (врегулювання) за період лютий-березень 2022 саме за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 №0463-01024, строк дії якого, за висновками судів попередніх інстанцій, закінчився у 2020 році.

2.3. Судами також було встановлено, що доданий Позивачем до матеріалів справи примірник договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затверджений наказом НЕК Укренерго від 31.01.2022 №58, не свідчить про те, що Відповідач приєднався до нього в розумінні положень статті 634 Цивільного кодексу України.

2.4. Додатково господарські суди виснували, що без дослідження первинних правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку, у судів були відсутні можливості по встановленню дійсних правовідносин сторін та балансу взаємних зобов`язань.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 922/422/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не були застосовані правові висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (щодо обов`язку адміністратора розрахунків надсилати (виставляти) рахунки іншим учасникам ринку), постановах Касаційного господарського суду у справах №911/21133/21 (щодо застосування статті 634 Цивільного кодексу України), №905/1575/20 (щодо порушення судами принципів змагальності та доказування), №910/15787/21 (щодо виставлення рахунків через систему управління ринком та оплати за надані послуги по рахункам).

Окрім того, Скаржник вказує на те, що рішення суддів попередніх інстанцій прийнятті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, щодо визначення строку дії Договору від 10.05.2019 № 0463-01024, не врегулювання порядку продовження дії Договору та порядку приєднання до Договору, обов`язку Відповідача сплачувати заборгованість за Договором від 10.05.2019 № 0463-01024, зокрема і у період з 14.03.2022 по 31.03.2022.

3.3. Комунальне підприємство "Харківводоканал" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.12.2023.

4.2. Ухвалами Верховного Суду від 13.11.2023 та 20.11.2023 задоволено заяви ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та КП "Харківводоканал" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.2-02/3506 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №922/422/23, у зв`язку з відпусткою судді Случа О.В.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 для розгляду справи №922/422/23 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н.О., Берднік І.С.

4.5. Ухвалами Верховного Суду від 06.12.2023 та 13.12.2023 у судовому засіданні були оголошені перерви.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.05.2019 Комунальним підприємством «Харківводоканал» надано згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0463-01024 (далі - Договір) у відповідності до Наказу ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" №204 від 03.04.20219, згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.5 якого купівля-продаж електричної енергії з електричної енергії учасника ринку здійснюється між СВБ (сторона, відповідальна за баланс, Відповідач) та ОСП (оператор системи передачі, Позивач) за договором про врегулювання небалансів електричної енергії. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення учасником ринку, що також є СВБ, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів електричної енергії, визначеними відповідно до Правил ринку.

5.2. Суди попередніх інстанцій виснували, що дія Договору, закінчилась у 2020 році згідно п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).

Отже, рахунки-фактури та складені акти корегування (врегулювання) за період лютий-березень 2022 по Договору, виставлені Позивачем Відповідачу безпідставно.

Доказів приєднання Відповідачем до інших договорів до матеріалів справи не надано.

5.3. Також суди зазначили, що наданий Позивачем примірник договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затверджений Наказом НЕК Укренерго від 31.01.2022 №58 не дає можливості зробити висновок, що Відповідач приєднався до нього у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України.

5.4. За наведених обставин суди дійшли висновку, що надана Позивачем до матеріалів справи копія примірника договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК Укренерго від 31.01.2022 №58 також не співвідноситься із правовідносинами сторін у спірний період лютий-березень 2022 року.

5.5. Враховуючи закінчення у 2020 році строку дії Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у даній справі, а також відсутність в матеріалах справи доказів приєднання Відповідачем до інших договорів про врегулювання небалансів електричної енергії, суди дійшли висновку, що без дослідження первинних правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку (пункту 5 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії") відсутні можливості по встановленню дійсних правовідносин сторін та балансу взаємних зобов`язань, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

5.6. Також суди зазначали, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують укладення між Постачальником універсальної послуги - Харківенергозбут та КП «Харківводоканал» низки договорів про постачання електричної енергії №1.01, №4, №807УЗ від 14.03.2022 на виконання наказу Міністерства енергетики України № 104 від 04.03.2022 "Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії" (надалі - Наказ Міненерго №104) та Положення "Про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", яке затверджене наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022.

Вказані договори про постачання електричної енергії укладені з постачальником універсальних послуг на виконання наказу Міністерства енергетики України № 104 від 04.03.2022 "Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії" за своєю природою є договорами споживача щодо купівлі електроенергії за договором постачання електричної енергії.

