ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м.ХарківСправа № 913/282/23

Провадження № 14/913/282/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи за позовом виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивача: Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків

до відповідача-1: Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, м. Кремінна Луганської області

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Кремінна Луганської області

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності

за участі секретаря судового засідання Богуславської Є.В.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Полякова С.О., службове посвідчення № 072827 від 01.03.2023;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та ОСОБА_1 з вимогами:

-Визнати недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 12.05.2017, про визначення Фізичної особи-підприємця Соловей Карини Сергіївни переможцем тендеру на закупівлю згідно державного класифікатора продукції та послуг товар ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо» (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче).

- Визнати недійсним договір про закупівлю № 72 від 25.05.2017 укладений між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та Фізичною особою-підприємцем Соловей Кариною Сергіївною.

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 357732,77 грн, а з Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області одержані ним за рішенням суду 357732,77 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2017 Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі яловичини, печінки яловичої, печінки курячої, сала, м`яса курячого «ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо», ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-19-000226-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 561691,00 грн.

За результатом проведення торгів переможцем визнано ФОП Соловей К.С. з остаточною пропозицією 379998,00 грн, з якою було укладено договір про закупівлю № 72 від 25.05.2017, за яким учасник зобов`язаний у 2017 році поставити замовнику товар «ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо» (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче).

Згідно з п.п. 3.1 договору ціна договору становить 379998,00 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн.

18.12.2017 укладено доповнення № 4 до договору про закупівлю № 72 від 25.05.2017, відповідно до якого замовник і виконавець домовились зменшити суму договору на 12832,13 грн.

Прокурор зазначає, що на виконання умов договору ФОП Соловей К.С. було поставлено м`ясо (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче), а Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області сплачено кошти в сумі 357732,77 грн.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/73-р/к у справі № 28 визнано, що фізична особа-підприємець Соловей Карина Сергіївна та фізична особа-підприємець Нестеренко Юлія Миколаївна вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі проведеної відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області. Предмет закупівлі: яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче (ідентифікатор закупівлі в системі Prozzoro: UA-2017-04-19-000226-b).

Прокурор звертає увагу, що дії ФОП Соловей К.С. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договорів про закупівлю № 72 від 25.05.2017 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Отже, в діях ФОП Соловей К.С. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 12.05.2017, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони ФОП Соловей К.С. і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Оскільки поведінка ФОП Соловей К.С. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, тому договір про закупівлю № 72 від 25.05.2017, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Соловей К.С. на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, а одержані нею грошові кошти в розмірі 357732,77 грн за цим правочином повинні бути повернуті Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області як іншій стороні договору, а з останньої, за рішенням суду, кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

Прокурор також просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Сєвєродонецьку району державну адміністрацію - районну військову адміністрацію Луганської області (ідентифікайний код 44107075).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

З огляду на те, що другим відповідачем є фізична особа, враховуючи приписи ч. 6 ст. 176 ГПК України, ухвалою від 17.08.2023 Господарський суд Луганської області зобов`язав Міністерство соціальної політики України надати суду відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : дані про фактичне місце проживання на дату звернення; адресу, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; номер телефону.

11.09.2023 від Міністерства соціальної політики України надійшов лист № 12953/0/2-23/19 від 04.09.2023, яким було повідомлено, що станом на 01.09.2023 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація про запитувану особу відсутня.

Ухвалою від 15.09.2023 підтверджено підстави представництва виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України за заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/282/23. Суд вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 16.10.2023 об 11 год. 00 хв.

16.10.2023 на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури від 13.10.2023 № 52/1-1331 вих-23, яким прокурор просить замінити у справі № 913/282/23 первісного відповідача - Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 02142023) на його правонаступника, належного відповідача Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію районну військову адміністрацію Луганської області (код ЄДРПОУ 44107075).

Прокурор обґрунтовує подане клопотання тим, що замовником закупівлі-2017-04-19-000226-b є Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, який згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває в стані припинення. Запис до реєстру зроблено відповідно до розпорядження голови Кремінської районної державної адміністрації про припинення діяльності шляхом ліквідації відділу освіти Кремінської РДА Луганської області № 15 від 30.03.2021.

Розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 15.05.2018 № 601 «Про затвердження структури Кремінської районної державної адміністрації» Відділ освіти входить до структури Кремінської районної державної адміністрації Луганської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено в Луганській області Сєвєродонецький район (з адміністративним центром у місті Сєвєродонецьк) у складі території Гірської міської, Кремінської міської, Лисичанської міської, Попаснянської міської, Рубіжанської міської, Сєвєродонецької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України (п.п. 12 п. 1 постанови), разом з тим ліквідовано Кремінський район (п.п. 12 п. 3 постанови).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» утворено Сєвєродонецьку райдержадміністрацію Луганської області.

Разом з тим, вказаним розпорядженням здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом їх приєднання до утворених районних державних адміністрації, а саме Кремінську та Попаснянську райдержадміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Сєвєродонецької районної державної адміністрації.

Юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів.

Таким чином, юрисдикція Сєвєродонецької райдержадміністрації Луганської області поширюється на всю територію Сєвєродонецького району Луганської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 затверджено Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються (далі Порядок) відповідно до п. 7 якого перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Відповідно до п. 8 Порядку перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Передавальний акт складається комісією з реорганізації та затверджується головою облдержадміністрації (п. 9 Порядку).

Прокурор зазначає, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово цивільної адміністрації від 15.01.2021 № 7 «Про створення комісії з реорганізації (приєднання) районних державних адміністрацій Луганської області» створено комісію з реорганізації (приєднання) Кремінської та Попаснянської райдержадміністрацій та затверджено їх склад.

10.03.2021 здійснено державну реєстрацію Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області.

Зазначене свідчить про виконання вимог п. 7 Порядку та переходу повноважень, прав та обов`язків, у тому числі передбачених ст. 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема, у сфері освіти (публічно-владне правонаступництво) Кремінської райдержадміністрації до Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації керівника обласної військовоцивільної адміністрації від 31.08.2021 № 567 «Про затвердження передавального акту», затверджено передавальний акт балансових, позабалансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов`язань Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, відповідно до якого всі балансові, позабалансові рахунки, матеріальні цінності, активи та зобов`язання Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 01051520) переходять до правонаступника Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 44107075).

Вказане підтверджує виконання вимог п. 8 Порядку.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку.

Також, прокурор зазначив, що Сєвєродонецька районна державна адміністрація Луганської області набула статусу «районної військової адміністрації» на підставі Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій», відповідно до якого на базі існуючих районних державних адміністрацій утворено відповідні районні військові адміністрації. У зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій.

Факт правонаступництва Сєвєродонецькою районною державною адміністрацією районною військовою адміністрацією Луганської області усього майна, майнових прав та обов`язків Кремінської районної державної адміністрації Луганської та її структурного підрозділу відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області прокурор вважає підтвердженим оскільки розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 31.08.2021 № 567 затверджений відповідний передавальний акт балансових, позабалансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов`язань Кремінської РДА.

На підставі викладеного, прокурор просить замінити відповідача у справі - Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на його правонаступника Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію районну військову адміністрацію Луганської області.

У судовому засіданні 16.10.2023 прокурор підтримав клопотання прокуратури про заміну відповідача-1 - Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на його правонаступника - Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію районну військову адміністрацію Луганської області.

Крім того, прокурор заявив усне клопотання про залишення без розгляду раніше заявленого у позовній заяві клопотання про залучення Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1.

З огляду на викладене, судом залишено без розгляду клопотання прокуратури про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області.

При розгляді клопотання прокурора про заміну відповідача-1 його правонаступником, судом було враховано наступне.

Відповідач-1 - Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області є замовником закупівлі UA-2017-04-19-000226-b. Даний Відділ освіти входить до структури Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, що підтверджується розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 15.05.2018 № 601 «Про затвердження структури Кремінської районної державної адміністрації».

Розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 30.03.2021 № 15 «Про припинення діяльності шляхом ліквідації відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації», у зв`язку з утворенням Сєвєродонецького району та враховуючи відсутність з 01 січня 2021 року видатків районного бюджету на утримання установ закладів освіти, припинено шляхом ліквідації юридичну особу Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02142023, місцезнаходження: вул. Банкова, буд. 2, м. Кремінна, Луганська область, 92900.

10.03.2021 здійснено державну реєстрацію Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області.

Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації. У зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій.

