КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9496/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

відповідач-1: Пенсійний фонд України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323)

відповідач-2: заступник начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення - начальник відділу з питань призначення пенсій Пенсійного фонду України Коломієць Людмила Василівна (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9)

відповідач-3: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)

відповідач-4: начальник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Лариса Вікторівна (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

відповідач-5: заступник начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Погоріла Євгенія Миколаївна (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

відповідач-6: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через адвоката Вишню Г.В., звернулися до суду з позовом до Пенсійного фонду України, заступника начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення - начальника відділу з питань призначення пенсій Пенсійного фонду України Коломієць Людмили Василівни, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Лариси Вікторівни, заступника начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Погорілої Євгенії Миколаївни, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за призначенням дострокової пенсії за віком їй як матері тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №110130011930 від 01.03.2023 року їй відмовлено у призначенні такої пенсії з підстав ненадання висновку МСЕК про визнання сина позивачів дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Позивачі не погоджуються з таким рішенням та посилаються на те, що до заяви було надано висновок лікарської консультативної комісії №64 від 10.02.2023 року, виданий комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Кропивницького" Кропивницької міської ради", про тяжку хворобу їхнього сина. Доводять своє право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З цих підстав просять суд:

- визнати протиправними діяння (дії та бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Л.В., заступника начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Погорілої Є.М. щодо непризначення ними ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №110130011930 від 01.03.2023 року "Про пенсійне забезпечення громадянки ОСОБА_1 " у повному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області негайно вчинити дії, направлені на призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії, починаючи з моменту її першого звернення до ЦНАП, та сповістити суд про виконання рішення суду;

- постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення - начальника відділу з питань призначення пенсій Пенсійного фонду України ОСОБА_3 , начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_4 , заступника начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_5 , головного спеціаліста відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_6 ;

- стягнути на користь позивачів 600 000 грн. моральної шкоди солідарно з Пенсійного фонду України, начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення - начальника відділу з питань призначення пенсій Пенсійного фонду України ОСОБА_3 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_4 , заступника начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_5 .

Ухвалою судді від 04.12.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновив цей строк.

Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Пенсійний фонд України не вчиняв стосовно позивачів протиправних дій (бездіяльності) та не приймав рішень, які в розумінні статті 19 КАС України, можуть бути оскаржені до суду. Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Від відповідача-3 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно відмовило позивачці ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки нею не надано виписку з акту огляду в МСЕК та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Від відповідача-6 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є неналежним відповідачем, оскільки оскаржуване рішення №110130011930 від 01.03.2023 року прийняте за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є матір`ю та батьком ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_7 після молекулярно-генетичного дослідження 26.03.2009 року встановлено діагноз "Муковісцидоз" (Е84.0), а ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер у віці 21 рік.

У лютому 2023 року позивачка ОСОБА_1 , досягнувши 59-річного віку, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою від 21.02.2023 року про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність.

Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення №110130011930 від 01.03.2023 року "Про пенсійне забезпечення громадянки ОСОБА_1 ", яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю документів про те, що дитина визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Не погодившись з таким рішенням, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

У статті 115 Закону №1058-IV наведені категорії громадян, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 115 Закону №1058-IV (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" від 15.02.2022 року №2040-IX, який набрав чинності 30.04.2022 року) право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

3) жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

У статті 1 Закону №1058-IV визначено, що тяжко хвора дитина, якій не встановлено інвалідність, - дитина, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, дитина, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1), який містить такі норми:

І. Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії

1.1. Заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) ....подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

1.7. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

1.8. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

ІІ. Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший

2.1. До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:

- жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).

2.17. При призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

2.18. Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров`я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 року за №510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров`я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).