Отже на правовідносини з постачання електричної енергії з Постачальником універсальної послуги ПАТ "Харківенергозбут" у частині спірного періоду з 14.03.2022 по 31.03.2022 взагалі не розповсюджуються правила врегулювання небалансів електричної енергії.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Скаржник, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з Відповідача суму основної заборгованості та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 3 695 521, 91 грн, яка утворилась внаслідок несвоєчасної оплати КП "Харківводоканал" рахунків за врегулювання небалансів електричної енергії за Договором від 10.05.2019 №0463-01024.

При цьому, свої позовні вимоги він обґрунтовував тим, що Відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №01024 від 10.05.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за врегулювання небалансів за лютий-березень 2022 року.

6.3. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.4. Так, до правовідносин у сфері купівлі-продажу та постачання електроенергії застосовуються, зокрема, положення Закону, який відповідно до його преамбули, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

6.5. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, обґрунтовано виходили з того, що відповідно до пункту 55 частини першої статті 1 Закону приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Згідно з частиною першою статті 68 Закону в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Відповідно до частини першої статті 4, частини третьої статті 3 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

6.6. Як вбачається зі змісту позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем по справі був укладений саме договір про врегулювання небалансів. Це, зокрема, було встановлено у рішеннях суддів попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі.

Так, відповідно до пункту 46 частини першої статті 1 Закону небалансом електричної енергії є розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

Оператор системи передач виконує ряд функцій до яких, зокрема, віднесено придбання послуг з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечення функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку та кодексом системи передачі, а також здійснення купівлі-продажу небалансів електричної енергії (стаття 33 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону оператор системи передачі зобов`язаний: надавати повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеними двосторонніми договорами у порядку, визначеному правилами ринку; купувати/продавати небаланси електричної енергії за цінами, визначеними за правилами ринку, у разі невиконання ним погодинних графіків електричної енергії з метою компенсації технологічних витрат електричної енергії на її передачу електричними мережами; укладати договори, які є обов`язковими для провадження діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів

6.7. Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що Договір, який був укладений між Позивачем та Відповідачем, в силу пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону, закінчився у 2020 році.

6.8. Натомість Скаржник, протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій наполягав на тому, що дія спірного Договору не припинилась. Ці самі доводи Скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій продовженими між сторонами договірних відносин, з посиланням на позиції Верховного Суду у справі №910/21133/21, відображені у касаційній скарзі.

6.9. Як вбачається з прийнятих судових рішень суди фактично виходили з того, що оскільки спірний Договір укладений між ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та КП "Харківводоканал", то він є двостороннім в розумінні Цивільного кодексу України.

Дійсно, відповідно до частини другої статті 626 Цивільного кодексу України, договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Водночас, суди не врахували, що Законом визначені інші підходи щодо диференціації договорів, на підставі яких учасники ринку електричної енергії проводять свою діяльність на ньому.

Зокрема, відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

У свою чергу, статтею 4 Закону передбачено, що для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів:

1) двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір);

2) про участь у ринку "на добу наперед" та/або внутрішньодобовому ринку;

3) про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед";

4) про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку;

5) про участь у балансуючому ринку;

6) про врегулювання небалансів;

7) про надання послуг з розподілу;

8) про надання послуг з передачі;

9) про надання допоміжних послуг;

10) про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

11) про приєднання до системи передачі;

12) про приєднання до системи розподілу;

13) про участь у розподілі пропускної спроможності;

14) про постачання електричної енергії споживачу;

15) про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг;

16) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії";

17) про надання послуг комерційного обліку електричної енергії;

18) про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом;

18-1) про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;

18-2) про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

19) інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

20) договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця;

21) договір про купівлю-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва.

Таким чином, договори, які наведені вище мають відмінну правову природу, суб`єктний склад та юридичний зміст.

6.10. Про різну правову природу договору про врегулювання небалансів електричної енергії та двостороннього договору (в розумінні статті 4 Закону), свідчать також статті 66 та 70 Закону України "Про ринок електричної енергії".

6.11. Відповідно до статті 66 Закону купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.

Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням таких обмежень: 1) виробники мають право продавати електричну енергію за двосторонніми договорами, крім обсягів, які відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковому продажу на ринку "на добу наперед"; 2) учасники ринку мають право продавати імпортовану електричну енергію за двосторонніми договорами, крім обсягів, які відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковому продажу на ринку "на добу наперед"; 3) оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права продавати електричну енергію за двосторонніми договорами; 4) оператор системи передачі та оператори систем розподілу мають право купувати електричну енергію за двосторонніми договорами з метою компенсації технологічних витрат електричної енергії на її передачу та розподіл електричними мережами відповідно, крім обсягів, які з цією метою відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковій купівлі на ринку "на добу наперед"; 5) виробники, що здійснюють виробництво електричної енергії на гідроакумулюючих станціях, мають право купувати електричну енергію за двосторонніми договорами з метою покриття технологічних потреб гідроакумулюючих станцій, крім обсягів, які з цією метою відповідно до норм цього Закону підлягають обов`язковій купівлі на ринку "на добу наперед"; 6) виробники електричної енергії (крім виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) здійснюють продаж електричної енергії за двосторонніми договорами виключно на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Виробники електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) мають право здійснювати продаж електричної енергії за двосторонніми договорами на електронних аукціонах на добровільних засадах; 6-1) гарантований покупець здійснює продаж електричної енергії за двосторонніми договорами на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України; 7) розрахунки за двосторонніми договорами здійснюються виключно у грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу).

Відповідний двосторонній договір має встановлювати:

1) предмет договору;

2) ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях;

3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії;

4) строки та порядок постачання електричної енергії;

5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором;

6) порядок та форму розрахунків;

7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії;

8) права, обов`язки та відповідальність сторін;

9) строк дії договору.

Регулятор має право встановлювати максимальний строк дії двосторонніх договорів (крім договорів, які укладаються виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції), який не може бути меншим за шість місяців.

Сторони двостороннього договору відповідно до правил ринку інформують про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним договором. Таке повідомлення є підставою для внесення зазначених обсягів до добових графіків електричної енергії відповідних учасників ринку відповідно до правил ринку.

Сторони двостороннього договору, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта або є афілійованими між собою, протягом трьох робочих днів після укладення двостороннього договору інформують Регулятора про предмет договору, ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування), обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, строки та порядок постачання електричної енергії.

Регулятор з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії має право встановлювати обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою. Таке обмеження не може бути більшим 50 відсотків їх місячного обсягу продажу електричної енергії.

Особа, яка професійно організовує операції з оптовими енергетичними продуктами, зобов`язана невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня після виявлення, повідомляти Регулятора про операції, щодо яких існують обґрунтовані підстави вважати, що вони здійснені з порушенням встановлених обмежень щодо поводження з інсайдерською інформацією або мають ознаки маніпулювання чи спроби маніпулювання на ринку електричної енергії. У зв`язку з цим особа, яка професійно організовує операції з оптовими енергетичними продуктами на ринку електричної енергії зобов`язана мати систему спостереження та процедури для виявлення порушень на організованому торговельному майданчику.

Регулятор встановлює вимоги до обсягу інформації про операції, пов`язані з оптовими енергетичними продуктами, які здійснюються на організованих торговельних майданчиках, товарних біржах, електронних торговельних майданчиках, та порядок її оприлюднення особами, які професійно організовують операції з оптовими енергетичними продуктами на ринку електричної енергії.

6.12. У свою чергу, статтею 70 Закону визначений порядок врегулювання небалансів електричної енергії. Так, усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.

З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів.

Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

Об`єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку.

Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.

Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів.

Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.

Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку.

Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

У рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.

6.13. При цьому, пункт 10 Перехідних та Прикінцевих положень Закону передбачає, що максимальний строк дії саме двосторонніх договорів, укладених з дати початку дії нового ринку електричної енергії до 31 грудня 2020 року, не може перевищувати одного року, крім договорів з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24.08.2023 за № 3354-IX" прикінцеві положення розміщуються в кінці тексту нормативно-правового акта і містять: 1) строк (термін) набрання чинності нормативно-правовим актом, а за необхідності - його окремими положеннями; 2) перелік нормативно-правових актів або їх окремих структурних елементів, що втрачають чинність у зв`язку з його прийняттям (виданням); 3) зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів у зв`язку з його прийняттям (виданням).

Терміни та поняття, що вживаються у нормативно-правовому акті, мають бути уніфіковані впродовж усього його тексту (без використання синонімів та словосполучень, що мають подібне лексичне значення), зокрема: 1) однакові слова чи словосполучення мають вживатися для позначення однакових термінів і понять та узгоджуватися з термінологією, що вживається в інших нормативно-правових актах, що регулюють відповідну сферу суспільних відносин; 2) для різних термінів та понять мають вживатися різні слова чи словосполучення (частини другої статті 34 Закону України "Про правотворчу діяльність").

Таким чином, решта висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення спірної заборгованості базується на помилковому застосуванні судами пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону.