Прокурор стверджує, що Сєвєродонецька районна державна адміністрація - районна військова адміністрація Луганської області є правонаступником Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та в якості доказів надав суду Передавальний акт балансових, позабалансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов`язань Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, затверджений розпорядженням голови обласної держадміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 31.08.2021 № 567 (далі Передавальний акт).

Проте, згідно вказаного Передавального акту всі балансові, позабалансові рахунки, матеріальні цінності, активи та зобов`язання Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (ЄДРПОУ 04051520) переходять до правонаступника Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 44107075).

Отже, зазначений Передавальний акт свідчить про те, що до Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, як до правонаступника Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, перейшли всі балансові, позабалансові рахунки, матеріальні цінності, активи та зобов`язання Кремінської районної державної адміністрації Луганської області.

Відділ освіти входить до складу Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, проте даний відділ є самостійною юридичною особою.

Станом на дату розгляду клопотання прокурора, Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації перебуває в стані припинення, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно листа Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області від 08.08.2023 № 01.01-38/1261 ліквідаційну процедуру Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області не було завершено у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та активними бойовими діями на території Луганської області.

Також, з вищевказаного листа суду стало відомо, що передача активів та зобов`язань, майна, майнових прав, документів від Кремінської райдержадміністрації, зокрема, від Відділу освіти, як її структурного підрозділу, до Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районна військова адміністрація Луганської області не відбувалась.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сєвєродонецька районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 44107075) є правонаступником Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області. Інформації, що Сєвєродонецька районна державна адміністрація є правонаступником Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, що Сєвєродонецька районна державна адміністрація - районна військова адміністрація Луганської області є правонаступником Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, у зв`язку з чим клопотання прокурора про заміну відповідача правонаступником не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 16.10.2023 відкладено підготовче засідання на 06.11.2023 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 06.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 13.12.2023.

Ухвалою від 04.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 913/282/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 об 11 год. 00 хв.

14.12.2023 було оголошено перерву в судовому засіданні до 12.01.2024 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання 12.01.2024 прибув прокурор. Позивач і відповідачі правом на участь у судовому засіданні своїх уповноважених представників не скористались.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника органу прокуратури, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.04.2017 Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на сайті публічних закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-04-19-000226-b із закупівлі яловичини, печінки яловичої, печінки курячої, сала, м`яса курячого «ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо», з очікуваною вартістю предмета закупівлі 561691,00 грн.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій було подано три тендерні пропозиції: фізичною особою-підприємцем Соловей Кариною Сергіївною, фізичною особою-підприємцем Нестеренко Юлією Миколаївною та фізичною особою-підприємцем Чичімовим Євгеном Олександровичем.

Первинна тендерна пропозиція ФОП Соловей К.С. становила 527824,59 грн, остаточна тендерна пропозиція 379998,00 грн;

Первинна тендерна пропозиція ФОП Нестеренко Ю.М. становила 412570,00 грн, остаточна тендерна пропозиція 379999,00 грн;

Первинна тендерна пропозиція ФОП Чичімова Є.О. становила 478958,00 грн, остаточна тендерна пропозиція 380000,00 грн.

12.05.2017 за результатами оцінки електронного аукціону електронною системою закупівель було визначено найбільш економічно вигідною остаточну пропозицію ФОП Соловей К.С. - 379998,00 грн з ПДВ, що підтверджується протоколом розкриття тендерних пропозицій.

12.05.2017 відбулося засідання тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 12.05.2017, на якому прийнято рішення:

1. Визнати переможцем відкритих торгів ФОП Соловей К.С.

2. Прийняти рішення про намір укласти договір про закупівлю з ФОП Соловей К.С. та протягом одного дня оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, а також надіслати його переможцю.

12.05.2017 в електронній системі публічних закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі - ФОП Соловей К.С.

25.05.2017 між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (далі замовник) та ФОП Соловей К.С. (далі постачальник/ учасник) укладено договір про закупівлю № 72 (далі договір), за умовами якого учасник зобов`язується у 2017 році замовникові поставити товари ДК 021:2015: 15110000-2 - М`ясо (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче», а замовник прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).

Найменування товару, що постачається учасником за умовами цього договору, одиниці його виміру, вартість та строки його надання визначені у специфікації, що є невід`ємною частиною останнього (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору ціна цього договору становить 379998,00 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн 00 коп.) у тому числі: ПДВ 0,00 грн.