ІV. Приймання, оформлення і розгляд документів

4.2. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

4.3. Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

4.7. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд зазначає, що Законом України від 15.02.2022 року № 2040-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства", який набрав чинності 30.04.2022 року, внесено зміни до статті 115 Закону №1058-ІV, внаслідок яких право на дострокове призначення пенсії за віком наряду з батьками дітей з інвалідністю набули також батьки тяжко хворих дітей (яким не встановлено інвалідність), які виховували їх до шестирічного віку.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.1, пунктами 2.17, 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення дострокової пенсії за віком матерям (батькам) таких дітей необхідно надати, зокрема, документ про народження дитини та документ про визнання дитини тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність (посвідчення одержувача державної допомоги на дитину, довідку закладу охорони здоров`я за формою 080-3/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 року №407, або медичний висновок закладу охорони здоров`я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку).

Позивачка ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії від 21.02.2023 року на підтвердження права на призначення дострокової пенсії за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV подала необхідні документи, зокрема висновок ЛКК №64 від 10.02.2023 року, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Кропивницького" Кропивницької міської ради", згідно з яким її сину ОСОБА_7 , 1987 р.н., після молекулярно-генетичного дослідження 26.03.2009 року встановлено діагноз "Муковісцидоз" (Е84.0) і він мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку відповідно до наказу МОЗ України №454/471/516 від 08.11.2001 року.

Посадова особа ГУ ПФУ в Кіровоградській області при прийнятті заяви ОСОБА_1 не вказувала на необхідності дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.

Натомість відповідач-3, який розглядав заяву за принципом екстериторіальності, прийняв рішення №110130011930 від 01.03.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV з підстав ненадання виписки з акту огляду в МСЕК та/або висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновку про час настання інвалідності).

У статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно до статті 7 цього Закону медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2013 року №917 "Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям" затверджене Положення про лікарсько-консультативну комісію.

Це Положення визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльносі під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.

Згідно з пунктами 3, 6 Положення лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Пунктом 7 Положення передбачено, що комісії: 5) надають батькам або законним представникам дитини: довідку про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги; 6) надають висновок про: те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я рідкісне (орфанне) захворювання - захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.10.2014 року №778, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.11.2014 року за №1439/26216, затверджено Перелік рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування. Згідно з цим Переліком кістозний фіброз (муковісцидоз) (Е.84.0, Е84.1, Е84.8) належить до рідкісних ендокринних хвороб, розладів харчування та порушень обміну речовин.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 року №454/471/516, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 року за №1073/6264, затверджено Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років. До цього Переліку включено кістозний фіброз (муковісцидоз), зокрема кістозний фіброз із легеневими симптомами (Е84.0), який характеризується ураженнями легенів (часті бронхіти та пневмонії з мокротинням, що важко відділяється).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року №1161 затверджено Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг. До цього Переліку включене таке рідкісне орфанне захворювання як кістозний фіброз (муковісцидоз), зокрема кістозний фіброз із легеневими симптомами (Е84.0).

Суд установив, що син позивачів ОСОБА_7 з народження страждав на муковісцидоз (Е.84.0) - важке спадкове захворювання вродженого типу, що призводить до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідності, - та помер у 2009 році у віці 21 рік від його ускладнень.

Через пізнє діагностування захворювання ОСОБА_7 не було встановлено інвалідність з дитинства, а також не призначалася відповідна державна соціальна допомога, на яку мають право особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Вказане захворювання належить до рідкісних (орфанних) захворювань, тож ОСОБА_7 був тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, у розумінні статті 1 Закону №1058-ІV. Відтак його батьки, які виховували його до шестирічного віку, мають право на дострокову пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV (у редакції, яка діє з 30.04.2022 року), на умовах, передбачених у цій нормі.

За призначенням такої пенсії 21.02.2023 року звернулася позивачка ОСОБА_1 , яка досягла відповідного віку (59 років при необхідних 50) та мала достатній страховий стаж (20 років при необхідних 15). Вона надала медичний висновок закладу охорони здоров`я, а саме висновок ЛКК №64 від 10.02.2023 року про те, що її син ОСОБА_7 мав тяжку хворобу (рідкісне орфанне захворювання) та мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Надання такого висновку належить до повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917.