6.14. Таким чином, виходячи із системного тлумачення преамбули та статей 4, 66, 70 Закону, в контексті застосування пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень, з урахуванням спеціального характеру Закону України "Про ринок електричної енергії", стандартів нормотворчої техніки, однакового використання термінів, в рамках одного Закону, який врегульовує спірні правовідносини, Суд доходить висновку, що в Законі України "Про ринок електричної енергії" поняття "двосторонній договір" застосовується виключно як найменування договору про купівлю-продаж електричної енергії (двостороннього договору), що випливає, зокрема, із зазначення цього в дужках за найменуванням договору.

Таке поширення можливості обмеження максимального та мінімального строку дії договору, саме на договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір), випливає із змісту статті 66 Закону та здійснено законодавцем у Прикінцевих та Перехідних положення Закону.

Водночас, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України "Про ринок електричної енергії" відсутні будь-які згадки щодо обмеження (зміни) строків дії інших видів договорів, які містяться, зокрема, в статті 4 Закону, та мають самостійний предмет правового регулювання.

6.15. У такий спосіб, для правильного вирішення цієї справи на підставі дослідження умов спірного Договору судам необхідно було встановити: чи був спірний Договір діючим на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням, зокрема, вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", а також загальних засад господарського та цивільного судочинства щодо свободи договору, строку його дії, справедливості, добросовісності та розумності.

6.16. При цьому, виходячи з характеру спірних правовідносин врахуванню судами підлягало і те, що відповідно до Закону участь у балансуючому ринку у формах передбачених статтею 68, є не тільки правом, але й обов`язком оператора системи передач, а тому за умов здійснення купівлі-продажу електроенергії, посилання на відсутність правових підстав оплати за наданні послуги не відповідає зазначеному принципу добросовісності.

6.17. Так, за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

6.18. Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.

6.18. При цьому матеріальною підставою для обґрунтування позовних вимог Позивачем були визначені обставини невиконання Відповідачем зобов`язань зі сплати рахунків-фактур № 0311202200613 від 03.11.2022 на суму 1207666,30 грн. (разом з ПДВ) за розрахунковий період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та №0212202200058 від 12.12.2022 на суму 2440433,00 грн. за розрахунковий період з 01.03.2022 по 31.03.2022 з призначенням "електрична енергія для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку, по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 №0463-01024)".

Підставою формування зазначених рахунків-фактур є Акт-корегування (врегулювання) №ВР/22/02-0463 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 28.02.2022 №ВН/22/02-0463 згідно з Договором від 10.05.2019 №0463-01024 від 18 липня 2022 року та Акт-корегування (врегулювання) №ВР/22/03-0463 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2022 №ВН/22/03-0463 згідно з Договором від 10.05.2019 №0463-01024 від 10 серпня 2022 року.

6.19. Водночас, повністю заперечивши наявність правових підстав для стягнення коштів за спірним Договором, судами не було перевірено і правомірність нарахувань в контексті доводів Відповідача про регулювання договірних відносин з ПрАТ "Харківенергозбут" у період з 14.03.2022 по 31.03.2022 (тобто частини спірного періоду). Отже, судами не було встановлено, на підставі наданих сторонами доказів чи підпадає взагалі частина спірного періоду під дію Договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

6.20. При цьому, Відповідач посилався, зокрема, на наявні у матеріалах справи документи, а саме, ряд договорів про постачання електричної енергії №1.01, №4, №807УЗ від 14.03.2022 на виконання наказу Міністерства енергетики України № 104 від 04.03.2022 "Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії" (надалі - Наказ Міненерго №104) та Положення "Про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", яке затверджене наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022.

6.21. Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

6.22. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості Відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

6.23. Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

6.24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

6.25. Верховний Суд вказує на те, що, дійшовши висновку про припинення дії Договору, судами взагалі не було досліджено та надано оцінку повноти реалізації сторонами своїх прав та повноважень в контексті справедливості, добросовісності та розумності з метою можливого врегулювання продовження його дії.

6.26. Враховуючи вищевикладене, судам для вирішення спору необхідно надати відповіді, зокрема, на такі питання:

1) чи є спірний Договір пролонгованим?

2) якщо так, то чи врегульовував спірний Договір правовідносини, які склались між Позивачем і Відповідачем у продовж всього спірного періоду?

3) якщо ні, то яким чином були врегульовані правовідносини щодо врегулювання небалансів електричної енергії, як мали місце між сторонами у спірний період?

6.27. В такий спосіб висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

6.28. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.29. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.30. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/422/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Багай