За умовами п. 3.2. договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Як вбачається з електронної системи публічних закупівель, 18.12.2017 сторони уклали доповнення № 4 до договору про закупівлю № 72 від 25.05.2017, відповідно до яких замовник і виконавець домовились зменшити суму договору на 12832,13 грн.

Згідно інформації, розміщеної в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), сума сплачених замовником коштів за договором № 72 від 25.05.2017 становить 357732,77 грн, яку перераховано відповідно до платіжних доручень: № 311 від 07.06.2017 на суму 4376,21 грн; № 124 від 09.06.2017 на суму 2754,95 грн; № 138 від 20.06.2017 на суму 3268,75 грн; № 141 від 22.06.2017 на суму 2972,50 грн; № 155 від 07.07.2017 на суму 1537,78 грн; № 355 від 07.07.2017 на суму 2609,32 грн; № 174 від 21.07.2017 на суму 2869,44 грн; № 374 від 21.07.2017 на суму 4954,81 грн; № 184 від 26.07.2017 на суму 3427,46 грн; № 192 від 07.08.2017 на суму 1690,48 грн; № 207 від 21.08.2017 на суму 2362,84 грн; № 404 від 21.08.2017 на суму 2949,40 грн; № 218 від 28.08.2017 на суму 783,71 грн; № 429 від 30.08.2017 на суму 2336,54 грн; № 104 від 07.09.2017 на суму 2059,51 грн; № 225 від 07.09.2017 на суму 2567,75 грн; № 232 від 07.09.2017 на суму 784,67 грн; № 236 від 08.09.2017 на суму 5301,81 грн; № 446 від 12.09.2017 на суму 498,35 грн; № 451 від 12.09.2017 на суму 272,01 грн; № 454 від 12.09.2017 на суму 1111,81 грн; № 460 від 12.09.2017 на суму 635,93 грн; № 461 від 12.09.2017 на суму 10988,83 грн; № 114 від 22.09.2017 на суму 552,12 грн; № 153 від 22.09.2017 на суму 169,82 грн; № 244 від 22.09.2017 на суму 8635,60 грн; № 475 від 22.09.2017 на суму 6368,07 грн; № 480 від 22.09.2017 на суму 1370.74 грн; № 160 від 28.09.2017 на суму 215,40 грн; № 171 від 28.09.2017 на суму 1118,93 грн; № 173 від 28.09.2017 на суму 1951,01 грн; № 252 від 28.09.2017 на суму 4021,22 грн; № 263 від 28.09.2017 на суму 7423,48 грн; № 498 від 28.09.2017 на суму 18936,57 грн; № 507 від 28.09.2017 на суму 653,40 грн; № 512 від 28.09.2017 на суму 10329,99 грн; № 523 від 28.09.2017 на суму 2039,72 грн; № 132 від 10.10.2017 на суму 74,05 грн; № 270 від 10.10.2017 на суму 6679,47 грн; № 534 від 13.10.2017 на суму 6187,90 грн; № 546 від 13.10.2017 на суму 423,60 грн; № 196 від 23.10.2017 на суму 1795,84 грн; № 565 від 23.10.2017 на суму 10323,08 грн; № 568 від 23.10.2017 на суму 8780,76 грн; № 572 від 25.10.2017 на суму 7006,49 грн; № 147 від 31.10.2017 на суму 172,22 грн; № 209 від 31.10.2017 на суму 705,22 грн; № 287 від 31.10.2017 на суму 5029,02 грн; № 589 від 31.10.2017 на суму 3011,17 грн; № 593 від 31.10.2017 на суму 6898,50 грн; № 149 від 08.11.2017 на суму 193,33 грн; № 294 від 08.11.2017 на суму 8815,83 грн; № 219 від 10.11.2017 на суму 35,14 грн; № 612 від 10.11.2017 від 4720,45 грн; № 215 від 22.11.2017 на суму 1942,88 грн; № 225 від 22.11.2017 на суму 1037, 56 грн; № 297 від 22.11.2017 на суму 4907,48 грн; № 639 від 22.11.2017 на суму 3773,32 грн; № 651 від 22.11.2017 на суму 5828,61 грн; № 169 від 27.11.2017 на суму 197,81 грн; № 182 від 29.11.2017 на суму 316,26 грн; № 317 від 29.11.2017 на суму 9879,75 грн; № 649 від 29.11.2017 на суму 5129,48 грн; № 676 від 29.11.2017 на суму 5712,90 грн; № 253 від 30.11.2017 на суму 1720,13 грн; № 671 від 30.11.2017 на суму 1566,77 грн; № 702 від 30.11.2017 на суму 7477,55 грн; № 324 від 07.12.2017 на суму 7963,29 грн; № 261 від 08.12.2017 на суму 304,27 грн; № 724 від 08.12.2017 на суму 6709,08 грн; № 272 від 13.12.2017 на суму 987,47 грн; № 708 від 13.12.2017 на суму11625,90 грн; № 751 від 13.12.2017 на суму 10055,42 грн; № 204 від 20.12.2017 на суму 643,19 грн; № 205 від 20.12.2017 на суму 1394,03 грн; № 296 від 21.12.2017 на суму 5782,16 грн; № 344 від 21.12.2017 на суму 32504,42 грн; № 740 від 21.12.2017 на суму 29766,36 грн; № 803 від 21.12.2017 на суму 8984,87 грн; № 804 від 21.12.2017 на суму 10811,61 грн.