Позивачка не мала можливості надати довідку форми №080-3/о "Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги", яка затверджена наказом МОЗ України від 09.03.2021 року №407, оскільки ця довідка надається закладами охорони здоров`я на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії законному представнику дитини, якій не встановлено інвалідність, але яка є хворою на тяжкі захворювання, розлади, травми, стани, з метою одержання державної допомоги на дитину відповідно до розділу V-Б Закону України " Про державну допомогу сім`ям з дітьми" або компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до частини 7 статті 13 Закону України "Про соціальні послуги". Довідка форми №080-3/о призначена для надання до органів з питань соціального захисту населення за місцем проживання/перебування дитини, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі чи/або призначення державної допомоги на дитину.

Як установив суд, ОСОБА_7 помер ще у 2009 році, а його батьки не були одержувачами державної допомоги чи компенсації, передбачених значно пізніше Законами України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", "Про соціальні послуги" для осіб, що доглядають за тяжко хворими дітьми, яким не встановлено інвалідність.

Тож складений закладом охорони здоров`я - КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Кропивницького" Кропивницької міської ради" - на підставі медичної документації (історії розвитку дитини) висновок ЛКК №64 від 10.02.2023 року є належним документом, який підтверджує наявність у дитини тяжкого захворювання до досягнення нею шестирічного віку, для цілей застосування пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, і не потребує підтвердження будь-якими документами МСЕК про час настання інвалідності, як помилково вважає відповідач-3.

ГУ ПФУ в м. Києві при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.02.2023 року та установленні її права на дострокову пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV порушило вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання. Це призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення №110130011930 від 01.03.2023 року про відмову у призначенні пенсії.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 4 КАС України:

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

- відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Цей спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем-3 рішення №110130011930 від 01.03.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

Тож учасниками спірних публічно-правових відносин є позивачка ОСОБА_1 , яка звернулася із заявою від 21.02.2023 року про призначення їй пенсії за віком, та відповідач-3 ГУ ПФУ в м. Києві, який як територіальний орган ПФУ розглядав цю заяву за принципом екстериторіальності та прийняв оскаржуване рішення №110130011930 від 01.03.2023 року "Про пенсійне забезпечення громадянки ОСОБА_1 ".

Суд дійшов до висновку, що рішення відповідача-3 про відмову у призначенні позивачці ОСОБА_1 пенсії за віком прийняте необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення її права на призначення пенсії.

Отже, вказане рішення є протиправним, а позовну вимогу ОСОБА_1 про його скасування слід задовольнити.

Позовна вимога про визнання протиправними діянь (дії та бездіяльність) ГУ ПФУ в м. Києві та його посадових осіб щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком вирішена судом шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача-3 та окремого вирішення не потребує. Відповідачі-4, 5 у спірних правовідносинах діяли не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені відповідача-3 - територіального органу ПФУ, до повноважень якого належить прийняття рішень про призначення/відмову у призначенні пенсії. Тож у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині вимог суд відмовляє.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає, що право позивачки ОСОБА_1 , порушене незаконним рішенням відповідача-3 про відмову у призначенні їй пенсії, має бути відновлено шляхом зобов`язання цього відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 21.02.2023 року про призначення їй дострокової пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Підстав для покладення такого обов`язку на відповідача-6 ГУ ПФУ в Кіровоградській області, про що позивачка просить у позові, суд не знайшов і відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в м. Києві №110130011930 від 01.03.2023 року є індивідуальним актом, прийнятим щодо ОСОБА_1 та за її заявою про призначення їй дострокової пенсії.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Отже ОСОБА_2 не має права на оскарження зазначеного правового акта індивідуальної дії та дій працівників органів ПФУ, вчинених під час розгляду заяви ОСОБА_1 , тому у задоволенні його позову слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивачів солідарно з відповідачів 1-5 моральної шкоди, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Позивачі не довели факт заподіяння їм душевних страждань внаслідок прийняття відповідачем-3 оскаржуваного рішення, тому у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову ОСОБА_1 , на її користь слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору в сумі 1073, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-3, який прийняв незаконне рішення.

Підстав для постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України щодо посадових осіб Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суд не знайшов.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №110130011930 від 01.03.2023 року "Про пенсійне забезпечення громадянки ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2023 року про призначення їй дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1073, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