11.08.2020 Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 28 ухвалено рішення № 70/73-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що фізична особа-підприємець Соловей Карина Сергіївна та фізична особа-підприємець Нестеренко Юлія Миколаївна вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі проведеної відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області. Предмет закупівлі: яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozzoro» UA-2017-04-19-000226-b).

Рішення обґрунтовано встановленням наявності наступних ознак антиконкурентних узгоджених дій ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М.:

- схожість документації суб`єктів господарювання;

- використання однієї IP-адреси;

- цінові пропозиції під час участі у торгах;

- синхронність дій під час участі у торгах;

- використання одного електронного майданчика;

- використання спільного номеру телефону;

- однакові властивості файлів;

- подання відповідачами тендерних пропозицій архівом;

- однакова назва архіву за винятком прізвища.

Отже, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що поведінка відповідача-2 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

З огляду на те, що рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 12.05.2017, та договір укладений за результатами процедури закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, на думку прокурора підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони ФОП Соловей К.С., а одержані нею грошові кошти в розмірі 357732,77 грн за цим правочином повинні бути повернуті Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області як іншій стороні договору, а останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Товари продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів (пункти 21, 34 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.

Предметом позову у справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю, а також застосування наслідків відповідної недійсності.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформленого протоколом від 12.05.2017, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 19.04.2017 оголошено про проведення відкритих торгів.

Згідно з рішенням засідання тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформленого протоколом від 12.05.2017, вирішено: визнати переможцем відкритих торгів ФОП Соловей К.С; прийняти рішення про намір укласти договір про закупівлю з ФОП Соловей К.С. та протягом одного дня оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, а також надіслати його переможцю.

За результатами проведення процедури закупівлі 25.05.2017 Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (замовник) та ФОП Соловей К.С. (постачальник) уклали договір про закупівлю № 72.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у п. 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Отже, само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому є неефективним способом захист порушеного права.

За вказаних обставин, прокурором в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернуся до суду.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформленого протоколом його засідання від 12.05.2017, про визначення ФОП Соловей К.С. переможцем тендеру на закупівлю згідно державного класифікатора продукції та послуг товар ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо» (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче) слід відмовити.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю № 72 від 25.05.2017 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного договору) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як зазначено вище, 25.05.2017 між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, як замовником, та ФОП Соловей К.С., як постачальником, було укладено договір про закупівлю № 72, за умовами якого учасник зобов`язується у 2017 році замовникові поставити товари ДК 021:2015: 15110000-2 - М`ясо (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче», а замовник прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що найменування товару, що постачається учасником за умовами цього договору, одиниці його виміру, вартість та строки його надання визначені у специфікації, що є невід`ємною частиною останнього.

Згідно з п. 3.1. договору ціна цього договору становить 379998,00 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн 00 коп.) у тому числі: ПДВ 0,00 грн.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата товару замовником здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами учасника визначеними у цьому договорі, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати прийняття товару замовником за видатковими накладними.

У пункті 5.1. договору сторони погодили строк поставки товару: протягом 2017 року.

Місце поставки товару: кожний окремий заклад освіти, адреси яких вказані в додатку № 2 цього договору (п. 5.3. договору).

За умовами п. 5.4. договору товар постачається партіями (частинами) до кожного заклад освіти, згідно письмових заявок від них, які надаються один раз на тиждень. При зміні кількості товару, замовник зобов`язаний письмово попередити про це учасника не пізніше як за 1 (один) робочий день. При цьому, видаткові та/або товарно/транспортні накладні подаються учасником замовнику не пізніше дня, що передує останньому робочому дню місяця.

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-транспортних накладних, по якості відповідно до розділу ІІ цього договору (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 5.9. договору датою поставки товару є дата підписання товарно-транспортної накладної відповідальним працівником замовника.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у замовника та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами (п. 10.1. договору).

Також 25.05.2017 між сторонами підписана відповідна специфікація до договору, у якій сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір № 72 від 25.05.2017 за своєю правовою природою є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст.712 ЦК України.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наведеного вбачається, що прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18 зазначив, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналізуючи зміст ч. 3 ст. 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягнути сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17 та від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20.

Суд зазначає, що підставою визнання договору про закупівлю № 72 від 25.05.2017 недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі».

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дається визначення економічної конкуренції (конкуренція) це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Судом враховується, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 28 № 70/73-р/к від 11.08.2020 визнано, що ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М. вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі проведеної відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області. Предмет закупівлі: яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozzoro» UA-2017-04-19-000226-b).

Рішення обґрунтовано встановленням наявності наступних ознак антиконкурентних узгоджених дій ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М.:

- схожість документації суб`єктів господарювання;

- використання однієї IP-адреси;

- цінові пропозиції під час участі у торгах;

- синхронність дій під час участі у торгах;

- використання одного електронного майданчика;

- використання спільного номеру телефону;

- однакові властивості файлів;

- подання відповідачами тендерних пропозицій архівом;

- однакова назва архіву за винятком прізвища.

За висновком адміністративної колегії такі дії ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М. не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) ними своєї поведінки при підготовці до участі у торгах.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Судом розглянуті обставини, які встановлені рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 28 № 70/73-р/к від 11.08.2020, щодо вчинення при проведенні відкритих торгів UA-2017-04-19-000226-b учасниками: ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М. антиконкурентних узгоджених дій.

Слід зазначити, що наразі відповідачем - ФОП Соловей К.С. встановлених Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обставин та виявлених порушень не спростовано.

Суд погоджується із наведеними колегією висновками у цьому рішенні щодо виявлення узгодженості ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М. своєї поведінки під час участі у торгах, обміну між ними інформацією, що є порушенням, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Проте, судом встановлено, що ФОП Соловей К.С. не зверталася до суду з метою оскарження вищевказаного рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушення ФОП Соловей К.С. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області тендеру, не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Заходом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

У зв`язку з вчиненням ФОП Соловей К.С. та ФОП Нестеренко Ю.М. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Отже, такі дії учасника були спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. Це в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.

З огляду на викладене, в діях ФОП Соловей К.С. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Завідомо суперечлива мета дій учасника ФОП Соловей К.С. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Як вже було зазначено, за результатами проведення торгів Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області уклав з переможцем торгів - ФОП Соловей К.С. договір про закупівлю № 72 від 25.05.2017, за яким останній зобов`язався у 2017 році поставити замовникові товари ДК 021:2015: 15110000-2 - М`ясо (яловичина, печінка яловича, печінка куряча, сало, м`ясо куряче», а замовник прийняти і оплатити такі товари.

За умовами п. 3.1. договору ціна цього договору становить 379998,00 грн.

18.12.2017 сторони внесли доповнення № 4 до договору про закупівлю № 72 від 25.05.2017, відповідно до яких замовник і виконавець домовились зменшити суму договору на 12832,13 грн.

Таким чином, ціна цього договору, з урахування внесених змін, становить 367165,85 грн.

Слід зазначити, що в електронній системі закупівель не опубліковано звіт про виконання договору. Водночас, не міститься інформації про розірвання даного договору.

Разом з тим, згідно інформації, розміщеної в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua) Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області було перераховано на рахунок ФОП Соловей К.С. 357732,77 грн відповідно до платіжних доручень: № 311 від 07.06.2017 на суму 4376,21 грн; № 124 від 09.06.2017 на суму 2754,95 грн; № 138 від 20.06.2017 на суму 3268,75 грн; № 141 від 22.06.2017 на суму 2972,50 грн; № 155 від 07.07.2017 на суму 1537,78 грн; № 355 від 07.07.2017 на суму 2609,32 грн; № 174 від 21.07.2017 на суму 2869,44 грн; № 374 від 21.07.2017 на суму 4954,81 грн; № 184 від 26.07.2017 на суму 3427,46 грн; № 192 від 07.08.2017 на суму 1690,48 грн; № 207 від 21.08.2017 на суму 2362,84 грн; № 404 від 21.08.2017 на суму 2949,40 грн; № 218 від 28.08.2017 на суму 783,71 грн; № 429 від 30.08.2017 на суму 2336,54 грн; № 104 від 07.09.2017 на суму 2059,51 грн; № 225 від 07.09.2017 на суму 2567,75 грн; № 232 від 07.09.2017 на суму 784,67 грн; № 236 від 08.09.2017 на суму 5301,81 грн; № 446 від 12.09.2017 на суму 498,35 грн; № 451 від 12.09.2017 на суму 272,01 грн; № 454 від 12.09.2017 на суму 1111,81 грн; № 460 від 12.09.2017 на суму 635,93 грн; № 461 від 12.09.2017 на суму 10988,83 грн; № 114 від 22.09.2017 на суму 552,12 грн; № 153 від 22.09.2017 на суму 169,82 грн; № 244 від 22.09.2017 на суму 8635,60 грн; № 475 від 22.09.2017 на суму 6368,07 грн; № 480 від 22.09.2017 на суму 1370.74 грн; № 160 від 28.09.2017 на суму 215,40 грн; № 171 від 28.09.2017 на суму 1118,93 грн; № 173 від 28.09.2017 на суму 1951,01 грн; № 252 від 28.09.2017 на суму 4021,22 грн; № 263 від 28.09.2017 на суму 7423,48 грн; № 498 від 28.09.2017 на суму 18936,57 грн; № 507 від 28.09.2017 на суму 653,40 грн; № 512 від 28.09.2017 на суму 10329,99 грн; № 523 від 28.09.2017 на суму 2039,72 грн; № 132 від 10.10.2017 на суму 74,05 грн; № 270 від 10.10.2017 на суму 6679,47 грн; № 534 від 13.10.2017 на суму 6187,90 грн; № 546 від 13.10.2017 на суму 423,60 грн; № 196 від 23.10.2017 на суму 1795,84 грн; № 565 від 23.10.2017 на суму 10323,08 грн; № 568 від 23.10.2017 на суму 8780,76 грн; № 572 від 25.10.2017 на суму 7006,49 грн; № 147 від 31.10.2017 на суму 172,22 грн; № 209 від 31.10.2017 на суму 705,22 грн; № 287 від 31.10.2017 на суму 5029,02 грн; № 589 від 31.10.2017 на суму 3011,17 грн; № 593 від 31.10.2017 на суму 6898,50 грн; № 149 від 08.11.2017 на суму 193,33 грн; № 294 від 08.11.2017 на суму 8815,83 грн; № 219 від 10.11.2017 на суму 35,14 грн; № 612 від 10.11.2017 від 4720,45 грн; № 215 від 22.11.2017 на суму 1942,88 грн; № 225 від 22.11.2017 на суму 1037, 56 грн; № 297 від 22.11.2017 на суму 4907,48 грн; № 639 від 22.11.2017 на суму 3773,32 грн; № 651 від 22.11.2017 на суму 5828,61 грн; № 169 від 27.11.2017 на суму 197,81 грн; № 182 від 29.11.2017 на суму 316,26 грн; № 317 від 29.11.2017 на суму 9879,75 грн; № 649 від 29.11.2017 на суму 5129,48 грн; № 676 від 29.11.2017 на суму 5712,90 грн; № 253 від 30.11.2017 на суму 1720,13 грн; № 671 від 30.11.2017 на суму 1566,77 грн; № 702 від 30.11.2017 на суму 7477,55 грн; № 324 від 07.12.2017 на суму 7963,29 грн; № 261 від 08.12.2017 на суму 304,27 грн; № 724 від 08.12.2017 на суму 6709,08 грн; № 272 від 13.12.2017 на суму 987,47 грн; № 708 від 13.12.2017 на суму11625,90 грн; № 751 від 13.12.2017 на суму 10055,42 грн; № 204 від 20.12.2017 на суму 643,19 грн; № 205 від 20.12.2017 на суму 1394,03 грн; № 296 від 21.12.2017 на суму 5782,16 грн; № 344 від 21.12.2017 на суму 32504,42 грн; № 740 від 21.12.2017 на суму 29766,36 грн; № 803 від 21.12.2017 на суму 8984,87 грн; № 804 від 21.12.2017 на суму 10811,61 грн.

З наведеного вбачається, що договір про закупівлю № 72 від 25.05.2017 сторонами виконувався, проте був виконаний частково.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись до суду із цим позовом з вимогою про визнання недійсним договору про закупівлю, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, а також послався на положення ч. 1 ст. 208 ГК України, які містять аналогічні приписи.

Зокрема, прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 357732,77 грн, а з Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області одержані ним за рішенням суду 357732,77 грн стягнути в дохід держави.

Суд бере до уваги, що ФОП Соловей К.С. 26.08.2022 припинила здійснювати підприємницькую діяльність та втратила статус фізичної особи-підприємця, про що вчинено запис № 2003660060003003679.

Водночас, обов`язок ОСОБА_1 у випадку визнання договору про закупівлю недійсним та застосування наслідків недійсності правочину повернути отримані кошти, у зв`язку із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинився.

Надаючи юридичну оцінку встановленим обставинам в контексті заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 ст. 208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За приписами ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.09.2020 у справі № 2а/0370/3414/12, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов`язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції є конфіскаційними.

Так, наслідками недійсності правочину, передбаченими ст. 208 ГК України, є стягнення в доход держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Зазначений висновок наведений Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб`єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб`єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Наразі відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у Розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України врегульовує порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст. 239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Суд зауважує, що за визначенням ч. 1 ст. 208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про валюту і валютні операції», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні послуги» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи (частина друга). Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів».

Таким чином, за своєю суттю наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, є адміністративно-господарськими санкціями, які стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, та які повинні застосовуватись із додержанням строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після спливу шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є незаконним.

Викладене, зокрема відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі № 2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі № 2а-6995/12/1370, від 03.09.2020 у справі № 2а/0370/3412/12, від 26.10.2021 у справі № 2а/19251/11/2670, від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21.

На думку суду, цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких уповноважений орган державної влади має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 Розділу V ГК України.

Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності) (аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21).

Оскільки положення ч. 3 ст. 228 ЦК України за своїм змістом є аналогічними положенням ч. 1 ст. 208 ГК України, тому підлягають однаковому застосуванню до спірних правовідносин.

Слід також зазначити, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Аналогічні висновки сформульовано також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Об`єднана палата наголосила, що фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частини 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнила зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок наступним чином.

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд наголошує, що прокурор, звертаючись 10.08.2023 із вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, пропустив процесуальний строк звернення до суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21.

Суд також зауважує, що за вказаних обставин, сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, унеможливлює застосування відповідних юридичних наслідків до відповідачів (відповідно здіснення стягнення грошових коштів на користь держави), передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України.

Отже, задоволення позовної вимоги прокурора суто про визнання договору про закупівлю № 72 від 25.05.2017 недійсним не призведе в даному випадку до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано цей позов.

Таким чином, за встановлених судом обставин обраний прокурором спосіб захисту порушеного права про визнання оспорюваного договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не є ефективним та не призводить до поновлення майнових прав держави.

Крім того, суд звертає увагу на те, що прокурором було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 357732,77 грн, а з Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області одержані ним за рішенням суду 357732,77 грн стягнути в дохід держави.

Проте, в силу приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України при наявності умислу лише у однієї із сторін (на що саме посилався прокурор у цьому позові) все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто в дохід держави (при наявності підстав) стягується одержане від сторони, яка мала умисел у цьому випадку товар, який поставлявся відповідачем-2 за договором, а не грошові кошти.

Зазначене прокурором при поданні позову взагалі не було враховано і відповідно належним чином в позовній заяві не обґрунтовувалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10733,99 грн покладаються на Луганську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10733,99 грн покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України та порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 19.01.2024.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